Постанова

від 06.08.2024 по справі 357/36/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

06 серпня 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/12167/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білоцерківська"

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 25 квітня 2024 року

у цивільній справі №357/36/24 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білоцерківська"

до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000"

про скасування державної реєстрації припинення права оренди на земельну ділянку, визнання укладеною додаткової угоди та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки

У С Т А Н О В И В:

В грудні 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білоцерківська" (далі - ТОВ "Агрофірма "Білоцерківська", Товариство), посилаючись на те, що ОСОБА_1 , передаючи належну йому на праві власності земельну ділянку іншому орендарю до закінчення строку дії договору оренди землі з ТОВ "Агрофірма "Білоцерківська", порушив право позивача, як законного орендаря та такого, що має переважне право на укладення на поновлення договору оренди землі на новий строк, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

- скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ "Агрофірма «Білоцерківська» на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №937 від 20.10.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська»;

- визнати відсутнім у ТОВ «Агротрейд-2000» право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:02:021:0192.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк.

Суд безпідставно встановив, що переважне право позивача припинилося через висловлення заперечень щодо поновлення договору оренди землі на підставі ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", так як ОСОБА_1 не надсилав відповідні заперечення на виконання вимог цієї норми.

Суд дійшов помилкового висновку про неналежне оформлення орендарем пропозиції щодо укладення договору оренди землі на новий строк та що на момент проведення державної реєстрації припинення права оренди позивача на спірну земельну ділянку строк дії договору оренди землі закінчився.

Вказував, що висновки викладені Верховним Судом у справах №625/166/18, №379/1354/18, №399/295/11 та №693/137/22 не підлягають врахуванню судом у даній справі, що переглядається, через неподібність спірних правовідносин.

За наведених обставин просив рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_1 подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також просив стягнути з позивача на його користь понесені в суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

Відповідач - ТОВ "Агротрейд-2000" теж подав відзиву на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Також просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000 грн, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в ній. Пояснила суду, що ТОВ "Агрофірма "Білоцерківська" мала переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк, тоді як ОСОБА_1 на лист Товариства перед закінченням дії першого договору оренди землі не повідомив, що не бажає укладати договір на новий строк. Додала, що ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" звернулося до суду з даним позовом саме за захистом свого переважного права на укладення договору оренди.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила відмовити в її задоволенні. Пояснила суду, що доводи позивача є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 завчасно до закінчення дії договору оренди надіслав ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" лист, в якому повідомив, що не бажає продовжувати дію договору оренди землі, оскільки буде використовувати землю на власний розсуд, що втому числі допускає можливість передачі права користування земельною ділянкою іншій особі. Жодна норма закону не передбачає повідомлення причин відмови від поновлення договору, про що наголошує і Верховний Суд в своїх постановах, зазначаючи про те, що значення має лише волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Також ОСОБА_3 наголосила на тому, що в надісланій додатковій угоді позивач змінив істотні умови договору оренди, і згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" сторони договору дійсно можуть змінювати істотні умови договору. Проте, позивач не надав погоджених орендодавцем змінених істотних умов договору, тоді як у разі недосягнення згоди щодо істотних умов переважне право орендаря на укладення нового договору припиняється.

Представник ТОВ "Агротрейд-2000" - Косяк В. М. також в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, та дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» було укладено Договір оренди землі №937, згідно п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯА №604223, виданого 29.10.2008.

В пункті 5 Договору оренди землі №937 зазначено, що договір укладено на сім років. Після закінчення строку договору орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов`язаний за шість місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі, а також за свій рахунок відновити межі земельної ділянки в натурі.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п. 16 договору).

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря (п. 31 договору).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу: 48411696, вбачається, що 25.11.2015 року 18:29:46, державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Малькевич Л. В. зареєстровано договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 20.10.2015; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 26477089 від 25.11.2015 18:27:27; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строк дії: на 7 років; відомості про суб`єкта іншого речового права: Орендар Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська», Орендодавець: ОСОБА_1 ; опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 1,8832 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 786655032204; об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка з кадастровим номером: 3220489500:02:021:0192.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 25.11.2015, орендодавець ОСОБА_1 передав ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:02:021:0192, що знаходиться в межах землекористування Шкарівської сільської ради, загальною площею 1,8832 га, у тому числі рілля 1,8832 га.

12 квітня 2022 року ОСОБА_1 направив ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» лист-повідомлення, в якому повідомив, що термін дії договору закінчується 25.11.2022 року, що відповідно до п. 31 договору є підставою для його припинення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості; на виконання п. 5 Договору, він не бажає укладати новий договір оренди з ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» або продовжувати дію вказаного договору, а має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на власний розсуд. Крім цього, в листі-повідомленні ОСОБА_1 просив утриматись від вчинення дій які б перешкоджали йому відразу після закінчення строку дії договору використовувати належну йому земельну ділянку.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 19.12.2022 державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т. О. здійснено державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" на підставі: лист-повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2022, видавник: гр. ОСОБА_1 ; опис вкладення, серія та номер: 0910711421510, виданий 20.04.2022 видавник: Укрпошта; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, серія та номер: 0910711421510, виданий 20.04.2022, видавник: Укрпошта.

23 грудня 2022 року державним реєстратором Фурсівської сільської ради Майорко Т. О. здійснено державну реєстрацію іншого речового права: 48863104, документи подані для державної реєстрації: договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 83, виданий 22.12.2022; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65962338 від 28.12.2022; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: 22.12.2022, строк: 7 років, дата закінчення дії: 22.12.2029, з автоматичним продовженням дії договору, з правом передачі в піднайм (суборенду); відомості про суб`єкта іншого речового права: орендодавець: ОСОБА_1 , орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» (т. 1, а.с. 14 зворот).

Також судом встановлено, що 20.09.2022 ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» направила лист-повідомлення (клопотання) про поновлення договору оренди землі за вих. №01-3-136, до якого було долучено проект додаткової угоди.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У частині першій статті 80 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" посилалася на те, що укладення між відповідачами договору оренди спірної земельної ділянки не відповідає вимогам закону, оскільки саме Товариство, як орендар, мало переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постановах від 23 січня 2019 року у справі №902/619/17 та від 27 червня 2019 року у справі №923/925/18, застосовуючи положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", зазначив, що реалізація переваженого права на поновлення договору оренди землі, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленою цією нормою процедури поновлення договору оренди землі. При цьому, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можлива, як за умови дотримання встановленої цією нормою процедури (частин другої-п'ятої статті 33), так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом і в постанові від 08 травня 2024 року у справі №604/483/23, де касаційний суд також зазначив, що переважне право первинного орендаря на поновлення договорів оренди земельних ділянок не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі.

У даній справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в орендодавця ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на укладення з ТОВ "Агрофірма "Білоцерківська" договору оренди землі на новий строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 5 Договору оренди землі від 20 жовтня 2015 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська», визначено, що якщо орендодавець не збирається укладати новий договір оренди з орендарем або продовжувати дію цього договору, він зобов'язаний за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії даного договору повідомити про це орендаря в письмовій формі.

В свою чергу, як вже вказувалося вище, ОСОБА_1 12 квітня 2022 року надіслав позивачу лист-повідомлення, в якому повідомив, що не бажає укладати з Товариством договір оренди на новий строк, оскільки має намір обробляти земельну ділянку за договором самостійно і використовувати її для власних потреб на власний розсуд.

Отже, з наведеного слідує, що позивач та ОСОБА_1 за договором відступили від положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" та погодили умови і строки надання орендодавцем заперечення щодо продовження дії договору оренди на новий строк.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що повідомлення орендодавця про не бажання укладати договір оренди на новий строк не відповідає вимогам ст. 33 Закону України "Про оренду землі", адже сторони договору відступили від цієї норми, керуючись ст. 6 ЦК України.

В постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №915/1003/20 зазначено, що при визначенні строку, коли має бути надіслане заперечення орендарю, застосовуються умови договору, а не закону. Користуючись свободою договору, сторони мають можливість врегулювати строк звернення на власний розсуд, і в такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім цього, в постанові від 15 травня 2023 року у справі №693/137/22 Верховний Суд також вказав на необхідність дотримання саме строку надсилання повідомлення визначеного договором та серед іншого зазначив: "За таких обставин переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки не було порушено, оскільки відсутні воля орендодавця на поновлення такого договору, що підтверджується листом повідомленням. Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб".

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №379/1354/18, від 25.03.2020 у справі №379/1439/18, від 06.04.2020 у справі №378/382/18, від 20.08.2020 у справі №325/1951/19 та від 15.02.2023 у справі №399/295/11.

Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря, яка підлягає захисту, відповідно до ст. 3 ЦПК України, не порушено (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №625/166/18).

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що переважне право ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна із складових, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який в свою чергу завчасно повідомив орендаря про небажання поновлювати договір оренди та використовувати землю на власний розсуд.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що в діях відповідача ОСОБА_1 наявна суперечлива поведінка, оскільки в листі-повідомленні від 12.04.2022 він зазначив, що бажає використовувати спірну земельну ділянку для власних потреб, але натомість передав в оренду іншому товариству.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги, оскільки в листі-повідомленні ОСОБА_1 висловив свої заперечення щодо продовження дії договору оренди землі з позивачем на новий строк та серед іншого також зазначив, що бажає використовувати належну йому на праві власності земельну ділянку "на свій розсуд". А використання на власний розсуд, в тому числі і передбачає передачу такого права користування будь-якій третій особі, що свідчить про добросовісність поведінки орендодавця.

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відсутність з боку ОСОБА_1 відповіді на лист-повідомлення позивача, надісланий в порядку частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (за місяць до закінчення дії договору оренди), за наявності раніше надісланого листа-повідомлення про не бажання продовжувати дію договору оренди землі доводить, що припинилося переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк.

Так, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц, від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 та від 31.08.2021 у справі №910/1030/19 зроблено висновок, що порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». У такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі, якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

У даній справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що позивачем на його лист-повідомлення про бажання продовжувати дію договору оренди не було отримано від орендодавця ОСОБА_1 заперечень на продовження договору, як і не було отримано від останнього підписаної додаткової угоди, надісланої разом з листом-повідомленням.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про помилковість висновку першої інстанції суду щодо неналежного оформлення орендарем пропозиції укладення договору оренди землі на новий строк, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав ОСОБА_1 лист-повідомлення про бажання укласти договір оренди землі на новий строк разом з додатковою угодою, яка містила істотні умови, відмінні від основного договору.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено договором.

В статті першій частини 14 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Зокрема, частиною другою цієї ж статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід'ємним елементом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не надано доказів погодження істотних умов, викладених у додатковій угоді; вона не підписана ОСОБА_1 , що вкотре свідчить про відсутність волевиявлення останнього на укладення з позивачем договору оренди землі на новий строк.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши відсутність сукупності юридичних фактів, які б свідчили про наявність у позивача переважного права орендаря, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо доводів апеляційної скарги, що на момент проведення державної реєстрації припинення за позивачем права оренди на спірну земельну ділянку строк дії договору оренди землі не закінчився, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 37 Договору оренди землі №937 від 20.10.2015, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Речове право на спірну земельну ділянку за позивачем згідно договору оренди №937 від 20.10.2015 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно рішенням державного нотаріуса Малькевич Л. В. Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області, рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 26477089 від 25.11.2015, строк дії 7 років. БЕЗ права пролонгації.

З наведеного слідує, що за умовами договору після здійснення реєстрації речового права 25.11.2015 Договір оренди землі №937 від 20.10.2015 набув чинності, а відтак і з дати державної реєстрації обраховується строк оренди, а саме 7 років. Більше того, речове право було зареєстроване БЕЗ права пролонгації.

Тобто, строк дії Договору оренди землі №937 від 20.10.2015 закінчився 25.11.2022 і з цієї ж дати припинено речове право позивача.

Крім цього, додатковим підтвердженням того, що договір оренди землі від 20.10.2015 почав діяти після 25.11.20215 є й те, що Акт приймання-передачі земельної ділянки підписано після реєстрації речового права 25.11.2015.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі №902/1207/22 зроблено правовий висновок, що виключно з 16.01.2020 почала діяти імперативна норма закону, яку сторони не можуть змінити за домовленістю, тоді як у період з 01.01.2013 по 16.01.2020 такої норми не існувало, а тому сторони в силу вимог статті 6 ЦК України мали право самостійно врегулювати момент набрання чинності такого договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №709/1186/21, від 31.05.2023 у справі №709/1187/21, від 15.06.2023 у справі №390/356/21 та від 26.07.2023 у справі №357/8085/19, від яких Велика Палата Верховного Суду не відступила у вищезгаданій постанові від 06.03.2024.

Як вже неодноразово вказувалося вище, у даній справі договір оренди землі було укладено в жовтні 2015 року, а проведено його державну реєстрацію в листопаді 2015 року, тобто у період з 01.01.2013 по 16.01.2020, коли сторони договору самостійно могли врегулювати момент набрання чинності такого договору.

Таким чином, датою набрання чинності, а також початок перебігу строку Договору оренди землі, який було укладено між позивачем та ОСОБА_1 , є 25.11.2015 (дата виконання обох умов набрання чинності договору), то сім років такого договору закінчилися 25.11.2022, відповідно й реєстрація припинення речового права позивача була проведена правомірно у 2022 році.

