Постанова

від 15.08.2024 по справі 480/6752/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 р. Справа № 480/6752/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 р. (ухвалене суддею Соп`яненко О.В.) по справі № 480/6752/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорпостач»

до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорпостач» (в подальшомуТОВ «Дорпостач») звернулося до суду задміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін ТОВ «Дорпостач».

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 р. у задоволенні позовувідмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 р. та прийняти рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про ціни і ціноутворення», Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ізст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Сумській області 15.08.2022 р. проведено фактичну перевірки за місцями фактичного провадження (здійснення) ТОВ«Дорпостач»діяльності з реалізації нафтопродуктівАЗС у м. Шостка, вул. Слобідська №б/н, за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 1660/18/22/РРО/38584699 від 23.08.2022 р. встановлено порушення позивачем вимог п. 1 ст. 13 Закону України«Про ціни і ціноутворення»в частині реалізації пального (бензину автомобільного та палива дизельного) за цінами, вищими заграничні ціни, сформовані відповідно до запровадженого способу регулювання. Необґрунтовано отримана виручка у розмірі 51084,13 грн. У ході перевірки контролюючим органом були досліджені платіжні документи, зокрема фіскальні чеки.

14.09.2022 р. ТОВ «Дорпостач»подано відповідачу зауваження щодо виявлених порушень законодавства.

Головним управління Держпродспоживслужби в Сумській області 27.09.2022 р. винесено рішення № 37, яким у ТОВ«Дорпостач»вилучено в дохід державного бюджету необґрунтовано одержану виручку, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання у розмірі 51084,13 грн. та застосовано господарську санкцію за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у вигляді штрафу у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 51084,13 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенніпозовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення обґрунтоване, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Законом України«Про ціни і ціноутворення»визначаються основні засади цінової політики, регулюються відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення. Відповідно до вимог ст. 16 цього закону органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом,Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"та іншими законами.

Відповіднодо ст. 2-1 Розділ VIПрикінцеві та перехідні положеннязакону України«Про ціни і ціноутворення»,тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, до уповноважених органів державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення також відносяться податкові органи, крім контролю цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг. Повноваження податкових органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які під час податкового контролю здійснюють заходи контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, визначаються цим Законом таПодатковим кодексом України. Приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій мають право відповідні уповноважені органи, визначеністаттею 16 цього Закону, на підставі актів, складених за результатами фактичних перевірок, проведених податковими органами. Застосування адміністративно-господарських санкцій здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно із до п. 69 пп. 69.27 під. 10Перехідних положень Податкового кодексу України, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, податкові органи здійснюють державний контроль (нагляд) та спостереження у сфері ціноутворення відповідно доЗакону України "Про ціни і ціноутворення"з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом. Податкові органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) шляхом проведення фактичних перевірок. Фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення; отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Під час проведення фактичної перевірки податкові органи мають право отримувати від суб`єктів господарювання документи та/або інформацію, які підтверджують вартість придбання товару, що є предметом перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про ціни і ціноутворення за результатами проведення фактичної перевірки такі порушення зазначаються в окремому акті про результати фактичної перевірки, який надсилається до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. У разі якщо платник податків не погоджується з виявленими під час фактичної перевірки порушеннями законодавства про ціни і ціноутворення, він надсилає свої зауваження до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що на період дії в Україні воєнного стану податковим органам надано повноваженнядержавного контролю (нагляду) та спостереження у сферіціноутворення. Такий контроль здійснюється зокрема шляхом проведення фактичних перевірок. Повноваження податкових органів, підстави та порядок проведення перевірок визначаютьсяПодатковим кодексом Українитазаконом України "Про ціни і ціноутворення".

Статтею 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 13 Закону України«Про ціни і ціноутворення», державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів).

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України«Про ціни і ціноутворення», органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом,Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"та іншими законами.

Пункт 41-4постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»визначав граничний рівень надбавки цін на пальне (бензин/дизельне паливо).

Пунктом 41-4 постанови Кабінету Міністрів України №1236 (в редакції, постанови від 26.03.2022 р. № 372) встановлено на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі: не більше 5 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива; не більше 4,55 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних. Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 ppm та бензинів автомобільних GASOLINE 10 ppm визначається Міністерством економіки на підставі розрахунків акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 та 0,745 кілограма на літр відповідно, витрат на зовнішнє логістичне забезпечення у сумі 50 доларів США/тонну та інших витрат, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом) у сумі 150 доларів США/тонну, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подає щомісяця до 1, 11 і 21 числа Міністерству економіки зазначені розрахунки. Інформація про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства економіки щомісяця до 3, 13 і 23 числа. Під час продажу (реалізації) брендового преміального дизельного палива та бензинів автомобільних, із покращеними показниками якості та позначення (маркування) яких включає певну торгову марку (товарний знак), розмір доплати не може перевищувати 5 відсотків до розміру роздрібних цін на відповідні види палива, визначені згідно з абзацами третім - п`ятим цього пункту».

Судовим розглядом встановлено, що під час перевірки контролюючим органом встановлено реалізація пального (бензину автомобільного та палива дизельного) за цінами, вищими заграничні ціни, сформовані відповідно до запровадженого способу регулювання та необґрунтовано отримана виручка у розмірі 51084,13 грн., що підтверджується фіскальними касовими чеками.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача обґрунтоване, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

Доводів апелянта, що контролюючим органом порушено вимоги закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки позивача, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 р. по справі № 480/5359/22, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.1.1.2023 р. надавалася оцінка наказу про призначення перевірки ТОВ«Дорпостач» та відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ«Дорпостач»про оскарження наказу про призначення фактичної перевірки

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також суд апеляційної інстанції вважає помилковим доводи апелянта про застосування у спірних правовідносинах висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 р. у справі № 380/13375/21 та від 16.05.2024 р. у справі № 520/4564/23, так як зазначені постанови прийняті Верховного Суду щодо інших правовідносин.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційноїінстанціївважає, що ключові аргументи апеляційноїскарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно дост. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2023р.без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.243,308,316,322,325,326,328,329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРПОСТАЧ" - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 р. по справі № 480/6752/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич