Постанова

від 12.08.2024 по справі 911/758/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2024 р. Справа №911/758/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Красноштан С.А., Крикун А.Є.

від відповідача: Кокойко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Пром Лайн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024

у справі №911/758/24 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Пром Лайн"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 607 429,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Пром Лайн" (далі - Товариство) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 607 429,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання робіт за договором підряду від 05.10.2023 №510/1, у зв`язку з чим позивач здійснив нарахування пені у сумі 370 683,56 грн та штрафу в розмірі 236 745,54 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2024 позовну заяву Підприємства до Товариства про стягнення 607 429,10 грн передано до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 відкрито провадження у справі №911/758/24 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства на користь Підприємства 370 683,56 грн пені, 236 745,54 штрафу та судовий збір у розмірі 5 560,26 грн.

Стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 551,18 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення умов договору підряду від 05.10.2023 №510/1 відповідач не виконав роботи на загальну суму в розмірі 6 146 458,38 грн, згідно з календарним графіком на виконання робіт та у строк до 31.12.2023. Перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання з 01.12.2023 до 19.03.2024 у розмірі 370 683,56 грн місцевий господарський суд дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі. Крім того, суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 7% штрафу у розмірі 236 745,54 грн, на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), дійшов висновку, що вказані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позову відмовити.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги Товариство посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду.

Так, в апеляційній скарзі відповідач стверджує, що справа №911/758/24 підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову складала 607 429,10 грн.

Також, скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково відніс позивача до суб`єкта господарювання, що належить до державного сектору економіки, а також дійшов помилкового висновку, що фінансування робіт за договором здійснювалося за рахунок Державного бюджету України. До апелянта не підлягало застосування санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, який суд першої інстанції помилково застосував в оскаржуваному рішенні, оскільки Підприємство не є суб`єктом господарювання державного сектора економіки. Капітальний ремонт, передбачений договором, здійснювався за кошти місцевого бюджету, а не за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту та не на виконання державного контракту. Крім того, апелянт також не погоджується з розрахунком пені.

У прохальній частині апеляційної скарги міститься клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які подані разом з апеляційною скаргою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2024 апеляційну скаргу Товариства у справі №911/758/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 07.08.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/758/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 01.08.2024.

01.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/758/24.

У судовому засіданні 07.08.2024 оголошено перерву до 12.08.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

31.07.2024, через відділ діловодства (канцелярії) Північного апеляційного господарського суду, позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24 - без змін.

Так, у відзиві позивач зазначає, що суд першої інстанції з дотриманням норм матеріального і процесуального права, з повним та всебічним дослідженням та з`ясуванням доводів сторін, ухвалив законне і обґрунтоване рішення, яким позов Підприємства задовольнив у повному обсязі.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

07.06.2024, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній надає письмові пояснення по суті спору та просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24.

Слід зазначити, що нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

Стосовно наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, скаржник стверджує, що штатним розписом Товариства передбачена посада юриста, проте у зв`язку з воєнною агресією російської федерації проти України - посада юриста є вакантною з 04.01.2023. Користуватися послугами адвокатів Товариство не мало фінансової можливості.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 про відкриття провадження у справі №911/758/24 доставлена до електронного кабінету Товариства - 29.04.2024. Тобто, відповідач був обізнаний про розгляд Господарським судом даної справи та не був позбавлений можливості подати відповідні документи до суду першої інстанції у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не визнає поважними причини пропуску відповідачем строку на подачу доказів у даній справі.

У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Разом із тим, відповідач не надав докази неможливості подання документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За наведених обставин, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи документів, оскільки на підставі частини 3 статті 269 ГПК України останній, не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 12.08.2024 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позову відмовити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

05.10.2023 між Підприємством (замовник) та Товариством (підрядник) укладено договір підряду №510/1, за умовами якого замовник доручає, а підрядник забезпечує в межах кошторисної документації та умов договору на виконання робіт з "Капітальний ремонт приміщення сховища цивільного захисту за адресою: провулок Квітневий, 4 у Подільському районі м. Києва за кодом ДК 021-2015 (CPV) 45450000-6: Інші завершальні будівельні роботи." відповідно до Кошторисних норм України. Настанови з визначення вартості будівництва.

Виконання будівельних робіт здійснюється підрядником за адресою замовника: м. Київ, пров. Квітневий, 4 (пункт 1.2 договору).

