Постанова

від 15.08.2024 по справі 160/4753/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа №160/4753/20

адміністративне провадження № К/9901/135/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал Груп» (далі -Товариство) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року у складі судді Юркова Е.О. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кругового О.О. (головуючий), суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В. у справі за позовом Товариства до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - Департамент) про визнання дій протиправними, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту щодо проведення 7 квітня 2020 року позапланової перевірки Товариства з питань дотримання вимог земельного законодавства України при користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 35.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 4 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року відмовив у задоволенні позову.

2.1 Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що Департамент наділений повноваженнями на території міста Дніпро вживати заходи самоврядного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, шляхом обстеження стану земельних ділянок, отже дії Департаменту щодо проведення 7 квітня 2020 року позапланової перевірки Товариства з питань дотримання вимог земельного законодавства України при користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 35 є правомірними.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено:

3.1 18 липня 2019 року Товариство зареєстровано у встановленому законом порядку, основною діяльністю якого є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).

3.2 Товариство є власником будівель та споруд, об`єкту нежитлової нерухомості за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 35.

3.3 На підставі наказу директора Департаменту від 14 липня 2017 року №91-УД "Про організацію здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у місті Дніпро, відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР), Закону України від 19 червня 2003 року № 962-IV "Про охорону земель" департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства України при користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 35.

3.4 За результатом вказаної перевірки складено акт № 04/20/01 від 7 квітня 2020 року, у якому викладено виявлені порушення:

- документи, що посвідчують право на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (або свідоцтво про право власності) чи договір оренди землі, зареєстровані відповідно до чинного законодавства України відсутні, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України;

- вбачаються ознаки порушення статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, пункту б частини першої статті 211 Земельного кодексу України.

3.5 Уважаючи дії відповідача по проведенню перевірки протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

4.1 На її обґрунтування Товариство посилається на те, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення застосовані норми права (підпункт 1 пункту «б» частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 1 серпня 2018 року у справі №522/15651/16-а. Cкаржником зазначено про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частин першої та третьої статті 18 Закону № 280/97-ВР.

Товариство зазначає, що відповідач не мав право самостійно призначати перевірку, оскільки такий спосіб реалізації відповідних повноважень не відповідає Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

5. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

8. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

9. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 статті 5 КАС України.

10. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

11. Під ефективним поновленням слід розуміти реальний позитивний вплив судового рішення про задоволення позову на виявлену під час судового розгляду обставину порушення/невизнання/оспорення або запобігання виникненню спору щодо права, на захист якого був поданий позов.

12. Водночас відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту може мати місце тоді, коли в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

13. В контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому, особа повинна довести, а суд, своєю чергою встановити, що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

14. Аналогічний висновок Верховний Суд виклав у постанові від 27 липня 2022 року (справа №826/6664/17).

15. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року (справа № 816/228/17) сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

16. У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної суб`єктом владних повноважень перевірки у вигляді прийнятих за її результатами рішень, скаржник не позбавлений можливості посилатись на порушення вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її результатами рішень, оскільки лише дотримання балансу публічних і приватних інтересів, встановлених умов та порядку проведення контролюючого заходу, може бути належною підставою для його проведення та оформлення результатів, які створюють для суб`єкта, який перевіряється та для іншої особи, права та інтереси якої, як вона стверджує, порушені, юридичні наслідки. Невиконання контролюючим органом вимог законодавця щодо порядку здійснення заходу контролю, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

17. Колегія суддів зазначає, що цій у справі, позивач оскаржує дії відповідача при призначенні та проведенні перевірки. Обравши таких спосіб захисту, позивач не довів, що діями відповідача порушені його права. Як убачається з матеріалів справи, до останнього не застосовано наслідки такої перевірки, тому самі по собі дії не порушують прав позивача.

18. У зв`язку із цим не надаючи оцінки проведенню перевірки, колегія судів уважає, що немає підстав для з`ясування питання щодо дотримання відповідачем проведення самої перевірки у рамках Закону № 877-V.

19. Таким чином, позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові з огляду на те, що в судовому процесі відсутній будь-який сенс у розрізі питання щодо реальної можливості захисту прав позивача в обраний ним спосіб.

20. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

21. Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, проте частково з інших мотивів, що за правилами частини першої статті 351 КАС України є підставою для зміни мотивів судових рішень про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал Груп» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров С.М. Чиркін