Ухвала

від 15.08.2024 по справі 916/3579/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3579/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. , розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову (вхідний № ГСОО 2-1307/24) від 14.08.2024р. у справі за позовом ОСОБА_1 ; ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ-2011» (вул.Шевченка, буд.1, село Бурдівка, Роздільнянський район, Одеська область,67443, ідентифікаційний код юридичної особи 37958403 )

про накладення арешту на майно та заборону вчиняти певні дії 0 грн.;

ВСТАНОВИВ :

14.08.2024р. за вхідним № 3656/24 через підсистему Електронний Суд до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до відповідача ТОВ "Зоря-2011" про стягнення вартості частки учасника даного товариства. Позивач зазначила ціну позову 2 549 138,09 грн.

До позовної заяви додано квитанцію до платіжної інструкції № 14 від 05.08.2024р., з якої вбачається, що сплачено суму 38 173,60 грн., та зазначено "призначення платежу " - судовий збір , ОСОБА_1 ".

Разом з позовом про стягнення вартості частки учасника даного товариства, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову (вхідний № ГСОО 2-1307/24) від 14.08.2024р.

ОСОБА_1 зазначила , що подає позовну заяву до ТОВ «ЗОРЯ-2011» про стягнення вартості частки учасника. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України: « 1. Заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом».

Виходячи з того, що ціна позову є значною, а саме 2 544 903,84 грн, за для убезпечення майбутнього виконання рішення суду, позивач вважає за необхідне звернутися до суду з заявою про забезпечення позову, що обґрунтовується наступним чином.

ОСОБА_1 володіла часткою у статутному капіталі ТОВ «ЗОРЯ-2011», розмір якої у відсотках складав 25 %.

14 липня 2021 року вона оформила Заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «ЗОРЯ-2011» та повідомила про це безпосередньо Товариство.

Таким чином, цього ж дня рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «ЗОРЯ-2011» ОСОБА_1 було виключено зі складу засновників, а 16.07.2021 були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати».

Проте ТОВ «ЗОРЯ-2011» не провело розрахунок частки та не виплатило позивачу її вартість, що і зумовило безпосередньо звернення з вказаним позовом до суду.

Щодо сплати судового збору заявник зазначив наступне.

При поданні позовної заяви до суду ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір у розмірі 30 589,66 грн (ціна позову 2 549 138,09 грн * 1,5% * 0,8 (позов поданий через Електронний суд).

Фактично ж позивачем було сплачено 38 173,60 грн (квитанція додається), тобто на 7 583,94 грн більше.

Відповідно до пп. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову стягується судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що наразі фактично складає 1514,00 грн.

Відповідно до вищевказаного, ОСОБА_1 просить зарахувати частину переплати судового збору відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 14 від 05.08.2024 у розмірі 3028,00 грн (дві вимоги) як сплату судового збору за забезпечення позову відповідно до цієї заяви.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає про наявність підстав для повернення її заявнику, враховуючи таке.

Так, ст.139 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову.

Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

До заяви про забезпечення позову додаються докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (ч. 5 ст. 139 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків позивача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом.

Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи.

Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Заходи зустрічного забезпечення мають на меті забезпечити відшкодування можливих збитків позивача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Поряд із цим, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін законодавець, на підставі принципу диспозитивності, зобов`язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати власний спосіб зустрічного забезпечення. Зазначене вище положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник повинен вказати пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. У разі, якщо відповідач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.

Однак, в порушення вказаних приписів чинного процесуального законодавства, заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

З приводу наведеного слід зазначити, що саме суд, а не позивач, визначає вірогідність завдання відповідачу збитків у зв`язку з забезпеченням позову. Зокрема, згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 та 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Правовий аналіз наведених вище приписів законодавства свідчить про те, що пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення обов`язково повинні міститися у заяві про забезпечення позову на підставі п.6 ч.1 ст.139 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, питання щодо застосування чи незастосування таких пропозицій щодо зустрічного забезпечення вирішується судом на підставі положень ст.141 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною п`ятою статті 139 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 3 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову сплачується судовий збір у сумі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 р. становить 3028,00 грн.

Отже за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову підлягає до сплати судовий збір у розмірі 1514,00 грн. (за одну вимогу).

Проте заявником не додано до заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви доказів сплати судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову у встановленому порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку одержувач зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу.

Для зарахування коштів судового збору до спеціального фонду державного бюджету Державною казначейською службою України відкриваються спеціальні рахунки в розрізі усіх її територіальних підрозділів. Судовий збір може бути перерахований через будь-яку установу банку чи відділення зв`язку із зазначенням необхідних реквізитів.

У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до заяви, містили відомості про те, за яку саме заяву (скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 р. у справі № 9901/144/20.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з цим, постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг.

Пунктом 41 Інструкції встановлено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже розрахунковий документ про перерахування судового збору додається до заяви (скарги) і має містити відомості про те, яка саме заява (скарга, дія) оплачується судовим збором.

Як доказ сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до заяви додано квитанцію № 14 від 05.08.2024 р., в графі призначення платежу якої зазначено: "*; 101 2563314545; Судовий збір ( Державна судова адміністрація України,050), ОСОБА_1 ".

Зазначена квитанція за своїм змістом підтверджує сплату судового збору за подання ОСОБА_1 позову ( не зазначено якого та до якого господарського суду), а не за подання заяви про забезпечення позову.

Таким чином, квитанція № 14 від 05.08.2024р. не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

Отже, заяву про забезпечення позову подано з порушенням вимог ч.1 ст.139, ч.5 ст. 139, ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу.

Також суд зауважує, що за поданання позовної заяви до суду ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір у розмірі 30 589,66 грн (ціна позову 2 549 138,09 грн * 1,5% * 0,8 (позов поданий через Електронний суд).

Проте згідно квитанція № 14 від 05.08.2024р. ОСОБА_1 сплачено 38 173,60грн.

Обгрунтування сплати саме цієї суми судового збору позов та заява про забезпечення позову не містить.

Стосовно прохання ОСОБА_1 зарахувати частину переплати судового збору відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 14 від 05.08.2024 у розмірі 3028,00 грн (дві вимоги) як сплату судового збору за забезпечення позову відповідно до цієї заяви суд зазначає, що такі дії стосовно перерозподілу сум сплаченого судового збору чиннм законодавством не передбачені.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Норма ст.140 Господарського процесуального кодексу України містить імперативні процесуальні приписи як для позивача щодо додержання вимог до форми та змісту заяви про забезпечення позову, так і для суду, який зобов`язаний повернути заяву у випадку недотримання позивачем вказаних вимог.

Відповідно до частини сьомої статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи зазначене, суд зазначає про наявність підстав для повернення заяви про забезпечення позову заявнику. В матеріалах заяви про забезпечення позову відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення та докази сплати судового збору.

Водночас суд звертає увагу, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє сторону права повторно звернутися із відповідною заявою з дотриманням вимог статті 139 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст. 139, 140, 170, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (вхідний № ГСОО 2-1307/24) від 14.08.2024р. повернути заявнику.

Ухвала набрала чинності 15.08.24 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області, в порядку, встановленому ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.Г. Пінтеліна