Рішення

від 15.08.2024 по справі 751/309/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 751/309/24

Провадження № 2/750/751/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2024 року м. Чернігів

Деснянський районнийсуд містаЧернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,секретар за участю ОСОБА_1 , представника позивачки адвоката Давиденка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 751/309/24 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад», ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та скасування рішення державного реєстратора,

в с т а н о в и в :

31.12.2023 представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Кузьмін Д.Л. засобами поштового зв`язку звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до ТОВ «Єлецький Посад», ОСОБА_3 , в якому просить:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 28.06.2023 між ТОВ «Єлецький Посад» та ОСОБА_3 , зареєстрований за № 5003 та посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В.;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.06.2023 за індексним № 68223573.

Позов мотивовано тим, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2023, зміненим постановою Чернігівського апеляційного суду від 08.11.2023, у цивільній справі № 751/3052/23 стягнуто з ТОВ «Єлецький посад» на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати в сумі 489988,49 грн, 3% річних в сумі 68829,53 грн, а разом 558818,02 грн. Відповідач обізнаний з цими судовими рішеннями, оскільки був присутній під час розгляду справи, але заборгованість не сплатив. На виконання вищевказаної постанови від 08.11.2023 були видані виконавчі листі, на підставі яких 19.12.2023 відкрито виконавчі провадження №№ 73637245, 73637399, однак виконавцем зазначено, що у ТОВ «Єлецький посад» відсутні грошові кошти і майно, на яке можна звернути стягнення. У межах здійснення виконавчих дій, позивачці стало відомо, що 28.06.2023 між відповідачами укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Єлецький посад» передало у власність ОСОБА_3 нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 421527,00 грн. Позивачка вважає, що укладений правочин є фіктивним та таким, що порушує її законні права, оскільки дії сторін під час його укладення направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно, з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення у рахунок виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, що є підставою для визнання його недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вказаного договору.

Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.01.2024 дану справу передано за підсудністю Деснянському районному суду м. Чернігова.

31.01.2024 автоматизованою системою документообігу суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України), дану справу було розподілено для розгляду судді Деснянського районного суду

м. Чернігова Требух Н.В.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Требух Н.В. від 09.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07.03.2024.

28.02.2024 представник відповідача ТОВ «ЄлецькийПосад» засобами поштового зв`язку подав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу щодо товариства не було жодного судового рішення, яке набрало законної сили, чи виконавчого провадження про стягнення суми боргу, що було б перешкодою для укладення відповідної угоди про відчуження майна, а також не було жодних передумов для існування в майбутньому таких рішень. Саме відчуження нерухомого майна було вчинено в той момент, коли сторони договору досягли згоди з усіх істотних умов даного договору.

07.03.2024 підготовче засідання відкладено на 03.04.2024.

21.03.2024 суддю ОСОБА_4 звільнено з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.03.2024.

На підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2024 № 4 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2024 дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруна О.П. від 04.04.2024 справу прийнято до свого провадження, призначено підготовче засідання на 20.05.2024.

20.05.2024 підготовче засідання відкладено на 04.07.2024 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 04.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті у відкритому судовому засіданні на 23.07.2024.

23.07.2024 розгляд справи відкладено на 01.08.2024 у зв`язку з клопотанням представника відповідача.

01.08.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.08.2024.

У судовому засіданні 01.08.2024 представник позивачки позов підтримав та просив задовольнити.

У судове засідання 15.08.2024 учасники справи не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином; представник позивачки та представник ТОВ «Єлецький посад» у письмових заявах просили справу розглянути за їхньої відсутності; позивачка та відповідач Пє ОСОБА_5 про причини неявки не повідомили, відповідач ОСОБА_3 відзиву, заяв та клопотань не подав.

За правилом частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) фіксування судового процесу 15.08.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 24.12.2019 між ТОВ «Альянс міжнародного співробітництва» та ТОВ «Єлецький посад» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за умовами якого ТОВ «Єлецький посад» прийняло у власність нежилі приміщення по І поверху з літ. «11-1» по літ. «11-3», площею 25,6 кв.м, по ІІ поверху з літ. «11-4» по літ. «11-10», з літ. «11-12» по літ.

«11-14», площею 162,0 кв.м, - загальною площею 187,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; оціночна вартість нерухомого майна становить 1199011,24 гривні 24 копійки (а.с. 48-51).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.02.2023, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.04.2023, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 1 533 330 грн 00 коп. та 9 787 грн 82 коп. судового збору.

24.04.2023 ОСОБА_2 звернулася до Новозаводського районного суду

м. Чернігова з позовом до ТОВ «Єлецький посад» про стягнення коштів (цивільна справа № 751/3052/23) (а.с. 32-36).

01.05.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. в рамках виконавчого провадження № 71690649 накладено арешт на все нерухоме майно ТОВ «Єлецький посад», про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.12.2023 № 359402242 (а.с. 56-59).

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2023 у цивільній справі № 751/3052/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад» на користь ОСОБА_2 три відсотки річних за період з 13.04.2023 до 21.04.2023 у розмірі 1 008 грн 21 коп. та 10 грн 08 коп. судового збору.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08.11.2023 у цивільній справі № 751/3052/23 вищевказане рішення суду першої інстанції змінене, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад» на користь ОСОБА_2 інфляційні втрати в сумі 489 988 грн 49 коп., 3% річних в сумі 68 829 грн 53 коп., а разом 558 818 грн 02 коп. та відшкодування судового збору в сумі 5 588 грн 19 коп., а також 6705 грн 82 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 37-42, 43-47).

27.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. в рамках виконавчого провадження № 71690649 скасовано арешт на все нерухоме майно ТОВ «Єлецький посад», про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 21.12.2023 № 359402242 (а.с. 56-59).

28.06.2023, тобто на наступний день після скасування арешту нерухомого майна, між відповідачами укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за № 5003, за умовами якого ТОВ «Єлецький посад» передало у власність ОСОБА_3 нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ; продаж нерухомого майна здійснено за ціною 421527,00 грн (а.с. 52-55).

Наразі постанова Чернігівського апеляційного суду від 08.11.2023 не виконана, грошові кошти позивачці не перераховані, оскільки у ТОВ «Єлецький посад» відсутні грошові кошти та будь-яке майно, на яке можливо звернути стягнення.

Із відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження убачається, що 19.12.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. відкрито виконавче провадження № 73637399 з примусового виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 08.11.2023 щодо стягнення з ТОВ «Єлецький посад» на користь ОСОБА_2 заборгованості (а.с. 65).

Позивачка стверджує, що договір купівлі-продажу від 28.06.2023 є недійсним, тому що вчинений на шкоду кредитору та свідчить про намагання ТОВ «Єлецький посад» уникнути необхідності сплати їй грошових коштів. Крім того, продаж нерухомого майна вчинено наступного дня після скасування обтяження в рамках виконавчого провадження № 71690649 за ціною в десять разів нижче ринкової та в два рази дешевше, ніж ТОВ «Єлецький Посад» було придбано таке приміщення в 2019 році.

За приписами статті 202 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до вимог статті 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог частин першої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

За приписом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 12.04.2023 у справі №754/18852/21 (провадження №61-3711св23) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20). Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України). Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року №2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука а також зловживання правом в інших формах, що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі №747/306/19 (провадження

№ 61-1272св20).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі №759/24061/19 (провадження №61-8593св21).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або вражати договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті нівелювання правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний, є недійсним.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття/ зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від08 лютого 2023 у справі №359/12165/14-ц (провадження

№ 61-13417св21).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) через можливість доступу до майна боржника, навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі №523/17429/20 (провадження №61-2612св23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як: фіктивного (стаття 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 в справі №569/6427/16 (провадження №61-39814 св18).

Для позаконкурсного оспорювання характерне застосування основоположних засад приватного права, таких як добросовісність, заборона зловживання правами тощо, з точки зору того, чи завдає той чи інший правочин або навіть конструкція шкоду кредиторам. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа). Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 в справі №755/17944/18 (провадження №61-17511св19).

Цивільно-правовий договір (в тому числі, і договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2019 в справі №405/1820/17 (провадження № 61-2761св19).

У постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17). Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною (така правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19).

За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ТОВ «Єлецький посад», відчужуючи 28.06.2023 належне йому на праві власності нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , було обізнане про позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства на загальну суму 558818,02 грн, а також про те, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2023 у цивільній справі № 751/3052/23, яким стягнуто з Товариства 1008,21 грн на користь ОСОБА_2 , не набрало законної сили та може бути переглянуте судом апеляційної інстанції у бік збільшення стягнутих сум, а тому очевидно передбачало негативні фінансові наслідки для себе.

Посилання ТОВ «Єлецький посад» на ту обставину, що договір купівлі-продажу не може визнаватися недійсним, оскільки на момент укладення договору щодо товариства не було жодного судового рішення, яке набрало законної сили, чи виконавчого провадження про стягнення суми боргу, що було б перешкодою для укладення відповідної угоди про відчуження майна, а також не було жодних передумов для існування в майбутньому таких рішень, спростовуються матеріалами справи.

Судом враховується, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено 28.06.2023, тобто на наступний день після скасування арешту нерухомого майна за ціною (балансовою) в десять разів нижче ринкової та в три рази дешевше, ніж

ТОВ «Єлецький Посад» було придбано це приміщення в 2019 році, про що свідчить порівняльний аналіз цін, визначених у договорі купівлі-продажу нежилого приміщення від 24.12.2019 між ТОВ «Альянс міжнародного співробітництва» та

ТОВ «Єлецький посад» та договорі купівлі-продажу від 28.06.2023 між ТОВ «Єлецький посад» та ОСОБА_3 , а також удовідці прооціночну вартістьоб`єкта нерухомостівід 30.12.2023 (а.с. 62-64).

На фіктивність оспорюваного правочину вказує також індиферентна поведінка відповідача ОСОБА_3 , який отримавши позовну заяву з додатками засобами поштового зв`язку 23.05.2024 (а.с. 169), а відтак будучи обізнаним про розгляд даного спору, не з`явився до суду у наступні чотири судові засідання та не взяв участі у його вирішенні будь-яким іншим чином, що свідчить про відсутність у покупця спірного нежилого приміщення інтересу до його долі.

Відповідачами суду не надано доказів, що під час укладення договору їхня внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, та що сторони договору передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином. Відповідачі у справі не довели суду, що їхні дії, як сторін договору купівлі-продажу, не були направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за рахунок відповідача

ТОВ «Єлецький посад» рішення суду про стягнення грошових коштів.

Також, у ході судового розгляду відповідачі не надали суду доказів отримання ТОВ «Єлецький Посад» від ОСОБА_3 коштів у сумі 421527,00 грн, про що зазначено у пункті 2.1 договору купівлі-продажу спірного приміщення.

За таких обставин, вимога позивачки про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 28.06.2023 між ТОВ «Єлецький Посад» та ОСОБА_3 , зареєстрованого за № 5003 та посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В., підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є нотаріус.

У частині першій статті 9 Закону України ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить забезпечення проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Верховний Суд у своїх постановах від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19, від 17.08.2022 № 450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21 вказав, що належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Із огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.06.2023 за індексним № 68223573, прийнятого на підставі договору купівлі-продажу від 28.06.2023, укладеного між ТОВ «Єлецький Посад» та ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача належить стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями12,13,81,141, 258,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Єлецький Посад», ОСОБА_3 провизнання договорунедійсним таскасування рішеннядержавного реєстратора задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 28.06.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад» та ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Юлією Володимирівною, зареєстрований в реєстрі за № 5003.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Костюк Юлії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.06.2023, індексний номер рішення: 68223573.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад», ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по

805,20 грн (вісімсот п`ять гривень 20 копійок) з кожного у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивачка: ОСОБА_2 , місце проживання:

АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад», місцезнаходження: вул. Князя Чорного, 11а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 43279182.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя