УХВАЛА
14 серпня 2024 року
Київ
справа № 640/4931/20
адміністративне провадження № К/990/30947/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 640/4931/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
08.08.2024 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправними дій, а також визнання протиправними і скасування: вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.12.2019 № Ф-131У на суму 36606,00 грн; податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 № 0094164205 на загальну суму 15750,00 грн; рішення № 0094144205 від 11.12.2019 на загальну суму 13128,76 грн; рішення № 0094154205 від 11.12.2019 на загальну суму 340,00 грн; податкового повідомлення-рішення від 11.12.2019 № 0094174205 на загальну суму 1312,50 грн. Загальний розмір майнових вимог складає 67137,26 грн.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пунктів 6, 10 частини шостої статті 12 КАС України (в редакції, чинній до 19.07.2024) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пунктів 6, 10 частини шостої статті 12 КАС України (в редакції, чинній з 19.07.2024) для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 12 КАС України (у редакції, чинній з 19.07.2024) справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, їх розгляд здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження.
Водночас на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, пункт 4 частини четвертої статті 257 КАС України та пункт 4 частини четвертої статті 12 КАС України передбачали неможливість розгляду за правилами спрощеного позовного провадження справ у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предмет спору у цій справі, розмір майнових вимог позивача, оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі міститься посилання на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має суспільний інтерес і виняткове значення для скаржника.
Свою позицію ОСОБА_1 мотивує тим, що існує різна судова практика у питанні, яке є ключовим у цій справі (законність дій контролюючого органу щодо проведення невиїзної податкової перевірки у той час, як згідно з наказом було призначено виїзну), за відсутності висновку Верховного Суду. Відповідь на це питання судом касаційної інстанції допоможе сформувати єдину правозастосовчу практику у спорах цієї категорії, кількість яких є масовою.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. З огляду на зміст касаційної скарги, вона не містить посилань на конкретні судові рішення, у яких, по іншому ніж у цій справі застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини.
Касаційна скарга містить загальне посилання на те, що за період з 2022 по 2023 рік було відкрито понад 3500 проваджень, однак, воно не дає підстав вважати, що у всіх цих спорах стоїть питання законності дій контролюючого органу щодо проведення невиїзної податкової перевірки фізичної особи та/або фізичної особи-підприємця замість виїзної, як і відсутні підстави вважати, що у судах попередніх інстанцій наявна різна судова практика з такого питання.
Посилання скаржника, що справи з податкових спорів в будь-якому випадку підлягають касаційному оскарженню суперечать нормам КАС України, а тлумачення самим позивачем таким чином приведеного витягу з ухвали Верховного Суду від 23.07.2020 у справі №160/11835/19 суперечить його дійсному змісту.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадженні, залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики або виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Приведене скаржником обґрунтування не дає підстав вважати наявними у цій справі винятки, передбачені підпунктами «а» і «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-»г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 640/4931/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування рішень.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 14.08.2024 |
Оприлюднено | 16.08.2024 |
Номер документу | 121036161 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на доходи фізичних осіб |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гімон М.М.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Парінов Андрій Борисович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Черпіцька Людмила Тимофіївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Черпіцька Людмила Тимофіївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Черпіцька Людмила Тимофіївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Черпіцька Людмила Тимофіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні