Рішення

від 04.07.2024 по справі 522/2474/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2024

Справа № 522/2474/20

Провадження № 2/522/1819/24

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ярема Х.С.

при секретарі судового засідання Кніш Д.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1 , позивача ОСОБА_2

розглянув в загальному позовному провадженні справу

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3

третя особа без самостійних вимог Приморська державна нотаріальна контора

про визнання правочину недійсним.

ВСТАНОВИВ:

1.13.02.2020 ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 .

2.Позивач просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 10.10.2013, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

- скасувати запис про право власності №2805255 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 176699451101

- стягнути моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

3.27.02.2020 відкрито загальне позовне провадження.

4.27.05.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву та заяву про застосування строків позовної давності.

5.29.07.2020 позивач подав відповідь на відзив, пояснення щодо строків позовної давності.

6.28.08.2020 позивач померла.

7.05.10.2020 відмовлено у залученні правонаступника ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 та закрито провадження у справі у зв`язку зі смертю позивача.

8.02.03.2021 суд апеляційної інстанції скасував ухвалу від 05.10.2020 про закриття провадження у справі в частині визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду в цій частині вимог.

9.12.04.2021 справу прийнято до провадження новим складом суду.

10.18.08.2021 залучено ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника позивача.

11.25.10.2021 закрито підготовче провадження.

12.30.06.2022 відмовлено позивачу в клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

13.13.09.2022 призначено судову почеркознавчу експертизу.

14.16.03.2023 розглянуто клопотання експерта про надання додаткових доказів.

15.29.09.2023 поновлено провадження у справі, у зв`язку з неможливістю проведення судової експертизи.

16. ОСОБА_4 звернення до суду з цим позовом пояснювала тим, що їй на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_4 . Інших спадкоємців кровної лінії немає. Оскільки ОСОБА_4 була вже особою похилого віку, інших родичів не мала, хворіла, зокрема, онкологією, вона звернулась до свого онука з тим, щоб він її утримував та запропонувала укласти договір довічного утримання. Такий договір довічного утримання, як вважала ОСОБА_4 , був укладений між ними 10.10.2013. Згодом, зрозумівши, що онук не забезпечує її матеріально, звернулась до нотаріуса, який посвідчував договір з метою його розірвати. Однак нотаріус повідомив, що 10.10.2013 було посвідчено не договір довічного утримання, а договір купівлі-продажу квартири за 264500 грн., які продавець отримала від покупця до підписання договору. Проте ОСОБА_4 стверджувала, що не отримувала від онука ніяких грошей.

Так, позивач вважала, що підписуючи договір купівлі-продажу була введена в оману, оскільки вона неправильно сприйняла фактичні обставини, через що її волевиявлення не відповідало її внутрішній волі. Полягало це в тому, що стан свого здоров`я ОСОБА_4 не дозволяв їй повністю усвідомлювати зміст та істотні умови правочину. В 2010 році у неї виявили онкологічне захворювання І-ІІ ступенів, в цьому ж році вона пройшла курс лікування. Крім того, станом на час звернення до суду вона має захворювання у вигляді вторинного ураження легень. Тому отримала ІІ групу інвалідності та є непрацездатною. В 2018 році ій поставлено діагноз ускладнена вікова катаракта ока. Це захворювання очей є прогресуючим, тому захворювання очей впливало на те, що вона не могла не могла самостійно прочитати текст договору, зрозуміти його зміст, і лише через довіру до онука підписала цей договір 10.10.2013. Після формального продажу квартири продовжувала проживати там, що свідчить про відсутність у неї намірів відчужувати квартиру, яка була її єдиним житлом. Самостійно платила комунальні послуги. Тобто, позивач наполягала на відсутності у неї наміру продавати квартиру і лише через похилий вік, наявність тяжких захворювань погодилась передати онуку у власність квартиру за умови, що він буде її утримувати та доглядати. Натомість, уклавши договір 10.10.2013, ОСОБА_4 позбавила себе житла і утримання. Вона планувала, що квартира дістанеться онуку у власність лише після її смерті. Будь-яких грошей від продажу квартири вона не отримувала від онука, розписок про отримання коштів не давала, а її підпис на заяві про отримання готівки є підробленим. Вартість квартири, зазначена в договорі, є значно заниженою.

17.Також позивач не просить поновити строк позовної давності, вважає, що такий не пропущено та просить відмовити в заяві відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. Вважає, що в 2010 році у ОСОБА_4 було виявлено онкологічне захворювання, вона лікувалась, тому були об`єктивні причини, які ускладнювали захист її прав. 06.02.2020 позивач після проходження тривалого курсу лікування, не отримавши від онука ніякої матеріальної допомоги, усвідомила факт введення її в оману та звернулась до нотаріуса за розірванням договору. 07.02.2017 вона отримала лист від нотаріальної контори до якого було долучено оскаржуваний договір купівлі-продажу. Тобто, лише 07.02.2017 позивач могла ознайомитись з цим договором та дізнатись про порушення своїх прав.

18. ОСОБА_2 вимоги ОСОБА_4 підтримувала. Пояснила, що знає ОСОБА_4 давно. Жила разом з нею, повністю їй допомагала у всьому, бо вона була хвора та немала інших родичів. Мала двох синів, але вони померли раніше, ніж вона. Коли від старшого сина народився ОСОБА_5 (відповідач), його батьки розлучились. Тому ОСОБА_4 не бачила онука, з ним не спілкувалась. В 2010 році після того, як у ОСОБА_4 виявили онкологію, вона склала заповіт на користь ОСОБА_2 перед смертю вона захотіла познайомитись з своїм онуком. Тоді ОСОБА_4 скасувала заповіт складений на користь ОСОБА_2 та склала заповіт вже на свого онука. ОСОБА_2 про це не знала. Коли ОСОБА_2 дізналась, що заповіт на її ім`я скасовано та складено на ОСОБА_6 , вона образилась на ОСОБА_4 і десь півроку вони не спілкувались. Потім ОСОБА_4 почала сама телефонувати ОСОБА_2 та просити про допомогу по утриманню, жалілась на онука ОСОБА_5 , оскільки він їй зовсім не допомагає. Потім онук сказав, що йому потрібен не заповіт, а договір купівлі-продажу. Під приводом того, що заповіт неправильно складений ОСОБА_7 відвід ОСОБА_4 до нотаріуса, де вже обманним шляхом уклав з нею договір купівлі-продажу. Жодного разу онук до неї не навідувався, ніякої матеріальної допомоги не надавав. Лише ОСОБА_2 увесь час була біля ОСОБА_4 . Переконана, що ОСОБА_4 не отримувала грошей від онука за квартиру, на квитанції її підпис підроблений. ОСОБА_2 стверджує, що ОСОБА_4 була вже стара і нічого не розуміла, не розуміла, що підписує. Перед самою смертю ОСОБА_4 сказала ОСОБА_2 , що на квитанції про отримання коштів не її підпис.

19.Відповідач проти позову заперечує. Вважає, що цей позов ОСОБА_4 подала до суду під впливом заінтересованої іншої особи. Оскаржуваний договір купівлі продажу квартири, було посвідчено нотаріусом, якого обрала сама особисто ОСОБА_4 . Нотаріус роз`яснила їй як суть, так і наслідки правочину. Тому введення в оману виключається. Жодних доказів такого стану здоров`я, який би виклював усвідомлення змісту вчиненого правочину не надано. Твердження про поганий зір не може свідчити, що вона не бачила і не могла читати тексту договору, а навіть, якби і не могла, то текст договору зачитав б нотаріус. Крім того, катаракта у неї виникла у 2018 році, а договір підписано в 2013 році. Кошти за придбання квартири були переведені на банківських рахунок ОСОБА_4 ще до підписання договору, про що зазначено в договорі і нотаріус про це зазначив, а вона, як продавець все чула і розуміла. ОСОБА_4 особисто зняла ці кошти з свого банківського рахунку та підписала відповідну квитанцію. Відповідач звертає увагу, що не мав наміру позбавляти бабусю квартири, вона там проживала до самої смерті. Здавала 2 кімнати з трьох, отримувала також за це кошти. Договір купівлі-продажу він з нею якраз тому і уклав, щоб реально дати гроші. Побоювався укладати заповіт, так як з нею проживали інші чужі їй люди, які також були зацікавлені в цій квартирі. Свідченням цього є те, що вже один раз бабуся склала заповіт на ОСОБА_2 , хоча й потім скасувала.

20.Відповідач також наполягав на застосуванні строків позовної давності.

21.Відповідач та третя особа просили справу розглядати за їхньої відсутності.

Судом встановлені такі фактичні обставини справи.

22. ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, причина смерті ракова інтоксикація.

23. ОСОБА_4 мала двох синів ОСОБА_8 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_9 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Відповідач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_9 та онуком ОСОБА_4 .

24.25.02.2002 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .

25.В 2010 році ОСОБА_4 було поставлено діагноз злоякісна пухлина І-ІІ ступеня.

26.11.08.2010 ОСОБА_4 було встановлено 2 групу інвалідності безстроково.

27.31.03.2010 ОСОБА_4 склала заповіт (номер у спадковому реєстрі 49118127), яким заповіла усе своє майно ОСОБА_2 .

28.04.10.2010 ОСОБА_4 з власної волі скасувала заповіт від 31.03.2010 (номер у спадковому реєстрі 49118127).

29.23.09.2013 ОСОБА_4 склала другий заповіт (номер у спадковому реєстрі 55047522), яким заповіла усе своє майно ОСОБА_3 .

30.08.10.2013 ОСОБА_4 уклала з ПАТ «Банк Восток» Договір банківського рахунку №7/23496/Т за умовами якого відкрила поточний рахунок № НОМЕР_1 .

31.10.10.2013 між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу за умовами якого продавець передала у власність покупця квартиру АДРЕСА_1 . Продаж здійснено за 264500 грн., які продавець одержала від покупця повністю до підписання цього договору (ч.3 ст. 631 ЦК України). Жодних претензій стосовно оплати вартості квартири у сторін немає (п.2 Договору).

32.Згідно з звітом №090201/13 про незалежну оцінку вартість об`єкта становить 264500 грн.

33.10.10.2013 ОСОБА_3 перевів на банківський рахунок ОСОБА_4 264500 грн. (призначення платежу: згідно з договором купівлі-продажу від 10.10.2013 ( АДРЕСА_2 ), що підтверджується платіжним дорученням №1 від 10.10.2013.

34.Згідно з заявою на видачу готівки № 284483 від 10.10.2013 ОСОБА_4 було видано з поточного рахунку на підставі паспорту громадянина України НОМЕР_2 кошти в сумі 264500 грн. На заяві міститься підпис відповідальної особи банку та підпис ОСОБА_4 .

35.Право власності ОСОБА_3 на квартиру зареєстроване 10.10.2013.

36.12.11.2019 ОСОБА_4 склала заповіт (номер у спадковому реєстрі 65087187), яким заповіла усе своє майно ОСОБА_2 .

37.Усі заповіти прочитані вголос заповідачем і власноручно нею підписані нею.

38.В 2018 році ОСОБА_4 встановлено діагноз КТ-картина вторинного ураження легень.

39.В період з 03.04.2018 по 10.04.2018 ОСОБА_4 знаходилась на лікуванні з діагнозом майже зріла ускладнена вікова катаракта (праве око) та гіпеметропія слабкого ступеня, початкова катаракта (ліве око).

40.04.09.2019 ОСОБА_4 поставлено діагноз деформуючий остеоартроз плечових суглобів.

41.22.09.2020 приватним нотаріусом на підставі заяви ОСОБА_2 відкрито спадкову справу № 12/2020 щодо майна померлої ОСОБА_4 .

Висновки суду.

42.Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з підстав його невідповідності ч. 3 ст. 203 ЦК України, як такого, що вчинений під впливом обману щодо змісту та наслідків договору, вважаючи фактично учинений правочин договором довічного утримання; продавець через поганий стан здоров`я не усвідомлювала змісту договору, не могла підписати; гроші за продаж квартири продавець не отримала.

43.Відповідач наполягає на тому, що ОСОБА_4 все добре усвідомлювала, сама підписувала договір, отримала кошти, в будь-якому разі не була позбавлена житла. Її стан здоров`я не був таким, що не дозволяв би укладати правочин, розуміти його значення. Протилежного позивач не довів. Строк звернення до суду з цим позовом пропущено.

Щодо застосування строків позовної давності.

44.Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

45.Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

46.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 статті 267 ЦК України).

47.Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

48.Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15, № 522/2110/15, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15).

Щодо суті позову

49.Згідно з ч. 2 та 3 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

50.Відповідно ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

51.Згідно зі статтею 230 ЦК України під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно, знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

52.Крім того, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 статті 229 ЦК України).

53.Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

54.Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину.

55.Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

56.Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

57.Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

58.Виходячи зі змісту статей 203, 655 ЦК України договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

59.Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

60.У розумінні статті 229 ЦК України помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

61.Помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної під час переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо.

62.Отже, наявність чи відсутність помилки неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору купівлі-продажу замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору купівлі-продажу та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором купівлі-продажу продавцем покупцю та продовження позивачем проживати у квартирі після укладення спірного правочину.

63.Лише в разі встановлення цих обставин норми частини 1 статті 229 та статей 203 і 655 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

64.Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначала, що, укладаючи договір купівлі-продажу власної квартири, помилилася щодо природи правочину, йдучи до нотаріуса вважала, що укладатиме договір довічного утримання, а не купівлі-продажу квартири, а тому такий правочин підлягає визнанню недійсним. На підставі цих обставин стверджувала, що вона є особою похилого віку (в 2013 році їй було 74 роки), в 2010 році їй діагностовано онкологічне захворювання, вона інвалідом ІІ-ї групи та потребує сторонньої допомоги, фактично проживає у квартирі, яка є її єдиним місцем проживання, через похилий вік та незадовільний стан здоров`я неправильно зрозуміла зміст укладеного між сторонами правочину та не мала намірів відчужувати квартиру, оскільки бажала укласти договір довічного утримання для забезпечення своєї старості. Крім того, позивач стверджувала про відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором та продовження проживання у спірній квартирі після укладення договору купівлі-продажу. Також зазначила, що вона не отримувала кошти за договором-купівлі продажу.

65.Оскаржуваний договір було укладено 10.10.2013.

66.Сторони визнають, що ОСОБА_4 (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач) є бабусею та онуком. Фактично, дізнавшись в 2010 році про наявність у позивача онкологічного захворювання та ще й в похилому віці, бабуся захотіла познайомитись з онуком, якого ніколи до цього не знала і не бачила. Як пояснила сама ОСОБА_2 , молодший син ОСОБА_4 знайшов племінника та познайомив з бабусею.

67.Сама ОСОБА_2 стверджує, що проживала з ОСОБА_4 , допомагала їй у всьому, тому 31.03.2010 ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла усе своє майно ОСОБА_2 . Після того, як появився онук ОСОБА_4 скасувала цей заповіт та склала заповіт уже на нього, а потім уклала договір, який зараз оскаржується.

68.З матеріалів справи видно, що під час укладення оспорюваного правочину купівлі-продажу нотаріусом було роз`яснено права та обов`язки сторін, перевірено їх дієздатність та волевиявлення, що підтверджується текстом договору від 10.10.2013, зокрема пунктами 6, 10, відповідно до яких сторони свідчать, що цей договір не носить характеру фіктивного, удаваного чи зловмисного правочину, а також свідчать, що у тексті договору зафіксовані усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу квартири. Сторони підтверджують, що укладання договору відповідає їх інтересам, волевиявлення є вільним, усвідомленим, відповідає їх внутрішній волі, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договір не приховує іншого правочину, спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені в ньому (п. 6 Договору). Пункт 10 Договору містить особисті підписи сторін та посилання на те, що ОСОБА_4 цей договір прочитаний, його зміст зрозумілий, підпис є особистим.

69.Суд виходить не тільки з факту прочитання сторонами тексту оспорюваного договору купівлі-продажу та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й з інших обставин. Хоча стороною позивача й не спростовано того, що зміст правочину нотаріусом роз`яснено. Жодних скарг про порушення порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом не було.

70.Так, позивач стверджувала, що оскільки не отримувала матеріальну допомогу від відповідача на яку вона очікувала, вона звернулась до нотаріуса з метою скасування учиненого правочину, де їй роз`яснено, що це договір купівлі-продажу.

71.Як видається, письмового тексту договору про довічне утримання позивач і не мала, та й не могла мати, оскільки такий взагалі не існував. Як вона могла вважати протягом 7 років (з 2013 по 2020, коли звернулась до суду), що це був договір довічного утримання не зрозуміло та не доведено об`єктивно.

72.В першу, чергу суд звертає увагу на те, що незважаючи на відчуження квартири, онук (відповідач) не позбавляв бабусю (позивача) житла, вона проживала там до самої смерті, відповідач не вчиняв жодних дій щодо її виселення. Тому доводи про те, що вона позбавила себе житла суд відхиляє. Крім того, відповідач пояснив, що знав про те, що вона здає в оренду дві кімнати з трьох та отримує за це кошти. Він цьому не перечив.

73.Також ОСОБА_2 дала пояснення, що онук сказав ОСОБА_4 , що йому потрібен не заповіт, а договір купівлі-продажу і під приводом того, що заповіт ніби-то неправильно складений ОСОБА_7 відвів ОСОБА_4 до нотаріуса, де вже обманним шляхом уклав з нею договір купівлі-продажу. Це свідчить про те, що позивач знала про те, що це був договір купівлі-продажу. Звідки у неї виникло розуміння, що вона укладала договір довічного утримання не пояснила. Посилання та те, що вона не отримувала матеріальної допомоги є безпідставними, вона немала ні договору довічного утримання, щоб так думати, а мала письмовий договір купівлі-продажу, жила так майже 7 років і лише потім вирішила, що немає якогось матеріального утримання значить її обману.

74.В свою чергу відповідач вважає, що цей позовом ОСОБА_4 за життя подала лише під впливом особи, яка хотіла отримати цю квартиру.

75.Також вартим уваги є і те, що позивач в основу цього всього покладає поганий стан здоров`я, який, як вона стверджує, не дозволяв їй розуміти, що вона підписує та взагалі підписувати документи через поганий зір. Однак, як вбачається, з 2010 року (тобто, з того часу як позивачу діагностовано онкологічне захворювання) позивач самостійно вчиняла багато юридично значимих для неї дій, як-от: 31.03.2010 склала один заповіт на ОСОБА_2 ; 04.10.2010 скасувала цей заповіт; 23.09.2013 склала другий заповіт на ОСОБА_3 ; 08.10.2013 відкрила поточний рахунок в ПАТ «Банк Восток»; 12.11.2019 склала третій заповіт на ОСОБА_2 ; зрештою подала цей позов до суду, знайшовши адвоката. Як вбачається зазначені правочини також були нотаріально посвідчені і позивач особисто їх прочитувала та підписувала. Оцінюючи ці обставини в сукупності з обставинами про неможливість розуміти та підписувати лише договір купівлі-продажу, суд вважає, що такі є безпідставними та надуманими.

76.Позивач правом призначення посмертної судово-психіатричної експертизи для з`ясування свободи волевиявлення померлої під час укладення договору купівлі-продажу не скористалась. Позивачем не доведено, що за відсутності хвороби позивача такий правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

77.Суд самостійно не може з`ясувати, яким чином діагностований у 2010 році у позивача онкологічне захворювання могло вплинути на її свідомість. Встановлення 11.08.2010 позивачу ІІ групи інвалідності безстроково саме по собі не свідчить про її дезорієнтацію.

78.Решту захворювань у позивача були діагностовані вже значно пізніше укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу в 2013 році. Так, діагноз КТ-картина вторинного ураження легень поставлено лише в 2018 році, а 04.09.2019 поставлено діагноз деформуючий остеоартроз плечових суглобів.

79.При цьому позивач, наполягаючи на тому, що стан її здоров`я вже в 2013 році не дозволяв їй належним чином розуміти свої дії під час укладення договору купівлі-продажу, не ставить під сумнів її свідомість у 2019 році, коли ОСОБА_4 складала на ім`я ОСОБА_2 останній заповіт.

80.Щодо сліпоти позивача через яку, за твердженням позивача, вона підписала договір не прочитавши його, то суд зауважує, що з наданих доказів вбачається лише знаходження ОСОБА_4 на лікуванні в офтальмонологічній клініці в період з 03.04.2018 по 10.04.2018, тобто через п`ять років після укладення спірного договору. При цьому ОСОБА_4 було діагностовано «майже зрілу ускладнену вікову катаракту» на правому оці та «гіпеметропія слабкого ступеня, початкову катаракту» на лівому оцій, що очевидно не свідчить про повну втрату нею зору. Також, згідно з п.16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, неписьменна або сліпа, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ. Тобто, законодавець визначив порядок вчинення нотаріальних дій у тому разі, якщо особа, яка звернулась до нотаріуса є, зокрема, сліпою.

81.Позивач самостійно обрала нотаріуса для посвідчення угоди. Отже, навіть наявність проблем із зором у позивача не може бути підставою для висновку, що вона, підписуючи цей договір, не була обізнана з його текстом, оскільки в такому випадку текст договору їй би був зачитаний нотаріусом. Позивач не ставить під сумнів дії нотаріуса під час посвідчення спірного договору купівлі-продажу, вказуючи лише на те, що відповідач вводив в оману ОСОБА_4 .

82.Суд не погоджується з доводами позивача про те, що вона помилилась чи була обманута щодо природи договору, який фактично уклала. Відповідно, не доведено наявність умислу в діях відповідача, а також сам факт обману.

83.Доводи про те, що вона не отримував кошти за спірними договором, спростовуються пунктом договору в якому зазначено, що продаж здійснено за 264500 грн., які продавець одержала від покупця повністю до підписання цього договору та жодних претензій стосовно оплати вартості квартири у сторін немає.

84.Позивач стверджувала, що не підписувала заяву на видачу готівки № 284483 від 10.10.2013, там не її підпис. З цього приводу було призначено судову експертизу, яка не проведена через не оплату.

85.Разом з тим, суд вважає, що доводи про те, що підпис на заяві не належить позивачу в даному разі ніякого самостійного значення не мають, оскільки позивач розуміла, який договір укладала, а нотаріусом з`ясовано у сторін договору про попередню оплату. Крім того, переведення покупцем коштів на банківський рахунок продавця вже є підтвердженням виконання покупцем своїх зобов`язань за договором. Заявка на видачу готівки містить посилання на чинний паспорт ОСОБА_4 , як на документ, який підтверджує особу отримувача готівки. При цьому, доказів того, що цей документ вибув з володіння ОСОБА_4 чи був втрачений, не надано.

86.Виходячи з зазначеного обов`язки покупця були виконані, кошти за придбання квартири були отримані до підписання договору, що свідчить про нікчемність «мотиву» звернення до суду, на який посилається позивача - необізнаність з фактом укладення договору купівлі-продажу. Позивач самостійно розпорядився належним йому майном у спосіб, що передбачений діючим законодавством України, а факт похилого віку позивача та наявності в нього вад зору, онкологічного захворювання не свідчать про укладення договорів під впливом помилки чи омани.

87.Підсумовуючи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

88.Оскільки права позивача не порушені, підстав для застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності на звернення до суду з цим позовом немає.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.08.2024.

Суддя Ярема Х.С.