Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/12648/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа № 910/12648/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 (повний текст ухвали підписано 29.04.2024) (суддя Морозов С.М.)

у справі № 910/12648/23 Господарського суду міста Києва

за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Банк Альянс",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позову

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Альянс" (далі - АТ "Банк Альянс", Банк, відповідач) про визнання недійсним рішення наглядової ради відповідача, оформленого протоколом № 22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн у кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій відповідача, складеного ПП "Форвард".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним рішенням наглядової ради відповідача затверджено незаконну, занижену ціну акцій останнього.

Короткий зміст і підстави заяви про зміну предмета позову

21.02.2024, до закінчення підготовчого засідання, ОСОБА_1 подав до Господарського суду міста Києва заяву № 2 про зміну предмета позову у справі № 910/12648/23.

У зазначеній заяві позивач просив розглядати позовні вимоги в даній справі в такому вигляді:

- визнати недійсним рішення наглядової ради АТ "Банк Альянс", оформлене протоколом № 22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн у кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій відповідача, складеного ПП "Форвард";

- визнати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонований позивачем, між АТ "Банк Альянс" та ОСОБА_1 щодо обов`язкового викупу належних позивачу 39 800 простих іменних акцій АТ "Банк Альянс" за ціною 63,11 грн за 1 акцію на загальну суму 2 862 416,00 грн 2 511 778,00 грн у редакції, наведеній позивачем.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначив, що підставою позову, зокрема, було порушення права позивача на викуп акцій за справедливою ціною. Для реалізації цього права позивач запропонував відповідачу укласти договір про обов`язковий викуп акцій АТ "Банк Альянс" за ціною 63,11 грн за одну акцію на суттєвих умовах, наведених позивачем. Однак відповідач цей договір (оферту) не підписав (не акцептував). Отже, вимога укласти договір на умовах "правильного" визначення ціни викупу акцій має ту ж саму підставу, що і вимога визнати недійсним рішення наглядової ради відповідача, оформлене протоколом № 22 від 09.06.2023, - "правильне" визначення ціни викупу акцій.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/12648/23 відмовлено в задоволенні заяви № 2 ОСОБА_1 про зміну предмета позову.

Місцевий господарський суд виходив із того, що заява № 2 ОСОБА_1 про зміну предмета позову не є заявою про зміну предмета позову в розумінні господарського процесуального законодавства, оскільки містить у собі прохання про розгляд судом нової позовної заяви, яка фактично є іншим позовом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/12648/23 про повернення без розгляду заяви № 2 позивача про зміну предмета позову та направити справу для продовження розгляду у суд першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що:

- суд першої інстанції поставив можливість об`єднати кілька однорідних позовних заяв або справ у залежність від правового регулювання за ст. 173 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), однак у даному випадку питання про об`єднання різних справ не ставилось;

- суд першої інстанції не врахував, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд: 4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше. Таким чином, право об`єднати кілька справ, в яких беруть участь ті ж самі сторони, надано суду не тільки до початку підготовчого засідання, але й безпосередньо в підготовчому засіданні. При цьому таке право нічим не обмежене, окрім тієї обставини, що ці питання не були вирішені раніше;

- таким чином, оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та обмежує позивача у свободі розпоряджатися своїми позовними вимогами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/12648/23; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 21.10.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

АТ "Банк Альянс" у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд її відхилити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним рішення наглядової ради АТ "Банк Альянс", оформлене протоколом № 22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій відповідача, складеного ПП "Форвард".

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є акціонером АТ "Банк Альянс", якому належить 39 800 штук акцій Банку номінальною вартістю однієї акції 28,58 грн.

За доводами позивача, 27.06.2023 він брав участь у загальних зборах акціонерів емітента (Банку), присвячених здійсненню збільшення статутного капіталу Банку. Рішення зборів оформлені протоколом № 3/2003.

Так, зокрема, відповідно до першого пункту порядку денного було вирішено здійснити збільшення статутного капіталу Банку з 457 280 000,00 грн до 689 367 090,96 грн на 232 087 090,96 грн шляхом розміщення 8 120 612 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 28,58 грн.

Разом із тим, як зазначив позивач, ціна акцій для здійснення емісії визначена рішенням наглядової ради Банку, прийнятим на її засіданні 09.06.2023 та оформленим протоколом № 22, яким вирішено затвердити ринкову вартість однієї простої іменної акції Банку в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000 штук станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій Банку, складеного ПП "Форвард".

ОСОБА_1 із затвердженою вартістю акцій не погодився, а тому звернувся до суду з позовом у цій справі та заявив вимоги, наведені вище за текстом цієї постанови.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12648/23 за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (третя особа), та призначено підготовче засідання на 17.10.2023.

У підготовчому засіданні 17.10.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.12.2023.

У підготовчому засіданні 05.12.2023 судом було оголошено перерву до 27.02.2024.

21.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою № 2 про зміну предмета позову, якою доповнив первісну позовну вимогу новою та просив позовні вимоги розглядати в такому вигляді:

- визнати недійсним рішення наглядової ради Банку, оформлене протоколом № 22 від 09.06.2023, в частині затвердження ринкової вартості однієї простої іменної акції відповідача в розмірі 28,58 грн в кількості 16 000 000,00 штук (в електронній формі) станом на 08.06.2023 на підставі Звіту про оцінку простих іменних акцій Банку, складеного ПП "Форвард";

- визнати укладеним договір купівлі-продажу цінних паперів (викупу емітентом власних цінних паперів), запропонований позивачем, між АТ "Банк Альянс" та ОСОБА_1 щодо обов`язкового викупу належних позивачу 39 800 простих іменних акцій АТ "Банк Альянс" за ціною 63,11 грн за 1 акцію на загальну суму 2 862 416,00 грн 2 511 778,00 грн у редакції, наведеній позивачем.

Обґрунтування зазначеної заяви наведено вище за текстом цієї постанови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Виходячи з норм статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГГПК України.

Відповідно до положень статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Визначення відповідача/відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача.

За змістом частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Близька за змістом правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.02.2024 у справі № 990/150/23.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

При поданні заяви про зміну предмета позову позивач має дотримуватися правил вчинення відповідних процесуальних дій, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені частиною четвертою статті 13 ГПК України.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі № 910/14065/23.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц зробила висновок, зокрема про те, що заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову, та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Зміна предмета позову не може бути пов`язана з пред`явленням додаткових позовних вимог немайнового характеру, про які не йшлося в первісній позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги пов`язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами, то вони можуть бути пред`явлені з дотриманням вимог, зокрема, положень статті 173 ГПК України, що регулює порядок об`єднання позовних вимог.

Зазначений висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17.

Згідно із частиною першою статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (ч. 3 зазначеної статті).

З аналізу частини першої статті 173 ГПК України вбачається, що позивач має право на об`єднання в одній позовній заяві кількох вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача як заінтересованої особи та зміст порушеного права і характер правопорушення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача.

Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18.

Отже, зі змісту ч. 1 ст. 173 ГПК України також вбачається, що порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Як свідчать матеріали справи, первісно заявлена позовна вимога стосувалась рішення наглядової ради Банку.

У заяві № 2 про зміну предмета позову позивач, зберігаючи первісно заявлену вимогу, заявив додатково вимогу про визнання укладеним договору купівлі-продажу цінних паперів.

Розгляд цих вимог вимагає дослідження окремо щодо кожної різного кола обставин та дослідження різного кола доказів.

Ураховуючи наведене та положення чинного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що подана позивачем заява про зміну предмета позову за своєю правовою природою є новим позовом, оскільки містить у собі нову позовну вимогу.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформульованою у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц, яка є обов`язковою для застосування всіма судами.

У разі подання позивачем заяви з порушенням положень статей 46, 173 ГПК України, господарський суд повинен відповідно до положень пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України повернути таку заяву та додані до неї документи, розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 920/1059/17.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для прийняття заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову.

Водночас суд першої інстанції, пославшись на положення п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України і вищенаведену правову позицію Верховного Суду у справі № 920/1059/17 (щодо повернення заяви, поданої з порушенням положень ст. 46, 173 ГПК України) та дійшовши в мотивувальній частині ухвали від 23.04.2024 висновку про відсутність правових підстав для прийняття заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову, припустився помилки в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, зазначивши про відмову в задоволенні вказаної заяви, тоді як відповідно до практики Верховного Суду суд повинен був таку заяву та додані до неї документи повернути заявнику.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Доводи скаржника не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

У даній справі скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Разом із тим, на підставі встановлених обставин, пункт 1 резолютивної частини оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення його в редакції, відповідно до якої заява № 2 ОСОБА_1 про зміну предмета позову та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику. В іншій частині оскаржувану ухвалу належить залишити без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 270, 271, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/12648/23 змінити.

3. Викласти пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/12648/23 в такій редакції:

"1. Заяву № 2 ОСОБА_1 про зміну предмета позову та додані до неї документи повернути заявнику.".

4. В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/12648/23 залишити без змін.

5. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська