Ухвала

від 15.08.2024 по справі 461/6552/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/6552/24

Провадження № 2-з/461/26/24

УХВАЛА

15.08.2024 року. м. Львів.

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Штогрині В.-Н.Л.

розглянувши заяву заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винниченко Михайло Петрович, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винниченко Михайло Петрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Аутлет» про стягнення заборгованості за договором оренди та виселення з орендованого приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває відповідна справа.

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Винниченко М.П., подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на кошти відповідача ТОВ «Мега Аутлет», які знаходяться на банківських рахунках.

В обґрунтування поданої заяви покликається на те, що відповідач не сплачує орендної плати протягом трьох місяців поспіль. Після численних претензійних листів, позивач направив офіційне повідомлення про розірвання договору оренди від 15 червня 2024 року. Відповідач не звільняє приміщення та не виходить на зв`язок. Згідно з договором оренди №90324 від 09 березня 2024 року, відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату в розмірі 800 євро за кожен місяць оренди. Оплата має бути здійснена не пізніше 15 числа кожного місяця. На момент подання позову орендна плата за квітень, травень та червень 2024 року не була сплачена. Загальна сума заборгованості становить 2400 євро. Зазначає, що відповідно до пункту 5.4.2 договору було направлено письмове повідомлення про розірвання договору 15 червня 2024 року через сервіс електронного документообігу vchasno.ua. Станом на 01 липня 2024 року відповіді не отримано, кошти не надійшли. Позивач вказує, що згідно з інформацією з державного реєстру нерухомого майна відповідач не володіє нерухомим майном. Також відсутні транспортні засоби відповідно до реєстру сервісного центру МВС. Тому позивач вважає, що наявні ризики завдання збитків відповідачем щодо об`єкту нерухомості, який перебуває у власності позивача, а також зняття відповідачем коштів із рахунків у банках для унеможливлення для унеможливлення виконання рішення по даній справі. Тому просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на кошти відповідача ТОВ «Мега Аутлет»,які знаходятьсяна банківськихрахунках,оскільки невжиттязаходів забезпеченняпозову можеутруднити чизробити неможливимвиконання рішеннясуду. Тому просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Тому розгляд заяви про забезпечення позову провадиться без виклику учасників справи.

Дослідивши подані документи, на яких ґрунтуються вимоги про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст.150ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з преамбулою постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22.12.2006року «Пропрактику застосуваннясудами цивільногопроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.13ст.7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідност. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідност.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскількист. 81 ЦПКзакріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43,49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частина 3ст.150 ЦПК Українипередбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи із засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1статті 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Пунктом 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Згідно ізст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову у вищевказаній справі істотно утруднить виконання рішення суду при задоволенні позову.

Перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та надані докази, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки представником позивача не доведена необхідність забезпечення позову таким шляхом. Також у заяві не зазначено, яким чином може сприяти виконанню рішення суду вказаний захід забезпечення позову. Крім того не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття цих заходів забезпечення позову, а лише містяться посилання на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням сторони заявника. Тобто з наведеного вбачається, що заява належним чином немотивована та до неї не додані додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, як зазначено у заяві.

У ч.3 ст.150 ЦПК Українивказано, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірності відповідних заходів із передбачуваним порушенням прав позивача позивачем не доведено.

За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вищевикладені приписи законодавства, передбачених законом підстав для задоволення клопотання немає, тому суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винниченко Михайло Петрович, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винниченко Михайло Петрович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Аутлет» про стягнення заборгованості за договором оренди та виселення з орендованого приміщення - відмовити.

Ухвала може бути повністю або частково оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя В.Є. Радченко