За умовами пункту 1.3 договору виконання будівельних робіт здійснюється підрядником відповідно до календарного графіку (додаток №4) та затвердженої проектно-кошторисної документації, у кількості та за цінами. що визначені переліком основних матеріальних ресурсів (додаток №5), у відповідності до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (додаток №6) та договірною ціною (додаток №2) здійснюється у відповідності до плану фінансування будівельних робіт на 2023 рік (додаток №7).

Згідно з пунктом 2.1 договору строки виконання робіт за цим договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток №4) та встановлюються з 05.10.2023 до 31.12.2023.

Підрядник розпочинає виконання робіт не пізніше трьох днів з дати підписання договору (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що строки виконання робіт можуть змінюватись за погодженням сторін і оформляються додатковими угодами до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Датою закінчення робіт за договором вважається дата їх прийняття замовником та засвідчується підписанням довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) (пункт 2.5 договору).

У пункті 3.1 договору визначено, що ціна цього договору є твердою та відповідно до договірної ціни (додаток №2) та переліку основних матеріальних ресурсів (додаток №5) на будівельні роботи складає 6 146 458,38 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 024 409,73 грн.

Відповідно до пункту 11.1 договору приймання-передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) проводиться у порядку. встановленому загальними умовами, укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 та іншими нормативними актами та договором підряду.

Згідно з пунктом 11.4 договору передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

На виконання умов договору відповідач виконав будівельні роботи, а позивач, в свою чергу, прийняв вказані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2023 року на суму 1 109 899,37 грн, №2 за грудень 2023 року на суму 265 522,96 грн, №3 за грудень 2023 року на суму 125 571,98 грн, актами вартості устаткування від 10.11.2023 №1 на суму 569 219,04 грн, від 27.12.2023 №4 на суму 65 824,09 грн, від 27.12.2023 №5 на суму 628 341,83 грн, а всього на загальну суму в розмірі 2 764 379,27 грн.

18.01.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №106/63-134 з вимогою сплатити штрафні санкції та повідомити про дату завершення робіт, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 21.01.2024.

Листом від 06.02.2024 №0602-24/2 відповідач просив позивача прийняти виконані будівельні роботи, здійснити оплату за вказані роботи, підписати акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.12.2023.

Звертаючись до суду з даним позовом, Підприємство стверджує, що Товариством не здійснено виконання робіт за спірним договором у передбачені строки, у зв`язку з чим, просить стягнути з Товариства пеню у розмірі 370 683,56 грн та штраф у розмірі 236 745,54 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

За приписами частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору підряду від 05.10.2023 №510/1 відповідач виконав будівельні роботи, а позивач прийняв вказані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2023 року на суму 1 109 899,37 грн, №2 за грудень 2023 року на суму 265 522,96 грн, №3 за грудень 2023 року на суму 125 571,98 грн, актами вартості устаткування №1 від 10.11.2023 на суму 569 219,04 грн, №4 від 27.12.2023 на суму 65 824,09 грн, №5 від 27.12.2023 на суму 628 341,83 грн, а всього на загальну суму в розмірі 2 764 379,27 грн, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Як зазначалось вище, згідно з пунктом 1.3 договору виконання будівельних робіт здійснюється підрядником відповідно до календарного графіку (додаток №4) та затвердженої проектно-кошторисної документації, у кількості та за цінами, що визначені переліком основних матеріальних ресурсів (додаток №5), відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва (додаток №6) та договірною ціною (додаток №2), відповідно до плану фінансування будівельних робіт на 2023 рік (додаток №7).

Відповідно до пункту 2.1 договору строки виконання робіт за цим договором визначені календарним графіком виконання робіт (додаток №4) та встановлюються з 05.10.2023 до 31.12.2023.

Датою закінчення робіт за договором вважається дата їх прийняття замовником то засвідчується підписанням довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) (пункт 2.5 договору).

За змістом пункту 11.4 договору передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Таким чином, граничний строк виконання робіт на загальну суму в розмірі 6 146 458,38 грн Товариством є 31.12.2023.

Разом із тим, в порушення умов договору відповідач не виконав роботи на загальну суму в розмірі 6 146 458,38 грн, згідно з календарним графіком на виконання робіт та у строк до 31.12.2023.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів, в розумінні статей 76-79, 91 ГПК України, на підтвердження передачі виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником, шляхом оформлення акта про виконані роботи на загальну суму в розмірі 6 146 458,38 грн.

