Вирок

від 16.08.2024 по справі 303/3293/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/3293/24

Провадження 1-кп/303/268/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2024 року місто Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6 представника потерпілого адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023070000000390 від 13 грудня 2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Великий Березний Закарпатської області, громадянина України, українця, одруженого, з середньою спеціальної освітою, працюючого водієм транспортних засобів ПП «Мандрик», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2023 року, близько 03 години 47 хвилин, ОСОБА_8 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ореl» моделі «Movano» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись у темний час доби, в дощову погоду зі швидкістю близько понад 50 км\год, автодорогою міжнародного значення М 06 сполученням «Київ-Чоп» зі сторони міста Ужгород в напрямку міста Свалява, в межах населеного пункту міста Мукачево, де дорога вкрита асфальтобетоном та має три смуги руху у напрямку міста Свалява та дві смуги руху у напрямку міста Ужгород, які розділені між собою дорожньою горизонтальною розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія), що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, пряма в плані, та наближаючись до регульованого пішохідного переходу, який розташований неподалік АЗС «ОККО», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , позначений інформаційними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.2 «зебра» Правил дорожнього руху України, які затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року, де в цей час на вказаному регульованому пішохідному переході на червоний сигнал світлофора, який забороняє рух, з права на ліво по ходу руху вище вказаного автомобіля, переходив дорогу пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_3 .

В подальшому, водій автомобіля ОСОБА_4 , будучи самовпевненим та самонадійним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, при виборі безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно був спроможний виявити, не вживав заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим грубо порушив п.п. 2.3 «б», 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який перебував на пішохідному переході.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №51/2024 від 29.02.2024, пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді: забою головного мозку, множинних відкритих ран гомілковостопного суглоба і стопи, гранулюючої рани лівої ступні, епідурального крововиливу праворуч, перелому склепіння черепу, перелому виличної кістки та верхньої щелепи, перелому тіла великогомілкової кістки з переломом малогомілкової кістки (будь - якої частини), відкритого перелому нігтьової фалагни 4-го пальця, лівої кісті з пошкодженням нігтьової пластини.

Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень згідно п. 2.1.3. Правил судово-медичного вивчення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які ОСОБА_9 , отримав в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги 2.3 «б», 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, а саме:

Невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали, внаслідок яких потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

У провадженні потерпілою заявлено цивільний позов.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та суду пояснив, що дійсно, за обставин вказаних в обвинувальному акті, 13 грудня 2023 року, приблизно о 03 годині 45 хвилин він керував транспортним засобом марки «Ореl» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався із міста Ужгород в напрямку міста Свалява Закарпатської області. Рухаючись в дощову погоду зі швидкістю близько понад 60 км\год автодорогою міжнародного значення М 06 в межах населеного пункту міста Мукачево, наближаючись до регульованого пішохідного переходу, на якому йому на світлофорі горів зелений сигнал він через погодні умови (дощ) не помітив пішохода, внаслідок чого відбулося зіткнення передньою частиною автомобіля з пішоходом. Після ДТП він проїхав ще приблизно 30 метрів, після чого зупинився, перевірив наявність пульсу в потерпілого та викликав швидку медичну допомогу та поліцію. Він надавав допомогу потерпілому під час його перебування в лікарні, купуючи ті медичні засоби, які необхідні були потерпілому.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, його винуватість знайшла своє підтвердження з досліджених судом доказів, зокрема:

-показань потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що в грудні 2023 року їй повідомили про те, що з її сином, ОСОБА_9 , сталася ДТП, в результаті якої він перебував в реанімаційному відділенні лікарні. Обвинувачений не відшкодовував їй завдані збитки. На теперішній час внаслідок ДТП син потребує постійного догляду. Наполягала на призначенні ОСОБА_4 суворого покарання;

-протоколу огляду місця ДТП від 13.12.2023, яким зафіксовані місце ДТП та інші обставини, які мають значення в провадженні;

-протоколу зняття показань технічних приладів від 15.12.2023 та протоколу огляду речей та перегляду відеозапису від 18.12.2023, згідно яких досліджено відеозапис з АЗС «ОККО» від 13.12.2023 та зафіксовано, серед іншого, перехід пішоходом регульованого пішохідного переходу зі сторони АДРЕСА_4 , при цьому на світлофорі горить зелене світло для автомобілів, наїзд на пішохода та подальший рух транспортного засобу після наїзду;