З наведеного слідує, що є безпідставними доводи скаржника про автоматичну пролонгацію договору оренди землі, який було укладено між ТОВ Агрофірма "Білоцерківська" та ОСОБА_1 , на один рік, а саме до 20.10.2023.

Крім того, автоматичне поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану діяло до 19.11.2022, тобто таке положення закону поширює свою дію виключно на ті договори оренди землі, дія яких закінчувалася до 19.11.2022, тоді як вказувалося вище, що договір оренди, що є предметом спору у даній справі, закінчився 25.11.2022.

У постанові від 29.03.2023 у справі №563/376/22 Верховним Судом досліджувалося питання автоматичного поновлення договорів оренди землі у період із 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року. Обставинами справи, яка переглядалася касаційним судом, було те, що між орендарем та орендодавцем було укладено договір оренди за умовами якого договір оренди набував чинності з моменту реєстрації речового права, і Верховний Суд у даній справі чітко визначив строк дії договору, початковою датою якого є саме реєстрація речового права, а не дата підписання договору та вказав: «Строк дії договору оренди землі від 05 травня 2015 року встановлено з 13 червня 2015 року до 13 червня 2022 року».

Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що умовами договору, положеннями чинного законодавства визначено, що строк дії договору оренди землі позивача почався з 25.11.2015 і закінчився 25.11.2022, що також підтверджується судовою практикою в аналогічних правовідносинах.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до власного тлумачення позивачем положень закону щодо наявності переважного права в нього на укладення договору оренди на новий строк та положень закону щодо автоматичної пролонгації договору.

При цьому, колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача, то всі понесені ним витрати в суді апеляційної інстанції покладаються на нього.

Щодо витрат, понесених відповідачами в суді апеляційної інстанції, колегія суддів наступне.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому, окрім іншого, зазначила, що розмір понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції становить 20 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_3 до відзиву на апеляційну скаргу долучила наступні докази:

- Договір про надання правничої допомоги 1/24 від 09.01.2024;

- Акт виконаних робіт (наданих послуг) №3 від 27.05.2024;

- товарний чек №9 від 27.05.2024 на суму 15 000 грн.

В Акті виконаних робіт (наданих послуг) №3 від 27.05.2024 зазначено, що за надання послуг ОСОБА_1 сплачує адвокату винагороду у розмірі 15 000 грн, з яких 13 000 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу та 2 000 грн - участь адвоката в судовому засіданні, а також 5 000 грн - гонорар успіху.

Відповідач - ТОВ "АГРОТРЕЙД-2000", діючи через свого представника Косяка В. М. , також подав відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 22 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ТОВ "АГРОТРЕЙД-2000" - Косяк В. М. надав наступні докази:

- Договір про правничу допомогу №22 від 25.04.2024;

- Акт приймання-передачі правничої допомоги від 27.05.2024;

- банківську виписку від 25.05.2024 про зарахування на рахунок Адвокатського об'єднання "МКБ ГРУПП" від ТОВ "АГРОТРЕЙД-2000" 11 000 грн за оплату правничої допомоги.

В Договорі правничої допомоги №22 від 24.05.2024 ТОВ "АГРОТРЕЙД-2000" та адвокат погодили, що гонорар адвоката становить 11 000 грн, а також клієнт сплачує адвокату гонорар успіху в сумі 11 000 грн.

Згідно акту приймання-передачі правничої допомоги від 27.05.2024, адвокат Адвокатського об'єднання "МКБ ГРУПП" надав "АГРОТРЕЙД-2000" у повному обсязі правничу допомогу за Договором правничої допомоги №22 від 24.05.2024.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово наголошував на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови у справах №922/445/19, №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами разом з відзивами, в яких зазначено розрахунок витрат на правничу допомогу, надано докази надсилання відзивів позивачу (том 2, а. с. 232; том 3, а. с. 38).

Разом з тим, позивач, скориставшись своїм правом, не подавав до суду відповіді на відзиви або окремих заперечень чи клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яку просять стягнути відповідачі.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Білоцерківська" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, а на користь ТОВ "АГРОТРЕЙд-2000" витрат на правничу допомогу у розмірі 22 000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білоцерківська" - залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білоцерківська" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білоцерківська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" витрати на правничу допомогу у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Білоцерківська"; код ЄДРПОУ: 00849528; місцезнаходження: Київська область, білоцерківський район, с. Шкарівка, вул. Миру, 4.

Відповідач: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000"; код ЄДРПОУ: 36445855; юридична адреса: Київська область, Білоцерківський район, селищна рада Терезинська, Автодорога Київ-Одеса 82км+500 м.

Повний текст постанови складено 15 серпня 2024 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська