Рішення

від 12.08.2024 по справі 580/5659/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року справа № 580/5659/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного центру зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Черкаський обласний центр зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області щодо повернення Черкаському обласному центру зайнятості наказу Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/387/23;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області прийняти до виконання наказ Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/387/23.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що звернувся до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області із заявою про виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2023 у справі № 925/387/23, за яким видано наказ від 22.05.2023. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Державної казначейської служби у Черкаській області листом від 12.06.2023 № 04-17-02-10/4358 було повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання відповідно до пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2011 № 845. Надалі позивач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області шляхом подачі письмової заяви, до якої долучив копію вищевказаного листа Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області з обґрунтуванням причин неможливості його виконання органом казначейської служби. Відділом примусового виконання рішень було відкрито виконавче провадження на підставі наказу № 925/387/23 від 22.05.2023. Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 925/387/23 скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 19.06.2023 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 925/387/23. В подальшому позивач неодноразово повторно звертався до відповідача зі заявою про виконання рішення суду, проте, відповідачем було повернуто виконавчий документ позивачу без виконання, із посиланням на пп. 3 п. 9 Порядку № 845, зазначивши, що у боржника відсутні відкриті реєстраційні рахунки, рахунки цієї установи, з яких можливо було здійснити безспірне списання в управлінні Казначейства або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у її задоволенні, зазначивши, що згідно з ст. 19 Конституції України відповідач зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Керуючись п.п. 3 п. 9 Порядку № 845 листом від 12.06.2023 № 04-17-02-10/4358 оригінал наказу Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/387/23 повернуто позивачу без виконання у зв`язку з відсутністю відкритих рахунків боржника в органі Казначейства. В подальшому з зазначених підстав, виконавчі документи у справі № 925/387/23 було повернуто позивачу листами від 06.12.2023, від 28.12.2023 та від 05.03.2024, що наявні у матеріалах справи. Повертаючи без виконання наказ Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/387/23 відповідач виходив з обґрунтованої обізнаності позивача щодо порядку заміни способу і порядку виконання судового рішення визначеного Господарським процесуальним кодексом України, зокрема зобов`язавши Головне управління ПФУ вчинити певні дії. У такому випадку примусове виконання виконавчих документів у справі № 925/387/23 здійснювалось би органами ДВС. З огляду на вищезазначене, твердження позивача про неправомірність та протиправність дій відповідача при виконанні виконавчого документа у справі № 925/387/23 є необгрунтованим, і відповідно вимога про зобов`язання відповідача прийняти до виконання наказ Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/387/23 є такою, що не підлягає задоволенню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій просить позов задовольнити повністю.

Відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить у задоволенні позову відмовити.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.04.2023 у справі № 925/387/23 позов Черкаського обласного центру зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь Черкаського обласного центру зайнятості 22 330,65 грн шкоди та 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

22.05.2023 на виконання вказаного рішення Господарським судом Черкаської області видано наказ.

Стягувач, Черкаський обласний центр зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості, звернувся до Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області з заявою про виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 25.04.2023 у справі № 925/387/23, за яким видано наказ від 22.05.2023.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Державної казначейської служби у Черкаській області листом від 12.06.2023 № 04-17-02-10/4358 було повернуто виконавчий документ стягувачу без виконання відповідно до пп. 3 п. 9 Порядку № 845. Повернення наказу Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/387/23 обґрунтовано тим, що боржник не включений до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та до мережі установ та організацій, які отримують кошти з Державного бюджету України, та що у боржника відсутні відкриті в Головному управлінні реєстраційні та особові рахунки по державному та місцевому бюджетах, а стягувачем за виконавчим документом є державний орган.

19.06.2023 позивач пред`явив наказ Господарського суду Черкаської області № 925/387/23 від 22.05.2023 для виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області шляхом подачі письмової заяви, до якої долучив копію вищевказаного листа Головного управління Державної казначейської служби у Черкаській області з обґрунтуванням причин неможливості його виконання органом казначейської служби.

За заявою стягувача 19.06.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Сиротюком Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72071317 на підставі наказу № 925/387/23 від 22.05.2023 про стягнення з боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь Черкаського обласного центру зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості 22 330,65 грн шкоди та 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 12.07.2023 звернулось до Господарського суду Черкаської області зі скаргою на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, у якій просило визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72071317 від 19.06.2023.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 925/387/23 визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 19.06.2023 про відкриття виконавчого провадження ВП № 72071317 з примусового виконання наказу № 925/387/23, виданого Господарським судом Черкаської області 22.05.2023.

В зв`язку з прийняттям вищезазначеного рішення Північного апеляційного господарського суду головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 10.11.2023 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, згідно з яким наказ Господарського суду Черкаської області № 925/387/23 від 22.05.2023 було повернуто на адресу Черкаського обласного центру зайнятості.