-протоколу зняття показань технічних приладів від 15.12.2023 та протоколу огляду речей та перегляду відеозапису від 15.12.2023, згідно яких досліджено відеозапис з авто мийки самообслуговування в АДРЕСА_4 від 13.12.2023 та зафіксовано, серед іншого, перехід пішоходом на заборонений сигнал світлофора регульованого пішохідного переходу зі сторони вулиці Данила Галицького в місті Мукачево, знаходження автомобіля білого кольору за межами перехресті з вулицею Данила Галицького, вихід водія з транспортного засобу та відгін транспортного засобу на декілька метрів назад;

-висновку судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/107- 23/12531-IT від 13.02.2023, згідно якого, на момент експертного огляду та, відповідно, і на момент ДТП, система рульового керування, робоча гальмівна система, ходова частина, а також система освітлення та світлової сигналізації автомобіля марки «Ореl» моделі «Movano» реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилися у працездатному стані;

-протоколу проведення слідчого експерименту від 21.12.2023, згідно якого відтворено обстановку та обставини вчинення кримінального правопорушення;

-протоколу огляду транспортного засобу від 21.02.2024, яким оглянуто автомобіль марки «Ореl» моделі «Movano» реєстраційний номер НОМЕР_1 та зафіксовано механічні ушкодження у передній частині, зокрема, деформований капот;

-висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди №51-Е від 06.02.2024, згідно якого, в даній дорожній ситуації, для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля марки «Opel Movano» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимоги пунктів 12.3 та 12.4 ПДР України з посиланням на термін «небезпека для руху», що є в пункті 1.10 ПДР України; допустима швидкість руху автомобіля марки «Opel Movano» д.н.з. НОМЕР_2 в умовах місця події при видимості дороги в напрямку руху з робочого місця водія 92 м., становить біля 88... 101км/год., в залежності від коефіцієнту зчеплення протектору шин коліс автомобіля з покриттям дороги; в даній дорожній обстановці пішохід ОСОБА_9 повинен був керуватися вимогами розділу 4 чинних Правил дорожнього руху України; зупинний шлях автомобіля марки «Opel Movano» д.н.з. НОМЕР_1 , в даних дорожніх умовах, складає біля 45 м...54 м; в умовах даної дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки «Opel Movano» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 , шляхом своєчасного застосування гальмування та зупинки керованого ним транспортного засобу до місця наїзду; з технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в діях водія автомобіля марки «Opel Movano» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.3 чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на термін «небезпека для руху», недотримання яких в своїй сукупності, перебувають в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди;

-висновку судово-медичного експерта № 51/2024 від 13.12.2023, згідно якого, пішохід ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у виді: забою головного мозку, множинних відкритих ран гомілковостопного суглоба і стопи, гранулюючої рани лівої ступні, епідурального крововиливу праворуч, перелому склепіння черепу, перелому виличної кістки та верхньої щелепи, перелому тіла великогомілкової кістки з переломом малогомілкової кістки (будь - якої частини), відкритого перелому нігтьової фалагни 4-го пальця, лівої кісті з пошкодженням нігтьової пластини; вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень згідно п. 2.1.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які ОСОБА_9 , отримав в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений вину визнав повністю та сприяв встановленню істини в ході судового розгляду, що суд відносить до обставини, яка пом`якшує покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, працює, має стабільний дохід та сталі соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем роботи, однак вчинив тяжкий злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту, за вчинення якого передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, реальних та дієвих заходів до відшкодування завданої потерпілому моральної та матеріальної шкоди не вжив, що свідчить про суспільну небезпечність обвинуваченого, а тому, враховуючи тяжкість наслідків, які настали для ОСОБА_9 , позицію потерпілої, яка наполягала на призначенні суворого покарання, суд вважає, що мета покарання, визначена ч.2 ст. 52 КК України, буде досягнута лише при призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, визначеному санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

Щодо вирішення питання про застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд звертає увагу на наступне.

Суд враховує, що водійський стаж обвинуваченого є значним, раніше до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху він не притягувався, відомості про зворотнє в матеріалах справи відсутні, після ДТП вжив заходів щодо виклику медичної допомоги та правоохоронних органів, працює та має стабільний дохід, а тому суд вважає, що позбавлення ОСОБА_4 права керування транспортним засобом, в даному випадку, не забезпечить мети такого покарання, а лише позбавить обвинуваченого можливості забезпечувати сім`ю засобами до існування та відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду.

Вирішуючи долю цивільного позову суд вважає необхідним зазначити наступне.

В провадженні потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ПрАТ «Страхова компанія ЕТАЛОН»» та приватного підприємства «МАНДРИК», яка мотивована наступним.

Внаслідок кримінального правопорушення, зокрема, наїзду транспортного засобу, яким керував обвинувачений ОСОБА_4 , на пішохода ОСОБА_10 , який є рідним сином потерпілої ОСОБА_11 , ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забій головного мозку; множинні відкриті рани гомілковостопного суглоба і стопи; гранулююча рана лівої ступні; епідуральний крововилив праворуч; перелом склепіння черепа, перелом виличної кістки та верхньої щелепи; перелом тіла великогомілкової кістки з переломом малогомілкової кістки; відкритий перелом нігтьової фаланги 4-го пальця лівої кисті з пошкодженням нігтьової пластини, що підтверджено ренгенограмою №13945 від 13.12.2023 та КТ оглядом від 13.12.2023 та з приводу чого було виконано оперативне втручання 13.11.2023.

Вказані тілесні ушкодження, згідно висновку експерта за № 51/2024 від 29 лютого 2024 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень згідно п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень». Всі вище вказані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів по ударному механізму спричинення, з послідуючим ударянням об такі, можливо при ДТП в наслідок зіткнення пішохода з транспортним засобом в русі.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно позиції Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у Постанові по справі №76-/28302/18-ц володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Цивільний позивач зазначає, що з аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Вказаний Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до п.3 ст. 102 Закону України «Про страхування», у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акту).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Крім цього, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4ст. 23 ЦК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо( ч. 1 ст. 1195 ЦК України).

Як роз`яснено в п. 3 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

В пункті № 10 зазначеної постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Системне тлумачення норм кримінального процесуального та цивільного законодавства України свідчить про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Така позиція узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зазначеною у постановах від 04 листопада 2021 року у справі № 205/3109/20 (провадження № 51-3752км21), від 27 жовтня 2022 року у справі № 200/1437/18 (провадження № 51-2280км22), від 01 листопада 2022 року у справі № 748/356/19 (провадження № 51-1402км22), від 15 листопада 2022 року у справі № 635/6067/19 (провадження № 51-306км22), від 12 січня 2023 року у справі № 554/8829/19 (провадження № 51-2208км22) та від 16 лютого 2023 року у справі № 289/1825/19 (провадження № 51-94км22).

Моральна шкода завдана ОСОБА_9 полягає в тому, що він внаслідок кримінального правопорушення отримав тяжкі тілесні ушкодження, його лікування продовжується на сьогоднішній день та він потребує довготривалого лікування та значного часу реабілітації. ОСОБА_9 переніс три хірургічні операції та має провести ще дві. Потерпілий ОСОБА_9 станом на сьогоднішній день позбавлений можливості фізичної активності, практично весь час знаходиться у лежачому стані в спеціалізованому лікарняному ліжку. Стан потерпілого потребує постійної сторонньої допомоги. Щоденним психологічним стресом для ОСОБА_9 є прості буденні гігієнічні особисті процедури, які даються йому нелегко. Все приходиться робити в ліжку за допомогою сторонньої особи. У зв`язку з пошкодженням нижньої щелепи ускладнено приймання їжі.

ОСОБА_9 переніс декілька важких операцій. Перша операція відбулася в день ДТП, в ході якої було встановлено два стержні кріплення на кістки ніг та тазу, змонтовані шари. Друга операція відбулася цього ж дня у ділянці нижньої щелепи.

19.12.2023 відбулося хірургічне втручання (трахеотомія), введення трубок для відновлення вільного дихання.

Психологічним стресом являється і те, що і у подальшому потерпілий під час тривалого лікування має перенести не менше двох операцій щодо видалення спеціальних кріплень.

ОСОБА_9 та потерпіла у справі, його мати ОСОБА_6 , вже тривалий час постійно знаходиться в стресовому стані від душевних переживань, необхідності проведення лікування, що внесло в їх життя негативні зміни, порушило нормальні життєві відносини, які, крім того, позбавлені можливості працювати. Вказана ситуація буде тривати ще впродовж дуже тривалого часу.

