Рішення

від 06.08.2024 по справі 126/421/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/421/23

Провадження № 2/126/63/2024

"06" серпня 2024 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О. Г.

секретар Кучанська В.М.

за участі представника позивача адвоката Тимощука Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою в якому просить зобов`язати ПрАТ "ПтахокомбінатБершадський" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,4464 га з кадастровим номером 0520483000:06:003:0349. Стягнути з відповідача судові витрати

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 13.06.2007 № 265 ОСОБА_2 являвся власником земельної ділянки площею 1,4464 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Кадастровий номер земельної ділянки: 0520483000060030349.

08.11.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір міни земельної ділянки на підставі якого змінено власника зазначеної вище земельної ділянки.

31.08.2022 до Бершадського районного суду Вінницької області звернувся ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі укладеного ОСОБА_1 з ФГ "Пролісок Люкс".

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 14.09.2022 відкрито провадження по справі № 126/1692/22, де він являється співвідповідачем. Після надходження матеріалів позовної заяви по зазначеній справі він ознайомився з наданим ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" договором оренди земельної ділянки № 915 від 03.09.2010, який нібито укладено між ОСОБА_2 та ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" на земельну ділянку, однак, після ознайомлення зі змістом вказаного договору та уточнення інформації у ОСОБА_2 , який теж являється співвідповідачем по справі № 126/1692/22 виявилось, що такий правочин орендодавцем не підписувався, проставлений підпис від його імені очевидно не відповідає особистому підпису орендодавця, а тому договір є неукладеним.

Він - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на підставі договору міни, серія та номер: 4730, посвідчений 08.11.2019 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В..

Дотримуючись вимог ч. 1 ст.182 ЦК України право приватної власності на земельну ділянку 08.11.2019 зареєстровано у встановленому законодавством порядку шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису: 34070785).

Перешкоди у фактичній реалізації права приватної власності на земельну ділянку документально підтверджуються тим, що ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" у заявленому до нього позові по справі № 126/1682/22 фактично визнає факт звернення позивача про повернення земельної ділянки з вимогою не засівати та не обробляти її. І не згода з законною вимогою позивача очевидно виразилась в судовому позові, де підставою для законного користування ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" зазначає неукладений договір.

Однак, відповідач свідомо ігнорує законну вимогу позивача попри те, що в якості доказу нібито законного користування земельною ділянкою вказує на неукладений договір. Таким чином, дії відповідача порушують законні права та інтереси його, як власника земельної ділянки, оскільки він не може повноправно розпоряджатись своїм майном з вини відповідача, в зв`язку з чим змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Представник позивача адвокат Тимощук Є.С. в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що доводи позивача про не укладення та не підписання спірного правочину підтверджуються висновком почеркознавчої експертизи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Будь-яких клопотань про перенесення судового засідання не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність, позов просить задовольнити.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність сторін, які не явилися в судове засідання, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації для вирішення спору.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Так, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД № 387249, виданого на підставі розпорядження Бершадської районної державної адміністрації від 13.06.2007 № 265 ОСОБА_2 являвся власником земельної ділянки площею 1,4464 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маньківської сільської ради Бершадського району Вінницької області. Кадастровий номер земельної ділянки: 0520483000060030349.

Позивач стверджує, що 08.11.2019 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір міни земельної ділянки № 0520483000060030349 серія та номер: 4730, виданий приватним нотаріусом Стеблюк Н.В. Вінницького міського нотаріального округу, на підставі якого змінено власника зазначеної вище земельної ділянки з ОСОБА_2 на позивача. Право приватної власності на земельну ділянку 08.11.2019 зареєстровано у встановленому законодавством порядку шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису: 34070785).

02.12.2019 між ОСОБА_1 та ФГ "Пролісок Люкс" було укладено договір оренди земельної ділянки б/н виданий 02.12.2019 строком на 7 років, про що було винесено Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50079640 від 06.12.2019.

Встановлено, що 31.08.2022 ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" звернувся з позовом до Бершадського районного суду Вінницької області з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Пролісок Люкс". Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 14.09.2022 відкрито провадження по справі № 126/1692/22, де ОСОБА_1 являється співвідповідачем.

Позивач стверджує, що після надходження матеріалів позовної заяви по зазначеній справі він ознайомився з наданим ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" договором оренди земельної ділянки № 915 від 03.09.2010, який нібито укладено між ОСОБА_2 та ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" на земельну ділянку, однак, після ознайомлення зі змістом вказаного договору та уточнення інформації у ОСОБА_2 , який теж являється співвідповідачем по справі № 126/1692/22 вияснилося, що такий правочин орендодавцем ОСОБА_2 не підписувався і проставлений від його імені підпис очевидно не відповідає особистому підпису орендодавця, а тому договір є неукладеним.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом є створення відповідачем ПрАТ "Птахокомбінат Бершадський" перешкод у фактичній реалізації права приватної власності на належну йому земельну ділянку, що також підтверджується тим, що відповідач у заявленому до позивача позові по справі № 126/1682/22 визнає факт того, що ОСОБА_1 звертався до нього з вимогою повернення йому належної на праві приватної власності земельної ділянки та вимагав не засівати та не обробляти її. Саме не згода з законною вимогою позивача виразилась в судовому позові, де на підставу для законного користування спірною земельною ділянкою ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський" зазначає неукладений договір між ним та ОСОБА_2 ..