Після отримання наказу Господарського суду Черкаської області № 925/387/23 від 22.05.2023 Черкаський обласний центр зайнятості в особі Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості повторно передав його для примусового виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області.

На адресу Черкаської філії Черкаського обласного центру зайнятості 12.12.2023 надійшло повідомлення Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про повернення виконавчого документа без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 у зв`язку з тим, що боржник не має у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Черкаській області відкритих рахунків з яких може бути проведене безспірне списання коштів.

Позивач повторно передав наказ Господарського суду Черкаської області № 925/387/23 від 22.05.2023 для примусового виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, проте 03.01.2024 відповідач знову повернув наказ Господарського суду Черкаської області № 925/387/23 від 22.05.2023 без виконання.

В подальшому, позивач знову передав наказ Господарського суду Черкаської області № 925/387/23 від 22.05.2023 для примусового виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області.

Відповідачем 11.03.2024 повернуто наказ Господарського суду Черкаської області № 925/387/23 від 22.05.2023 без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845 у зв`язку з тим, що боржник не має у Головному управлінні Державної казначейської служби України в Черкаській області відкритих рахунків з яких може бути проведене безспірне списання коштів.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 2 та 4 статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За змістом частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З наведених норм слідує висновок, що Держказначейство не є ні органом примусового виконання судових рішень, ні учасником, зокрема, стороною виконавчого провадження, і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом № 4901-VI особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом № 4901-VI встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону № 4901-VI відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

У спірних правовідносинах, що склались між сторонами, відповідач, як територіальний орган ДКС України є встановленою Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845) особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок № 845.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України Про виконавче провадження; фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 4 Порядку № 845 визначено, що органи Казначейства:

1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;

2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;

3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема, вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів; застосовувати заходи впливу до боржників відповідно до Бюджетного кодексу України та у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держаудитслужби; повідомляти органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, про дії або бездіяльність боржника, що перешкоджає виконанню виконавчого документа; вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку.

У разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи (пункт 31 Порядку №845).

Отже, відповідач повинен вживати всіх заходів з виконання рішення суду, встановлених Порядком №845, в тому числі здійснювати безспірне списання коштів, що обліковуються на рахунку бюджетної установи, яка здійснює централізоване обслуговування боржника, у межах відповідних бюджетних асигнувань з урахуванням положень пункту 25 цього Порядку.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, в матеріалах справи відсутні докази вжиття відповідачем встановлених законодавством заходів, які будуть спрямовані на виконання судового рішення, зокрема, направлення на адресу боржника вимоги про необхідність вжиття останнім заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій для виплати позивачу заборгованості чи вчинення інших дій, спрямованих на виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/387/23.

Крім того, варто зауважити, що саме повернення виконавчого листа без виконання спонукало позивача на звернення до суду з цим позовом.

Підстави, за яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві, визначені, зокрема, підпунктом 1 пункту 9 Порядку № 845:

1) виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом України Про виконавче провадження;

2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку;

3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень;

4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом;

5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість;

6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;

10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою;

11) наявні інші передбачені законом випадки.

Повертаючи без виконання виконавчий лист стягувачу, відповідач послався на підпункт 3 пункту 9 Порядку № 845, а саме на те, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаської області відсутні відкриті рахунки, проте відповідач не вжив заходів, передбачених пунктом 31 Порядку № 845, а саме орган Казначейства не надіслав боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 25.11.2019 у справі № 200/4120/19-а та від 16.04.2020 у справі № 804/5950/17.

Крім того, доводи про неможливість списання коштів з рахунків боржника за відсутності у вказаному органі державного казначейства рахунків, відкритих боржнику суд вважає помилковими.

Відповідно до правових висновків, викладених в раніше прийнятих постановах Верховного Суду (від 25.06.2018 у справі № 910/12226/16 та від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16) стосовно того, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"). Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.

У постанові від 16.04.2020 у справі № 804/5950/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що за відсутності в законодавстві України такої підстави (у даній справі - не знаходиться на обслуговуванні та не має відкритих рахунків) для повернення виконавчого документа, з якої накази суду були повернуті стягувачу без виконання, дії ГУДКС України щодо повернення без виконання наказів про примусове виконання рішень судів є протиправними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/6471/19.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито встановлених законодавством заходів, які спрямовані на виконання судового рішення, зокрема, направлення на адресу боржника вимоги про необхідність вжиття останнім заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій для виплати позивачу заборгованості чи вчинення інших дій, спрямованих на виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/387/23, а тому доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки докази понесених судових витрат вказаного виду відсутні, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області щодо повернення Черкаському обласному центру зайнятості наказу Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/387/23.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (вул. Хрещатик 192, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 37930566) прийняти до виконання наказ Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/387/23.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