На сьогоднішній день потерпіла понесла значні матеріальні збитки на лікування та харчування сина на суму понад 100 000 гривень. Частина витрат на загальну суму 46 021,80 гривень підтверджується чеками, копії яких додано (27 218,78 грн. лікування та 18 803,02 грн. харчування)

Автомобіль марки OPEL модель MOVANO, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , яким на момент дорожньо-транспортної пригоди керував обвинувачений ОСОБА_4 , був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ЕТАЛОН» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-215381459. Розмір франшизи при страхуванні становить 3 200 гривень.

З огляду на викладене, цивільний позивач вважала, що з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ЕТАЛОН»» необхідно стягнути на її користь матеріальну шкоду за вирахуванням франшизи в розмірі 42 821.80 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю в сумі 2 141,09 гривень, а з відповідача ПП «Мандрик» необхідно стягнути кошти на відшкодування матеріальної шкоди у вигляді франшизи 3 200 гривень та моральну шкоду, завдану обвинуваченим ОСОБА_4 , як її працівником, в розмірі 1 497 859 гривень (а.п.28-56).

Відповідачем ПП «МАНДРИК» надано відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного.

Враховуючи, що на момент вчинення ДТП за участі транспортного засобу, який належить на праві приватної власності ПП «МАНДРИК» та яким керував ОСОБА_4 , перебуваючи у трудових відносинах з ПП «МАНДРИК», а цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 застрахована на підставі відповідного договору в в ПрАТ «Страхова компанія ЕТАЛОН», то вимога про стягнення франшизи за договором страхування в розмірі 3 200 гривень, обґрунтована та підлягає задоволенню.

Одночасно, вимога про стягнення з ПП «МАНДРИК» завданої злочином моральної шкоди в розмірі 1 497 859 гривень є необґрунтована та задоволенню не підлягає, оскільки ОСОБА_9 не визнаний потерпілим в кримінальному провадженні, а потерпіла ОСОБА_6 , яка є матір`ю ОСОБА_9 , не надала належних доказів, що саме їй внаслідок кримінального правопорушення завданої моральної шкоди з огляду на те, що вона не була безпосереднім учасником ДТП, така шкода могла бути завдана лише її сину, про стан якого на момент розгляду справи у суду невідомо.

Крім того відповідач наголосив, що цивільним позивачем не надано доказів, що шкода, розмір якої заявлено ОСОБА_6 , зумовлена тими наслідками, яких зазнав потерпілий у зв`язку з ушкодженням здоров`я, зокрема, періоду, впродовж якого він знаходився на лікуванні; проведення оперативних втручань (операцій); часткову втрату працездатності, що унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров`я; змін усталеного способу життя та душевних переживань.

З огляду на викладене, ПП «МАНДРИК» просив відмовити в задоволенні позову про стягнення з нього на користь ОСОБА_11 моральної шкоди (а.п. 71-76).

Відповідачем ПрАТ «Стахова компанія» надано відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами спору, врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

На думку представника відповідача, надані цивільним позивачем докази на підтвердження своїх вимог, зокрема, чеки, не обґрунтовують вимоги про відшкодування 42 821,80 гривень, а до позовної заяви не додані документи щодо призначення лікування відповідним закладом охорони здоров`я, а саме, які препарати призначались та в якій кількості.

Звертає увагу суду на те, що деякі чеки подано в нечитабельній формі, а їх копії зроблені шляхом накладання чеків один на одного, що унеможливлює встановлення того, що було придбано.

Окрім цього, позивачем більшість чеків надано з магазину «АТБ-маркет», що підтверджують придбання харчових продуктів та алкогольних напоїв, а не лікарських засобів, а відшкодування витрат на придбання харчових продуктів не передбачено Законом.

З огляду на викладене, відповідач просив в задоволення позову відмовити (а.п. 100-101).

Спірні правовідносини врегульовано нормами КПК України, ЦПК України, ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон).

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 127 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1,4,5 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст.. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч.1 ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно п. 22.1 ст.. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.. 23 Закону, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до абз. 1 п. 24.1 ст. 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до ст.. 26-1 Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Судом встановлено, що внаслідок кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_11 понесла витрати на придбання медичних препаратів та засобів, необхідних для лікування та відновлення її сина ОСОБА_9 , що частково підтверджено долученими потерпілою документами, зокрема, чеками про придбання відповідних засобів (а.п. 41-49).

Одночасно, вирішуючи питання щодо належності вказаних вище доказів на підтвердження отримання потерпілою матеріальної шкоди, суд звертає увагу на те, що частина чеків не містить в собі інформації про придбання медичних засобів та препаратів, а вказівка потерпілої на підтвердження вказаними доказами придбання продуктів харчування, необхідного для саме для ОСОБА_9 не знайшла в судовому засіданні свого підтвердження, оскільки потерпілою не надано суду інших доказів, які б не викликали сумнівів в їх належності, та підтверджували б відповідні обставини, зокрема, медичні документи про необхідність посиленого харчування та придбання відповідних продуктів.

Крім того, самі по собі чеки з інформацією про придбання продуктів харчування не доводять факту про їх спрямування для потреб ОСОБА_9 .

З огляду на викладене, суд вважає доведеною потерпілою належними доказами суму витрат завданої матеріальної шкоди в загальному розмірі 26 162, 10 гривень (чеки на суми 272,04 грн., 74,80 грн., 45,94 грн., 78,00 грн., 754,40 грн., 577,04 грн., 15,60 грн., 154,90 грн., 288,60 грн., 122,70 грн., 606,30 грн., 414,10 грн., 96,00 грн., 134,50 грн., 74,80 грн., 732,17 грн., 1170,00 грн., 325,00 грн, 125,00 грн., 311,60 грн., 14,20 грн., 46,00 грн., 28,00 грн., 74,80 грн., 104,30 грн., 151,51 грн., 49,00 грн., 502,00 грн., 74,80 грн., 46,00 грн., 141,60 грн., 461, 10 грн., 282,00 грн., 212,80 грн., 17 600 грн.).

Враховуючи, що автомобіль марки OPEL модель MOVANO, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , яким на момент дорожньо-транспортної пригоди керував обвинувачений ОСОБА_4 , був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ЕТАЛОН» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-215381459, суд вважає необхідним стягнути з вказаного відповідача на користь ОСОБА_11 підтверджену суму матеріальної шкоди в розмірі 26 162,10 грн., а також 5 % від вказаної суми в якості моральної шкоди, що становить 1 308,10 грн., а всього, 27 470,20 грн.

Враховуючи визнання ПП «МАНДРИК» позову в частині стягнення з нього на корись ОСОБА_11 3 200 гривень в якості франшизи за договором обов`язкового страхування, вказані вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить із характеру та обсягу страждань, які понесла потерпіла внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , які виразилися в душевних стражданнях потерпілої, яких вона зазнала у зв`язку отриманням її сином тяжких тілесних ушкоджень, її морально-психологічних переживаннях, пов`язаних з позбавленням можливості вести нормальне повноцінне існування, а також змінами в її нормальному ритмі життя, пов`язаних з необхідністю організації тривалого лікування сина, придбанні ліків та, як наслідок, прикладання додаткових зусиль для відновлення та організації свого нормального життя.

В зв`язку з цим, виходячи з глибини, тривалості та обсягу фізичних та душевних страждань потерпілої, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним позовні вимоги потерпілої задовольнити частково та стягнути на її користь з ПП «МАНДРИК» 250 000 грн. в якості відшкодування за завдану моральну шкоду.

Запобіжний захід не застосовано.

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого, відповідно до вимог ст.ст. 118,124,126 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.366-371, 373-376, 395, 532, КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 3-х (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЕТАЛОН»» (юридична адреса: 03057, місто Київ, вулиця Гарматна, 8, а/с 12, код ЄДРПОУ 20080515) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , матеріальну шкоду в розмірі 26 162,10 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 308,10 грн., а всього, 27 470 (двадцять сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 20 коп.

Стягнути з приватного підприємства «МАНДРИК» (місцезнаходження: 89427, Закарпатська область, Ужгородський район, село Минай, вулиця Семана Ференца, 7А, код ЄДРПОУ 42957155) на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , матеріальну шкоду в розмірі 3 200 грн. та моральну шкоду в розмірі 250 000, а всього, 253 200 (двісті п`ятдесят три тисячі двісті) гривень.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 21 грудня 2023 року, скасувати.

Речові докази у провадженні: транспортний засіб марки OPEL моделі MOVANO, білого кольору, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який переданий власнику ОСОБА_12 , залишити в його розпорядженні; спец. пакет № WAR 1531966 в середину якого поміщено чоловічі кросівки чорного кольору, який знаходиться в камері зберігання речових доказів Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області, знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз в загальному розмірі 11 737 (одинадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 64 коп. (одержувач: ГУК у Зак.обл/Ужгородська тг/24060300, р/рахунок № UA658999980313070115000007493, код ЄДРПОУ-37975895, назва банку - Казначейство України).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя Мукачівського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1