Постанова

від 08.08.2024 по справі 160/5226/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/5226/24

Головуючий суддя І інстанції Кадникова Г.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року в адміністративній справі №160/5226/24 за позовом ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в особі державного реєстратора Гергеля Сергія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в особі державного реєстратора Гергеля Сергія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , в якому просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Мар?янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича щодо державної реєстрації за ОСОБА_2 права на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Мар?янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк звернення до суду був пропущений позивачем з поважних причин, що свідчить про необхідність його поновлення.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а поважні підстави для його поновлення відсутні.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч. ч 1, 2, 3 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Як свідчать встановлені обставини справи, предметом даного спору виступає визнання протиправними дій державного реєстратора Мар?янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича щодо державної реєстрації за ОСОБА_2 права на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 та визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора Мар?янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, строк звернення до суду з даним позовом становить шість місяців, який починає обчислюватись з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при вирішенні питання відносно дотримання позивачем строку звернення до суду та можливості повернення позовної заяви останнього, обов`язковим є визначення дати, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року, суд першої інстанції не встановлював дату коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, що свідчить про передчасність висновків останнього, відносно пропуску позивачем строку звернення до суду та, як наслідок обґрунтованості повернення його позовної заяви.

Поряд з вказаним, з матеріалів справи слідує, що 10.05.2024 року позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про поновлення строку на подання адміністративного позову, яка була обґрунтована посиланням на існування в Україні карантину для запобігання поширенню коронавірусної хвороби та введенням на території України правового режиму воєнного стану.

Однак, як видно зі змісту оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не надавалась оцінка наведеним доводам, а зазначено лише про безпідставність доводів заяви про поновлення строку на подання адміністративного позову з цитуванням норм процесуального закону, що суперечить принципам адміністративного судочинства.

Також, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції, що останній, в силу приписів п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, відкривши провадження у справі та з`ясувавши усі обставини, що стосуються предмета спору, з дотриманням принципу офіційного з`ясування обставин справи (ч. 4 ст. 9 КАС України), не позбавлений процесуального права залишення адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, на будь-якій стадії судового процесу.

Посилання ж представника третьої особи на ч. 3 ст. 45 КАС України, як на підставу для повернення або залишення без розгляду клопотання позивача та визнання зловживанням процесуальними правами на подання апеляційної скарги до уваги колегією суддів не приймаються, тому як подання апеляційної скарги, з урахуванням приписів ст. 293 КАС України є беззаперечним правом позивача, а оцінка відповідних доказів, як то наявність (відсутність) поважних підстав для поновлення процесуальних строків для звернення до суду вирішується судом, в тому числі, при перегляді справи в апеляційному порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для повернення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 320 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року в адміністративній справі №160/5226/24 скасувати та прийняти нову постанову.

Матеріали справи №160/5226/24 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає на підставі ч. 2 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяВ.А. Шальєва