Постанова

від 13.08.2024 по справі 580/889/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/889/24 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Мельничука В.П., Шведа Е.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 06.04.2021 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №580/2695/20;

- зобов`язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 06.04.2021 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №580/2695/20;

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.12.2023 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 року у справі №580/8769/21;

- зобов`язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.12.2023 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 року у справі №580/8769/21.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати належної індексації грошового забезпечення, виплаченої 06.04.2021 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №580/2695/20, за весь час затримки виплати - за період з 30.07.2016 до дня фактичної її виплати; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати належної індексації грошового забезпечення, виплаченої 06.04.2021 на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №580/2695/20, за весь час затримки виплати - за період з 30.07.2016 до дня фактичної її виплати; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати належної індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.12.2023 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №580/8769/21, за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2018 до дня фактичної її виплати; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати належної індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.12.2023 на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №580/8769/21, за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2018 до дня фактичної її виплати; у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 30.07.2016 до 30.05.2019 у військовій частині НОМЕР_1 .

Посвідченням від 15.06.2017 серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2019 №149 ОСОБА_1 з 30.05.2019 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення. Згідно з довідкою відповідача про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій за період з липня 2016 року до травня 2019 року позивачу нараховано 27 7752,96грн.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 580/2695/20 щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.07.2016 по 30.05.2019 включно, 06.04.2021 позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 30.07.2016 по 30.05.2019 у сумі 32 217,34 грн.

Також, на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі № 580/8769/21 щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3890,25 грн. за період з 01.03.2018 по 30.05.2019 включно, 27.12.2023 позивачу була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.05.2019 включно у сумі 57 354,84 грн.

Позивач, неотримавши компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за вказані вище періоди, звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, мотивував своє рішення тим, що оскільки несвоєчасне нарахування сум індексації грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями у справах №580/2695/20 та №580/8769/21, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. При цьому, оскільки під час розгляду справи встановлено порушення відповідачем вимог законодавства, що виразились в допущенні бездіяльності щодо нарахування і виплати вказаної компенсації позивачу, а не бездіяльність щодо не виплати, як оскаржує позивач, то в цій частині позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскільки індексація грошового забезпечення має одноразовий характер, то на неї не поширюється положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому правових підстав для виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не вбачається. Зазначив, що позивач не звертався до нього з заявами про нарахування та виплату йому відповідних сум спірної компенсації та не отримував від нього будь-яких відповідей, які би свідчили про відмову відповідача у нарахуванні та виплаті такої компенсації. При цьому, обов`язок відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення на користь позивача за період з 30.07.2016 до 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року виник 11.01.2021 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду та дата набрання законної сили судового рішення). Обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення на користь позивача за період з 01.03.2018 до 30.05.2019 включно в сумі 58228,56 грн. виник 01.11.2023 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду та дата набрання законної сили судового рішення). Отже, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» фактичної затримки виплати доходу не має

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно зі ст.1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: сума індексації грошових доходів громадян.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексації грошового забезпечення).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Отже, несвоєчасне нарахування сум на виконання судових рішень у справі №580/2695/20 та №580/8769/21 відбулось з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки несвоєчасне нарахування сум індексації грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями у справі №580/2695/20 та №580/8769/21, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11439/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання апелянта на те, що індексація грошового забезпечення має одноразовий характер, а тому на неї не поширюється положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», колегія суддів відхиляє, оскільки абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону, а тому індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер.

Крім того, положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», чинної на період спірних правовідносин, та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 не визначено такий вид одноразових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, як «індексація грошового забезпечення».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Мельничук В.П.

Швед Е.Ю.