Постанова

від 14.08.2024 по справі 910/19249/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2024 р. Справа№ 910/19249/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел Марк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 (повний текст складено 26.04.2024)

у справі № 910/19249/23 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел Марк"

про стягнення 205 220,95 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" (далі - ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон", Завод) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнутим з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел Марк" (далі - ТОВ «Ел Марк», Товариство) 205220,95 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, сплачених Заводом як попередня оплата за договором №686-23 від 18.05.2023. Завод здійснив нарахування процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 25.05.2023 до 23.11.2023 на суму попередньої оплати 944 347,53 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 позовні вимоги ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Ел Марк" на користь ТОВ "Конотопський авіаремонтний завод "Авіакон" 205 220,95 грн процентів, а також 3 078,31 грн витрат по сплаті судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2024, ТОВ "Ел Марк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Заводу до ТОВ "Ел Марк" про стягнення процентів за користуваннями коштами відмовити.

На обґрунтування апеляційної скарги Товариство посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не дослідив всі обставини справи та не надав оцінку всім наданим Товариством доказам.

Апелянт зазначає, що у відзиві на позовну заяву послався на те, що несвоєчасне виконання ним зобов`язання в частині поставки товару за договором пов`язане з тим, що у липні та у вересні 2023 року керівник Товариства переніс два інсульти. Скаржник відзначає, що поставка товару мала відбутись у строк до 28.09.2023 і 27.09.2023 він направив на електронну пошту Заводу лист «щодо строків поставки», у якому пропонував розглянути запропоновані додатковою угодою зміни умов договору в частині строків поставки товару.

Апелянт наводить подальше листування сторін та вважає, що повідомив Завод про неможливість виконання зобов`язання у строки, погоджені договором та пропозицією прро внесення змін до п. 3.2 договору. На думку скаржника, свідоме ігнорування Заводом пропозицій Товариства та його недобросовісна поведінка стали підставою нарахування більшого розміру процентів за користування коштами.

Товариство вважає, що суд не взяв до уваги, що, передбачаючи неможливість вчасного виконання умов договору, Товариство неодноразово зверталось до Заводу з листами про перенесення строків поставки. Але оскільки Завод умисно зволікав, ігноруючи направлені йому Товариством листи, це спричинило заявлений до стягнення розмір процентів за користування коштами. На думку скаржника, будучи обізнаним про неможливість поставки товару у встановлений строк, Завод мав би одразу повідомити про необхідність повернення коштів передоплати.

Апелянт зазначає, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, завчасно повідомивши про неможливість вчасного виконання зобов`язання.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів Товариства заперечує та наводить власні доводи на їх спростування. Завод просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19249/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ "Ел Марк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 до надходження матеріалів справи №910/19249/23.

06.06.2024 матеріали справи №910/19249/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Ел Марк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі №910/19249/23. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

18.05.2023 Завод (покупець) та Товариство (постачальник) уклали договір №686-23 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію згідно ДК 021:2015:19510000-4 «Гумові вироби», вказану в Додатку 1 до цього договору, на умовах, передбачених даним договором.

Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від придбання всієї або частини продукції шляхом направлення постачальникові відповідного повідомлення з переліком продукції, від поставки якої він відмовляється, не пізніше, ніж за 10 (десять) днів до дати поставки продукції. З моменту відправлення покупцем постачальникові повідомлення про відмову від придбання всієї або частини продукції даний договір втрачає чинність у частині, що стосується продукції, зазначеної в повідомленні про відмову, але зберігає чинність у частині продукції, не зазначеної в повідомленні (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється на умовах поставки DDP - м. Конотоп, вул. Петлюри Симона, 25, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Датою поставки продукції є дата надходження продукції на склад покупця.

Строк поставки продукції складає 90 робочих днів з моменту здійснення першої попередньої передплати згідно з п. 5.2.1 та набрання чинності договору. Постачальник має право здійснити поставку продукції в інші строки винятково на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (п. 3.2 договору).

За умовами п. 4.1 договору загальна вартість продукції становить 51 648 дол. США, у т.ч. ПДВ 20% - 8 608 дол. США, що у перерахунку за офіційним курсом НБУ (36,5686 грн за 1 дол. США) станом на 30.03.2023 еквівалентно 1 888 695,05 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 314782,51 грн.

Оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору оплата здійснюється так: 50% передоплати від загальної вартості продукції сплачуються впродовж 20 робочих днів з моменту отримання рахунка, який постачальник повинен надати протягом 3-х робочих днів за допомогою факсимільного чи електронного зв`язку з моменту набрання чинності договором. Оплата здійснюється у гривнях за курсом НБУ на день оплати згідно з рахунком постачальника (п. 5.2.1 договору); 50% доплати загальної вартості продукції, що відвантажується, сплачуються протягом 20 робочих днів з моменту підтвердження готовності продукції до відвантаження з заводу виробника, про яке постачальник повідомить листом. Оплата здійснюється у гривнях за курсом НБУ на день оплати згідно з рахунком постачальника (п. 5.2.2 договору).

У п. 7.2 договору сторони встановили 0 (нуль) процентів річних для відповідальності за ст. 625 ЦК України.

Згідно з п. 7.3 договору у випадку порушення строку поставки більш як на 10 календарних днів покупець має право відмовитись від подальшого приймання й оплати продукції, а також вимагати повернення раніше сплачених за продукцію коштів (якщо такі сплачувались), які постачальник зобов`язаний повернути протягом 3 банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником після закінчення 3 робочих днів з моменту його відправлення покупцем на адресу постачальника, зазначену в цьому договорі. При цьому на весь період починаючи з дати отримання авансового платежу до дати його повернення на суму авансового платежу нараховується процент у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

При настанні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) до яких відносяться надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту / імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо, сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору підтвердженням настання форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

У додатку №1 до договору сторони погодили найменування продукції (шина авіаційна) та його вартість 51 684,00 дол. США (з ПДВ); дата виготовлення - не раніше ІV кварталу 2022 року.

25.05.2023 платіжною інструкцією №3389 (дата виконання 26.05.2023) Завод сплатив Товариству 944 347,53 грн з призначенням платежу «передпл за шини авіа. по дог. №686-23-18.05.2023 зг. рах. №9-22.05.2023. В т.ч. ПДВ 157391,25 грн. Кон 403/1/22/409-26.12.22д/у1-03.02.23».

27.09.2023 Товариство направило на електронну пошту Заводу лист щодо внесення змін до договору в частині строку поставки товару внаслідок настання невідворотних обставин (критичного стану здоров`я директора відповідача).

07.10.2023 Товариство засобами поштового зв`язку направило Заводу лист з проєктом додаткової угоди до договору щодо продовження строку поставки товару.

Завод звернувся до Товариства з претензією №63 від 03.10.2023 (вих. №2704), в якій просив терміново здійснити поставку товару.

У відповіді від 03.11.2023 №3/11/23-2 на претензію від 03.10.2023 Товариство повідомило про неможливість виконання зобов`язання з поставки товару, що зумовлена важким станом здоров`я директора, обставини щодо чого Товариство вважає форс-мажорними. Товариство повідомило Завод про бажання повернути Товариству авансовий платіж та просило надати реквізити для перерахування коштів.

У вимозі №6086е від 22.11.2023 Завод повідомив Товариство, що відповідно до п. 7.3 договору відмовляється від подальшого прийняття продукції за цим договором та вимагає повернення раніше сплачених коштів у розмірі 944 347,53 грн та процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які нараховуються починаючи з дати отримання авансового платежу та на дату складання цієї вимоги і становлять 202 737,27 грн.

24.11.2023 Товариство повернуло заводу 944 347,53 грн попередньої оплати (роздруківка виписки з рахунка за 24.11.2023 з системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство» щодо клієнта - Заводу).

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 6, 627, 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГПК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 712 ЦК України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Суд встановив, що сторони уклали договір поставки, на виконання умов якого Завод сплатив Товариству 944 347,53 грн передоплати, а Товариство мало у строк до 28.09.2023 здійснити поставку товару.

Сторони не дійшли згоди щодо внесення змін до договору в частині зміни строку поставки товару. Доказів внесення змін до договору в судовому порядку матеріали справи також не містять. Оскільки сторони згоди на зміну умов договору не досягли, строк поставки товару є таким, що визначений у договорі.

Товариство товар Заводу у встановлений договором строк не поставило, 24.11.2023 повернуло Заводу 944 347,53 передоплати.

Завод здійснив нарахування Товариству процентів за користування коштами на підставі п. 7.3 договору.

Так, згідно з п. 7.3 договору у випадку порушення строку поставки більш як на 10 календарних днів покупець має право відмовитись від подальшого приймання й оплати продукції, а також вимагати повернення раніше сплачених за продукцію коштів (якщо такі сплачувались), які постачальник зобов`язаний повернути протягом 3 банківських днів з моменту одержання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником після закінчення 3 робочих днів з моменту його відправлення покупцем на адресу постачальника, зазначену в цьому договорі. При цьому на весь період починаючи з дати отримання авансового платежу до дати його повернення на суму авансового платежу нараховується процент у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи сплату Заводом авансового платежу, настання строку виконання зобов`язання за договором та його невиконання Товариством, колегія суддів вважає таке нарахування обґрунтованим.

Щодо неможливості виконання зобов`язання Товариством у зв`язку з хворобою його керівника колегія суддів відзначає, що ані умови договору, ані положення чинного законодавства не передбачають такої підстави для звільнення особи від виконання зобов`язання та звільнення від відповідальності за його невиконання. Так само за умовами договору така обставина не є форс-мажорною. Більше того, Товариство не дотрималось умов розділу 8 договору «Форс-мажор» щодо повідомлення та підтвердження для настання для нього форс-мажорних обставин.

Зокрема, апелянт зазначає, що у відзиві на позовну заяву послався на те, що несвоєчасне виконання ним зобов`язання в частині поставки товару за договором пов`язане з тим, що у липні та у вересні 2023 року керівник Товариства переніс два інсульти. Скаржник відзначає, що поставка товару мала відбутись у строк до 28.09.2023 і 27.09.2023 він направив на електронну пошту Заводу лист «щодо строків поставки», у якому пропонував розглянути запропоновані додатковою угодою зміни умов договору в частині строків поставки товару.

Колегія суддів критично оцінює доводи Товариства про те, що воно, передбачаючи неможливість вчасного виконання умов договору, неодноразово зверталось до Заводу з листами про перенесення строків поставки, оскільки до матеріалів справи доказів на підтвердження таких тверджень не надано.

На переконання колегії суддів, повідомлення 27.09.2023 про те, що поставка, яка мала відбутись 28.09.2023, не відбудеться, не є завчасним. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, завчасно повідомивши про неможливість вчасного виконання зобов`язання. Водночас подальше листування сторін відбувалось вже після закінчення строку поставки, обумовленого договором.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що долучені до позовної заяви копії документів не завірені належним чином, колегія суддів відзначає, що такі копії завірені штампом з написом «згідно з оригіналом юрисконсульт управління правової та договірної роботи ТОВ «Авіакон» а також рукописний напис «Лісовський Р.В.», містять підпис цієї особи, дату засвідчення, а також відтиск печатки Заводу. На підтвердження повноважень Лісовського Р.В. надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо Заводу, згідно відомостей якої Лісовський Р.В. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у т.ч. підписувати договори тощо (самопредставництво в судах усіх інстанцій, цивільної, адміністративної, господарської юрисдикції включаючи апеляційну та касаційну інстанції, та інших установах, з усіма правами, наданими ЦПК України, ГПК України, КАС України позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, (крім відмови від позову та укладання мирової угоди)) - представник.

Наведеним спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги.

Перевіривши наданий Заводом розрахунок (доводи Товариства щодо підписання його неуповноваженою особою спростовуються наведеним вище. Суд також відзначає, що такий розрахунок не є доказом обґрунтованості вимог, а є арифметичною формою вираження його розрахунку), колегія суддів вважає цей розрахунок арифметично вірним. До стягнення з Товариства на користь заводу підлягають 205 220,95 грн процентів за користування чужими коштами.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ел Марк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі №910/19249/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі №910/19249/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/19249/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак