ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/10014/24 Справа № 227/3653/23 Суддя у 1-й інстанції - Любчик В. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач -Добропільська міська рада Донецької області
третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Забалуєва Ганна Михайлівна
розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідеоконференції, в порядкуспрощеного позовногопровадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вілько Наталія Георгіївна на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 серпня 2024 року, ухваленого суддею Любчик В.М. у м.Добропіллі Донецької області, повний текст судового рішення складено 16 серпня 2024 року,
ВСТАНОВИВ
26.12.2023 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вілько Н.Г., з позовом до Добропільської міської ради Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Забалуєва Г.М., про визнання права власності в порядку спадкування.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , якій за життя належала квартира АДРЕСА_1 .
20.10.2018 року ОСОБА_2 заповіла позивачу належну їй квартиру та все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось.
ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та 06.06.2023 року приватним нотаріусом Забалуєвою Г.М. заведена спадкова справа №9/2023.
Листом №83/02-14 від 09.10.2023 року приватний нотаріус Забалуєва Г.М. повідомила позивача про те, що видача свідоцтва про право власності на спадщину проводиться нотаріусом після подання оригіналів документів, що посвідчують право власності на спадкове майно. З огляду на те, що позивачем не було подано оригінали правовстановлюючих документів, нотаріусом рекомендовано звернутись до суду.
Оригінали правовстановлюючих документів на квартиру у позивача відсутні, тому він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно.
Позивач посилається на те, що він є єдиним спадкоємцем та у нього відсутня можливість оформити спадкові права в нотаріальному порядку. У зв`язку з чим ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 серпня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вілько Наталія Георгіївна, до Добропільської міської ради Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Забалуєва Ганна Михайлівна, про визнання права власності в порядку спадкування.
Представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, ухваленого з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
При цьому, скаржник зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо подання позову до неналежного відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки матеріалами справи доведено, що спадкодавиця ОСОБА_2 була одна зареєстрована у квартирі, яку за заповітом подарувала позивачу, а з матеріалів спадкової справи встановлено, що позивач є єдиною особою яка подала заяву про прийняття спадщини. Вказує, що суд не врахував того, що належним відповідачем у справі про визнання права власності в порядку спадкування є не будь-який спадкоємець, а лише спадкоємець, який прийняв спадщину. Зазначає, що чоловік та син ОСОБА_2 на момент її смерті померли, але це не було предметом доказування, а відтак відповідні докази до матеріалів справи позивачем не надавалися. До апеляційної скарги додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , який був відчимом позивача. Щодо смерті ОСОБА_5 , то він помер ще до народження позивача та не був родичем позивача, з огляду на що докази зазначеного у позивача відсутні.
Окрім того, представник позивача зазначає, що з огляду на те, що позивачем не було надано приватному нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, ОСОБА_6 рекомендувала позивачу звернутися до суду, що по суті є відмовою у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вказує, що такий спосіб захисту як визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку.
Окрім того, представник позивача звертає увагу на те, що позивач не пов`язаний родинними відносинами зі спадкодавцем ОСОБА_2 , відповідно останній не може отримати дублікат правовстановлюючого документа (договір купівлі-продажу спадкової квартири, який укладався між покупцем ОСОБА_2 та продавцем ОСОБА_7 ) у позасудовому порядку.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
07.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від Добропільської міської ради надійшла заява про розгляд справи, призначений на 14.10 годин 03 грудня 2024 року за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами. Інших заяв, клопотань, відводів та заперечень не мають.
Заслухавши суддю доповідача, представника позивача, адвоката Вілько Н.Г., яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарзі з викладених у скарзі підстав, просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, з огляду на таке.
Судом встановлено, що відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 30.11.2004 року, ОСОБА_2 купила у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16, 17).
Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №5662997 від 01.12.2004 року, 01.12.2004 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18).
ОСОБА_2 заповіла все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, в тому числі належну їй квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , на підтвердження чого до позовної заяви було додано копію заповіту серії ННК №869887 від 20.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Добропільського міського нотаріального округу Донецької області (а.с.10, 11).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 31.03.2023 року Добропільським відділом державної РАЦС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №334, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Добропілля, у віці 84 років (а.с.12).
Позивач ОСОБА_1 звернувся до компетентного органу нотаріату із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , про що в матеріалах справи мається відповідна копія такої заяви (а.с.14).
Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Забалуєва Г.М. своїм листом №83/02-14 від 09.10.2023 року роз`яснила ОСОБА_1 , що згідно глави 10 п.4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання оригіналів документів, що посвідчують право власності на таке майно, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Також повідомлено, що ОСОБА_1 не було надано оригіналів правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на майно. Запропоновано звернутись до відповідного районного суду за захистом своїх прав. А після ухвалення судом відповідного рішення ОСОБА_1 має право звернутись до нотаріуса (а.с.15).
Як вбачається з інформаційної довідки Добропільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області №42/13/24/24 від 24.01.2024 року, в архіві відділу виявлено актовий запис №414 про шлюб, складений 16.01.1960 року Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також повідомлено, що в архіві відділу виявлено актовий запис №528 про народження, складений 15.11.1960 року Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на ім`я ОСОБА_4 , матір`ю якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , тобто заповідач майна, за життя офіційно була одружена та мала чоловіка ОСОБА_9 , а також мала сина ОСОБА_4 , які відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України, є спадкоємцями першої черги за законом.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_9 , тобто чоловік померлої ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , тобто син померлої ОСОБА_2 , померли, вказану інформацію повідомила суду зі слів позивача ОСОБА_1 .
Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначив, що після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1 , та він є єдиним спадкоємцем.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, на підставі досліджених доказів, виходив з того, що ОСОБА_1 при наявності інших спадкоємців ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (докази смерті вказаних осіб відсутні в матеріалах справи та стороною позивача не надавались), після смерті ОСОБА_2 , пред`явив позов до Добропільської міської ради, яка не є в даному випадку належним відповідачем по справі. Докази того, що інший спадкоємець не прийняв у встановленому законом спадщину, також відсутні. Тому позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, зокрема без залучення до участі у справі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , вирішення даного спору в цілому (враховуючи специфіку спірних правовідносин) без залучення у встановленому процесуальним законом порядку всіх заінтересованих осіб є передчасним.
Окрім того, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не надав суду доказів того, що він в установленому законом порядку отримав від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії (відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом), позов про визнання права власності в порядку спадкування у судовому порядку є передчасним, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та погоджується з доводами представника позивача ОСОБА_3 , викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
За приписами ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції, наведеним вище нормам закону не відповідає.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено наявними у справі доказами, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом усього належного спадкодавцю ОСОБА_2 спадкового майна, зокрема належної останній квартири, яка була придбана спадкодавицею на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.11.2004 року, укладеного між ОСОБА_2 , як покупцем та ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , як продавцями, що підтверджено копією зазначеного договору (а.с.16-17).
купила у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 квартиру за адресою: АДРЕСА_2
Як зазначив позивач у своєму позові він є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , але в нотаріальному порядку не може прийняти спадщину, через відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із статтею 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
При таких обставинах у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Як станновлено судом позивач посправі є єдинмм законним спадкоємцем після померої ОСОБА_2 за заповітом, що зокрема підтверджено копією запвіту наявною в матеріалахьсправи.
Окрім того, відмова нотаріуса у видаччі позивачеві свідоцтва про право власності на спадкове маймно була обумовлена відсутністю у позивача прововлановюючих докуменентів на спадкову квактиру.
Суд першої інстенції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, окрім того, що позивачем не надано доказів самостійного здобуття правовставлюючих документів на спірну квартиру, через те, що спадкодавиця мала чоловіка ОСОБА_9 та сина ОСОБА_4 , відмовив у задоволенні позову до неналежного відповідача, пославшись на те, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, зокрема без залучення до участі у справі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 є передчасним.
При цьому, суд першої інстанції, встановивши, що спадкодавиця мала чоловіка та сини, при наявності заповіту спадкодавці, не перівирив, чи дійсно чоловік та син спадкодавиці на час розгляду спраі спадкодавця ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції послався на те, що стороною позивача не надано доказів сметрі чоловіка ОСОБА_9 та сина ОСОБА_4 сина завовідувача спадкового майна ОСОБА_2 .
Як встановлено апеляційним переглядом спрви чоловік та син ОСОБА_2 на момент її смерті померли, але це не було предметом доказування, а відтак відповідні докази до матеріалів справи позивачем не надавалися.
До апеляційної скарги додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - який був чоловіком померлої спадкодавці та який був відчимом позивача, яку суд апедяційної інстанції приймає в якоств доказу, який не був долучений до матеріалів справи та не поданий суду першої інстанці з огляду на вимоги ст.367 ЦПК Украіни, оскільки сторона позивача не мала можливості надати їх суду першої інстанції, з огляду на те, що у позивача був заповіт померлої спадкодавиці за яким він вважав себе единим спадкомемцем померлої та був обізнаний про сметь чоловіка та сина.
Колегія суддів вважає, що позивач, як єдиний спадкоємець після смерті спадодавиці ОСОБА_2 мав право на отримання свіідоцтіва про право на спадщину за заповітом, проте через відсутність у нього правоуставлюючих документів на спадкове майно, у даному випадку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , був позбавлений можливості отримати право власності на спадкове майне через відсутність у нього цих документів на спірну квартиу, що зокрема підтверджено листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Забалуєвої Г.М. №83/02-14 від 09.10.2023 року, де зокрема зазначено, що через відсутність у заявника оригіналів правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на майно треба звернутися до суду відповідного районного суду за захистом своїх прав та після ухвалення судом відповідного рішення ОСОБА_1 має право звернутись до нотаріуса (а.с.15).
Таким чином, колегія суддів з урахуванням листа нотаріуса, наведеного вище, яким спадкоємцю через відсутність правовстановлюючих документів на спадкову квартиру відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщищину, погоджується з доводами сторони позивача про незаконність судового рішення. ухваленого при неповному з`ясуванні обставив, що мають значення для справи, що у відповідності до вимог статті 376 ЦПК україни є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового, про задоволення позову у зв`язку з доведеністю позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.367,374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вілько Наталія Георгіївна задовольнити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 серпня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 13 грудня 2024 року.
Головуючий:
Судді:
Суд | Дніпровський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.12.2024 |
Оприлюднено | 19.12.2024 |
Номер документу | 123851014 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом |
Цивільне
Дніпровський апеляційний суд
Бондар Я. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні