Ухвала

від 28.08.2024 по справі 916/3579/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3579/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглядаючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 від 23.08.2024р. вх. № ГСОО 2-1358/24, подану по справі №916/3579/24

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ-2011" (67443, Одеська область, Роздільнянський район, с. Бурдівка, вул. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 37958403)

про стягнення 2549138,09 грн.

Заява ОСОБА_1 від 23.08.2024р. вх. №ГСОО 2-1358/24, розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Встановив: В провадженні господарського суду Одеської області (суддя Пінтеліна Т.Г.) перебуває справа №916/3579/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ-2011" про стягнення 2549138,09 грн.

23.08.2024р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд:

-вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ-2011» (код ЄДРПОУ 37958403), а саме: Трактор колісний марки NEW HOLLAND T7060, 2017 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 видане ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області 19.12.2017);

-вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ-2011» (код ЄДРПОУ 37958403) у будь-який спосіб відчужувати рухоме майно, а саме: Трактор колісний марки NEW HOLLAND T7060, 2017 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 видане ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області 19.12.2017).

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.08.2024р. заяву було передано на розгляд судді Пінтеліній Т.Г.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 32 Господарського процесуального кодексу України, пункту 5.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 05.12.2019 №17-06/2019 (зі змінами від 09.07.2024 №916-3/2024), приймаючи до уваги перебування судді ОСОБА_2 з 22.08.2024 по 06.09.2024 у відпустці та надходженням заяви про накладення арешту на майно та заборону вчиняти певні дії вх.№2-1358/24 від 23.08.2024 по справі №916/3579/24, з метою дотримання процесуальних строків, встановлених статтею 140 Господарського процесуального кодексу України, призначено повторний автоматичний розподіл вищевказаної заяви.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024р. заяву було передано судді Д`яченко Т.Г.

В обґрунтування поданої заяви, було зазначено суду, що ОСОБА_1 до суду подано позовну заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ-2011» про стягнення вартості частки учасника.

Позивачем було зазначено суду, що виходячи з того, що ціна позову є значною, а саме 2544903,84 грн, за для убезпечення майбутнього виконання рішення суду, позивач вважає за необхідне звернутися до суду з заявою про забезпечення позову, що обґрунтовується наступним чином.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 володіла часткою у статутному капіталі ТОВ «ЗОРЯ-2011», розмір якої у відсотках складав 25 %.

14 липня 2021 року вона оформила Заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «ЗОРЯ-2011» та повідомила про це безпосередньо Товариство.

Таким чином, цього ж дня рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «ЗОРЯ-2011» ОСОБА_1 було виключено зі складу засновників, а 16.07.2021 були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вказує позивач, зі спливом вже 3 років ТОВ «ЗОРЯ-2011» не провело розрахунок частки та не виплатило позивачу її вартість, що і зумовило безпосередньо звернення з вказаним позовом до суду.

Також позивач зазначав, що ТОВ «ЗОРЯ-2011» є сільськогосподарським підприємством, яке обробляє землю, вирощує врожай та продає його. Відповідно в рамках забезпечення даного позову накладення арешту на кошти на банківських рахунках боржника, в період проведення жнив, просто заблокує роботу підприємства. Але ж, разом з тим борг у розмірі більше 2,5 млн грн є доволі суттєвим та може спонукати відповідача до відповідних дій з унеможливлення виконання рішення суду та подальшої сплати даного боргу.

Додатково позивачем було зазначено, що він просить суд не застосовувати заходів зустрічного забезпечення позову, за приписами ст. 141 ГПК України, так як застосування заходів зустрічного забезпечення позову за зверненням особи, якою подано заяву про забезпечення позову є правом, а не обов`язком суду і не призведе взагалі до ніяких збитків зі сторони відповідача.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 23.08.2024р. вх. № ГСОО 2-1358/24, суд дійшов до таких висновків.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Виходячи з положень ст. ст. 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 р. у справі № 914/970/18).

Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України).

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 2549138,09 грн з яких: 2063375,00 грн вартість частки ОСОБА_1 в Статутному капіталі ТОВ «ЗОРЯ-2011»; 128446,83 грн. 3% річних (ст.625 ЦКУ); 357316,26грн. інфляційне збільшення.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 зазначив, що "…виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним".

При цьому, відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі №908/2382/21 зазначив, що "можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника".

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

До вжиття заходів забезпечення позову у відповідача було нічим не обмежене право розпоряджатись належним йому майном, що само по собі є доказом необхідності забезпечення позову з майновими вимогами.

Відповідно до приписів ст. 236 ГПК України, суд враховує правові висновки Верховного Суду щодо необхідності забезпечення позову про стягнення заборгованості шляхом накладення арешту на майно боржника.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

Отже, у разі пред`явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду.

Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача щодо того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Бездіяльність відповідача, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов`язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останніх від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.

Суд враховує той факт, що позивач просив суд накласти арешт лише на рухоме майно, що належить відповідачу.

Окрім зазначеного позивачем обрано спосіб забезпечення позову, який полягає саме в накладенні арешту на рухоме майно, задля уникнення надмірного тиску на робочий процес боржника, і який не обмежує можливість використання активів чи користування даним майном, а лише дає можливість розраховувати на можливість виконання судового рішення.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власників, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Однак, суд також вважає за необхідне зазначити, що у постанові від 19.10.2020 у справі №915/373/20 КГС ВС наголосив на тому, що за своєю суттю арешт майна це тимчасовий захід, який має наслідком накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. У разі вжиття такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном і не позбавляється їх.

Зважаючи на вище викладене та норми частини першої статті 137 ГПК України, у разі застосування таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на майно та/чи кошти, немає потреби зазначати в резолютивній частині судового рішення про відсутність обмежень, зокрема щодо відчуження цього майна.

Приймаючи до уваги викладене суд приходить до висновку щодо часткового задоволення заяви позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ-2011» (код ЄДРПОУ 37958403), а саме: Трактор колісний марки NEW HOLLAND T7060, 2017 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 видане ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області 19.12.2017).

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву ОСОБА_1 від 23.08.2024р. вх. №ГСОО 2-1358/24 задовольнити частково.

2.Накласти арешт на рухоме майно відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ-2011» (код ЄДРПОУ 37958403), а саме: Трактор колісний марки NEW HOLLAND T7060, 2017 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (Свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 видане ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області 19.12.2017), в межах суми позову у розмірі 2549138,09 грн.

3.В іншій частині заяви відмовити.

Стягувач за ухвалою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

Боржник за ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОРЯ-2011" (67443, Одеська область, Роздільнянський район, с. Бурдівка, вул. Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 37958403)

Ухвала набрала законної сили 28.08.2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Суддя Д`яченко Тетяна Геннадіївна