Постанова

від 14.08.2024 по справі 175/2201/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6008/24 Справа № 175/2201/22 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Халаджи О.В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року у цивільній справі за позовом керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Запорізька обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування земельної ділянки в державну власність (суддя першої інстанції ОСОБА_5 , повний текст рішення складено 25 березня 2024 року),

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року керівник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Запорізька обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування земельної ділянки в державну власність, в якому просив:

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2020 року № 8-9283/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Орлівської сільської ради Приморського району Запорізької області (Бердянського району Запорізької області).

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 площе. 0,1000 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Орлівської сільської ради Приморського району Запорізької області (на теперішній час Бердянського району Запорізької області), від 26.01.2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 238.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 площе. 0,1000 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Орлівської сільської ради Приморського району Запорізької області (на теперішній час Бердянського району Запорізбкої області), від 27.01.2022 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 277.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 площе. 0,1000 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Орлівської сільської ради Приморвського району Запорізької області (на теперішній час Бердянського району Запорізбкої області), від 28.01.2022 року, укладений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Дніпрвського міського нотаріального округу Щетіловою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 293.

Зобов`язати ОСОБА_4 повернути державі в особі Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області земельну ділянку з кадастровим номером 2324884200:02:025:0035 площею 0,1000 га для індивідуального садівництва що розташована на території Орлівської сільської ради Приморського району Запорізької області (Бердянського району Запорізької області).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року позовні вимоги керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Запорізька обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування земельної ділянки в державну власність задоволено частково.

Визнано незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2020 року № 8-9283/15-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» в частині надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Орлівської сільської ради Приморського району Запорізької області (Бердянського району Запорізької області).

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) земельну ділянку з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Орлівської сільської ради Приморського району Запорізької області (Бердянського району Запорізької області) у власність держави в особі Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області (вул. Центральна, буд. 7, м. Приморськ, Бердянський район, Запорізька область, 72102, код ЄДРПОУ 20485360).

Із вказаним рішенням суду в частині скасування наказу не погодився представник ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Гурильов А.С., та подав апеляційну скаргу, вважає, що при задоволенні даної позовної вимоги, судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Мотивує скаргу тим, що позовна вимоги про визнання наказу незаконним та його скасування не повинна була бути задоволена, позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх прав.

ОСОБА_6 просив рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2020 року №8-9283/15-20-СГ скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні даної позовної вимоги відмовити у повному обсязі.

Від В.о. керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що наказ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2020 року № 8-9283/15-20-СГ, суперечить вимогам ст. 58,60,61 Земельного кодексу України, ст.. 86,88,89 Водного кодексу України.

В.о. керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_7 , просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ОСОБА_6 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області Карпенко О.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга представника Держгеокадастру оскаржується лише в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2020 року №8-9283/15-20-СГ, а тому суд апеляційної інстанції не вдається до перевірки інших обставин справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та її доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2020 року № 8-9283/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва ОСОБА_1 та передано йому у власність земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032, яка розташована на території Орлівської сільської ради Приморського району Запорізької області.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05.07.2022 року, ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 на підставі договору-купівлі продажу земельної ділянки від 26.01.2022 року ОСОБА_2 . 27.01.2022 року право власності на земельну ділянку на підставі договору-купівлі продажу земельної ділянки від 27.01.2022 року набув ОСОБА_3 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.02.2024 року, право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 на підставі договору-купівлі продажу земельної ділянки від 28.01.2022 року зареєстроване за ОСОБА_4 .

Згідно запиту Бердянської окружної прокуратури до Приморської міської ради №50/1-5283 вих-21 від 28.10.2021 року, відповідно до топографо-геодезичного плану визначення відстані до берегової смуги від ділянок з кадастровими номерами 2324884200:02:025:0028, 2324884200:02:025:0032 проведеної ПП «Інфотера» встановлено, що вказані земельні ділянки розміщенні на відстані 30-80 метрів від Азовського моря, що відносить їх до земель водного фонду. Вказані земельні ділянки наказом ГУ Держгеокадастру передано громадянам у приватну власність, у зв`язку з чим просять надати інформацію щодо того, чи вживалися та чи будуть вживатися міською радою заходи реагування щодо усунення допущених Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області порушень законодавства та повернення в розпорядження територіальної громади земель водного фонду.

12.11.2021 року Приморською міською радою надано відповідь на запит №04-11/6010, в які зазначено, що Приморська міська рада Бердянського району Запорізької області на підставі наданої відділом у Приморському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповіді повідомляє, що на території Приморського району Запорізької області межі прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря не встановлено. Землевпорядна документація, за якою могла бути встановлена прибережна захисна смуга уздовж Азовського моря на території Приморського району Запорізької області не розроблялася і не затверджувалася. Рішення щодо зазначеної у запиті земельної ділянки з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 Приморського міською радою Бердянського району Запорізької області не приймалися. На сьогоднішній день земельні ділянки перебувають у приватній власності. Скасування державної реєстрації права власності згідно чинного законодавства України відбувається за рішенням суду. При цьому заходи претензійно - позовного характеру не проводилися у зв`язку з недостатністю передбачених асигнувань в бюджеті на 2021 рік.

13.01.2022 року Бердянською окружною прокуратурою був скерований запит до Запорізької обласної державної адміністрації за №50/1-291 вих-22 про надання інформації чи було відомо Запорізькій ОДА, та з якого часу, про порушення вимог чинного законодавства щодо відведення земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги у приватну власність та чи вживалися на теперішній час та (або) будуть вживатися Запорізькою ОДА будь-які заходи представницького характеру щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 до державної власності.

Листом від 25.01.2022 року №00575/08-46 Запорізька обласна державна адміністрація повідомила, що за результатами розгляду листа Бердянської окружної прокуратури 13.01.2022 року №50/1-291вих-22, факти, які викладені у вищевказаному листі, Запорізькій обласній державній адміністрації невідомі. Разом з тим, повідомили, що кошти для сплати облдержадміністрацією судового збору за подання до суду відповідних позовів, обмежені.

Визнаючи недійсним та скасовуючи наказ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2020 року № 8-9283/15-20-СГ, суд першої інстанції виходив з того, що даний наказ було видано в порушення ст.88Водного КодексуУкраїни.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтями 19, 144 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб покладено обов`язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У пункті 6статті 118Земельного кодексуУкраїни визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Положеннями ст. 122 Земельного кодексу Українипередбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ст. 153 Земельного кодексу України визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 88 Водного Кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Аргументи скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що при зверненні з віндикаційним позовом про витребування земельних ділянок не можна оспорювати будь-яких рішень чи договорів, та не врахували, що позовні вимоги прокурором сформульовані неправильно, апеляційний відхиляє з урахуванням наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Тож, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

У справі, що переглядається керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області серед іншого заявив до суду вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2020 №8-9283/15-20-СГ витребування у власність держави від ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 2324884200:02:025:0032 площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Орлівської сільської ради Приморського району Запорізької області (Бердянського району Запорізької області) у власність держави в особі Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області.

Відповідно до частини третьої статті 49ЦПК України прокурор не скористався правом та до закінчення підготовчого засідання не подав письмову заяву про зміну предмету та підстав позову.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що власник з дотриманням вимог статей387і388 ЦК Україниможе витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в частині визнання незаконним та скасування рішення наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2020 №8-9283/15-20-СГ дійсно не є ефективним і необхідним.

Однак, оскільки суд першої інстанції, вирішуючи спір, задовольнили таку позовну вимогу прокурора одночасно із визнанням обґрунтованими і задоволенням його позовних вимог про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідача, що є самостійним і ефективним способом захисту інтересів держави, то апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині розгляду позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.11.2020 №8-9283/15-20-СГ, оскільки це не вплине на правильність висновків судів по суті вирішення спору та поновить права відповідачів на спірне майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, є безпідставними з огляду на таке.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 за позовом про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та їх повернення, Велика Палата Верховного Суду розглянула питання юрисдикції справи про законність відведення земель сільськогосподарського призначення фермерському господарству без проведення земельних торгів та дійшла висновку, що з урахуванням обставин цієї справи спір належить до юрисдикції господарського суду.

Натомість у справі, що переглядається, суд першої інстанції вирішуючи спір за позовом керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави, в особі Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Запорізька обласна державна адміністрація про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування земельної ділянки в державну власність. Прокурор правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а також в повній мірі дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»щодо повідомлення таких органів.

Отже, у наведених заявником постановах суду касаційної інстанції та оскаржуваному рішенні, встановлено різні фактичні обставини справ та відсутні достатньо спільні риси між спірними правовідносинами, а тому доводи заявника про не врахування висновків судів касаційної інстанції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах єбезпідставним.

Аргументи апеляційної скарги про те, що місцевий суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц є необґрунтованими з огляду на те, що висновки, наведені у вказаних постановах суду касаційної інстанції та на які посилаються заявники у касаційних скаргах, не суперечать висновкам, наведеним в оскаржуваному рішенні.

Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

Отже, апеляційний суд вважає, що прокурором обрано правильний спосіб захисту інтересів держави, а тому рішення ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування рішення відсутні.

Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані відповідачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скаргине дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.Фактично доводи скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддівперевірила доводиапеляційної скаргина предметзаконності судовогорішення виключнов межахзаявлених всуді першоїінстанції вимогта якібезпосередньо стосуютьсяправильності застосуваннясудом нормматеріального ідотримання нормпроцесуального права,у зв`язкуіз чим,не вдаєтьсядо аналізуі перевіркиінших доводів,які засвоїм змістомзводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 374, 375,381 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О. В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта

Повний текст судового рішення складено 15 серпня 2024 року.

Головуючий-суддя О. В. Халаджи