Постанова

від 15.08.2024 по справі 910/12648/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12648/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024

у складі колегії суддів: Євсіков О.О. - головуючий, Алданова С.О., Корсак В.А.

та на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.12.2023

суддя: Морозов С.М.

у справі № 910/12648/23

за позовом ОСОБА_1

до акціонерного товариства "Банк Альянс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та обставини, що передували прийняттю оскаржуваних рішень

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення наглядової ради акціонерного товариства "Банк Альянс", оформленого протоколом №22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій відповідача, складеного ПП "Форвард".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.10.2023.

10.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про зміну предмету позову, у якій доповнює первісну позовну вимогу новою та просить позовні вимоги розглядати в такому вигляді:

- визнати недійсним рішення наглядової ради акціонерного товариства «Банк Альянс», оформлене протоколом №22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій Банку, складеного ПП «Форвард»;

- визнати недійсним рішення загальних зборів (акціонерів) Банку, оформлене протоколом №3/2003 від 27.06.2023.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що у позовній заяві просив визнати недійсним рішення наглядової ради Банку, оформлене протоколом №22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн. На підставі такого визначення ціни загальні збори акціонерів відповідача, які проведені дистанційно, прийняли рішення, оформлені протоколом №3/2003 від 27.06.2023, зокрема здійснити збільшення статутного капіталу Товариства. На думку ОСОБА_1 , це рішення є незаконним та порушує права позивача тією же мірою, що і рішення, оформлене протоколом №22 від 09.06.2023. Позивач вважає, що у разі визнання недійсним рішення наглядової ради, оформленого протоколом №22 від 09.06.2023, автоматично має бути визнано недійсним і рішення загальних зборів, оформлене протоколом №3/2003 від 27.06.2023.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/12648/23, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024, заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову повернуто без розгляду.

Суди дійшли висновку, що заява ОСОБА_1 не є заявою про зміну предмета позову в розумінні господарського процесуального законодавства, оскільки містить у собі прохання про розгляд судом нової позовної вимоги, яка фактично є іншим позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеними ухвалою та постановою, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить передати справу на розгляд відповідної палати для вирішення питання про відступлення від попередніх висновків, скасувати постанову та ухвалу та направити справу для продовження розгляду у суд першої інстанції.

В касаційній скарзі зазначено, що суди попередніх інстанцій порушили статтю 173 Господарського процесуального кодексу України в системному зв`язку зі статтею 182 Господарського процесуального кодексу України.

На думку скаржника, якщо Верховний Суд буде відмовляти в задоволені даної касаційної скарги, то Суд буде відступати від правової позиції, висловленої у постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 08 травня 2018 року у справі №922/1249/17 та від 23 квітня 2019 року у справі №911/1602/18 в яких Суд вказав, що заміна позовних вимог іншими вимогами та/або доповнення позовних вимог новими вимогами, зокрема і у разі, якщо позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, відбувається саме шляхом зміни предмету позову.

Також скаржник вказує на існування протилежної позиції Верховного Суду, викладеної у постановах у від 23.01.2018 у справі № 918/350/16, від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18, якою керувався господарський суд першої інстанції заявляючи, що зміна предмета позову не може бути пов`язана з пред`явленням додаткових позовних вимог немайнового характеру, про які не йшлося в первісній позовній заяві.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Акціонерне товариство "Банк Альянс" у відзиві на касаційну скаргу звертає увагу, що 18.02.2024 позивач відкликав заяву про зміну предмета позову.

Також відповідач зазначає, що позачерговими дистанційними загальними зборами акціонерів відповідача прийнято рішення, оформлене протоколом №4/2023 від 17.11.2023 про скасування рішень загальних зборів за протоколом №3/2323 від 27.06.2023, складеним 30.06.2023.

З огляду на це, відповідач вважає що дії позивача є зловживанням його процесуальних прав та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Як встановлено судами попередніх інстанцій, та зазначено у позовній заяві, ОСОБА_1 (позивач) - є акціонером акціонерного товариства "Банк Альянс" (відповідач, емітент) та йому належать 39 800 штук акцій відповідача номінальною вартістю однієї акції 28, 58 грн.

27.06.2023 позивач приймав участь у загальних зборах акціонерів емітента, що були присвячені здійсненню збільшення статутного капіталу відповідача. Рішення зборів оформлені протоколом №3/2003.

Так, зокрема, відповідно до першого пункту порядку денного було вирішено здійснити збільшення статутного капіталу акціонерного товариства "Банк Альянс" з 457 280 000, 00 грн до 689 367 090, 96 грн на 232 087 090, 96 грн шляхом розміщення 8 120 612 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 28, 58 грн.

Разом з тим, як зазначає позивач, ціна акцій для здійснення емісії визначена рішенням наглядової ради відповідача, прийнятим на її засіданні 09.06.2023 та оформленим протоколом №22, відповідно до якого вирішено затвердити ринкову вартість однієї простої іменної акції акціонерного товариства "Банк Альянс" в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000 штук станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій акціонерного товариства "Банк Альянс", складеного ПП «Форвард».

У зв`язку з тим, що позивач не погоджується з затвердженою вартістю акцій, останній звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив визнати недійсним рішення наглядової ради акціонерного товариства "Банк Альянс", оформлене протоколом №22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій відповідача, складеного ПП "Форвард".

Позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої він просив:

- визнати недійсним рішення наглядової ради акціонерного товариства "Банк Альянс", оформлене протоколом №22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій акціонерного товариства "Банк Альянс", складеного ПП "Форвард";

- визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства "Банк Альянс", оформлене протоколом №3/2003 від 27.06.2023.

Таким чином, позивач у своїй заяві про зміну предмету позову, окрім первісної заявленої вимоги при зверненні до суду з позовом, додатково заявив нову вимогу: визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерного товариства "Банк Альянс", оформлене протоколом №3/2003 від 27.06.2023, вважаючи що рішення зборів є похідним від рішення наглядової ради, та автоматично повинно бути визнано недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема про те, що заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову, та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

При поданні заяви про зміну предмета позову позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому Верховний Суд звертає увагу, що стаття 173 ГПК України містить правила об`єднання і роз`єднання позовів.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Однак таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц зазначила, що оскільки положення частини третьої статті 49 ЦПК України (яка кореспондується зі ст. 46 ГПК України) виключають можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви у підготовчому засіданні, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити у прийнятті такої заяви та повернути заявникові. Водночас позивач не позбавлений прав звернутися до суду з новим позовом у встановленому законом порядку.

Як правильно враховано апеляційним господарським судом у даній справі, первісно заявлена позовна вимога стосувалась рішення наглядової ради Банку.

У заяві від 10.10.2023 позивач, зберігаючи первісно заявлену вимогу, заявив додатково вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів.

Розгляд цих вимог вимагає дослідження окремо щодо кожної різного кола обставин та дослідження різного кола доказів, в т. ч. через різне коло учасників двох керівних органів Банку (наглядової ради і загальних зборів акціонерів) та різні вимоги і обставини щодо скликання засідань цих органів і ухвалення ними управлінських рішень.

Ураховуючи наведене та положення чинного процесуального законодавства, Верховний Суд вважає правильним висновок суду господарських судів попередніх інстанцій, що подана позивачем заява про зміну предмета позову за своєю правовою природою є новим позовом, оскільки містить у собі нову позовну вимогу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформульованою у постанові від 24 квітня 2024 року у справі №657/1024/16-ц, яка є обов`язковою для застосування всіма судами.

Щодо доводів скаржника про наявність підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 липня 2021 року у справі №910/18389/20, від 08 травня 2018 року у справі №922/1249/17 та від 23 квітня 2019 року у справі №911/1602/18, та передачі даної справи на розгляд відповідної палати Верховного Суду, то Суд зазначає наступне.

Викладені у вказаних постановах висновки, на які посилається скаржник, зокрема про те, що заміна позовних вимог іншими вимогами та/або доповнення позовних вимог новими вимогами, зокрема і у разі, якщо позовні вимоги є вимогами немайнового характеру, відбувається саме шляхом зміни предмету позову, не суперечать позиції, яка викладена вище у цій постанові.

Верховний Суд у справі №910/18389/20 виходив із того, що суд апеляційної інстанції дослідив заяву позивача про зміну предмету позову та дійшов правильного висновку про те, що позивач здійснив саме зміну предмету позову, оскільки первісні основні підстави позову позивач залишив незмінними та лише доповнив їх новими обставинами, що є безпосередньо пов`язаними з основними підставами позову, оскільки ці обставини є складовими процесу реалізації відповідачем надання послуг з транспортування природного газу.

Також Верховний Суд у справі №910/18389/20 зазначив, що заяву позивача про зміну предмету або підстав позову, можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами, що відповідає актуальній практиці Верховного Суду.

Як вбачається з постанови від 08 травня 2018 року у справі №922/1249/17, Верховний Суд направив справу на новий розгляд, оскільки суд першої інстанції взагалі не розглянув заяви позивача про уточнення позовних вимог та не надав їм будь-якої правової оцінки, посилаючись при цьому на принцип диспозитивності. Зокрема, зазначив, що принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

На такі ж висновки щодо диспозитивності послався Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №911/1602/18, вказуючи що апеляційний суд задовольнив позовні вимоги з інших підстав, ніж були визначені позивачем, та направляючи справу на новий розгляд.

Таким чином, Верховний Суд не вбачає підстав для передачі справи на розгляд відповідної палати та відступу від наведених скаржником постанов Верховного Суду, оскільки висновки у даній справі не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах Верховного Суду, і ґрунтуються на різних обставинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані ухвалу та постанову в межах наведених у касаційній скарзі вимог та доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення в оскаржуваній частині, а тому підстав для їх скасування немає, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд відповідної палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 та ухвалу господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у справі №910/12648/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді Н. М. Губенко

О.А. Кролевець