Ухвала

від 15.10.2024 по справі 916/3579/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3579/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., розглянувши справуза позовом ОСОБА_1 ; ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ-2011" (вул.Шевченка, буд.1, с.Бурдівка, Роздільнянський район, Одеська область, 67443)

про стягнення 2549138,09 грн.;

Представник:

від позивача - Цимбал С.Ю.;

від відповідача - Шувалова Л.Г.

ВСТАНОВИВ:

13.08.2024р. через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ-2011" про стягнення вартості частки учасника в розмірі 2 549 138,09 грн..

Керуючись ст.ст.120, 176, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалою від 19.08.2024р. відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 24.09.2024р.

Суд зазначає, що 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в ЄСІТС. Саме з цієї дати господарські суди зможуть застосовувати до «порушників» негативні процесуальні наслідки у вигляді залишення процесуального документу без руху, його повернення або залишення без розгляду.

Отримавши позовну заяву, суд має встановити чи особа, яка її подала зобов`язана зареєструвати електронний кабінет відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України.

Суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду у разі, якщо її подано особою, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (ч.4 статті 170 ГПК України).

Процесуальні наслідки, передбачені вище, у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (2 абз. ч.6 ст.6 ГПК України).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом направлення таких кабінетів до електронного кабінету такої особи.

У разі якщо ГПК України передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

При цьому якщо інший учасник справи зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених ГПК України, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через ЄСІТС.

У позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач ТОВ "ЗОРЯ-2011" не має зареєстрованого електронного кабінету станом на день подання позову.

Судом зазначена інформація перевірена та встановлено, що відповідач зареєстрував електронний кабінет лише 11.10.2024р.

Ухвала від 19.08.2024р., якою суд відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання призначив на 24.09.2024р., надіслана відповідачу з повідомленням про вручення - " судова повістка", та вручена відповідачу 24.08.2024р.

Відповідно до ухвали від 19.08.2024р. (п.п.4, 5.6.7), суд

- запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду подати до суду відзив на позовну заяву оформлений відповідно до вимог ст.ст.165, 178 ГПК України; надіслати копію відзиву та доданих до нього доказів позивачу одночасно з надісланням відзиву до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.

- запропонував позивачу подати до суду протягом 10 днів з дня отримання відзиву на позов відповідь на відзив, оформлений відповідно до вимог ст.ст.166, 184 ГПК України; надіслати копію відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу одночасно з надісланням відповіді суду; відповідні докази надіслання надати до суду;

- запропонував відповідачу подати до суду протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, заперечення, оформлені відповідно до вимог ст.ст.167, 184 ГПК України, надіслати копію заперечень та доданих до них доказів позивачу одночасно з надісланням заперечень до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.

- викликав учасників справи в підготовче засідання.

В силу ст.113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Згідно із ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зміст вищенаведених норм ГПК України свідчить про те, що права сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку подання відзиву на позов) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне звернутись до практики ЄСПЛ, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі Walchli v. France, заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України, заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на викладене, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

Наведена норма процесуального права пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Суд зауважує, що за змістом процесуального закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому, відповідно до приписів ГПК України, учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.

Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів, є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов`язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.

Суд зазначає, що відповідачем подано відзив на позовну заяву лише 14.10.2024р., без клопотання про поновлення строку на подання відзиву та без зезначення поважності причин пропуску процесуальних строків.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином, процедура поновлення процесуального строку встановлена для строків, встановлених законом. Для строків, встановлених судом передбачена процедура продовження таких строків, яка має реалізовуватися заінтересованою стороною до його спливу.

Відповідач із заявою про продовження процесуальних строків до їх спливу, до суду не звертався.

Як встановлено судом, з 24.08.2024р. відповідачу було відомо про відкриття провадження у справі № 916/3579/24. Тобто відповідач був обізнаний про наданий йому строк для подання відзиву на позовну заяву, і цей строк не був меншим передбаченого статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, у відповідача була можливість у період з 24.08.2024р. звернутись до суду із заявою про продовження процесуального строку для подання відзиву.

Оскільки із такою заявою (про продовження процесуального строку) відповідач до суду не звертався, а процедура поновлення строку не може бути застосована до питання щодо подання відзиву, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття відзиву на позовну заяву до розгляду.

Таким чином, приписами наведених норм вбачається, що право на подання відзиву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Тобто обмеження, пов`язані із встановленням строків на подання відзиву спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання розумних строків розгляду справи, що є цілком виправданим, адже за своїм змістом такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду.

Керуючись ст.ст.113,118,119,165,234,235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ-2011" залишити без розгляду.

Ухвала набрала чинності 15.10.24 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя Т.Г. Пінтеліна