Так, звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 370 683,56 грн, за загальний період прострочки з 01.12.2023 до 19.03.2024.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Частинами 1, 3 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з пунктом 14.4 договору при затримці у виконанні робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості невиконання будівельних робіт за кожний день затримки. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка їх сплатила. від виконань зобов`язань за цим договором.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 370 683,56 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф на підставі частини 2 статті 231 ГК України у розмірі 236 745,54 грн.

За приписами частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 7% штрафу у розмірі 236 745,54 грн, на підставі частини 2 статті 231 ГК України, дійшов висновку, що вказані позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 9.1 договору фінансування будівельних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до статті 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з: 1) державного бюджету; 2) місцевих бюджетів: а) бюджету Автономної Республіки Крим; б) обласних бюджетів; в) районних бюджетів; г) бюджетів місцевого самоврядування.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджети місцевого самоврядування - це бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі утворення районних у місті рад).

Так, позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив фінансування робіт саме з Державного бюджету України.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" створене рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва".

Відповідно до статті 78 ГК України Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Основним документом, на підставі якого діє Підприємство є статут, затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 №7.

Згідно з пунктом 1.1 статуту Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади м. Києва та віднесене до сфери управління Подільської районної у місті Києві державної адміністрації. Засновником і власником Підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада (власник).

За змістом пункту 2.1 статуту Підприємство створене з метою забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку.

У пункті 2.2 статуту встановлено, що метою діяльності Підприємства, зокрема, є:

- утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку;

- організація робіт та виконання функцій служби замовника будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту житлового фонду комунальної форми власності, а також із відновлення житлового фонду і технічний нагляд за проведенням робіт за рахунок коштів бюджету та залучених коштів.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо застосування до відповідача штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, оскільки Підприємство не є суб`єктом господарювання державного сектора економіки, капітальний ремонт передбачений договором здійснювання за кошти місцевого бюджету, а не за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту та не на виконання державного контракту.

Крім того, слід зазначити, що спірним договором передбачалася лише відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені, а інші види штрафних санкцій договором не встановлені.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову, в частині стягнення штрафу, нарахованого позивачем на підставі частини 2 статті 231 ГК України.

Слід зазначити, що у тексті апеляційної скарги міститься посилання на статтю 233 ГК України, яка передбачає право суду на зменшення штрафних санкцій. Водночас відповідачем відповідного клопотання у ході розгляду справи заявлено не було.

Доводи відповідача, що справа №911/758/24 підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову складала 607 429,10 грн, відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (абзац 1 частини 3 статті 12 ГПК України).

За приписами частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів зауважує, що ціна позову у даній справі, на час подання позовної заяви, становила 607 429,10 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на наведене, судова колегія, з огляду на предмет та підстави позову, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що дана справа є незначної складності та підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24 підлягає скасуванню, в частині стягнення з відповідача 236 754,54 грн штрафу, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду з вказаним позовом Товариством мав бути сплачений судовий збір у загальному розмірі 9 111,44 грн, проте сплачений лише у розмірі 5 560,26 грн, а тому, враховуючи відмову апеляційним господарським судом у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, різниця судового збору у розмірі 3 551,18 грн підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Пром Лайн" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Пром Лайн" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" 236 745,54 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24 залишити без змін.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 у справі №911/758/24 викласти у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Пром Лайн" (09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар Олександрійський, будинок 106, ідентифікаційний код юридичної особи 42977983) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 36, ідентифікаційний код 39609111) пеню у розмірі 370 683 (триста сімдесят тисяч шістсот вісімдесят три) грн 56 коп та судовий збір у розмірі 5 560 (п`ять тисяч п`ятсот шістдесят) грн 26 коп.

Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 36, ідентифікаційний код 39609111) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 551 (три тисячі п`ятсот п`ятдесят одна) грн 18 коп.".

5. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 36, ідентифікаційний код 39609111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Пром Лайн" (09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар Олександрійський, будинок 106, ідентифікаційний код юридичної особи 42977983) 5 327 (п`ять тисяч триста двадцять сім) грн 78 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №911/758/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 15.08.2024.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов