Ухвала

від 15.08.2024 по справі 160/20660/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 серпня 2024 р.Справа № 160/20660/24 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Служби у справах дітей виконавчого комітету селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення заборгованості та моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (вул. Центральна, буд. 35, с. Обухівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52030, код ЄДРПОУ 04338339), Служби у справах дітей виконавчого комітету селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (вул. Центральна, буд. 35, с. Обухівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область, 52030, код ЄДРПОУ 44021721), у якій просить:

- стягнути з відповідача та/або співвідповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за грудень 2023 року у сумі 20490,84 грн (усі податки з цієї суми сплачені);

- стягнути з відповідача та/або співвідповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 143,44 гривень та виплатити з врахуванням затримки фактичного розрахунку;

- стягнути з відповідача та/або співвідповідача моральну шкоду у розмірі 43000,00 грн;

- визнати протиправним Наказ №14-К від 08.04.2024 та скасувати його;

- визнати факт невиконання з боку відповідача та співвідповідача законодавства про працю, а саме ст. ст. 2-1, ст. 2-2, ч. 6 ст. 36. ч. 3 ст. 38, ч. 1 ст. 71, ст. ст. 72, 79, 80, 94, 97, 105, 107, 110, 115, 116, 117, 141, 147/1, 149 КЗпП України;

- зобов`язати відповідача та/або співвідповідача задовольнити заяву Позивача на звільнення від 01.04.2024 по ч. 3 ст. 38 КЗпП України;

- визнати протиправним Наказ №17-К від 08.05.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 » та скасувати його.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Перевіривши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали, суддя зазначає наступне.

21.11.2022 між Обухівською селищною радою Дніпровського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 укладено трудовий договір №6.

Розпорядженням селищного голови від 18.11.2022 прийнято ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста - бухгалтера служби у справах дітей Обухівської селищної ради та укладено строковий трудовий договір з 21.11.2022 по 21.01.2023 включно 21.11.2022 (з посадовим окладом 5100,00 грн, згідно штатного розкладу).

Наказом від 08.05.2024 №17-К "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста-бухгалтера, 10 травня 2024 за прогул без поважних причин, пункт 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Спірні правовідносини склались між учасниками справи з приводу трудових відносин, невиплати заборгованості із заробітної плати за грудень 2023 року та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суддя зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дії чи бездіяльність.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі №21-41а16 та від 11.04.2017 у справі № 808/2298/15.

Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України видно, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №640/15027/20.

Прийняття на службу за строковим трудовим договором (контрактом) без проведення конкурсу не свідчить про набуття такою особою статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, оскільки така служба не є діяльністю на постійній основі. Особа, прийнята на роботу за строковим трудовим договором поза межами конкурсу, не складає присягу посадових осіб місцевого самоврядування, їй не присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування, також така особа не зобов`язана проходити атестацію відповідно до вимог ст. 17 Закону №2493-ІІІ (правова позиція Великої Палати Верховного Суду згідно з постановою від 16.01.2019 у справі №192/1855/17).

Докази щодо складення присяги посадової особи місцевого самоврядування ОСОБА_1 присвоєння їй рангу у межах відповідної категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суддя робить висновок про те, що ОСОБА_1 не набула статусу посадової особи органу місцевого самоврядування, а її діяльність на посаді головного спеціаліста - бухгалтера служби у справах дітей Обухівської селищної ради за строковим контрактом не можна вважати проходженням публічної служби.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини не пов`язані з проходженням позивачем публічної служби, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та роз`яснити позивачу, що її позов підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Щодо сплаченого позивачем судового збору, суд роз`яснює, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі відмови у відкритті провадження, а тому позивач не позбавлена права звернутись до суду з відповідною заявою про повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у справі №160/20660/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Служби у справах дітей виконавчого комітету селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення заборгованості та моральної шкоди, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Роз`яснити позивачу що її позов підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський