Рішення

від 13.08.2024 по справі 917/1978/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 Справа № 917/1978/23

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши матеріали

за позовною заявою заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, код ЄДРПОУ 02910060, вул. Антона Грицая, 1, м. Полтава, 36000

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивач: Міністерство освіти і науки України, код ЄДРПОУ 38621185, проспект Берестейський, 10 м. Київ, 01135

до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Ніколаєвої Олени Андріївни, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, код ЄДРПОУ 42769539, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Полтавський державний аграрний університет (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00493014, вул. Сковороди, будинок 1/3, місто Полтава, 36003).

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути приміщення

від прокуратури: Василенко Ю.М.;

від позивача: не з`явився;

відповідач-1: не з`явився;

від відповідача 2: Біленко Н.О.;

від третьої особи: не з`явився.

Обставини справи:

Розглядається позовна заява про: 1) визнання недійсним договору оренди № 65/07-н від 09.10.2007 нерухомого майна, що належить до державної власності, нежитлового приміщення загальною площею 22,7 кв.м за адресою: вул. Небесної Сотні, 89, м. Полтава, що перебуває на балансі ВСП «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавського державного аграрного університету», укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та фізичною особою-підприємцем Ніколаєвою Оленою Андріївною; 2) зобов`язання фізичної особи-підприємця Ніколаєвої Олени Андріївни звільнити та повернути нежитлове приміщення загальною площею 22,7 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Небесної Сотні, 89, м. Полтава, та перебуває на балансі ВСП «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавського державного аграрного університету» шляхом підписання акту приймання-передачі балансоутримувачу.

Ухвалою від 14.11.2023 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі; призначив підготовче засідання у справі на 14.12.2023 об 11:00 год.; встановив сторонам процесуальні строки на подання заяв по суті справи.

29.11.2023 до суду надійшли заперечення (відзив) відповідача-1 Ніколаєвої О.А. на позовну заяву з додатками (вх. № 15360 від 29.11.2023).

30.11.2023 від відповідача-2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях надійшов відзив на позов з додатками (вх. № 15412 від 30.11.2023).

11.12.2023 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 15945 від 11.12.2023).

Також 11.12.2023 надійшло клопотання прокуратури про зупинення провадження у справі № 917/1978/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 917/1173/22 (вх. №15946 від 11.12.2023.

Ухвалою від 14.12.2023 провадження у справі зупинене до закінчення розгляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1173/22 та оприлюднення відповідної постанови.

20.12.2024 від відповідача-2 надійшли письмові заперечення (вх. № 16407 від 20.12.2023).

25.04.2024 Господарський суд Полтавської області отримав клопотання від першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області про поновлення провадження у справі в зв`язку з винесенням Великою Палатою Верховного Суду 24.01.2024 постанови у справі № 917/1173/22.

Ухвалою від 29.04.2024 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Полтавський державний аграрний університет. Цією ж ухвалою поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі на 06.06.2024 о 10:30 год.

21.05.2024 від відповідача-1 до суду надійшли заперечення на позовну заяву (вх. № 7125 від 21.05.2024).

24.05.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (вх. № 7419 від 27.05.2024).

30.05.2024 до суду звернувся відповідач-2 з клопотанням про закриття провадження у справі в частині вимог щодо Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вх. № 7675 від 30.05.2024).

Зазначене клопотання визнається судом необґрунтованим, оскільки відповідач-2 є стороною договору, вимоги про визнання недійсним якого заявлені в позові.

05.06.2024 до суду надійшла відповідь відповідача-1 на заперечення прокуратури (вх. № 7961 від 05.06.2024), в якій відповідач заявив про застосування позовної давності до заявлених вимог.

06.06.2024 від прокуратури надійшли письмові пояснення щодо клопотання відповідача-2 про закриття провадження у справі (вх. №7998 від 06.06.2024).

В підготовчому засіданні 06.06.2024 суд оголосив перерву до 25.06.2024 до 10:45 год., про що позивача та третю особу, у зв`язку з неявкою їхніх представників, повідомлено ухвалою від 06.06.2024.

В судове засідання представники позивача та третьої особи не з`явились. Всі учасники справи належним чином повідомлені про час, дату та місце продовження підготовчого засідання після перерви (том 2, а.с. 155-159).

13.06.2024 від відповідача-2 надійшов супровідний лист від 10.06.2024 № 10-125-02686 (вх. № 8373 від 13.06.2024), до якого додано копію листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 27.08.2015 № 07-05-3664 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Міністерству освіти і науки України (том 2, а.с. 161).

14.06.2024 прокуратура звернулася до суду з поясненнями щодо строку позовної давності (вх. № 8446 від 14.06.2024).

В судовому засіданні 25.06.2024 представником відповідача-2 заявлено усне клопотання про поновлення строку на подання доказів, наданих суду 13.06.2024 з супровідним листом (вх. № 8373).

Прокурор проти задоволення вказаного клопотання представника відповідача-2 в судовому засіданні заперечує, посилаючись на його необґрунтованість.

В підготовчому засіданні 25.06.2024 судом було оголошено ухвалу про задоволення клопотання відповідача-2 про поновлення строку на подання доказів.

Ухвалою від 25.06.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/1978/23; справу призначив до судового розгляду по суті на 08.08.2024.

Проте, судове засідання у цей день не відбулося в зв`язку з терміновою евакуацією людей з приміщення Господарського суду Полтавської області, оскільки надійшло повідомлення про замінування будівлі суду. Суд призначив розгляд справи по суті на 13.08.2024 об 11:30.

Відповідачем -2 подана заява від 07.08.2024 про застосування строків позовної давності (том 2, а.с. 186-187).

12.08.2024 прокурор подав заяву про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору, а саме в зв`язку з укладенням між співвідповідачами Договору від 08.07.2024 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2007 №65/07-н.

За усним клопотанням представника прокуратури в судовому засіданні суд поновив прокурору строк на подання доказів, а саме: договору про припинення від 08.07.2024 та акту повернення з оренди нерухомого майна, що відображено в протоколі судового засідання від 13.08.2024.

У судовому засіданні 13.08.2024 Господарським судом Полтавської області згідно з ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Виклад позицій сторін.

Мотивуючи звернення до суду з позовом прокурор зазначив, що оскаржуваний договір є таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, частині 5 статті 63 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991, в редакції чинній на час вчинення спірних правовідносин. Власником державного майна, яке розташоване за адресою: вул. Небесної Сотні, 89, м. Полтава, є Держава, органом, уповноваженим від імені та в інтересах держави управляти даним майном є Міністерство освіти і науки України, а балансоутримувачем вказаного майна є Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії. Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Полтавській та Сумській областях є орендодавцем державного майна.

За доводами прокурора, діяльність ФОП Ніколаєвої O.A. не пов`язана з освітньою діяльністю, оскільки не відповідає положенням п.17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про освіту» та не спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.

Прокурор зазначив, що спірне приміщення використовується відповідачем-1 для розміщення перукарні, при цьому вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» законодавець визначає можливість надання майна освітнього закладу в оренду в разі пов`язаності мети такої оренди з навчально-виховним процесом.

Таким чином, використання навчальним закладом спірного приміщення для цілей, не пов`язаних із навчальним процесом, є підставою для визнання договору неправомірним, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні.

Відтак, за доводами прокурора, існують підстави для визнання договору оренди недійсним згідно статей 203, 215 ЦК України, як наслідок, об`єкт оренди підлягає звільненню відповідачем 1 та поверненню балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання-передачі.

Відповідач-1 Ніколаєва О.А. проти позовних вимог заперечує. В запереченнях від 29.11.2023 зокрема, зазначила, що:

- Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2007 №65/07-н укладений відповідно до вимог чинного законодавства;

- у зв`язку зі змінами в чинному законодавстві в частині передачі нерухомого майна, що належить до державної власності, додаткова угода на продовження терміну дії договору № 65/07-н від 09.10.2007 до 08.06.20 укладена на конкурсних засадах через систему онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна «ProZorro Продажі».

- за весь час оренди нерухомого майна Орендарем забов`язання передбачені п. 4.3. Договору, виконувалися своєчасно, в повному обсязі. Порушень використання орендованого приміщення не за функціональним призначенням обумовленим Договором, не встановлено.

- щодо порушення статті 80 Закону України «Про освіту», відповідач-1 не згодна, вказуючи на те, що передача в оренду приміщення спрямована для забезпечення комфортних умов проживання студентів у гуртожитку, яке не суперечить вимогам постанови КМУ 706 від 27.08.2010 (Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності). Тобто в разі неможливості всебічно забезпечити освітній процес заклад освіти (суб`єкт управління майном) вправі здавати в оренду приміщення для забезпечення освітніх потреб та обслуговування осіб, які навчаються у закладі.

Відповідач-2 проти позовних вимог також заперечує. У відзиві на позов від 29.11.2023, зокрема, зазначив, що:

- Міністерством аграрної політики України листом від 10.08.2007 № 37-11-4-15/12947 погоджено передачу в оренду нежитлового приміщення площею 22,4 кв. м. за адресою: вул. Леніна, 89, м. Полтава, яке перебуває на балансі Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії;

- при укладанні договору оренди Регіональне відділення керувалось: Законом України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якого обмежень в частині мети використання майна, переданого в оренду, не передбачалось; Законом України від 23.05.1991 № 1060-ХІІ «Про освіту», згідно частини четвертої статті 61 якого додатковими джерелами фінансування навчальних закладів є: доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

- Регіональним відділенням було враховано, що відповідно до ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. При цьому вказаним Законом «використання не за призначенням» не конкретизується;

- відповідач-2 вважає, що на момент укладання спірного договору оренди жоден Закон України не містив конкретизованих обмежень щодо оренди нежитлових приміщень навчальних закладів, а тому посилання органу прокуратури на частину п`яту статті 63 Закону України «Про освіту» є безпідставним.

- органами управління майна, переданого в оренду, неодноразово надавались погодження на продовження строку дії Договору оренди (лист Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.12.2012 № 37-128-15/23804, лист Міністерства освіти і науки України від 26.10.2018 № 1/11-11524);

- прокуратурою не обґрунтовано яким чином надання санітарно-гігієнічних послуг у гуртожитку навчального закладу, у технічній документами на будівлю якого прямо передбачені приміщення для розташування перукарні та манікюрного залу порушує права громадян на отримання якісної освіти та перешкоджає реалізації державою політики у сфері освіти, а також не доведено порушення соціально-побутових умов цих осіб

У відповіді на відзив відповідача-2 (том 2, а.с. 1-4) прокурор, зокрема, зазначив, що:

- ФОП Ніколаєва О.А. не здійснює освітньої діяльності, тож надання в оренду частини приміщення навчального закладу для розміщення перукарні не є використанням майна навчального закладу за призначенням;

- згідно з Положенням про особливості користування гуртожитком ВСП «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавського державного аграрного університету» гуртожиток коледжу використовується для проживання здобувачів фахової перед вищої освіти під час навчання у закладі освіти за очною (денною), заочною формою здобуття освіти, які не мають постійного місця проживання за місцем розташування закладу освіти (п. 1). Всі приміщення гуртожитку мають використовуватися за їх функціональним призначенням (п. 3);

- згідно з матеріалів інвентаризаційної справи № 27027 на будівлю гуртожитку за адресою: вул. Небесної Сотні (Леніна, 89), м. Полтава, на поверховому плані 1 поверху будівлі станом на період, що передує укладенню договору оренди нерухомого майна № 65/07-н від 09.10.2007, передане в оренду приміщення значиться під номером 114 (площа 23,6 м. кв.). Відповідно до розшифровки позначень приміщення № 114 є кухнею, площею 23,6 кв.м. зазначене свідчить, що згідно з первинного цільового призначення приміщення, яке було передане в оренду згідно з договором оренди нерухомого майна № 65/07-н від 09.10.2007, передбачалося використовувати як кухню, тобто для задоволення потреб жителів гуртожитку.

В свою чергу, відповідач-2, ознайомившись з відповіддю на відзив прокурора, надав свої заперечення на доводи прокурора, зокрема, зазначив, що з технічного паспорту на гуртожиток вбачається, що ФОП Ніколаєва О.А. орендує нежитлові приміщення під № ХV манікюрний зал - 3,0 кв.м. та під № ХVІ - перукарня 19.,7 кв.м., що виключає погіршення соціально-побутових умов працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді, оскільки приміщення передбачені самою будівлею гуртожитку з метою забезпечення санітарно-гігієнічних умов останніх.

У клопотанні від 30.05.2024 РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях просить суд закрити провадження у справі посилаючись на п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17, оскільки на думку відповідача-2 в даній справі має місце збіг позивача і відповідача.

В запереченнях від 05.06.2024 відповідач-1 заявив про застосування судом спливу позовної давності за позовними вимогами.

У поясненнях від 05.06.2024 прокурор зазначив, що підстави для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, про які заявив РВ ФДМ України по Полтавській та Сумській областях, відсутні.

У поясненнях від 14.06.2024 прокурор зазначив, що з наявних документів у справі вбачається, що Міністерство освіти і науки України дізналося про наявність договору оренди державного майна з ФОП Ніколаєвою О.А. 06.08.2018 (дата листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області) при наданні дозволу на продовження договору оренди з ФОП Ніколаєвою О.А. Прокурор вказує, що момент початку строку позовної давності визначається законодавцем не з того дня, коли особа дізналася про наявність договору щодо майна, а саме з моменту, коли особі стало відомо про порушення її прав умовами цього договору, що узгоджується з позицією Верховного Суду у справі № 917/1173/22. За таких обставин, прокурор вважає, що оскільки Міністерство освіти і науки України дізналося про наявність договору оренди державного майна з ФОП Ніколаєвою О.А. 06.08.2018, на момент введення карантину в Україні 12.03.2020, сплинуло 1 рік 7 місяців і 5 днів, що не перевищує терміну позовної давності (3 роки).

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

За частинами 4, 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Наведені правові висновки узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор вважає, що інтереси держави у даному випадку полягають у захисті прав дітей на отримання освіти у навчальному закладі зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання та праці. Порушення вимог законодавства під час передачі в оренду майна навчального закладу має наслідком порушення інтересів держави в галузі освіти.

В даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду приміщення об`єкту освіти, що з огляду на значимість питання забезпечення державою права освіти, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.

Прокурором самостійно визначено, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконному,нецільовому використанні приміщення навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності.

Оскільки спірне майно є державною власністю та перебуває в сфері управління Міністерства освіти і науки України, то саме до компетенції вказаного Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі укладення незаконних договорів щодо зазначеного майна.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство освіти і науки України (затверджене постановою КМУ від 16.10.2014 № 630, далі - Положення) МОН є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики в сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги в сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління (підпункт 89 пункту 4 Положення).

Згідно з Згідно Положення про Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавського державного аграрного університету» (введено в дію наказом Полтавського державного аграрного університету № 275 від 15.09.2021) фаховий коледж є структурним підрозділом Полтавського державного аграрного університету з 2004 року згідно з наказом Міністерства аграрної політики України № 192 від 28.05.2004 та мав назву Аграрний коледж управління і права Полтавської державної аграрної академії. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 87-р від 04.02.2015 «Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державних установ до сфери Міністерства освіти і науки України» Аграрний коледж управління і права Полтавської державної аграрної академії передано зі сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до Міністерства освіти і науки України. Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 407 від 17.03.2017 аграрний коледж управління і права Полтавської державної аграрної академії перейменовано в Коледж управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії. На підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 686 від 25.05.2020 Коледж управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії перейменовано на Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії», а відповідно до наказу МОН України № 145 від 05.02.2021 отримав назву Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавського державного аграрного університету» (п. 1.2).

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №168 від 19.02.2015 «Деякі питання передачі цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи із сфери управління Мінагрополітики та ДФС до сфери управління МОН» до сфери управління Міністерства прийнято Аграрний коледж управління і права Полтавської державної аграрної академії (Додаток № 1 Перелік навчальних закладів та державних установ, що передаються із сфери управління Мінагрополітики та Державної фіскальної служби до сфери управління МОН).

Відповідно до Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії від 30.09.2015 комісія, створена згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 168 від 19.02.2015, пропонувала передати цілісний майновий комплекс Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Згідно з актом приймання-передачі до складу об`єкта передачі входить гуртожиток (п. 1.6. акту) за адресою: вул. Леніна, 89, м. Полтава.

Отже, Міністерство освіти і науки України є компетентним державним органом - суб`єктом управління спірним нежитловим приміщенням державного навчального закладу.

З матеріалів справи вбачається, що Полтавська окружна прокуратура Полтавської області на підставі та в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зверталась до Міністерства освіти і науки України з відповідним листом від 17.05.2023 за вих. № 55-114-8820Вих-23, в якому повідомила про факт укладення оспорюваного договору оренди та продовження строку його дії згідно додаткової угоди і його невідповідність вимогам ст. 80 Закону України «Про освіту».

В листі від 06.06.2023 (№1/8054-23), адресованому Полтавській окружній прокуратурі Полтавської області Міністерство зазначило, що у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій посадовими особами Міністерство просить Полтавську окружну прокуратуру вжити заходів спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.

Таким чином, прокурор повідомив позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

За висновком суду, прокурором належним чином обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в спірних правовідносинах в особі позивача.

Розглянувши матеріали справи, суд, встановив:

09.10.2007 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та ФОП Ніколаєва O.A. (орендар) укладений договір оренди № 65/07-н нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір, том 1, а.с. 37-39).

Згідно п. 1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 22,4 кв. м. за адресою: вул. Леніна, 89, м. Полтава. Об`єкт оренди знаходиться на балансі Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії (балансоутримувач). Майно передається в оренду під розміщення перукарні.

Згідно з п. 8.1. Договору цей Договір укладений строком на 2 роки 11 місяців та діє з 09.10.2007 по 08.09.2010.

Зміни і доповнення договору допускаються за взаємною згодою сторін (п. 8.3 Договору).

Згідно з актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2007 (том 1, а.с. 39-зворот), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області передало, а ФОП Ніколаєва O.A. прийняла в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою, м. Полтава, вул. Леніна, 89, загальною площею 22,4 кв. м. Об`єкт оренди знаходиться на балансі Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії.

В подальшому між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ФОП Ніколаєва O.A. укладено ряд додаткових угод до Договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н нерухомого майна, що належить до державної власності.

Так, 05.06.2009 укладено додаткову угоду № 1 до Договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н нерухомого майна, що належить до державної власності (том 1, а.с. 81-зворот). Сторонами внесено зміни щодо розміру, порядку та строків сплати орендної плати.

