Постанова

від 13.08.2024 по справі 127/22585/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/22585/22

Провадження № 22-ц/801/1459/2024

Категорія: 77

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 рокуСправа № 127/22585/22м. Вінниця

Вінницький апеляційнийсудускладі колегіїсуддів:головуючогосуддіСалаТ.Б.,суддів ГолотиЛ.О.,Сопруна В.В.,секретарЛуцишинО.П.,розглянувшиу відкритомусудовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішенняВінницького міськогосуду від25квітня2024року,ухваленесуддеюЖмудь О.О.вм.Вінниці,повнерішення складено30квітня 2024року,вцивільнійсправіза позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Вінницького міського голови від 01 липня 2022 року №1031/о «Про звільнення, ОСОБА_1 » та розпорядження Вінницького міського голови від 07 вересня 2022 року №1484/о «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01 липня 2022 року №1031-о»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КНП «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради з 07 вересня 2022 року;

- стягнути з КНП «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов`язавши КНП «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради нарахувати та виплатити суму середнього заробітку.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 01.07.2022 Вінницьким міським головою було прийнято Розпорядження №1031/0 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Розпорядженням міського голови від 07.09.2022 №1484/о «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.07.2022 №1031/0» було внесено зміни до п.1 розпорядження від 01.07.2022. Зазначеними розпорядженнями до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади головного лікаря КНП «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради.

Позивач вважає оскаржувані розпорядження протиправними, оскільки викладені у розпорядженнях обставини не відповідають дійсності, правові підстави для застосування дисциплінарної відповідальності - відсутні, а самі розпорядження прийнято з порушенням законодавства про працю. Окрім того, роботодавцем було порушено заборону на проведення перевірки у військовий час та карантин.

Зазначає, що в оскаржуваному розпорядженні від 01.07.2022 №1031/о є посилання на рішення Вінницької міської ради від 26.02.2022 №276, однак, такого рішення не існує, і на адвокатський запит міська рада надала рішення 2021 року схожого змісту. Вказане рішення за 2021 рік не може бути підставою для притягнення до відповідальності, якщо посилання на нього відсутнє в оскаржуваному розпорядженні.

Крім того, при звільненні в розпорядженні від 01.07.2022 року №1031/о підставою зазначається наявність у головного лікаря непогашеного дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оголошеної на підставі п.п. 16,19 розділу IV Контракту від 27.12.2018 (зі змінами), а статтю про звільнення роботодавець використовує пункт 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю, а саме систематичне невиконання працівником обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. Однак, звільнення на підставі пункту 3 частини 1 статі 40 КЗпП України суперечить законодавству, оскільки при притягненні до відповідальності Вінницька міська рада враховує попереднє порушення трудового законодавства (догану) і виявивши, на їхню думку, друге порушення - звільняє позивача.

Звільнення позивача відбувається у період його тимчасової втрати працездатності, однак, Вінницька міська рада не враховує зазначене і звільняє його 04 липня 2022 року. Після хвороби позивача Вінницькою міською радою готуються зміни, виправляються допущені помилки та приймається розпорядження міського голови від 07.09.2022 №1484/0 «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.07.2022 №1031-о», яким змінюється дата звільнення з 07.09.2022.

В оскаржуваних розпорядженнях не зазначено, коли мало місце порушення позивачем трудових обов`язків, тоді як дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Швидке прийняття розпорядження свідчить про не дослідження і неврахування пояснень позивача та не з`ясування всіх обставин справи.

Позивач зазначає, що загальна площа приміщень, що передавались в оренду, де балансоутримувачем виступає КНП «ВКБЛ» ВМР, станом на січень 2022 року, становила 2 096 кв.м., а відповідно до вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», лікарня, як балансоутримувач, може бути орендодавцем нерухомого майна, площа якої не перевищує 400 кв.м.

Позивач вважає, що дії щодо порушення трудової дисципліни, які б могли бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення є недоведеними.

Взагалі, звільнення відбулось на ґрунті упередженого ставлення до головного лікаря, адже безпідставно проводилося багато перевірок, виносилась догана, яка судом була скасована як незаконна, і відповідачем не враховано професійні якості позивача, тривалий та бездоганний досвід роботи позивача, до того часу, як Вінницька клінічна районна лікарня, головним лікарем якої був ОСОБА_2 , була передана у власність Вінницької міської ради.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25квітня2024року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

У скарзі зазначає, що судом не було досліджено повноваження особи, яка підписувала розпорядження про звільнення. В оскаржуваних розпорядженнях не зазначено, коли мало місце порушення позивачем трудових обов`язків. В розпорядженні відсутнє посилання на акт перевірки, що підтверджує, що такий акт не досліджувався, а рішення прийнято лише на підставі доповідної записки керівника департаменту охорони здоров`я та його суб`єктивної рекомендації. Оскільки передачі майна в оренду до його звільнення не було, контроль за дотриманням договорів здійснювався лише за укладеними договорами оренди. Судом не було надано оцінки відповіді виконавчого комітету Вінницької міської ради від 01.11.2023 №01/00/011/66775 на адвокатський запит. У рішенні Вінницької міської ради про його звільнення міститься посилання на порушення п.п.4-5 п.5 розділу ІІ контракту, однак, зазначені приміщення не були закріплені за закладом на праві оперативного управління, усіма приміщеннями розпоряджалася Вінницька міська рада в особі Департаменту комунального майна. Уся комунікація щодо продовження договорів оренди землі здійснювалася через Вінницьку міську раду та департамент комунального майна. Зі змісту оскаржуваного розпорядження взагалі незрозуміло, які дії він мав вчинити, щоб не допустити порушень, якщо зазначені дії не відносилися до повноважень головного лікаря.

У відзиві на апеляційну скаргу Вінницька міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина перша статті 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Отже, для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Такий висновокпідтверджено,зокрема,у постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 23вересня 2020року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року у справі №714/395/17 (провадження № 61-9123св18), вказано, що «для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. […] при оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть ураховуватись і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі №401/512/16-ц (провадження № 61-1109св18) зазначено, що «оскільки, позивачем доведено належне виконання обов`язків, визначених Контрактом щодо організації та впровадження в закладі належного фінансового та бухгалтерського обліку благодійних внесків та платних послуг, а відповідачами не надано доказів порушення ОСОБА_3 трудової дисципліни, його вини в несвоєчасному з`ясуванні обставин, викладених у зверненні ОСОБА_5 та у розпорядженні міського голови від 08 лютого 2016 року № 58-к «Про оголошення догани ОСОБА_3» не зазначено, в чому полягають порушення трудової дисципліни, неповнота виконання ним доручення міського голови та порушення умов Контракту щодо організації та впровадження в Світловодській ЦРЛ належного фінансового та бухгалтерського обліку благодійних внесків, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення, що є підставою для визнання розпорядження Світловодського міського голови від 08 лютого 2016 року №58-к «Про оголошення догани ОСОБА_3» незаконним та його скасування».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року у справі №754/4355/17-ц (провадження № 61-8605св18) зроблено висновок, що «тлумачення частини 3 статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани. Аналогічний по суті висновок зроблено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі №401/512/16-ц. […] Разом з тим, при розгляді апеляційної скарги апеляційний суд обмежився посиланням про те, що частина третя статті 149 КЗпП поширюється тільки на дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. При цьому, не перевірив аргументів позивача щодо неврахування роботодавцем ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника та зробив передчасний висновок про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Фактичні обставини справи.

27.12.2018 року був укладений контракт між Вінницькою районною радою та ОСОБА_2 , відповідно до якого він є керівником медичного закладу - Вінницької центральної районної клінічної лікарні.

Відповідно до п. 26 Контракту, контракт укладений строком на 5 років.

Дата Державної реєстрації припинення юридичної особи - Вінницької центральної районної клінічної лікарні, в результаті реорганізації 28.12.2018 року.

Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради (скорочена назва юридичної особи - КНП «ВКБЛ» ВМР), як юридична особа, зареєстрована 28.12.2018 року, і є правонаступником Вінницької центральної районної клінічної лікарні (витяг з ЄДРПОУ)

04.03.2021 року, 09.03.2022 між Вінницькою міською радою, в особі Вінницького міського голови Моргунова С.А., та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди до Контракту від 27.12.2018 року, зі змінами та доповненнями.

Директор Департаменту охорони здоров`я Вінницької міської ради, ОСОБА_3 видав наказ від 07.06.2022 року № 89 «Про перевірку ефективності використання приміщень комунальної власності, які знаходяться на балансі КНП «ВКБЛ» ВМР. Цим Розпорядженням була створена робоча група у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6

09.06.2022 року членами робочої групи (комісією) складено відповідний Акт перевірки ефективності використання приміщень, у якому комісія зробила висновок, що в порушення підпунктів 4-5, 7 пункту 5 розділу ІІ Контракту і підпункту 5.1.10 пункту 5.1 розділу 5, підпункту 6.4.5. пункту 6.4. розділу 6 Статуту КНП «ВКБЛ» ВМР, Закону України «Про оренду державного і комунального майна», рішення Вінницької міської ради на від 26.02.2022 року №276 «Про делегування повноважень та функцій орендодавця майна комунальної власності Вінницької міської територіальної громади», зі змінами до нього, пункту г) пункту 3 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України головним лікарем «ВКБЛ» ВМР ОСОБА_1 в першому півріччі 2022 року включно здійснювалась передача приміщень комунальної власності в користування третім особам без укладання та без згоди Органу управління і Власника комунального майна, що призвело до значних втрат фінансових і матеріальних ресурсів, а саме: недоотримання доходів бюджету Вінницької міської територіальної громади від плати за оренду приміщень та незаконних витрат бюджету Вінницької міської територіальної громади на оплату спожитих третіми особами енергоносіїв.

В Акті комісія пропонує міському голові застосувати до головного лікаря ОСОБА_1 заходи дисциплінарного стягнення, за порушення підпунктів 4-5, 7 пункту 5 розділу ІІ Контракту і підпункту 5.1.10 пункту 5.1 розділу 5, підпункту 6.4.5. пункту 6.4 розділу 6 Статуту КНП «ВКБЛ» ВМР, Закону України «Про оренду державного і комунального майна», рішення Вінницької міської ради 26.02.2022 року № 276 «Про делегування повноважень та функцій орендодавця майна комунальної власності Вінницької міської територіальної громади», зі змінами до нього.

21.06.2022 року директор департаменту охорони здоров`я ОСОБА_7 направив результати перевірки головному лікарю ОСОБА_2 з проханням в термін до 12-00год.22.06.2022 підготувати на ім`я міського голови ОСОБА_8 пояснення з приводу фактів, викладених в Акті перевірки, та надати їх у письмовому вигляді в департамент охорони здоров`я.

01.07.2022 року Вінницькому міському голові головним лікарем були направлені пояснення та зауваження.

01.07.2022 директор департаменту охорони здоров`я направив міському голові доповідну записку, в якій останній виклав висновок комісії, та клопотав про звільнення головного лікаря за систематичне невиконання без поважних причин умов та обов`язків визначених трудовим договором.

В цей же день, 01.07.2022 року, заступник міського голови Форманюк М. видає розпорядження № 1031/о про звільнення з посади головного лікаря КНП «ВКБЛ» BMP у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, підпункт 1 пункт 22 розділу V Контракту від 27.12.2018 року (зі змінами). Зміст Розпорядження аналогічний змісту Доповідної записки від 01.07.2022 року.

07.09.2022 року міський голова Моргунов С. видає розпорядження №1484/о «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01.07.2022 № 1031/о», яким, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_2 на день звільнення, внесені зміни в п. 1 Розпорядження від 01.07.2022 щодо дати звільнення, а саме слова та цифри «04 липня 2022 року» змінено словами та цифрами «07 вересня 2022».

Також встановлено, що 17.06.2022 року міський голова ОСОБА_9 видав розпорядження № 65/р про оголошення догани ОСОБА_2 за результатами службової перевірки, яка проводилась на виконання розпорядження міського голови від 23.05.2022 року № 55-р «Про проведення службового розслідування».

ОСОБА_1 оскаржував розпорядження міського голови № 65/р до суду, і рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови №65 від 17.06.2022 року відмовлено. Це рішення суду набрало законної сили.

Апеляційний суд, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши докази у справі, дійшов висновку, що з боку департаменту охорони здоров`я ВМР були штучно та поспіхом створені умови (обставини) для подальшого звільнення ОСОБА_10 з посади головного лікаря, адже про це стверджують певні факти.

По-перше, для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП необхідна обов`язкова умова це систематичність.

23.05.2022 року міський голова виносить розпорядження № 55-р «Про проведення службового розслідування», і 17.06.2022 року видає розпорядження за результатами такого розслідування оголосити головному лікарю догану. Дане розпорядження видано на підставі довідної записки директора департаменту охорони здоров`я.

До дати винесення цієї догани, директор департаменту охорони здоров`я 07.06.2022 року видає наказ про перевірку ефективності використання приміщень комунальної власності, і 09.07.2022 року вже був складений відповідний Акт перевірки.

Хоча Акт перевірки складений 09.06.2022 року, його надають головному лікарю для надання пояснень лише 21.06.2022 року через чотири дні після оголошення догани, тобто була «витримана пауза» для створення систематичності.

Фактично, і службове розслідування і перевірка ефективності використання приміщень комунальної власності проводилися в один час.

За таких обставин, не можна стверджувати про систематичність, адже порушення з приводу нерухомого майна (про наявність яких стверджує відповідач) були виявлені комісією задовго до винесення догани за результатами службового розслідування.

По-друге, 21.06.2022 року головному лікарю ОСОБА_1 директор департаменту охорони здоров`я надає строк для надання письмових пояснень - до 12-00 год. 22.06.2022 року, (як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , які він надав 01.07.2022 року, Акт перевірки він отримав 21.06.2022 року о 14 год. 26 хв.) це при тому, що акт перевірки, який був поданий на кінець робочого дня, є змістовним, і потребував зусиль для дослідження, аналізу та надання самих пояснень, отже пропозиція надати письмові пояснення мала формальний характер і не була направленна на всебічне та повне з`ясування обставин, викладених в Акті перевірки.

По-третє, дослідивши зміст Акту перевірки, доповідної директора департаменту охорони здоров`я та розпорядження про звільнення головного лікаря, апеляційний суд вважає, що неможливо чітко, без сумнівів з`ясувати, в чому полягає дисциплінарний проступок.

Зокрема, в Акті перевірки 09.07.2022 року, у самому його висновку, вказано, що головний лікар в порушення умов контракту та статуту в першому півріччі 2022 року включно здійснював передачу приміщень комунальної власності в користування третім особам без укладання договору оренди та без згоди Органу управління і Власника комунального майна, що призвело до значних втрат фінансових.

Проаналізувавши мотивувальну частини Акту, в якій вказується про наявність у підприємства права надавати в оренду закріплене за ним нерухоме майно, про право головного лікаря (за погодженням із власником) укладати договори оренди майна, апеляційний суд вважає, що порушення, описане в Акті, полягає в тому, що головний лікар, без укладення ним договорів оренди квадратних метрів нерухомості з третіми особами, передавав останнім приміщення.

Отримавши Акт перевірки з таким формулюванням проступку, головний лікар надав пояснення, в яких відреагував на звинувачення відповідно до його формулювання. Проаналізувавши зміст пояснення ОСОБА_1 вбачається, що останній, після передачі закладу до сфери управління Вінницької міської ради, направляв на адресу департаменту охорони здоров`я та департаменту комунального майна всю інформацію з приводу всіх приміщень, які використовуються третіми особами на правах оренди, для отримання вказівок та розпоряджень від власника медичного закладу з приводу подальшого використання цих приміщень. Ці приміщення оглядались відповідальними особами цих департаментів, однак, будь-яких розпоряджень чи вказівок від Власника отримано не було. Отже, ОСОБА_1 пояснив, що він без вказівок та розпоряджень власника медичної установи не може укладати договори оренди.

Обставини, які описані в поясненнях ОСОБА_1 не заперечувались та не спростовані представником Вінницької міської ради в судовому засіданні.

Крім цього, апеляційний суд, проаналізувавши відзив на позовну заяву, зважає, на те, що представник Вінницької міської ради зайняв позицію, що головний лікар не укладав договори оренди, хоча мав на те право, через що не було раціонального використання і збереження закріпленого за закладом майна.

Така позиція представника міської ради підтверджується і тим, що в Акті перевірки, в доповідній записці директора департаменту охорони здоров`я ВМР і в самому розпорядженні міського голови про звільнення згадується рішення Вінницької міської ради від 26.02.21 року № 276, всупереч якому ОСОБА_1 не укладав договори оренди. Цим рішенням Вінницька міська територіальна громада передала повноваження та функції орендодавця, зокрема, підприємствам, установам та закладам, на балансі яких перебуває майно, однак, з застереженнями у формі конкретизації випадків, за яких ці підприємства можуть буди орендодавцями. У відзиві на позовну заяву представник міської ради підкреслила один із таких випадків це п.п.1.7.1 пункту 1.7 згаданого рішення міської ради. В даному підпункті говориться, що підприємство має право укладати договори оренди щодо нерухомого майна на погодинний термін оренди. Однак, як встановлено з копій договорів оренди приміщеннями, які були надані представником міської ради, особи, які зазначені в Акті перевірки, мали довготривалі відносини щодо користування приміщеннями медичного закладу, і, зважаючи на характер їх діяльності, не могли бути погодинними.

На противагу опису проступнку в Акті перевірки, в мотивувальній частині Розпорядження міського голови про звільнення, проступок головного лікаря сформульовано в іншій формі, а саме головним лікарем з січня по червень 2022 року включно без укладенихдоговорів оренди приміщення комунальної власності передавались в користування третім особам. На думку колегії суддів, порушення, описане в розпорядженні, полягає в тому, що головний лікар передавав приміщення лікарні без укладених (кимось) договорів оренди нерухомістю. Суть порушення вже сприймається по іншому.

Отже, в даному випадку відсутня чіткість у суті проступку, а відтак відсутня конкретність проступку, про обов`язковість якої згадується у вищезгаданих постановах Верховного Суду.

Спільним в описанні порушень з боку головного лікаря в Акті перевірки та в Розпорядженні заступника міського голови про звільнення є те, що головний лікар в першому півріччі 2022 року передавав в користування третім особам приміщення. Однак, жодного доказу, який би підтверджував факт передачі головним лікарем (наприклад, акт прийому-передачі чи подібні за змістом документи) у цей період приміщень, представниками відповідачів надано не було.

Крім вказаного, апеляційний суд звертає увагу на пункти Контракту та Статуту, порушення яких ставиться в провину головному лікарю.

Апеляційний суд зважає, що редакція підпунктів 4, 5, та 7 пункту 5 Контракту не змінювалась, хоча в розпорядженні вказуються ці пункти з відміткою «зі змінами».

Пункт 5 Розділу ІІ Контракту - «Права та обов`язки сторін».

підпункт 4 пункту 5 Контракту: «керівник Закладу зобов`язується забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за Закладом майна з метою належного виконання Закладом покладених на нього завдань, завдань соціально побутових потреб працівників Закладу»;

підпункт 5 пункту 5 Контракту: «вживати заходів до ефективного використання за призначення, збереження та відновлення закріплених за Закладом на праві оперативного управління основних засобів».

Слово ефективність визначається в міжнародному стандарті ISO 9000 наступним чином: «Співвідношення між досягненим результатом і використаними ресурсами».

