Рішення

від 12.08.2024 по справі 320/21267/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2024 року № 320/21267/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області про визнання протиправним та нечинним рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась громадянка ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України від 15.12.2021 № 128 «Про неповноважність та неправомочність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва здійснювати свої функції»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України від 15.12.2021 № 130 «Про передачу справ Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для подальшого розподілу»;

- визнати протиправним та нечинним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 13.05.2023 № 35 «Про порушення дисциплінарної справи»;

- зобов`язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Раду адвокатів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Донецької області здійснити в офіційних друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті публікацію про оскарження рішення Ради адвокатів України від 15.12.2021 №128, рішення Ради адвокатів України від 15.12.2021 № 130, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 13.05.2023 № 35.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 позовну заяву в частині позовних вимог про:

- визнання протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України від 15.12.2021 №128 «Про неповноважність та неправомочність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва здійснювати свої функції»;

- визнання протиправним та нечинним рішення Ради адвокатів України від 15.12.2021 № 130 «Про передачу справ Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для подальшого розподілу»;

- зобов`язання Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, Раду адвокатів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Донецької області здійснити в офіційних друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті публікацію, про оскарження рішення Ради адвокатів України від 15.12.2021 №128, рішення Ради адвокатів України від 15.12.2021 № 130, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 13.05.2023 № 35, повернуто позивачу.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та нечинним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 13.05.2023 № 35 «Про порушення дисциплінарної справи» провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення від 13.05.2023 № 35 «Про порушення дисциплінарної справи».

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.02.2023 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області надійшла ухвала Київського апеляційного суду від 01.02.2023 року у справі № 759/13467/21 щодо порушення питання про дисциплінарну відповідальність адвоката ОСОБА_1 .

Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Київської області листом від 23.02.2023 за вих. № 182 з огляду на те, що адвокат ОСОБА_1. обліковується у Раді адвокатів міста Києва, ухвалу щодо порушення питання про дисциплінарну відповідальність адвоката ОСОБА_1 направлено до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва для відповідного вирішення згідно положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури м. Києва листом від 28.02.2023 за вих. №02/41-3/17-23 на виконання рішення Ради адвокатів України від 15 грудня 2021 року № 130 «Про передачу справ Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для подальшого розподілу» передано ухвалу Київського апеляційного суду щодо порушення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 для подальшого скерування та розгляду до КДКА іншого регіону відповідно до вимог чинного законодавства.

Головою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилковим С.В. листом від 02.03.2023 за вих. № 301 ухвалу Київського апеляційного суду від 01.02.2023 з додатками направлено для розгляду до КДКА Донецької області.

Головою дисциплінарної палати КДКА Донецької області Іриною Гавриш 20.03.2023 надано доручення члену дисциплінарної палати ОСОБА_2 провести перевірку відомостей, викладених в ухвалі відносно адвоката ОСОБА_1.

Листом від 21.03.2023 за вих. № 74 член дисциплінарної палати КДКА Донецької області звернувся до адвоката ОСОБА_1 з повідомленням про проведення стосовно неї перевірки для отримання письмового пояснення по суті порушених питань. Цим листом адвокату на адресу, яка зазначена в ЄРАУ, надіслана копія ухвали з додатками.

Поштове відправлення на ім`я адвоката ОСОБА_1 24.04.2023 у зв`язку з його не врученням повернулося на адресу КДКА Донецької області.

Член дисциплінарної палати КДКА Донецької області ОСОБА_2 13.05.2023 подав на розгляд дисциплінарної палати КДКА Донецької області ухвалу Київського апеляційного суду про дисциплінарний проступок адвоката, довідку та всі матеріали перевірки.

За результатами розгляду ухвали Київського апеляційного суду від 01.02.2023 щодо поведінки адвоката ОСОБА_1 , довідки та матеріалів перевірки, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Донецької області у складі дисциплінарної палати 13.05.2023 прийнято рішення № 35 про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Розгляд дисциплінарної справи призначено на 27.05.2023 року о 12 годині 00 хвилин.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області у складі дисциплінарної палати №39 від 12.06.2023 адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача від 13.05.2023, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, є Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 № 5076-VI.

За змістом пунктів 1 та 2 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно частини першої статті 4 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 5076-VI визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний, зокрема, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Питання дисциплінарної відповідальності адвоката регламентує Розділ VI Закону № 5076-VI.

Так, відповідно до статті 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 34 Закону № 5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки (частина перша статті 36 цього Закону).