Додатковою угодою № 2 від 16.02.2010 (том 1, а.с. 83) умови договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н доповнено наступними відомостями: п.1.5 об`єкт оренди знаходиться на балансі Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії (балансоутримувач); п. 1.6 майно передається в оренду під розміщення суб`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (перукарню).

Згідно з умовами додаткової угоди № 3 від 31.08.2010 (том 1, а.с. 84) сторони домовилися продовжити строк дії договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н на 2 роки: п. 8.1 строк договору 2 роки, договір діє 2 роки до 08.09.2012.

Додатковою угодою № 4 від 09.06.2011 (том 1, а.с. 85) доповнено умови договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н наступним: п. 1.3 загальна площа об`єкту оренди складає 22,7 кв. м.

Додатковою угодою № 5 від 19.12.2012 (том 1, а.с. 86, зворот) сторони продовжили строк дії договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н на 2 роки: п. 8.1 договір оренди діє 2 роки 11 місяців до 08 серпня 2015 року включно.

Додатковою угодою № 6 від 05.10.2015 договір оренди від 09.10.2007 № 65/07-н було викладено в новій редакції (том 1, а.с. 88-90).

Згідно з положеннями п. 1.1 Договору в новій редакції орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення, реєстровий номер 00493014.7.БЕШСНП7114. Об`єкт оренди знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 89 (п. 1.2). Загальна площа об`єкта оренди складає 22.7 кв. м. (п. 1.3). Об`єкт оренди знаходиться на балансі Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії (балансоутримувач) (п. 1.5). Майно передається в оренду з метою розміщення перукарні (п. 1.6).

Строк дії договору 2 роки 11 місяців, договір діє до 08.07.2018 (п. 8.1 Договору в новій редакції).

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації № 207 від 20.05.2016 «Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтава» вулицю Леніна у м. Полтава перейменовано на вулицю Небесної Сотні.

Шляхом укладення додаткової угоди № 7 від 29.08.2018 (том 1, а.с. 92- -93-зворот) сторони внесли наступні зміни до договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н: п. 1.2 об`єкт оренди знаходиться за адресою: вул. Небесної Сотні, 89, м. Полтава; п. 1.5 об`єкт оренди знаходиться на балансі Коледжу управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії; п. 4.3.14 використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору. Угодою продовжено строк дії договору оренди: п. 8.1 строк дії договору 2 роки 11 місяців, договір діє до 08.06.2021 включно.

Згідно з наказом Фонду державного майна України № 40 від 17.01.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях шляхом реорганізації через злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України п Полтавській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області.

Додатковою угодою № 8 від 10.06.2019 до договору оренди 09.10.2007 № 65/07-н внесено зміни щодо найменування сторін: орендодавець - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, орендар - фізична особа-підприємець Ніколаєва Олена Андріївна.

Через систему онлайн аукціонів з продажу та здачі в оренду майна «ProZorro. Продажі» (ETC) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 01.06.2021 проведено аукціон UA-PS-2021-04-23-000063-1 щодо передачі в оренду нежитлового приміщення площею 22,7 кв. м. за адресою: вул. Небесної Сотні, 89, м. Полтава.

За результатами аукціону 08.06.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (орендодавець) та ФОП Ніколаєва O.A. (орендар.) укладено додаткову угоду № 9 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 09.10.2007 №65/07-н. Додатковою угодою передбачено викладення договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н в новій редакції.

Згідно з положеннями п. 4.1 Договору (в новій редакції) об`єктом оренди є нежитлове приміщення площею 22,7 кв. м. за адресою: вул. Небесної Сотні, 89, Полтава. Балансоутримувачем об`єкта оренди є Відокремлений структурний підрозділ «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії» (п. 3.3). Майно може бути використано орендарем за будь-яким цільовим призначенням (п. 7.1 та п. 14). Договір продовжено на 5 років та діє до 08 червня 2026 року (п. 12.1). Ринкова (оціночна) вартість майна, визначена на підставі звіту про оцінку майна (ч. 4 ст. 8 Закону України «Про державного і комунального майна») становить 166 850 грн. (п. 6.1).

Міністерство аграрної політики України листом від 10.08.2007 № 37-11-4-15/12947 погодило передачу в оренду на конкурсній основі державного майна (нежитлового приміщення загальною площею 22,4 кв. м. за адресою: вул. Леніна, 89, Полтава, та перебуває на балансі Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії) відповідно до чинного законодавства (том 1, а.с. 141).

Міністерство аграрної політики та продовольства України листом від 13.12.2012 № 37-128-15/23804 повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, що не заперечує проти продовження дії договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н (том 1, а.с. 141-зворот).