В даному випадку кажучи про «неефективність використання», про «невжиття заходів до ефективного використання» необхідно було розкрити зміст цього поняття в контексті дій (чи бездіяльності) головного лікаря. В інакшому випадку, це поняття трактується кожною особою на власний розсуд - суб`єктивний погляд.

Апеляційний суд вважає, що в підпункті 4 мова йде про нерозривний зв`язок двох дій - «ефективне використання і збереження», тобто ефективно використовувати для збереження майна, а не ефективно використовувати, шляхом укладання договору оренди.

В підпункті 5 йде мова про «використання за призначенням майна, збереженням майна та відновлення майна», однак, апеляційний суд не вбачає зв`язку між порушеннями, які виявлені комісією, і які лягли в основу провини головного лікаря, з вказаним пунктом контракту, тому посилання на нього є недоречним. Незрозумілим є, через некокретизацію, яких заходів не вжив головний лікар для ефективного використання для збереження чи відновлення майна.

Для чіткості, слід також було вказати, яке ж завдання не було досягнуте Закладом, внаслідок неефективного використання майном, враховуючи мету та предмет діяльності Закладу.

В рамках цієї справи можна лише здогадуватись, що мав на увазі Власник, кажучи про порушення головним лікарем цих підпунктів, що, в свою чергу, буде припущенням, і в силу ст. ч. 6 ст. 81 ЦПК України є неприпустимим при вирішенні спору.

Підпункт 7 пункту 5 Контракту - «забезпечувати раціональне та ефективне цільове використання бюджетних коштів, що передбачені для утримання Закладу та надання безоплатної медичної допомоги».

Скоріш за все, головному лікарю ставиться в провину порушення цього підпункту Контракту через встановлення при перевірці ще одного порушення - порушення вимог підпункту «г» пункту 3 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України. Обґрунтовуючи такі порушення, в розпорядженні вказується, що кошти бюджету Вінницької міської територіальної громади, які були виділені КПН «ВКБЛ» ВМР на оплату комунальних послуг та енергоносіїв для забезпечення надання медичних послуг підприємством за програмою держаних гарантій медичного обслуговування населення, використовувались на оплату спожитих комунальних послуг енергоносіїв третіми особами, з яким відсутні договори оренди приміщень та договори відшкодування комунальних послуг, що призвело до незаконних витрат бюджету Вінницької міської територіальної громади на оплату спожитих комунальних послуг.

Однак, існують певні протиріччя, при описанні першого та другого виду порушень. Обґрунтовуючи доведеність порушень щодо передачі в оренду без укладання договорів, в розпорядженні, як на доказ користування третіми особами приміщеннями є посилання на наявність укладених договорів про відшкодування витрат, відповідно до яких юридичні особи та фізичні особи-підприємці на рахунок підприємства перераховували кошти за відшкодування комунальних послуг. При обґрунтуванні іншого виду порушень - стверджується про відсутність таких договорів.

Крім того, п. «г» ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України не являється імперативною нормою, а отже в провину не може ставитись.

Що стосується порушень пунктів Статуту.

Розділ 4 Статуту «Майно та фінансування». Підпункт 4.2 розділу 4 Статуту: «підприємство не має право відчужувати або іншим способом розпоряджатись закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів без попередньої згоди Власника. Підприємство не має право безоплатно передавати належне йому майно третім особам, крім випадків, прямо передбачених законодавством.».

У даній справі не встановлено, шо головний лікар відчужував чи в інший спосіб розпорядився майном закладу, і не встановлено (через відсутність доказів), що ОСОБА_1 передавав безоплатно в оренду майно.

Розділ 5 Статуту «Права та обов`язки». Підпункт 5.1.10 п.5.1 розділу 5 Статуту : «… Підприємство має право здавати в оренду юридичним та фізичним особам закріплене за ним майно згідно із законодавством та за погодженням з Органом управління».

Цей підпункт Статуту, на думку колегії суддів, не можливо розглядати без вищезгаданого рішення Вінницької міської ради № 276, в якому кокретизуються випадки, коли підприємство може самостійно здавати в оренду квадратні метри нерухомості. З приводу порушення головним лікарем рішення Вінницької міської ради № 276, то вони є недоречними з вищезазначених підстав.

