Рішення

від 12.08.2024 по справі 915/1475/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року Справа № 915/1475/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

розглянувши без виклику сторін

справу №915/1475/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ас-Агро",

55214, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Одеська, 80,

представник позивача: адвокат Шалару О.І., 55200, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Івана Виговського, 4а, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Первомайський "Райагробуд",

55214, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Одеська, 80,

е-mail:angar.rayagrobud@gmail.com;

про: повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 875010 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Ас-Агро" звернулося з позовом, зареєстрованим у Господарському суді Миколаївської області 22.09.2023 за №12488/23, до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Первомайський "Райагробуд" про стягнення з останнього, на підставі ст.1212 ЦК України, грошових коштів у загальній сумі 875010 грн. - перераховані без достатніх правових підстав.

Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати та витрати, пов`язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу).

Посилається на те, що між сторонами був укладений договір № 7 від 17.05.2017, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити товар, а позивач - прийняти і оплатити його. На виконання цього договору між сторонами здійснювались господарські операції, останніми з яких позивачем перераховані відповідачу кошти на загальну суму 1440000 грн., але після постачання товару відповідачем за останнім станом на 24.07.2023 залишився борг у сумі 875010 грн.

За даними позовними вимогами ухвалою від 28.09.2023 відкрито провадження в даній справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, та встановлено відповідачу строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Також визначено провести розгляд справи №915/1475/23 поза межами встановленого ГПК України строку, у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.

24.10.2023 відповідач подав відзив через електронний кабінет у ЄСГГС, у якому позов не визнав. Зазначив, що ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 09.10.2023; Вважає, що позивачем не доведені підстави позовних вимог та не надано належних доказів виникнення заборгованості відповідача в сумі 875010 грн., зокрема не надано детальний та обґрунтований розрахунок позовних вимог з урахуванням всіх поставок товарів та оплат. Посилається на те, ідо строк договору № 7 від 17.05.2017 закінчився 31.12.2018, однак після 31.12.2018 між сторонами здійснювалися господарські операції, за якими відповідач, як продавець, продовжував поставляти товари, а позивач, як покупець, отримував товари та здійснював оплати, договір не був визнаний недійсним чи розірваним у судовому порядку, а також жодна зі сторін не відмовлялася від договору. Вважає необґрунтованими вимоги про повернення безпідставно набутих коштів, оскільки між сторонами існували договірні зобов`язання, при цьому вартість поставлених товарів перевищує сплачену позивачем суму. На підтвердження цього надав копії видаткових накладних. Зазначає про недобросовісність позивача, який не вживав заходи досудового врегулювання спору, а одразу звернувся до суду. Також заперечує вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., вважає такі витрати неспівмірними та невиправданими.

24.10.2023 відповідачем через електронний кабінет в ЄСІТС подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розглянувши вказане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з наступного.

Згідно ч. 6 ст. 252 ГПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, тому в задоволенні цього клопотання, слід відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

17 травня 2017 року між сторонами був укладений договір № 7, згідно п. 1.1. якого ТОВ Первомайський "Райагробуд" (продавець, та або постачальник) зобов`язався передати у власність ТОВ "Ас-Агро" (покупець) товар, визначений у Специфікаціях, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість, згідно умов даного договору.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору, продавець поставляє покупцю товар згідно до поданої письмової заявки. Найменування, одиниця виміру, ціна кількість та загальна вартість товару відображається у Специфікації до кожної поставки, що за умови підписання сторонами с додатками до цього договору та його невід`ємними частками. Поставка товару здійснюється за рахунок Покупця.

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору, оплата за товар здійснюється після отримання товару. Форма розрахунків; безготівковий переказ з боку покупця на розрахунковий рахунок постачальника або готівковий розрахунок. Грошові кошти враховуються оплаченими після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п.п. 4.5.,4.7. договору, днем виконання Постачальником зобов`язань з поставки товарів є дати фактичного прийому-передачі товарів, що підтверджується підписанням уповноваженими особами сторін накладних на товар. Перехід права власності на поставлений товар від постачальника до покупця відбувається у момент фактичної передачі поставленого товару.

Згідно п. 9.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Позивач в обґрунтування вимог посилається на ст. 1212 ЦК України та зазначає, що після постачання відповідачем товарів, оплачених платіжними інструкціями від 15.04.2021 № 289, від 29.10.2021 № 379 та від 30.12.2021 № 390 на загальну суму 1440000 грн. за відповідачем станом на 24.07.2023 року залишився борг у сумі 875010 грн.

При цьому позивачем не зазначено в позовній заяві, за які саме товари були сплачені кошти в сумі 1440000 грн., які з цих товарів були поставлені відповідачем, а які ні, та надано суду розрахунку позовних вимог із посиланням на відповідні первинні бухгалтерські документи, за якими здійснювався продаж товарів. Позивачем надані суду тільки копії платіжних інструкцій про сплату відповідачу грошових коштів у загальній сумі 1440000 грн., в тому числі:

платіжну інструкцію від 15.04.2021 № 289 про сплату 410000,00 грн., призначення платежу: «оплата згідно договору № 7 17.05.2017 ПДВ 20% 181666,67 грн.»;

платіжну інструкцію від 29.10.2021 № 379 про сплату 500000,00 грн., призначення платежу: «оплата згідно договору № 7 17.05.2017 у т.ч. ПДВ 20% 83333,33 грн.»;

платіжну інструкцію від 30.12.2021 № 390 про сплату 530000,00 грн., призначення платежу: «оплата згідно договору № 7 17.05.2017 у т.ч. ПДВ 20% 83333,33 грн.».

Натомість, відповідач у відзиві стверджує, що господарські відносини з позивачем після 31.12.2018 року носили договірний характер, на підтвердження чого надав суду копії видаткових накладних, за якими здійснювались у 2020, 2021 роках господарські операції з продажу відповідачем позивачу товарів, а саме:

за видатковою накладною № 685 від 24.12.2020 переданий товар (тротуарна плітка «Старе місто», поребрик, відсів, пісок) на суму 65584,25 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 686 від 24.12.2020 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 27516,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 687 від 24.12.2020 переданий товар (арматура, ґрунтовка, труба, розчинник) на суму 2850,47 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 688 від 23.12.2020 переданий товар (відсів) на суму 14832,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 104 від 02.04.2021 переданий товар (поребрик, тротуарна плітка «Старе місто») на суму 13970,16 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 105 від 02.04.2021 переданий товар (цемент) на суму 2028,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 123 від 07.05.2021 переданий товар (тротуарна плітка «Катушка») на суму 38400,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 124 від 09.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 36687,94 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною №. 125 від 13.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 57324,90 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 126 від 15.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 41273,93 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 127 від 16.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 41273,93 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 128 від 19.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 94012,84 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною №129 від 22.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 98598,83 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 130 від 23.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 103184,82 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 131 від 26.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 77961,86 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 132 від 29.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 45859,92 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 137 від 30.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 32101,94 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 139 від 30.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 115200,00 гри., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 140 від 30.04.2021 переданий товар (диск відрізний, цемент, розчинник, плита) на суму 3516,15 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 143 від 05.05.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 20636,96 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною №. 146 від 06.05.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 61910,89 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 147 від 13.04.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 16050,97 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 148 від 07.05.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 16050,97 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 158 від 12.05.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 25222,96 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 159 від 12.05.2021 переданий товар (тротуарна плитка «Катушка») на суму 38400,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 161 від 13.05.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 38980,93 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 178 від 14.05,2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 50445,91 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 187 від 30.04.2021 переданий товар (пісок, відсів, поребрик) на суму 4885,72 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 219 від 31.05.2021 переданий товар (бетон М-350 (В-25) на суму 35712,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 232 від 04.06.2021 переданий товар (поребрик, тротуарна плитка «Катушка») на суму 38839,82 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 235 від 08.06.2021 переданий товар (тротуарна плитка «Катушка») на суму 38400,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 240 від 09.06.2021 переданий товар (тротуарна плитка «Катушка») на суму 34800,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 245 від 11.06.2021 переданий товар (поребрик, тротуарна плитка «Катушка», бордюр дорожний) на суму 13671,70 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 247 від 11.06.2021 переданий товар (тротуарна плитка «Катушка») на суму 15936,00 грн,, включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 249 від 14.06.2021 переданий товар (тротуарна плитка «Катушка») на суму 15936,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 264 від 15.06.2021 переданий товар (тротуарна плитка «Катушка») на суму 11952,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 266 від 16.06.2021 переданий товар (тротуарна плитка «Катушка») на суму 1200,00 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 272 від 18.06.2021 переданий товар (тротуарна плитка «Катушка», пісок) на суму 565,68 грн., включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 655 від 08.12.2021 переданий товар (тротуарна плитка «Катушка») на суму 85200,00 грн.,, включаючи ПДВ;

за видатковою накладною № 656 від 06.12.2021 переданий товар (тротуарна плитка «Катушка») на суму 43031,51 грн., включаючи ПДВ.