Позивач зазначає, що дії відповідача порушують законні права та інтереси його, як власника земельної ділянки, оскільки він не може розпоряджатись своїм майном з вини відповідача.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 25.10.2023 року по даній цивільній справі № 126/421/23 було призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи виконаний підпис у договорі оренди земельної ділянки від 03.09.2010 року № 915, що укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ВАТ "Птахокомбінат Бершадський", а також в акті приймання-передачі об`єкта оренди від 04.11.2011, акті погодження та закріплення меж земельної ділянки (без дати) безпосередньо ОСОБА_2 чи іншою особою?

З висновку експерта № СЕ-19/102-23/19471-ПЧ складеного 29.02.2024 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи у графі «Орендодавець» у договорі оренди земельної ділянки від 03.09.2010 року № 915, що укладений між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ВАТ «Птахокомбінат «Бершадський» та у графі «Орендодавця» у акті приймання-передачі об`єкта оренди від 04.11.2011 року, виконані не гр. ОСОБА_2 , а іншою особою. Підпис у графі «Орендодавець» у акті погодження та закріплення меж земельної дії, виконаний не гр. ОСОБА_2 , а іншою особою (особами).

У судовому засіданні встановлено, та цього не заперечила сторона відповідача, що належна позивачу земельна ділянка площею 1,4464 га з кадастровим номером 0520483000:06:003:0349 перебуває у користуванні ПрАТ "Птахокомбінат "Бершадський".

Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті ).

Тобто правочином є вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

ОСОБА_1 вказує, що оскільки ОСОБА_2 не підписував договір оренди землі, тому він є неукладеним, отже, земельна ділянка безпідставно перебуває у фактичному користуванні відповідача, тому має бути повернута її власнику, на даний час являється саме він у зв`язку з чим позивач просить усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване у належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення ОСОБА_2 щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Зазначений правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як висновок, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є саме усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки, які можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала: «Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.» (п. 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення попереднім власником договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Як зазначалося вище, звертаючись до суду, позивач обґрунтовував позов фактичною відсутністю договірних відносин попереднього власника земельної ділянки з відповідачем.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосовувати для вирішення спору.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст.ст. 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмету доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішує суд. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини, повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Такі пояснення зазначив Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі №201/7705/19.

Системний аналіз змісту наведених норм свідчить, що ними покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

На підтвердження позовних вимог сторона позивача заявила клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, за наслідками якої 29.02.2024 складено висновок експерта № СЕ-19/102-23/19471-ПЧ. Відповідач жодних заперечень щодо позовних вимог ОСОБА_1 не надав, в судове засідання не з`явився, не спростував доводів позовної заяви, інших доказів, у розумінні статтей 76-78 ЦПК України, того, що ОСОБА_2 власноручно підписав договір оренди землі (зокрема, але не виключно, висновок незалежного експертного дослідження, тощо) матеріали справи не містять.

З урахуванням наведеного, на думку суду, висновок експерта у цій справі є належним та допустимим доказом з урахуванням стандарту доказування "вірогідності доказів".

Згідно зі ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) зробила висновок, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України). Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 03.09.2010 року № 915, між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ВАТ "Птахокомбінат Бершадський", підписаний не ОСОБА_2 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта, який визнано судом належним доказом, і не спростоване в судовому засіданні.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 не підписував договору оренди земельної ділянки з відповідачем, тобто не виявляв свою волю до вчинення даного договору, суд дійшов висновку про те, що така угода є неукладеною, а відтак користування відповідачем земельною ділянкою площею 1,4464 га з кадастровим номером 0520483000:06:003:0349, власником якої на підставі договору міни, серія та номер: 4730, посвідченим 08.11.2019 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. являється ОСОБА_1 , порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, а тому суд дійшов висновку, що вимога про усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, шляхом повернення такої земельної ділянки відповідачем, є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Оцінивши у сукупності такі докази, як висновок експерта, інші докази по справі та врахувавши вимоги статей 110, 89, 76-80 ЦПК, враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати з вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, а тому, підлягають присудженню до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп. за подання позовної заяви.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи суд виходить із наступного.

В ходісудового провадження,ухвалою судувід 25.10.2023 року було вирішено призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.

Представником позивача на підтвердження оплати за виконання експертизи надано копію квитанції, відповідно до якого вартість проведення експертного дослідження складає 9996 грн. 10 коп., які в свою чергу були сплачені позивачем на оплату послуг експерта.

З огляду на наведене, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на оплату вартості судової почеркознавчої експертизи в розмірі 9996 грн. 10 коп., підлягають присудженню до стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, позивачем та його представником на підтвердження понесення таких не надано жодного доказу та до закінчення судових дебатів у справі стороною позивача відповідної заяви зроблено небуло.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141,203, 205, 207 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України 319, 321, 391, ЦК Кодексу України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 доПрАТ "ПтахокомбінатБершадський",третя особа,яка незаявляє самостійнівимоги щодопредмета споруна стороніпозивача ОСОБА_2 про усуненняперешкод вкористуванні земельноюділянкою - задоволити.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство "ПтахокомбінатБершадський"(юридичнаадреса:24412,Вінницька область,Гайсинський район,село Війтівка,вул.Соборна,200, ЄДРПОУ 04366719) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) земельну ділянку площею 1,4464 га з кадастровим номером 0520483000:06:003:0349.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПтахокомбінатБершадський" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 11069 грн. 74 коп. (1073,60 грн. судовий збір + 9996,14 грн. вартість експертизи).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Г. Рудь