Листом від 27.08.2015 № 07-05-3664 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до Міністерства освіти і науки України щодо продовження терміну дії договору оренди на 2 роки та 11 місяців.

Міністерство освіти і науки України (позивач) листом від 26.10.2018 № 1/11-11524 (том 1, а.с. 142) надало дозвіл Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській області на продовження терміну дії договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н. У даному листі наведені істотні умови Договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н, який пролонгується, в тому числі вказана мета використання об`єкту оренди - розміщення об`єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (перукарня) (том 1, а.с. 142).

Листом від 13.04.2021 №1/11-2536 Міністерство освіти і науки України надало ВСП «Фаховому коледжу управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії» дозвіл на продовження терміну дії договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н (том 1, а.с. 142- зворот).

Вирішуючи позов в частині вимоги про визнання недійсним Договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н нерухомого майна, що належить до державної власності, судом враховуються наступні обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі № 905/1227/17 зроблено висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п. 55 вказаної постанови, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову, або його виконання. Отже, припинення договору не може бути підставою для закриття провадження по справі.

За таких обставин, незважаючи на припинення між сторонами Договору оренди, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним Договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н нерухомого майна, що належить до державної власності.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти на час укладення договору оренди від 09.10.2007 регулювалися положеннями Закону України № 1060-XII, чинного до 27.09.2017.

Відповідно до частини 2 статті 18 та частини 1 статті 63 Закону України № 1060-XII навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

За частиною 2 статті 65 Закону України «Про фахову передвищу освіту» майно (крім земельних ділянок) закріплюється за державним або комунальним закладом фахової передвищої освіти на праві оперативного управління або господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі в власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу фахової передвищої освіти, наглядової ради та вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу фахової передвищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством. Передача в оренду державними і комунальними закладами фахової передвищої освіти закріплених за ними на праві оперативного управління або господарського відання об`єктів власності здійснюється без права їх викупу відповідно до законодавства.

Об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (аналогічний висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).

Згідно з імперативними положеннями частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти.

Таким чином, за змістом положень частин 1, 4 статі 61, частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом. При цьому саме по собі невикористання навчальним закладом приміщень для навчального процесу не надає права передавати їх в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу, а недостатнє фінансування державного чи комунального навчального закладу також не є підставою для використання об`єктів освіти для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 та від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 (пункти 20-29) викладено аналогічні правові висновки.

Суд встановив, що починаючи з 09.10.2007, між сторонами склались правовідносини з оренди нерухомого майна державної власності, що врегульовані положеннями §5 глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України), §1, §4 глави 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Законом України Про оренду державного та комунального майна, а також Порядком передачі в оренду державного та комунального майна (затверджений постановою КМУ від 03.06.2020 № 483, зі змінами)

Договір оренди від 09.10.2007 № 65/07-н нерухомого майна, що належить до державної власності, неодноразово пролонгувався сторонами на новий термін. У редакції Додаткової угоди від 08.06.202 термін дії Договору встановлений до 08.06.2026.

Згідно з Договором від 08.07.2024, укладеним між орендарем (відповідачем-1) та балансоутримувачем (відповідачем-2), за взаємною згодою припинено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2007 №65/07-н, а орендоване майно за актом повернуте балансоутримувачу.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основний вид економічної діяльності ФОП Ніколаєва О.А. надання послуг перукарнями та салонами краси (за кодом 96.02) (том 1, а.с. 179-180).

Відповідно до частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» № 2145-VIII, об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством (частина перша статті 63 Закону).

Згідно з частиною четвертою статті 61 Закону України «Про освіту» майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень.

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Суд установив факт передачі Підприємцю - Ніколаєвій О.А. в оренду спірного приміщення з метою розміщення перукарні, тобто для проведення орендарем господарської (комерційної) діяльності, а не з метою, пов`язаною з навчально-виховним процесом Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії (за освітнім призначенням), у той час як невикористання Коледжем вказаного приміщення для навчального процесу не надає права передачі його в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з навчально-виховним чи науковим процесом, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позову прокурора в частині визнання недійсним договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н, з урахуванням внесених до нього змін додатковими угодами до нього від 05.06.2009 № 1, № 2 від 16.02.2010, № 3 від 31.08.2010, № 4 від 09.06.2011, № 5 від 19.12.2012, № 6 від 05.10.2015, №7 від 29.08.2018, Договір № 8 від 10.06.2019, №9 від 08.06.2021, як укладених всупереч забороні, встановленій чинним на той час законодавством про освіту.

В подібних господарських правовідносинах наразі сформовані усталені правові висновки з питання застосування положень частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII при вирішенні спорів про визнання недійсними, як оспорюваних правочинів, договорів оренди нежитлових приміщень, які входять до складу об`єкта освіти (навчального закладу державної або комунальної форми власності), але використовуються не за освітнім призначенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 та постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 20.02.2018 у справі № 910/9914/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 11.04.2018 у справі № 911/1610/16, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 25.07.2018 у справі № 906/143/17, від 02.08.2018 у справі № 913/934/17, від 10.10.2018 у справі № 917/1934/17, від 28.11.2018 у справі № 909/313/17, від 29.01.2019 у справі № 922/2632/17, від 13.02.2019 у справі № 913/152/18, від 10.04.2019 у справі № 904/2056/18, від 05.08.2020 у справі № 913/152/18, від 14.04.2021 у справі № 917/782/20, від 16.02.2022 у справі № 922/1768/21, від 12.07.2022 у справі № 909/597/21, від 31.05.2023 у справі № 908/3168/21).

З урахуванням викладеного, заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди № 65/07-н від 09.10.2007 нерухомого майна, що належить до державної власності, нежитлового приміщення загальною площею 22,7 кв.м за адресою: вул. Небесної Сотні, 89, м. Полтава, що перебуває на балансі ВСП «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавського державного аграрного університету», укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та фізичною особою-підприємцем Ніколаєвою Оленою Андріївною визнаються судом обґрунтованими.

Щодо вимоги про повернення орендованого майна балансоутримувачу.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У пунктах 66, 67, 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 викладені такі висновки: за змістом абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним із таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій в натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: (1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 частини 1 статті 216 ЦК України); (2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано в зв`язку із вчиненням такого правочину (частина 2 статті 216 цього Кодексу).

Наслідком недійсності договору є проведення реституції між сторонами недійсного правочину (схожий за змістом висновок наведений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 дійшла висновку про те, що укладений з порушенням частини 5 статті 63 Закону України № 1060-XII договір оренди об`єкта освіти має визнаватися судом недійсним як оспорюваний правочин, а правовим наслідком визнання такого договору недійсним є повернення орендованого приміщення орендодавцю (до аналогічних висновків прийшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 51 постанови від 16 лютого 2024 року у cправі № 917/1173/22).

Згідно з п. 58. постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 51 від 16 лютого 2024 року у cправі № 917/1173/22, об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від викладеного в постанові об`єднаної палати від 15.06.2018 у справі № 906/164/17 висновку про те, що правовим наслідком визнання договору недійсним є повернення орендованого приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, встановлених законом, оскільки вказаний правовий висновок не є релевантним до спірних правовідносин, так як стосується виключно застосування реституції між орендарем та орендодавцем як сторонами недійсного правочину (частина 1 статті 216 ЦК України).

У поданій через канцелярію суду заяві про закриття провадження у справі прокурором зазначено, що орендарем (відповідачем-1) та балансоутримувачем (відповідачем-2) було укладено договір про припинення від 08.07.2024 до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2007 № 65/07-н та складено акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Наведене свідчить про припинення Договору нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.10.2007 № 65/07-н та про добровільне повернення балансоутримувачу ФОП Ніколаєвою О.А. об`єкта оренди - нежитлових приміщень загальною площею 22,7 кв. м за адресою: вул. Небесної Сотні, 89, м. Полтава після відкриття провадження у справі. Прокурор зазначив, що про вказаний факт він довідався 09.08.2024 із листа Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії», до якого був долучений вищевказаний акт.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, виконання відповідачем зобов`язання в частині повернення майна відбулося після відкриття провадження у справі № 917/1978/23.

За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про зобов`язання ФОП Ніколаєву О.А. звільнити та повернути нежитлове приміщення загальною площею 22,7 кв. м., розташоване за адресою: вул. Небесної Сотні, 89, м. Полтава та перебуває на балансі Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавської державної аграрної академії» зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо необхідності застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідач-1 письмово клопотав застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог про визнання недійсним Договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н та повернення майна та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заява про застосування строків позовної давності була також подана відповідачем-2.

Що стосується поданої відповідачем-1 заяви про застосування строків позовної давності, суд зазначає, що виходячи з вимог ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом також береться до уваги, що Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, термін позовної давності, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, продовжився на строк дії такого карантину.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. В разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною в справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначала про те, що: «якщо в передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та в справі № 469/1203/15-ц). Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: «у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, в цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави в цих відносинах. Тому в відносинах, в які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу в відповідних відносинах» (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Прокурор пред`явив вимоги про визнання недійсним договору оренди та повернення майна, подавши позов в інтересах Міністерства освіти і науки України, тобто фактичним позивачем у цій справі є держава в особі вказаного органу.

Отже, позовна давність розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізналося або могло дізнатися вказане Міністерство, а не прокурор.

Для застосування позовної давності за заявою сторони в спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача в спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №87-р до сфери управління Міністерства освіти і науки були передані цілісні майнові комплекси навчальних закладів за переліком згідно з додатком, серед яких Аграрний коледж управління і права Полтавської державної аграрної академії (код згідно з ЄДРПОУ 33457962, том 1 а.с. 157-158).

Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №168 від 19.02.2015 «Деякі питання передачі цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи із сфери управління Мінагрополітики та ДФС до сфери управління МОН» до сфери управління Міністерства освіти і науки України прийнято Аграрний коледж управління і права Полтавської державної аграрної академії (Додаток № 1 Перелік навчальних закладів та державних установ, що передаються із сфери управління Мінагрополітики та Державної фіскальної служби до сфери управління МОН) (том 1, а.с. 172).

Відповідно до Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії, який був затверджений Міністерством освіти і науки України 30.09.2015, цілісний майновий комплекс Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії було передано із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління Міністерства освіти і науки України. Згідно з актом приймання-передачі до складу об`єкта передачі входить гуртожиток (п. 1.6. акту) за адресою: вул. Леніна, 89, м. Полтава (том1, а.с. 173-зворот-175).

За таких обставин, позивач - Міністерство освіти і науки України, як орган, до сфери управління якого перейшов цілісний майновий комплекс коледжу, мав можливість дізнатися про наявність раніше укладених договорів стосовно майна, яке входило до вказаного цілісного майнового комплексу, не пізніше моменту передання йому в управління відповідного майна та затвердження акту (30.09.2015).

На момент укладення додаткової угоди №6 від 06.10.2015 (том 1, а.с. 115-118) майно, яке було предметом Договору оренди № 65/07-н від 09.10.2007, перейшло до управління Міністерства освіти і науки України.

Судом встановлено, що листом від 27.08.2015 № 07-05-3664 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до Міністерства освіти і науки України щодо продовження терміну дії договору оренди на 2 роки та 11 місяців. В листі РВ ФДМ по Полтавській області повідомило Міністерство про наявність договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н, укладеного між регіональним відділенням та ФОП Ніколаєвою О.А. на користування державним майном - нежитловим приміщенням, площею 22,7 кв. м., за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 89, що обліковується на балансі Аграрного коледжу управління і права Полтавської державної аграрної академії, а також про те, що якщо протягом 21 дня (15 днів згідно зі ст. 9 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»+6 днів поштового перебігу), з дати направлення, РВ ФДМ по Полтавській області не отримає відповіді від міністерства, зазначений висновок-дозвіл буде вважатися отриманим.

Згідно зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, вказаний лист отриманий Міністерством освіти і науки України 31.08.2015.

Враховуючи викладене, Міністерство освіти і науки України достеменно було обізнане про наявність договору оренди державного майна від 06.08.2018 з ФОП Ніколаєвою О.А. починаючи з 31.08.2015 (з моменту отримання листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 27.08.2015 № 07-05-3664), а про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави щодо нецільового використання нерухомого майна, належного на праві оперативного управління освітньому закладу - починаючи з 30.09.2015, а саме з моменту прийняття до сфери управління вказаного майна, оскільки станом на відповідну дату Міністерством освіти і науки України вже було отримано лист від 27.08.2015 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області щодо продовження терміну договору оренди.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20.

При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Таким чином, трирічний строк позовної давності, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу вже був пропущений Міністерством на дату введення карантину (12.03.2020), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, тому заперечення прокурора судом відхиляються.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про пропущення прокурором загального строку позовної давності на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним Договору оренди від 09.10.2007 № 65/07-н, з урахуванням додаткових угод про внесення змін до цього Договору, що є підставою для відмови в задоволенні позову, в частині вимог про визнання недійсним договору оренди № 65/07-н від 09.10.2007 нерухомого майна, що належить до державної власності, нежитлового приміщення загальною площею 22,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває на балансі ВСП «Фаховий коледж управління, економіки і права Полтавського державного аграрного університету», укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та фізичною особою-підприємцем Ніколаєвою Оленою Андріївною.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.

За частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині вимог про зобов`язання відповідача-1 звільнити та повернути нежитлове приміщення в зв`язку з відсутністю предмета спору, прокурору підлягає поверненню 2684,00 грн судового збору, про що буде винесена відповідна ухвала.

Щодо розподілу решти суми судового збору в розмірі 2648,00 за вимогу про визнання Договору оренди недійсним, суд, у відповідності до п. 2 ч.1 ст. 129 ГПК України, покладає відповідні витрати на прокурора, з огляду на відмову в задоволенні позову в цій частині вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №917/1978/23 в частині позовних вимог про зобов`язання повернути приміщення за відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

3. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Пушко