Постанова

від 07.08.2024 по справі 380/22273/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22273/21 пров. № А/857/11241/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Курильця А.Р.. Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Прачук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року (головуючий суддя Сидор Н.Т., м. Львів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2016 року як базового місяця.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як базового місяця;

визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неправильного нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 2020-2021 років.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 01.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 01.01.2021 по 30.04.2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неправильного нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 подав до суду заяву про встановлення судового контролю, у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо повного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії;

- зобов`язати відповідача виконати в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії;

- задовольнити заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії;

- зобов`язати відповідача протягом одного місяця подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, просить таке скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю.

В апеляційній скарзі зазначає, що за змістом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Підставою для прийняття оскаржуваної ухвали від 21 березня 2024 року стали наступні доводи і твердження суду першої інстанції:

державний виконавець має монополію на виконання судового рішення, адже Закон наділяє його під час виконання судових рішень певними важелями впливу на боржника;

примусове виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 по справі № 3 80/22273/21 здійснюється в рамках виконавчих проваджень, а відтак подана позивачем заява є передчасною та задоволенню не підлягає.

Такі твердження суду першої інстанції апелянт вважає помилковими.

Законодавцем ніяким чином не пов`язується застосування процесуальних інструментів, визначених ст.ст. 382, 383 КАС України, з можливістю примусового виконання судового рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 р. у справі № 806/2143/15 звернув увагу нате, що застосування ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами для її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Подібна позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі № 800/592/17.

При цьому, з матеріалів справи однозначно вбачається, що відповідач умисно ухиляється від виконання рішення суду від 27 квітня 2023 року.

12 жовтня 2023 року стягувач звернувся до Франківський відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції і військової частини НОМЕР_1 з приводу неповного виконання рішення суду та надання боржником (військовою частиною НОМЕР_1 ) повних, ґрунтовних і достовірних розрахунків виконання судового рішення за виконавчими провадженнями № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Проте, до цього часу військовою частиною НОМЕР_1 не надано будь-яких відповідей, а Франківським відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не вживаються заходи для реального і повного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 380/22273/21.

З урахуванням викладеного, позивач позбавлений домогтись поновлення своїх прав і законних інтересів.

Крім того, з 2022 року позивач перебуває в зоні проведення бойових дій в Донецькій області, що не дає йому можливості вчасно дізнатись про прийняті судові рішення в його справі і про хід проведення виконавчих проваджень на виконання рішення суду.

Крім того, зазначає, що він звертався із заявами як в порядку ст. 382 КАС України, так і окремо в порядку ст. 283 КАС України щодо:

визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо повного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії;

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виконати в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 380/22273/21;

задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 27 квітня 2023 року;

зобов`язання військової частини НОМЕР_1 протягом одного місяця подати суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року.

Водночас, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 21 березня 2024 року вирішено питання лише про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, оскаржуваною ухвалою від 21 березня 2024 року взагалі не вирішено питання, яке ставив позивач ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України щодо:

Визнання протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо повного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виконати в повному обсязі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі № 380/22273/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

У відзиві на апеляційну скаргу військова частина просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Як уже зазначалось вище рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №380/22273/21 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задоволено частково: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2016 року як базового місяця; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із врахуванням січня 2008 року як базового місяця; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неправильного нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 2020-2021 років; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 01.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 01.01.2021 по 30.04.2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неправильного нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок та 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одним з основних засад/принципів адміністративного судочинства, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З огляду на вказане суд вірно зауважив, що існують наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

У заяві позивач покликається на те, що отримав на свою банківську картку перерахування від відповідача суми 3021,38 грн, 3073,09 грн і 257 грн з однаковими коментарями про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 по справі №380/22273/21.

При цьому, позивач не згоден з питанням щодо повноти виконання рішення.

У даній спірній ситуації суд першої інстанції правильно наголосив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 14 та ч. 2 ст. 370 КАС України).

Обов`язковість рішення суду забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 вказаної статті виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на це суд підставно зауважив, що державний виконавець має монополію на виконання судового рішення, бо Закон наділяє його під час виконання судових рішень певними важелями впливу на боржника, який не виконує судове рішення у встановлений строк.

Як з`ясовано судом першої інстанції, 06.09.2023 Франківським відділом Державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкриті виконавчі провадження НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 з виконання рішення від 27.04.2023 у справі №380/22273/21, при цьому жодних відомостей про закінчення вказаних виконавчих проваджень суду не надано.

Отже, примусове виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 по справі №380/22273/21 здійснюється в рамках виконавчих проваджень, які не завершені, і державними виконавцями вчиняються дії, необхідні для примусового виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, правильним є висновок суду першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів, що примусовий порядок виконання рішення ще не завершений, оскільки дії відповідача щодо належного виконання рішення перевіряються відповідним органом Державної виконавчої служби, та без надання належної оцінки цим органом не можливо категорично стверджувати, що встановлені законом заходи примусового виконання рішення суду наразі є вичерпаними.

Відтак, подана позивачем заява є передчасною та задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми процесуального права, відтак ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року по справі №380/22273/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді А.Р. Курилець

О.І. Мікула

повний текст складено 14.08.2024