Стадіями дисциплінарного провадження відповідно до статті 37 Закону № 5076-VI є: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

У той же час, підпунктами 2.3.17 та 2.3.18 пункту 2.3 Розділу ІІ Регламенту ВКДКА передбачено, що голова ВКДКА, зокрема скеровує: заяву (скаргу) про дисциплінарний проступок адвоката до КДКА іншого регіону у разі задоволення відводу (самовідводу) більшості членів дисциплінарної палати КДКА, що має розглядати скаргу; матеріали кваліфікаційної справи до КДКА іншого регіону у разі задоволення відводу члена (членів) кваліфікаційної палати КДКА та за відсутності кворуму.

Скеровує для розгляду до КДКА скарги, що надійшли стосовно осіб, визначених статтею 66 Правил адвокатської етики, а також у разі, якщо регіональна КДКА не сформована, або у разі відсутності за будь-яких причин кворуму на засіданнях КДКА (палати) регіону.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних приписів Регламенту ВКДКА листом від 02.03.2023 за вих. № 301 голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилков С.В. ухвалу Київського апеляційного суду від 01.02.2023 направив для розгляду до КДКА Донецької області, яка за результатами її розгляду прийняла оскаржуване позивачем рішення.

Суд зазначає, що підпункти 2.3.17 та 2.3.18 пункту 2.3 Розділу ІІ Регламенту ВКДКА станом на момент направлення головою ВКДКА (02.03.2023) ухвали Київського апеляційного суду від 01.02.2023 для розгляду до КДКА Донецької області були чинними, а тому підлягали виконанню.

Однак, наведені положення частини третьої статті 33 Закону №5076-VI в імперативному порядку визначають, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Дана норма закону є чіткою, зрозумілою, не може бути розтлумачена розширено чи неоднозначно.

Судом встановлено, що робочим місцем позивача, зазначеним в ЄРАУ, є м. Київ.

Частина третя статті 33 Закону № 5076-VI не передбачає виключень щодо підвідомчості дисциплінарного провадження стосовно адвоката і можливості зміни такої підвідомчості будь-яким підзаконним правовим актом.

Згідно частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 7 КАС України визначено джерела права, які застосовуються судом.

Так, згідно частин першої-третьої цієї правової норми суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Підпунктами 2.3.17 та 2.3.18 пункту 2.3 Розділу ІІ Регламенту ВКДКА передбачено, що голова ВКДКА, зокрема скеровує: заяву (скаргу) про дисциплінарний проступок адвоката до КДКА іншого регіону у разі задоволення відводу (самовідводу) більшості членів дисциплінарної палати КДКА, що має розглядати скаргу; матеріали кваліфікаційної справи до КДКА іншого регіону у разі задоволення відводу члена (членів) кваліфікаційної палати КДКА та за відсутності кворуму.

Скеровує для розгляду до КДКА скарги, що надійшли стосовно осіб, визначених статтею 66 Правил адвокатської етики, а також у разі, якщо регіональна КДКА не сформована, або у разі відсутності за будь-яких причин кворуму на засіданнях КДКА (палати) регіону.

Аналіз даних положень Регламенту ВКДКА дає підстави для висновку, що вони прямо суперечать імперативним положенням частини третьої статті 33 Закону № 5076-VI, яка не допускає будь-якої зміни підвідомчості розгляду скарг про дисциплінарний проступок адвоката.

Тому, виходячи із наведеної вище частини третьої статті 7 КАС України, підстави для застосування вказаних положень Регламенту ВКДКА всупереч частині третій статті 33 Закону № 5076-VI у справі, що розглядається, відсутні.

Покликання відповідача на підпункт 2.3.17 пункту 2.3 Розділу ІІ Регламенту ВКДКА безпідставні, тому що для спрямування скарги щодо адвоката ОСОБА_1 до КДКА Донецької області відсутні обставини, передбачені даним підпунктом Регламенту ВКДКА (задоволення відводу (самовідводу) більшості членів дисциплінарної палати КДКА, що має розглядати скаргу та за відсутності кворуму).

Стосовно ж обґрунтувань позиції відповідача підпунктом 2.3.18 пункту 2.3 Розділу ІІ Регламенту ВКДКА необхідно зазначити про недосконалість формулювань цього підпункту, оскільки не зрозуміло, до якої КДКА має бути скерована скарга (на відміну від підпункту 2.3.17, в якому йде мова про КДКА іншого регіону).

Суд вважає, що така недосконалість (невизначеність) норми підзаконного правового акта у будь-якому разі не має бути підставою для її застосування всупереч положенням норм закону, на розвиток якого виданий підзаконний акт.

Щодо правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі №826/3443/18, суд дійшов висновку про нерелевантність обставин цієї справи і відповідного правового регулювання обставинам справи, що розглядається.

Так, у справі № 826/3443/18 на відміну від справи, що розглядається, вирішувався спір щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності особи за фактичного існування двох кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатів м. Києва, і при цьому позивач не могла визначитися, яка саме з цих комісій повинна була здійснювати розгляд її справи.

Також слід акцентувати увагу на тій обставині, що фактична неспроможність протягом тривалого часу (кількох років поспіль, навіть якщо вести відлік від ухвалення відповідного рішення Верховним Судом в жовтні 2020 року) сформувати відповідний орган для здійснення дисциплінарного провадження відповідно до вимог Закону № 5076-VI не має бути підставою для нівелювання та знецінення відповідних законодавчих положень, наслідком яких є тривале порушення прямих вказівок закону.

Статтею 8 Конституції України та наведеною вище статтею 6 КАС України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права, зокрема, зазначила, що у контексті принципу верховенства права закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі Суд, ЄСПЛ), наведених у рішенні від 02.11.2006 р. у справі «Волохи проти України», Суд дійшов висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене «згідно із законом», оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля під час застосування таких заходів спостереження.

Таким чином, законодавцю необхідно мати на увазі, що закон повинен відповідати принципу юридичної визначеності, якому також приділена ретельна увага усталеною практикою ЄСПЛ.

Крім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення у справі «Р.G. та J.H. проти Сполученого Королівства» (Р.G. and J.H. v. United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46, ЕСНR 2001-1Х (п.п. 169, ПО).

Між тим, захист від свавілля реалізується через механізми контролю за діяльністю носіїв публічної влади, які включають або пов`язані з механізмами оскарження. Зокрема, у п. 55 рішення ЄСПЛ у справі «Класс та інші проти Німеччини» (06.09.1978р.) Суд наголосив: «Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Суд вважає, що у сфері, яка надає в окремих справах такі великі можливості для зловживань, котрі можуть призводити до шкідливих наслідків для демократичного суспільства загалом, у принципі функцію наглядового контролю доцільно доручати судді» (п. 56 абз. 2 рішення).

У рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) Суд констатував, що навряд чи можна розробити норми, які у деталях передбачали б усі види поведінки. Отже, державні органи мають формулювати подібні норми більш загально (див. рішення від 19 грудня 1994 року у справі Vereinigung demokratischer Sqldaten Osterreichs та «Губі проти Австрії», п. 31, Series A №302). Вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві, він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливості передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (див. серед інших джерел рішення від 25 березня 1998 року у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), п.55, Reports of Judjments and Decisions 1998-II).

Орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом, на кожній стадії такого провадження та за його наслідками.

Що стосується належного та ефективного судового контролю відповідності дій суб`єкта владних повноважень закону, слід звернутися до норм процесуального кодексу.

Так, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, за приписами частини другої статті 2 КАС України, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, необмежена дискреція адміністративного органу у будь-якому випадку є порушенням конституційного принципу верховенства права, адже кожен орган державної влади має враховувати та, більш того, практично застосовувати усі складові цього принципу.

Проектуючи зазначене на обставини справи, слід дійти висновку, що всупереч частині третій статті 33 Закону № 5076-VI підзаконним актом (Регламентом ВКДКА) голові ВКДКА надані невластиві йому свавільні повноваження щодо суб`єктивного вибору дисциплінарного органу, який буде розглядати ту чи іншу дисциплінарну скаргу на адвоката, що поза всяким сумнівом свідчить про порушення таких складових принципу верховенства права як правова (юридична) визначеність, достатня чіткість та передбачуваність правових норм.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку про порушення частини третьої статті 33 Закону № 5076-VI при скеруванні скарги на адвоката ОСОБА_1 до відповідача і відповідно порушення дисциплінарного провадження неналежним дисциплінарним органом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №260/10589/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури про визнання протиправними та скасування Рішення КДКА від 02 листопада 2023 року про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 та Рішення КДКА від 23 листопада 2023 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 13.05.2023 № 35 «Про порушення дисциплінарної справи» прийнято з порушенням норм ч. 3 ст. 33 Закону №5076-VI, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з підпунктом 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Із вказаних норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що у разі задоволення позову про оскарження індивідуального акта чи окремих його положень суд приймає рішення про визнання його протиправним та скасування.

Таким чином, задоволення позовних вимог у спосіб, який просить позивач: визнати протиправним та нечинним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 13.05.2023 № 35 «Про порушення дисциплінарної справи» не відповідає вказаним вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Для належного захисту порушених прав позивача суд виходить за межі позовних вимог та задовольняє позов шляхом визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 13.05.2023 № 35 «Про порушення дисциплінарної справи».

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1073, 60 грн, що підтверджується квитанцією від 29.05.2023. Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1073, 60 грн підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 13.05.2023 № 35 «Про порушення дисциплінарної справи».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.