Відповідач передав за вказаними накладними позивачу товари на загальну суму 1520007,96 грн. Суд звертає увагу, що вказані видаткові накладні містять посилання на договір від 17.05.2017 № 7, а також номери і дати замовлень покупця (позивача), згідно з якими сторонами здійснювались операції з продажу товарів відповідачем позивачу.

Згідно ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Відповідно до ч. 1 ст. 166 ПІК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Позивач не заперечив обставини, викладені відповідачем у відзиві, зокрема щодо поставки відповідачем товарів позивачу згідно вказаних вище видаткових накладних на загальну суму 1520007,96 грн.

В матеріалах справи відсутні документи про направлення відповідачем позивачу копії відзиву з додатками, проте суд звертає увагу, що відзив був поданий відповідачем 24.10.2023 через електронний кабінет у підсистемі Електронний Суд ЄСІТС, але позивач зареєстрував електронний кабінет в Електронному Суді тільки 20.12.2023, а тому у порядку ч. 6 ст. 6, ч. 7 ст. 42 ГПК України відповідач станом на день подання відзиву звільнений від обов`язку надсилання копій документів позивачу.

Інших доказів щодо відносин сторін та здійснення між ними господарських операцій (замовлень, Специфікацій тощо) суду не надано.

Відповідно до ч. З, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 1,2 ст. 73 ГПК України).

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчииення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи падати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 04.03.2021 року у справі № 908/1879/17, із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів». Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлений судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи І відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05,10.2022 у справі № 904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується па прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/38, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, провадження № 12-125гс 18, міститься правовий висновок, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Якщо позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору або договір не був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним. Після закінчення строку дії договору невикористаний аванс, переданий на виконання такого договору, не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 63 І ЦК України та частиною сьомою статті 180 ГК України передбачено, що строком дії договору (в тому числі господарського договору) є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За загальним правилом (ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України) зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Закінчення строку дії договору (в тому числі господарського договору) не є підставою припинення зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України). Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 218 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За обставинами даної справи, строк дії договору № 7 від 17.05.2017, визначений п. 9.1. договору, сплив 31.12.2018, однак сторони у 2020, 2021 роках продовжували здійснювати господарські операції з продажу відповідачем товарів позивачу та їх оплати, з посиланням на вказаний договір у видаткових накладних та в призначенні платежів у платіжних інструкціях. Тобто, сторонами фактично було досягнуто згоди щодо продовження строку дії вказаного договору та поширення його дії на правовідносини з продажу товарів та їх оплати у 2020, 2021, що не суперечить вказаним вимогам закону, а також звичаям ділового обороту. При цьому сторонами не надано доказів відмови жодної з сторін від виконання цього договору після 31.12.2018 року, зокрема доказів звернення позивача до відповідача з проханням повернути кошти як помилково сплачені.

Таким чином, враховуючи що кошти в сумі 1440000,00 грн. були сплачені позивачем відповідачу не безпідставно, а за наявності достатніх правових підстав, тобто на підставі договору № 7 від 17.05.2017, дію якого було продовжено за згодою сторін на час здійснення платежів, а відповідачем в 2020, 2021 здійснювалися операції з продажу, тобто передання товарів у власність позивачу, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, понесені позивачем судові виграти зі сплати судового збору, а також на правничу допомогу адвоката, відносяться на рахунок позивача.

Суд не розглядає питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу відповідача, попередній (орієнтовний) розмір яких вказаний у відзиві в сумі 50000,00 гри., оскільки на час прийняття рішення відповідачем не надано суду доказів понесення таких витрат.

Крім того, з позивача належить стягнути в дохід держави суму судового збору 4375,05 гри., недосплаченого при поданні позову, оскільки згідно п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору при зверненні з позовом до господарського суду становить 1,5 % ціни позову, ціна позову складає 875010 грн., а позивачем сплачено судовий збір в сумі 8750 грн. 10 коп., тобто недосплачено 4375 грн. 05 коп.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 232, 233, 236- 238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ас-Агро» (55214, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Одеська, 80, ідентифікаційний код 41216183) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 4375 грн. 05 коп. (за майновий спір) судового збору ((отримувач коштів - Миколаїв.ГУК/тг м.Миколїв/22030101, код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA588999980313121206083014478, код класифікації доходів бюджету 22030101)

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Коваль.