Ухвала

від 15.08.2024 по справі 280/9009/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2024 року

Київ

справа № 280/9009/23

адміністративне провадження № К/990/30268/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №280/9009/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена через підсистему «Електронний суд» 02.08.2024.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обґрунтування цієї підстави зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Так, зі змісту судових рішень не вбачається висновку про те, що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом або ж про те, що строки давності до цих правовідносин не застосовуються. Суди оцінили наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України, і визнали їх поважними, тобто, такими, що надавали підстави для поновлення такого строку.

При цьому суди врахували, що протягом періоду січень - жовтень 2023 року між судами різних юрисдикцій, фактично, існувала суперечка щодо підсудності спору про скасування податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується особою, щодо якої порушено провадження у справі про банкрутство. Також суди врахували неодноразові звернення позивача до контролюючого органу із повідомленнями про втрату первинних документів.

У касаційній скарзі є посилання на те, що суд мав можливість витребувати відповідні документи у відповідача, однак, аргументів про те, що первинна документація платника податків фактично перебувала у його розпорядженні касаційна скарга не містить.

Крім того, підставою для задоволення позовних вимог став висновок судів про протиправність проведеної відносно позивача перевірки з огляду на дію мораторію на проведення податкових перевірок на період карантину, який прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України. Вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Як наслідок, суди дійшли висновку, що проведення перевірки на підставі постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення.

Однак, касаційна скарга не містить обґрунтування незгоди з такими висновками судів попередніх інстанцій у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.02.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №280/9009/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Зоря» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон