Рішення

від 24.09.2010 по справі 56/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/177

24.09.10

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексімбізнес"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорив -Інвестсервіс"

про

стягнення 280867,43грн.

Представники сторін:                     

від позивача  

ОСОБА_1, Сорокін О.В. –представники;

від відповідача

не з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексімбізнес" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорив- Інвестсервіс" заборгованості на загальну суму 276867,43 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 95605,08 грн., пені у розмірі 174957,29 грн., інфляційні витрати у розмірі 4867,06 грн., 3% річних у розмірі 1468,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором поставки, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 95605,08 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку .

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві та у довідці.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006       № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

15.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укресімбізнес" як  продавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорив -Інвестсервіс", як покупцем (відповідач) укладено договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого продавець зобов‘язується передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач у період з 25.02.2008 по 02.09.2008 продав  відповідачу товар на підставі видаткових накладних, копія яких є в матеріалах справи на загальну суму 95605,08 грн.  

Відповідно до п. 3.3. п.3.2 Договору оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару, на підставі накладної.

Відповідач вартість поставленого товару у повному розмірі, у строки передбачені договором, не оплатив.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження здійснення ним оплати у повному розмірі вартості отриманого товару згідно накладних, не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості відповідача на загальну суму 95605,08 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний    передати   покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром  передати  покупцеві його  приналежності  та  документи (технічний паспорт,  сертифікат якості тощо),  що стосуються товару та підлягають переданню  разом із   товаром   відповідно   до   договору   або  актів  цивільного законодавства.

В ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 95605,08 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин та з урахуванням строку оплати передбаченого п. 3.3 Договору позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 95605,08 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1% від вартості товару, який передбачений п. 7.2 Договору, інфляційні збитки у розмірі 4867,06 грн., 3% річних у розмірі 1438,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, який зроблений позивачем за 183 дня станом на 14.05.2010, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних на загальну суму 1438,00 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань позивача, суд  не погоджується з ним. Однак за розрахунком суду розмір інфляційних нарахувань більший ніж той, який просить позивач. Отже, оскільки суд обмежений позовними вимогами, то задоволенню підлягають інфляційні нарахування у розмірі 4867,06 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі  несвоєчасного та неповного перерахування коштів відповідно до п. 3.3 Договору, покупець оплачує продавцю пеню у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, однак, такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з того, що за несвоєчасне виконання зобов’язання за Договором  з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 11504,04 грн., розрахована судом з урахуванням періоду прострочення з 03.10.2008 по 03.04.2009  у розмірі подвійної облікової ставки на рівні 24%.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У зв’язку з зверненням позивача за юридичною допомогою та понесенням додаткових витрат, останній заявляє позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат понесених у зв’язку із захистом та відновленням порушеного права на оплату юридичних послуг, відповідно до чого надав до матеріалів справи наступні документи:

- копію угоди від 07.10.2009 № 7-275-LCC про консультування, юридичне та суміжне обслуговування, укладену між позивачем, як клієнтом та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, як юристом;

- копію додаткової угоди № 1 до угоди від 07.10.2009 № 7-275-LCC, відповідно до якої  клієнт доручає вирішення юридичних питань щодо підготовки юридичних документів, позовних заяв, апеляційних скарг, участі у судових засіданнях, супроводження виконавчого провадження, що направлено на стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Вега -Прим";

- копію рахунку –фактури від 14.10.2009 на оплату юридичних послуг на виконання договору 07.10.2009 № 7-275-LCC та додаткової угоди № 1 до Договору на загальну суму 4000,00 грн.;

- копію платіжного доручення від 16.10.2009 № 137 на суму 4000, 00 грн., відповідно до якого  позивач перерахував грошові кошти за надані юридичні послуги.

Положеннями ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiстi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на iнформацiйно-технiчне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Позивачем не надано доказів того, що особа, яка представляла його інтереси в суді та виконувала іншу претензійно-правову роботу має посвідчення адвоката чи представляла інтереси позивача на виконання  угоди 07.10.2009 № 7-275-LCC та додаткової угоди № 1 до Договору, а отже збитки понесені позивачем за наданні юридичні послуги не відносяться до судових витрат та не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення,  судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорив -Інвестсервіс" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н/пр.43, код ЄДРПОУ 33150982 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексімбізнес" (м. Київ, вул. І.Кудрі, 16 а, кв. 19, код 25587561) суму основного боргу у розмірі 95605 (дев‘яносто п‘ять тисяч шістсот п‘ять) грн.08 коп., 3% річних у розмірі 1438 (одна тисяча чотириста тридцять вісім) грн. 00 коп., інфляційні збитки у розмірі 4867 (чотири тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 06 коп., пеню у розмірі 11504 (одинадцять тисяч п‘ятсот чотири) грн. 04 коп.,  витрати по сплаті державного мита у розмірі 1134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 14 коп. та 96 (дев‘яносто шість) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

                              В.В. Джарти

Дата підписання  29/09/2010