Рішення

від 13.01.2025 по справі 160/5226/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2025 рокуСправа №160/5226/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в особі державного реєстратора Гергеля Сергія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії державного реєстратора Мар?янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича щодо державної реєстрації за ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) права на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Мар?янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалами суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та в подальшому повернуто позивачу з підстав пропуску строку звернення до суду та відсутністю поважних підстав для його поновлення.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 та матеріали справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Представником позивача подана заява про усунення недоліків позовної заяви, але позивачем не доведено наявність поважних причин щодо пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 29.11.2024 року позов прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження з визначенням зобов`язання позивачу.

09.12.2024 засобами електронного зв`язку через підсистему Електронний суд на виконання вимог ухвали суду надійшла заява, за змістом якої визначено, що ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином та своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних пояснень, заяв або клопотань не подав.

У відповідності до ч.6 ст.162 та ч.2 ст.175 КАС України, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.

Вивчивши матеріали справи, наведені учасниками справи доводи та подані документи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позову зазначено посилання на ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла на момент реєстрації речового права ОСОБА_2 , а саме: до суб`єктів державної реєстрації прав відносяться, у тому числі, виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, тобто, за твердженням позивача, відповідач є суб`єктом державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Також, з посиланням на ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позивач вказує, що державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

При цьому, позивач стверджує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію юридичної особи Мар`янівської сільської ради припинено 10.12.2020.

Отже, позивач вважає, що на момент здійснення реєстраційних дій та прийняття рішення про державну реєстрацію нерухомого майна від 31.12.2020 щодо майна ОСОБА_2 (третя особа) державний реєстратор ОСОБА_3 не перебував та не міг перебувати у трудових відносинах зі суб`єктом державної реєстрації прав Мар`янівською сільською радою, а тому не мав необхідних повноважень на реєстрацію майна.

Також, з посиланням на ст.ст.9, 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивач стверджує, що державна реєстрація на підставі судових рішень здійснюється тільки державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, та за місцезнаходженням відповідного майна.

Позивач вважає, що оскільки об`єкт нерхомого майна , право на частку якого зареєстровано державним реєстратором Гергелем С.В., знаходиться у Шевченківському районі м.Дніпра, а відповідач не перебував у трудових відносинах ані з виконкомом Дніпровської міської ради, ані з Шевченківською районною державною адміністрацією м.Дніпра, тому не мав законних підстав для здійснення реєстраційних дій та винесення рішення про державну реєстрацію прав №56044458 від 31.12.2020 на підставі судового рішення, а тому така реєстрація підлягає скасуванню.

В обґрунтування дотримання строку звернення до суду з відповідним позовом, ОСОБА_1 зазначає, що заява та документи для реєстрації права власності надаються виключно заінтересованою особою (власником або уповноваженою особою) і строки звернення до суб`єкта державної реєстрації законом не обмежені», а тому позивач не знав та і не міг знати - коли саме третя особа ОСОБА_2 звернеться до суб`єкта держаної реєстрації і, тим більше, до неуповноваженого суб`єкта державної реєстрації, і це зазначено у попередніх заявах про усунення недоліків, які містяться у матеріалах справи. Як зазначено у позовній заяві, позивач не є фахівцем у галузі права і про порушення відповідачем Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при реєстрації речового права за третьою особою ОСОБА_2 дізнався 16.02.2024р., про що свідчить інформаційна довідка № 366180173, яка отримана на запит ОСОБА_4 і копія якої додана до позовної заяви та міститься у матеріалах справи. За таких підстав шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України, позивачем не пропущений.

17.12.2024 засобами електронного зв`язку через підсистему Електронний суд від представника третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову, за змістом яких заперечує проти позовних вимог та спростовує необізнаність позивача про державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі судового рішення, яку останній використовує як підставу для обґрунтування дотримання строку звернення до суду.

Так, представник третьої особи з посиланням на ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) стверджує, що рішення державного реєстратора Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля Сергія Володимировича про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 жодним чином не порушує і навіть не впливає на будь-які права позивача. Дана державна реєстрація має відношення лише до 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2 на підставі Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 серпня 2020 року по справі № 932/6933/20.

З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.09.2021 по справі № 2-а/514/10/17 та від 29.08.2023 по справі № 910/5958/20, представник третьої особи стверджує, що за своєю правовою природою державна реєстрація прав власності не породжує право власності на об`єкти нерухомого майна, а скасування такої реєстрації не позбавляє власника права власності. Якщо навіть спірне рішення про державну реєстрацію буде скасоване, право власності третьої особи не зникне так як воно визнано рішенням суду, і не як це не вплине на права та інтереси позивача.

Також, представник третьої особи стверджує, що позивач вводить суд в оману, посилаючись на необізнаність щодо рішення про державну реєстрацію прав №56044458 від 31.12.2020 на підставі судового рішення, вказуючи що про факт реєстрації речового права за третьою особою ОСОБА_2 позивач дізнався 16.02.2024 року, після того, як його представник Баранов Д.М. отримав інформаційну довідка № 366180173.

У письмових поясненнях представник третьої особи вказує, що позивач ОСОБА_1 , починаючи з середини 2021 року, був повністю обізнаний про факт державної реєстрації права власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , яка була здійснена державним реєстратором Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, оскільки є відповідачем по справі № 932/3036/21, яка розглядається Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська з 28.04.2021 року за позовом ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення.

Так, до позовної заяви додавався Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 239581803 від 31.12.2020 року, і ОСОБА_1 як відповідач його отримував.

На підтвердження наведеного, представник третьої особи вказує, що 17.12.2024 року ознайомився з матеріалами справи № 932/3036/21 в Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська та зняв фотокопії, які долучив до письмових пояснень, поданих по цій адміністративній справі, а саме:

- фотокопія позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою та усунення перешкод в користуванні власністю шляхом вселення від 08.04.2021 року по справі №932/3036/21 де у позовній заяві вже в другому абзаці зазначається про Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 239581803 від 31.12.2020 року (а.с.1 справи №932/3036/21);

- фотокопія Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 239581803 від 31.12.2020 року який поданий як додаток до позовної заяви (а.с.13-14 справи №932/3036/21);

- фотокопія заяви про переніс розгляду цивільного провадження від 22.06.2021 року, поданої адвокатом Корольковим М.В., який представляв інтереси ОСОБА_1 що свідчить про обізнаність позивача про розгляд цивільної справи (а.с.33 справи №932/3036/21);

- фотокопія Протоколу1 судового засідання від 28.09.2021 року зі змісту якого вбачається, що позивач ОСОБА_1 був присутній на судовому засіданні 28.09.2021 року в Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська по справі №932/3036/21 та навіть заявляв клопотання про відкладення в зв`язку з неявкою адвоката (а.с.43- 44 справи №932/3036/21);

- фотокопія клопотання про ознайомлення з матеріалами цивільної справи від 26.10.2022 року, поданого ОСОБА_1 з відміткою про те, що він ознайомився з матеріалами справи (а.с.66 справи №932/3036/21).

Представник третьої особи вказує, що на час розгляду даної адміністративної справи, цивільна справа №932/3036/21 ще розглядається в Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська, а тому вважає, що зверненням до адміністративного суду позивач свідомо та штучно затягує розгляд цивільної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Оскаржуючи дії та рішення державного реєстратора Мар?янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Гергеля С.В. №56044458 від 31.12.2020 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , позивач вказує про обізнаність щодо таких дій та рішення лише з 16.02.2024 року, згідно інформаційної довідки №366180173. А тому саме з 16.02.2024 обраховує строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Проте, викладені обставини не відповідають дійсності та суперечать матеріалам справи і встановленим в ході розгляду справи обставинам.

Так, судом встановлено, що позивач, як мінімум з червня 2021 року обізнаний про вчинення дій відповідачем та наявність оспорюваного рішення відповідача, оскільки Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 239581803 від 31.12.2020 року є додатком до позовної заяви, яка розглядається в межах цивільної справи №932/3036/21 Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська.

А згідно заяви про переніс розгляду цивільного провадження, поданої 22.06.2021 року по справі №932/3036/21 адвокатом Корольковим М.В., який представляв інтереси ОСОБА_1 , позивач обізнаний про розгляд цивільної справи, суть спору та подані документи у цивільній справі.

Крім того, з доданої представником третьої особи фотокопії Протоколу1 судового засідання від 28.09.2021 року по справи №932/3036/21 вбачається, що позивач ОСОБА_1 був присутній на судовому засіданні 28.09.2021 року в Бабушкінському районному суді м.Дніпропетровська по справі №932/3036/21 та навіть заявляв клопотання про відкладення в зв`язку з неявкою адвоката.

Також, про обізнаність ОСОБА_5 (позивача в адміністративній справі) про дії відповідача та наявність оспорюваного рішення ще з 2021-2022 року, свідчить його клопотання про ознайомлення 26.10.2022 року з матеріалами цивільної справи №932/3036/21, поданого ОСОБА_1 , з його власноруч вчиненим написом про ознайомлення з матеріалами справи.

Отже, пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду було очевидним з моменту надходження позовної заяви з додатками до суду.

Разом з тим, позовну заяву було залишено без руху для встановлення наявності чи відсутності у позивача поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

В силу приписів КАС України позивач зобов`язаний надати докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Саме за відсутності таких доказів і поважності причин пропуску позивачем ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, ухвалою від 20.05.2024 позов повернуто позивачу.

Проте, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.08.2024 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 та матеріали справи направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, з таким визначенням: «… зі змісту оскаржуваної ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 року, суд першої інстанції не встановлював дату коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, що свідчить про передчасність висновків останнього, відносно пропуску позивачем строку звернення до суду та, як наслідок обґрунтованості повернення його позовної заяви.

Поряд з вказаним, з матеріалів справи слідує, що 10.05.2024 року позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про поновлення строку на подання адміністративного позову, яка була обґрунтована посиланням на існування в Україні карантину для запобігання поширенню коронавірусної хвороби та введенням на території України правового режиму воєнного стану.

Однак, як видно зі змісту оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не надавалась оцінка наведеним доводам, а зазначено лише про безпідставність доводів заяви про поновлення строку на подання адміністративного позову з цитуванням норм процесуального закону, що суперечить принципам адміністративного судочинства.»

Суд апеляційної інстанції запропонував суду першої інстанції відкрити провадження у справі та з`ясувати усі обставини, що стосуються предмета спору, з дотриманням принципу офіційного з`ясування обставин справи (ч. 4 ст. 9 КАС України).

Отже, враховуючи наведене, при розгляді спору по суті, судом встановлено таке.

Як наведено у рішенні вище, позивач дізнався про дії відповідача та прийняте оспорюване рішення 22.06.2021 року (обґрунтування наведені вище). Отже, позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду.

Посилаючись на карантин та коронавірусну хворобу, викликані вірусом COVID-19, позивач не надав жодних доказів перенесеної хвороби, періоду хвороби, доказів перешкоджання карантинних обмежень особисто йому для звернення до суду.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що само по собі посилання на карантин та коронавірусну хворобу не є безумовною підставою поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19.

А тому посилання на встановлення на території України карантинних обмежень, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, суд розцінює критично, з огляду на те, що позивачем не зазначено яким саме чином встановлення карантинних обмежень на території України унеможливлювало його звернення з даною позовною заявою до суду в строк, передбачений ст.122 КАС України.

Про що позивачу зазначено в ухвалі суду від 14.10.2024.

Проте, при усуненні недоліків позову, ОСОБА_1 так і не надав відповідних доказів та не усунув визначені недоліки позову, посилаючись на формалізм.

Велика Палата Верховного Суду 08.12.2022 року у справі №990/102/22 висловила, в тому числі, правову позицію, коли воєнний стан та карантин не є поважними причинами для пропуску строку для звернення до суду.

Суд виходив з того, що як в умовах пандемії, так і після введення в Україні військового стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації КАС ВС не припиняв своєї роботи, продовжував отримувати та опрацьовувати вхідні документи, у тому числі позовні заяви, і забезпечував реальну можливість практичної реалізації права кожного на звернення до суду як шляхом безпосереднього подання процесуальних документів, так і з використанням засобів поштового, електронного зв`язку, інших засобів дистанційної комунікації.

Самі собою факти встановлення карантину та введення воєнного стану не позбавили позивача можливості упродовж шестимісячного строку з моменту офіційного оприлюднення, опублікування та набрання чинності оскаржуваними указами звернутись з цим позовом до адмінсуду. Натомість позивач не посилається на обставини об`єктивного та непереборного характеру, які були б пов`язані з обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином або з введенням воєнного стану, становили реальні перешкоди дізнатись про наявність таких указів, значно утруднили або унеможливили своєчасне подання цього позову.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо обґрунтувань та підстав позовної заяви, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-IV) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, обтяжень такого права проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону).

Заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, на підставі якого набувається, змінюється або припиняється речове право (у тому числі замовник будівництва, девелопер будівництва, управитель фонду фінансування будівництва), або уповноважені ними особи - у разі подання документів для державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав (п.2 ч.1 ст.2 Закону).

Абзацами 1-1 частини п`ятої статті 3 Закону № 1952-IV в редакції, яка діяла на час прийняття відповідачем оспорюваного рішення, встановлено наступне.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Відтак, будь-який державний реєстратор в межах області може проводити державну реєстрацію права власності та інших речових прав.

Доказів відсутності трудових відносин відповідача позивачем не надано, а стан припинення Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області не означає припинення юридичної особи.

Мар`янівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області і на час розгляду адміністративної справи перебуває в стані припинення.

Стаття 6 Закону № 1952-IV визначає систему органів та суб`єкти, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Так, організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб`єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV в редакції, яка діяла на час прийняття відповідачем оспорюваного рішення, підставою для державної реєстрації прав є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Водночас, Закон № 1952-IV чітко визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Так, відповідно до частини 1 статті 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Разом з тим, суд виходить з того, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Таку правову позицію викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 05.06.2019 у справі № 392/1829/17.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заборонена. Відповідну правову позицію викладено в постанові КГС ВС від 07.11.2019 у справі № 916/2825/18

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 зазначила, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, при розгляді адміністративної справи порушень відповідачем прав позивача та норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не встановлено.

Згідно частин 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наведеного вище та наявних у справі матеріалів, протиправності дій відповідача та прийнятого ним рішення судом не встановлено, а позивачем не доведено.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в особі державного реєстратора Гергеля Сергія Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська