Рішення

від 14.08.2024 по справі 940/720/23

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.08.2024 Провадження по справі № 2/940/18/24

Справа № 940/720/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 серпня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.

з участю адвоката: Коломійця М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

05.07.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд заборгованість за договором позики № 01/22 від 06.10.2022 року в сумі 92361,20 гривень, що включає в себе 57600 гривень основного боргу, 11520 гривень штрафу в розмірі 20% від несплаченої суми, 22752 гривні пені за період з 12.04.2023 року по 30.06.2023 року, 115,20 гривень інфляційних втрат та 374 гривні 3% річних, а також судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.10.2022 року між нею та Тетіївським районним підприємством по будівництву Райагробуд укладено договір позики № 01/22, за умовами якого вона зобов`язалася безоплатно (без сплати процентів) передати в користування Тетіївському районному підприємству по будівництву Райагробуд в позику 57600 гривень без ПДВ, а Тетіївське районне підприємство по будівництву Райагробуд зобов`язалося повернути суму позики не пізніше шести місяців з дня передачі або перерахування коштів на банківський рахунок позичальника або достроково у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позикодавця, зазначений в даному договорі. В разі прострочення повернення позики позикодавець має право вимагати пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від несплаченої суми станом на дату коли така оплата мала настати.

12.10.2022 року ОСОБА_1 перерахувала на рахунок Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд 57600 гривень, тому дані кошти у відповідності умов договору мали бути їй повернені не пізніше 12.04.2023 року.

Проте в зазначений строк відповідач борг не повернув, свої зобов?язання за укладеним договором не виконав.

10.04.2023 року та 16.05.2023 року позивачка зверталася до Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд з вимогами про повернення суми позики, проте останні залишилися без задоволення (позовна заява - а.с. 1-6).

13.07.2023 року позивачка збільшила позовні вимоги та просить стягнути з Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд заборгованість за договором позики № 01/22 від 06.10.2022 року в сумі 103485,20 гривень, що включає в себе 57600 гривень основного боргу, 11520 гривень штрафу в розмірі 20% від несплаченої суми, 33696 гривень пені за період з 12.04.2023 року по 07.08.2023 року, 115,20 гривень інфляційних втрат та 554 гривні 3% річних, а також судові витрати по справі (а.с. 61-62).

10.08.2023 року позивачка збільшила позовні вимоги та просить стягнути з Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд заборгованість за договором позики № 01/22 від 06.10.2022 року в сумі 109865,70 гривень, що включає в себе 57600 гривень основного боргу, 11520 гривень штрафу в розмірі 20% від несплаченої суми, 39973,50 гривень пені за період з 12.04.2023 року по 31.08.2023 року, 115,20 гривень інфляційних втрат та 657 гривень 3% річних, а також судові витрати по справі (а.с. 79-81).

15.09.2023 року позивачка збільшила позовні вимоги та просить стягнути з Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд заборгованість за договором позики № 01/22 від 06.10.2022 року в сумі 126427 гривень, що включає в себе 57600 гривень основного боргу, 11520 гривень штрафу в розмірі 20% від несплаченої суми, 55872 гривні пені за період з 12.04.2023 року по 23.10.2023 року, 517 гривень інфляційних втрат та 918 гривень 3% річних, а також судові витрати по справі (а.с. 98-100).

01.08.2024 року відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому Тетіївське районне підприємство по будівництву Райагробуд просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що договір позики від 06.10.2022 року № 01/22 року Тетіївське районне підприємство по будівництву «Райагробуд» з позивачкою не укладало, останній був укладений ОСОБА_2 , який є чоловіком ОСОБА_1 , та який злочинним шляхом заволодів підприємством та уклав з ОСОБА_1 договір позики № 01/23. Договір був підписаний неуповноваженою особою і був укладений за допомогою підробленої печатки, про що свідчить відкрите кримінальне провадження. 27 березня 2023 року наказом № 1527/5 Міністерства юстиції України було задоволено скаргу ОСОБА_3 та скасовані реєстраційні дії в ЄДР від 16.08.2022 року № 1003491070009000268 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та від 18.08.2022 року № 1003491270011000268 «Внесення рішення засновників ( учасників ) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації проведених державним реєстратором Горенко І.А. Тобто, весь цей час, ОСОБА_2 не був уповноваженим укладати будь-які договори, як представник Тетіївського районного підприємства по будівництву «Райагробуд». В зв`язку з цим Тетіївське районне підприємство по будівництву Райагробуд не є належним відповідачем у справі, що є підставою для відмови в позові (а.с. 71-75).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 14.12.2023 року провадження по справі № 940/720/23 за позовом ОСОБА_1 до Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд про стягнення заборгованості було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 940/1247/23 за позовом Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 06.10.2022 року № 01/22 недійсним.

25.06.2024 року провадження у справі поновлено, так як ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2024 року позовну заяву Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 06.10.2022 року № 01/22 недійсним залишено без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, ухвала набрала законної сили 09.05.2024 року.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Коломієць М.О. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки в електронному вигляді, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 18.07.2024 року (а.с. 163).

Так, відповідно ч. 5 ст. 14 ЦПК України, суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (ч. 6 ст. 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Таким чином, оскільки Тетіївське районне підприємств по будівництву Райагробуд як суб`єкт господарювання зареєструвало свою офіційну електронну адресу в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, то доставка йому судової повістки в електронному вигляді є належним повідомленням останнього про дату, час та місце слухання справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

В судовому засіданні встановлено, що 06.10.2022 року між ОСОБА_1 та Тетіївським районним підприємством по будівництву Райагробуд укладено договір позики № 01/22, за умовами якого остання зобов`язалася не пізніше семи днів з дня підписання даного договору безоплатно (без сплати процентів) передати в користування Тетіївському районному підприємству по будівництву Райагробуд в позику 57600 гривень без ПДВ, а Тетіївське районне підприємство по будівництву Райагробуд зобов`язалося повернути суму позики не пізніше шести місяців з дня передачі або перерахування коштів на банківський рахунок позичальника або достроково у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позикодавця, зазначений в даному договорі (а.с. 13-14).

Відповідно до п. 3.2 даного договору (відповідальність сторін), в разі прострочення повернення позики позикодавець має право вимагати пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 20% від несплаченої суми станом на дату коли така оплата мала настати.

12.10.2022 року ОСОБА_1 перерахувала на рахунок Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд 57600 гривень, що підтверджується копією квитанції АТ КБ ПриватБанк від 12.10.2022 року (а.с. 15).

Проте відповідач в зазначений в договорі строк, а саме не пізніше шести місяців, тобто не пізніше 12.04.2023 року борг не повернув, свої зобов?язання за укладеним договором не виконав.

10.04.2023 року та 16.05.2023 року позивачка зверталася до Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд з вимогами про повернення суми позики, проте останні залишилися без задоволення (а.с. 16, 26).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики - це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежновід сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що ящо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору позики № 01/22 від 06.10.2022 року позивачкою було здійснено розрахунок боргу станом на 23.10.2023 року, який становить 126427 гривень та включає в себе 57600 гривень основного боргу, 11520 гривень штрафу в розмірі 20% від несплаченої суми, 55872 гривні пені за період з 12.04.2023 року по 23.10.2023 року, 517 гривень інфляційних втрат та 918 гривень 3% річних (а.с. 102-103).

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З боку відповідача до суду не було надано жодних переконливих доказів в спростування доводів позивача, а також заперечень щодо нарахованих ним сум.

Посилання відповідача на те, що Тетіївське районне підприємство по будівництву Райагробуд не є належним відповідачем у справі, оскільки договору позики № 01/22 від 06.10.2022 року з ОСОБА_1 не укладало, останній був підписаний неуповноваженою особою ОСОБА_4 , суд відхиляє, так як до матеріалів справи не додано доказів того, що даний договір є нечинний, його дійсність відповідачем не спростована. Позовна заява Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 06.10.2022 року № 01/22 недійсним ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2024 року залишена без розгляду в зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання, тобто Тетіївське районне підприємство по будівництву Райагробуд своїх позовних вимог не підтримало. Винесеного рішення підприємство не оскаржило, ухвала набрала законної сили 09.05.2024 року. Таким чином Тетіївське районне підприємство по будівництву Райагробуд не підтвердило нечинності укладеного договору позики № 01/22 від 06.10.2022 року з ОСОБА_1 , вочевидь, погодившись з ним.

А тому, приймаючи до уваги те, що в порушення вищезазначених приписів закону та письмового договору позики відповідачем не було повернуто борг в обумовлений договором строк, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, інфляційних втрат, 3% річних, а також штрафу та пені, передбачених умовами договору позики № 01/22 від 06.10.2022 року, є обґрунтованими та законними, з їх розрахунком суд повністю погоджується, в зв?язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка понесла судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 1073,60 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «Таскомбанк» № 32528798800007205051 від 27.06.2023 року (а.с. 7), які суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача.

Щодо судових витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу, то представник позивачки до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про подання доказів їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1050 ЦК України суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з Тетіївського районного підприємства по будівництву Райагробуд, код ЄДРПОУ 03584680, юридична адреса: м. Тетіїв, вул. Центральна (Карла Маркса), 156 Білоцерківського (Тетіївського) району Київської області, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , - 126427 (сто двадцять шість тисяч чотириста двадцять сім) гривень заборгованості за договором позики № 01/22 від 06.10.2022 року та 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржее до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 20 серпня 2024 року.

Суддя: Т.П.Косович