Ухвала

від 15.08.2024 по справі 160/19960/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа №160/19960/22

адміністративне провадження №К/990/29130/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року

у справі № 160/19960/22 за адміністративним позовом Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради до Східного Офісу Держаудитслужби, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «АКБ Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІФІТ» про визнання протиправним та скасування висновку,-

УСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Китайгородської сільської ради звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного Офісу Держаудитслужби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати висновок Східного офісу Держаудитслужби від 08.12.2021 №040403-23/4 про перевірку закупівлі за процедурою ID: UA-2021-08-18-000086-а.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Виконавчий комітет Китайгородської сільської ради звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року касаційну скаргу Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради повернуто скаржнику.

26 липня 2024 року касаційна скарга Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради повторно надійшла до Верховного Суду.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обгрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Щодо посилання на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно тлумачили статті 55 та 124 Конституції України, частину 2 статті 5 КАС України, частини 1, 2 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», що свідчить про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій постанов Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі №1740/2398/18, від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, від 09 березня 2023 року у справі №500/2489/21, а також від 07 грудня 2023 року у справі № 160/15842/22.

Проаналізувавши вказані скаржником норми права (статті 55 та 124 Конституції України, частину 2 статті 5 КАС України, частини 1, 2 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні») встановлено, що вони є загальними, та такими, що не застосовувались судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Крім того, перевіривши постанови у справах №1740/2398/18, № 826/3350/17, №500/2489/21, № 160/15842/22 встановлено, що правовідносини між даною справою та вказаними справами не є подібними.

Так у справах №1740/2398/18, № 826/3350/17, №500/2489/21 оскаржується вимога про усунення виявлених порушень законодавства, а у справі №160/15842/22 - наказ про призначення перевірки закупівель. Натомість у даній справі оскаржується акт перевірки закупівлі.

Разом з тим, касаційна скарга не містить будь-якого обґрунтування подібності таких правовідносин.

Слід зазначити, що обов`язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Слід зазначити, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме яким чином можливо здійснити судовий захист порушеного права та інтересу підконтрольної установи, відповідно до статті 5 КАС України, у справах, пов`язаних з перевіркою процедури закупівлі, які здійсненні Держаудитслужбою, якщо в матеріалах справи наявні два рішення суб`єкта владних повноважень - акт перевірки закупівлі, який згідно з судовою практикою є носієм доказової бази та не є індивідуальним актом в розуміння пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, що призводить до відсутності можливості судового оскарження даного документу; та наявне інше рішення суб`єкта владних повноважень у вигляді

вимоги про усунення порушень законодавства, а саме притягнення до відповідальності винуватих осіб, причетних до вчинення порушень вимог законодавства та пункт вимоги щодо стягнення збитків з підконтрольної установи на користь держави за допущенні порушення вимог законодавства, правильність нарахування яких перевіряється виключно за позовом контролюючого органу до підконтрольної установи. Тобто, два вищезазначені пункти вимоги про усунення порушень законодавства є взаємопов`язаними та оскаржувати окремо кожний пункт вимоги не є можливим та не призводить до ефективного поновлення порушених прав та інтересів підконтрольної установи. На підставі цього, можна прийти до висновку, що підконтрольна установа позбавляється права на судовий захист, передбачений статтею 55 Конституції України та статтею 5 КАС України.

Аналізуючи вказані позивачем норми права (5, 19 КАС України та 55 Конституції України), Судом встановлено, що вони є загальними, та є такими, що не застосовувались судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Так стаття 55 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституція України є Основним Законом України і її норми є загальними, з оскаржуваних судових рішень не вбачається застосування їх з неправильним тлумаченням, у зв`язку з чим виключає необхідність надання висновку Верховного Суду щодо цих норм.

Крім того, стаття 5 КАС України визначає право на звернення до суду та способи судового захисту; стаття 19 КАС України передбачає справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

З огляду на те, що ці норми також є загальними норми, та такими, що не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, відсутня необхідність у наданні висновку Верховного Суду щодо вказаних норм.

Суд зазначає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.

Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.

Отже у разі не зазначення в касаційній скарзі підстав (підстави), на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України) така касаційна скарга має бути залишена без руху.

Крім того, відповідно до вимог частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон України №3674-VI) визначено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2022 року встановлений у розмірі 2481,00 грн.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивачем заявлено 1 вимогу немайнового характеру.

Отже, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 4962 грн (2481,00 грн х200%).

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3969, 6 грн.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:

- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням, а також обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

- документ про сплату судового збору в розмірі 3969, 6 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача 31219207026007, код банку отримувача (МФО) 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу судовий збір (Верховний Суд, 055), символ звітності банку 207, призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Керуючись статтями 3, 169, 330, 328, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року у справі № 160/19960/22 за адміністративним позовом Виконавчого комітету Китайгородської сільської ради до Східного Офісу Держаудитслужби, треті особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «АКБ Дніпро», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІФІТ» про визнання протиправним та скасування висновку - залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Роз`яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

О. А. Губська