В розпорядженні про звільнення також вказується на порушення головним лікарем Закону України «Про оренду державного і комунального майна», при цьому не вказані норми цього закону, які були порушені останнім.

Всі перелічені пукти Контракту та Статуту (в т.ч. підпункт 6.4.4, 6.4.5. п.6.4 Статуту) є настільки абстрактними і мають загальний характер, що при їх застосуванні задля притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, їх необхідно «розкрити» через призму дій особи, необхідно показати співвідношення цих норм до конкретних дій порушника.

Але, як встановлено, в оспорюваному Розпорядженні відсутня однозначність (при наявних сумнівах) у розумінні суті проступку.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що представник Вінницької міської ради не змогла пояснити підстави та необхідність у проведенні такої перевірки під час встановленого карантину, пов`язаного з пандемією COVID-19 та початком війни.

В ході розгляду апеляційної скарги суд встановив, що особи, які вказані в Акті перевірки, були орендарями на підставі договорів оренди укладених з Вінницькою центральною районною клінічною лікарнею, в особі ОСОБА_1 .. При цьому встановлено, що ОСОБА_1 діяв з дозволу та за розпорядженнями Вінницької районної ради, як власника медзаклдау, про що говориться в самих договорах.

Встановлено, що договір з ФОП ОСОБА_11 діяв по 01.08.2021 року (Т.1 а.с.163); ФОП ОСОБА_12 - до 18.02.21 року (Т.1 а.с. 170); Вінницька районна державна адміністрація - до 31.12.2019 року (Т.1.а.с. 179); ВСП Вінницький РВЛД ДУ «ВОЛЦ МОЗ України» - до 31.12.20 року (Т.1. а.с. 193).

Встановивши ці обставини, колегія суддів поставила представнику Вінницької міської ради запитання, чому в розпорядженні про звільнення ОСОБА_1 вказано період, протягом якого головний лікар передавав без укладання договорів оренди приміщення з січня по червень 2022 року, на що остання відповіла, що це зроблено в межах строку притягнення до дисциплінарної відповідальності (шість місяців).

Такі пояснення представника та безпідставне проведення під час карантину та війни перевірки (і навіть декількох одразу) підтверджують слова позивача щодо упередженого ставлення Власника до головного лікаря та намаганням останнього звільнити керівника закладу з посади.

Беручи до уваги вищезазначені дати закінчення строків договорів оренди, колегія суддів вважає, що міською радою пропущений шестимісячний строк для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

А формальність та штучність таких дій департаменту охорони здоров`я ВМР підтверджують матеріали справи (Т.2 а.с.18-220), з яких вбачається, що Вінницькою міською радою, в особі департаменту комунального майна та департаменту охорони здоров`я, які працювали також у співпраці між собою, з 2021 року проводилась активна робота з потенційними орендарями, які звертались до міського голови з проханням укладення нових договорів оренди, і взагалі проводилась робота щодо оренди приміщень медичного закладу.

І на останок, для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, слід встановити наявність вини особи. Саме на роботодавці лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків.

За тих обставин, що міська рада в особі департаменту комунального майна та департаменту охорони здоров`я проводила роботу щодо оренди приміщень медзакладу, не залучаючи при цьому головного лікаря, не надаючи йому будь-яких вказівок чи розпоряджень з цих питань, враховуючи, що головний лікар має найголовніший обов`язок лікувальна справа, забезпечення належного рівня лікування, стверджувати про наявність вини у проступку не можливо, а отже, відсутні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Підсумовуючи, апеляційний суд за вищеописаних обставин, прийшов до висновку про незаконність розпорядження заступника міського голови про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Разом з тим, апеляційний суд, беручи до уваги позиції Верховного Суду в справах за подібними правовідносинами, прийшов до висновку про неможливість поновлення позивача на посаді.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

На час перегляду справи апеляційним судом, сплив строк дії контракту (27.12.2023), укладеного між ОСОБА_1 та Вінницькою районною радою. Враховуючи відсутність згоди обох сторін на його продовження ( п. 24 Контракту (зі змінами)), трудові відносини ОСОБА_1 з Вінницькою міською радою припинилися на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з чим він не може бути поновленим на роботі. (Постанова Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 619/3322/20).

Ураховуючи неможливість поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді у зв`язку зі спливом строку дії трудового договору, апеляційний суд вважає, що порушені трудові права позивача підлягають поновленню шляхом зміни підстав його звільнення з посади: з «пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України» на «пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України».

Статтею 235 КЗпП України визначено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулось без законних на те підстав, останньому слід виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 2401 КЗпП України, у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісіюабо роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

У даній справі встановлено, що КНП «ВКБЛ» ВМР перебуває в стані припинення з 05.10.2022 року, і сторонами не заперечувалась, що заклад ліквідований шляхом приєднання до Вінницької міської клінічної лікарні №1.

Аналізуючи зміст ст. 2401 КЗпП апеляційний суд вважає, що її норми можуть бути застосовані, коли юридична особа і в стані припинення, до внесення відповідного запису до ЄДРПОУ про припинення юридичної особи, тому у суду є право вибору з кого саме повинно бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу ліквідаційної комісії чи роботодавця.

Приймаючи до уваги, що сторони у справі не заперечували, що КНП «ВКБЛ» ВМР фактично припинило своє існування, процедура припинення майже завершена, а відповідно до витягу з ЄДРПОУ строк для заявлення кредиторами своїх вимог встановлений до 06.12.2022 року, суд вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен бути стягнутий з роботодавця, яким, відповідно до п.1.1 Додаткової угоди від 04.03.20121 року до Контракту від 27.12.2018 року, є Вінницька міська рада.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що стягненню підлягає середній заробіток не більше як за один рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В даному випадку справа розглядалась більше року з вини, в т.ч. працівника, адже за його клопотанням зупинялось провадження у справі до вирішення іншої справи, останній подавав багато клопотань різного роду, зокрема, про витребування доказів, про приєднання нових доказів та подання додаткових пояснень, які були змістовними за об`ємом, що в свою чергу затягнуло строк розгляду справи.

Що стосується суми коштів до виплати позивачу, то апеляційний суд враховує позицію представника Вінницької міської ради, висловлену в судовому засіданні, а саме те, що вона, ознайомившись з розрахунком позивача, не заперечує проти розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а відтак судом за основу взято місячний посадовий оклад в розмірі 34 407,70 грн, який не змінювався, з множенням на 12 місяців (з врахуванням зміни дати звільнення з 04 липня 2022 року на 07 вересня 2022 року та неповний відпрацьований робочий місяць). Отже, до стягнення з Вінницької міської ради на користь позивача підлягає 405072,47 грн.

Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про неможливість поновлення позивача на роботі та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з роботодавця з вищевказаних причин, в задоволенні позову до КНП «ВКБЛ» ВМР слід відмовити.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, крім іншого, є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Суд першої інстанції, не надаючи аналізу твердженням позивача, зазначивши в рішенні ряд висновків Верховного Суду без відповідної їх проекції на всі обставини справи, які відображені в доказах, зробив необґрунтований висновок про наявність дисциплінарного проступку з боку головного лікаря через доведеність наявності всіх його складових елементів, а відтак, через неповне з`ясування всіх обставин справи, суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Керуючись ст.367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Вінницької міської ради від 01 липня 2022 року №1031/о «Про звільнення ОСОБА_1 » та розпорядження міського голови Вінницької міської ради від 07 вересня 2022 року №1484/о «Про внесення змін до розпорядження міського голови від 01 липня 2022 року №1031-о».

Стягнути з Вінницької міської ради (ЄДРПОУ 25512617) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 405072 (чотириста п`ять тисяч сімдесят дві) гривні 47 копійок.

Змінити підставу звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня» Вінницької міської ради, а саме вважати звільненим ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України.

У задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 серпня 2024 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді Л.О. Голота

В.В. Сопрун