Рішення

від 15.08.2024 по справі 227/3653/23

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.08.2024 227/3653/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Любчик В.М.,

за участю

секретаря судового засідання Сафронової К.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Вілько Наталія Георгіївна, до Добропільської міської ради Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Забалуєва Ганна Михайлівна, про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

26.12.2023 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Вілько Н.Г., з позовом до Добропільської міської ради Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Забалуєва Г.М., про визнання права власності в порядку спадкування.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , якій за життя належала квартира АДРЕСА_1 . 20.10.2018 року ОСОБА_3 заповіла позивачу належну їй квартиру та все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось. ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та 06.06.2023 року приватним нотаріусом Забалуєвою Г.М. заведена спадкова справа №9/2023. Листом №83/02-14 від 09.10.2023 року приватний нотаріус Забалуєва Г.М. повідомила позивача про те, що видача свідоцтва про право власності на спадщину проводиться нотаріусом після подання оригіналів документів, що посвідчують право власності на спадкове майно. З огляду на те, що позивачем не було подано оригінали правовстановлюючих документів, нотаріусом рекомендовано звернутись до суду. Оригінали правовстановлюючих документів на квартиру у позивача відсутні, тому він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно. Позивач посилається на те, що він є єдиним спадкоємцем та у нього відсутня можливість оформити спадкові права в нотаріальному порядку. У зв`язку з чим ОСОБА_2 просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, належним чином повідомлявся про місце, день та час розгляду справи, але в судовому засіданні, в режимі відео конференції була присутня представник позивача адвокат Вілько Н.Г., яка підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити, а також вважала можливим розглядати справу у відсутність учасників справи, які були повідомлені про місце, день та час розгляду справи, але в судове засідання не з`явились.

Представник відповідача Добропільської міської ради Донецької області в судове засідання не з`явився, але в матеріалах справи мається його заява про розгляд справи без його участі, за наявними в матеріалах справи документами та прийняти рішення на розсуд суду.

Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Забалуєва Г.М. в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась про місце, день та час розгляду справи, причини неявки суду не відомі, ніяких заяв або клопотань на адресу суду від останньої не надходило.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як зазначив позивач у своєму позові він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , але в нотаріальному порядку не може прийняти спадщину, через відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 30.11.2004 року, ОСОБА_3 купила у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16, 17).

Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5662997 від 01.12.2004 року, 01.12.2004 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18).

ОСОБА_3 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , на підтвердження чого до позовної заяви було додано копію заповіту серії ННК №869887 від 20.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області (а.с.10, 11).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 31.03.2023 року Добропільським відділом державної РАЦС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №334, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Добропілля, у віці 84 років (а.с.12).

Позивач ОСОБА_2 звернувся до компетентного органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , про що в матеріалах справи мається відповідна копія такої заяви (а.с.14).

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Забалуєва Г.М. своїм листом №83/02-14 від 09.10.2023 року роз`яснила ОСОБА_2 , що згідно глави 10 п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання оригіналів документів, що посвідчують право власності на таке майно, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Також повідомлено, що ОСОБА_2 не було надано оригіналів правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_3 на майно. Запропоновано звернутись до відповідного районного суду за захистом своїх прав. А після ухвалення судом відповідного рішення ОСОБА_2 має право звернутись до нотаріуса (а.с.15).

Надаючи правову оцінку правовідносинам у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

При таких обставинах у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадженнядо початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадженнядо початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Як вбачається з інформаційної довідки Добропільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області №42/13/24/24 від 24.01.2024 року, в архіві відділу виявлено актовий запис №414 про шлюб, складений 16.01.1960 року Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також повідомлено, що в архіві відділу виявлено актовий запис №528 про народження, складений 15.11.1960 року Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на ім`я ОСОБА_8 , матір`ю якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25).

Отже на підставі вищезазначеної довідки, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 тобто заповідач майна, за життя офіційно була одружена та мала чоловіка ОСОБА_6 , а також мала сина ОСОБА_8 , які відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцями першої черги за законом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_6 , тобто чоловік померлої ОСОБА_3 , та ОСОБА_8 , тобто син померлої ОСОБА_3 , померли, вказану інформацію повідомила суду зі слів позивача ОСОБА_2 .

Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 , та він є єдиним спадкоємцем.

Але в судовому засіданні, відповідно до довідки Добропільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області №42/13/24/24 від 24.01.2024 року, встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя мала чоловіка ОСОБА_6 та сина ОСОБА_8 .

Зі слів позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 померли, але суду не було надано відповідних, належних та допустимих документів чи доказів того, що вказані особи дійсно померли. Також в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 не клопотала про відкладення розгляду справи, для надання відповідних доказів на підтвердження смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , або витребування таких відомостей судом.

Отже з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 при наявності інших спадкоємців ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (докази смерті вказаних осіб відсутні в матеріалах справи та стороною позивача не надавались), після смерті ОСОБА_3 , пред`явив позов до Добропільської міської ради, яка не є в даному випадку належним відповідачем по справі. Докази того, що інший спадкоємець не прийняв у встановленому законом спадщину, також відсутні.

Позивачем та його представником також не заявлялось клопотання про вирішення питання щодо заміни відповідача чи залучення іншого спадкоємця в якості співвідповідача по справі.

Тому позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, зокрема без залучення до участі у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , вирішення даного спору в цілому (враховуючи специфіку спірних правовідносин) без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб є передчасним.

Суд також зауважує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У позові ОСОБА_2 зазначив, що в нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно, тому він вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав, суд робить висновок про те, що правовстановлюючі документи були втрачені.

Але суду не надано відомостей про те, що позивач хоча б намагався отримати дублікат правовстановлюючих документів на майно, як спадкоємець за заповітом.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону України «Про нотаріат», у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа.

Відповідно до п. 2 глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Міністерства юстиції затвердженого наказом України 22.02.2012 p №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595, із змінами та доповненнями, місцем видачі документа є місце зберігання.

Тобто нотаріальний примірник договору купівлі-продажу від 30.11.2004 року, за яким ОСОБА_3 купила (придбала) квартиру АДРЕСА_1 , який фактично є дублікатом правовстановлюючого документу, повинен знаходитись в м. Добропілля Донецької області, оскільки вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області Шиманським І.Ю. саме в місті Добропіллі.

Суду не було надано відомостей того, що позивач намагався отримати дублікат правовстановлюючого документу в позасудовому порядку.

Щодо посилання представника позивача ОСОБА_1 стосовно того, що ОСОБА_2 нотаріус Одеського міського нотаріального округу Забалуєва Г.М. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд зазначає таке.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006.

Таким чином, зверненню до суду з вказаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачу ОСОБА_2 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

До позовної заяви було додано лист приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Забалуєвої Г.М. №83/02-14 від 09.10.2023 року (а.с.15), яким приватний нотаріус повідомив ОСОБА_2 , що 06.06.2023 року була заведена спадкова справа №9/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а також роз`яснено про те, що згідно глави 10 п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання оригіналів документів, що посвідчують право власності на таке майно, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Також повідомлено, що ОСОБА_2 не було надано оригіналів правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_3 на майно.

Отже суд констатує, що вказаний лист нотаріуса є листом-роз`ясненням, який носить інформаційний характер, та фактично не є відмовою нотаріуса у вчиненні відповідної нотаріальної дії.

Позивач не надав суду доказів того, що він в установленому законом порядку отримав від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії (відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом), отже позов про визнання права власності в порядку спадкування у судовому порядку є передчасним, а тому у задоволені позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 84, 89, 141, 259, 263-265, 268, 355, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Вілько Наталія Георгіївна, до Добропільської міської ради Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Забалуєва Ганна Михайлівна, про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення виготовлено та проголошено 15 серпня 2024 року.

Повний текст рішення виготовлено 16 серпня 2024 року.

Головуючий суддя В.М. Любчик

15.08.24