Ухвала

від 12.08.2024 по справі 607/11416/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/11416/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/269/24 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ухвала суду

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю - секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

засуджених ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі в режимі відеоконференцзв`язку, апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2024 року, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 від 20 березня 2024 року про перегляд вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від від 05 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 1201800000000318 від 29 травня 2018 року за нововиявленими обставинами

в с т а н о в и л а :

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від від 05 листопада 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.4 ст.368 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 2 (два) місяці з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 (три) роки з конфіскацією майна.

Також цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України і призначено йому покарання у виді 250 (двохсот п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 1 (один) рік і звільнено його від призначеного за даним вироком покарання на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності; визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України і призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 2 (два) роки з конфіскацією майна.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня 2022 року, за наслідками розгляду поданих стороною захисту апеляційних скарг, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року змінено, виключено із мотивувальної частини вироку посилання на кваліфікуючу ознаку складу злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України - вимагання неправомірної вигоди, а в решті вирок суду залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 11 листопада 2023 року, за наслідками розгляду касаційних скарг захисників засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , вказану вище ухвалу Тернопільського апеляційного суду Тернопільської області від 23 березня 2022 року залишено без змін.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2024 року заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини для перегляду судового рішення не можуть вважатися нововиявленими в розумінні статті 459 КПК України і, як самі по собі, так і в сукупності з раніше встановленими у даному кримінальному провадженні обставинами, не свідчать про неправильність вироку суду першої інстанції відносно засуджених.

В апеляційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 вважає ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2024 року незаконною, оскільки вона прийнята з порушенням вимог кримінального і кримінального процесуального законодавства України.

На переконання апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано, без посилання на закон, відхилив наступні нововиявлені обставини:

- наявність податкових повідомлень-рішень, що встановлено Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 р., які не досліджувалися судом першої інстанції;

- обставина про достеменно точну дату, якою є 22.09.2017 р., коли був складений акт перевірки і після цієї дати до нього не могли вноситись зміни, що підтверджено Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 р. і відповідями на адвокатський запит від Головного управління ДПС у Тернопільській області від 02.03.2023 р. та 10.03.2023 р.;

- обставина про встановлений факт відсутності підробки акту перевірки № 6199/19-00-14-01/30556753, що підтверджується Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 р.;

- обставина щодо ситуації із розслідуванням кримінального провадження № 12017000000001361;

- завідомо неправдиві показання свідків під час розгляду даної справи;

- відсутність свідка ОСОБА_11 26.09.2017 р. під час допиту у м. Києві і те, що в цей день вона не підписувала ні протокол допиту, ні письмову згоду на залучення до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих розшукових дій.

Також вказує, що суд не обґрунтував та не проаналізував чому заявлені нововиявлені обставини не відповідають критеріям, які передбачені ч.2 ст.459 КПК України, а стороною обвинувачення не надано жодних доказів на спростування доводів заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Стверджує про необґрунтованість оскаржуваного ним рішення, оскільки судом не було надано відповіді на аргументи сторони захисту щодо дотримання критерію нововиявлених обставин щодо висновків Львівського апеляційного адміністративного суду про дату складання акту перевірки і відсутності факту його підробки; розслідування кримінального провадження № 12017000000001361; неправих показань свідків і обставин допиту свідка ОСОБА_11 26.09.2017 р.

Окремо апелянт зазначає про наявність провокації злочину, що випливає, на його переконання, із нововиявлених обставин і це питання не було проаналізовано судом.

Зазначає про неповноту судового розгляду, оскільки в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції всебічно і повно не досліджено об`єктивну і суб`єктивну сторону злочину; не проаналізовано роль кожного обвинуваченого у вчиненні злочину; не досліджено протиріч у показаннях свідків та у доказах по справі.

Вказує про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, мотивуючи це тим, що судом не взято до уваги того, що ОСОБА_7 не знав про наведені ним вище обставини і вони йому стали відомі лише у 2023 році.

Вважає, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, оскільки суд зробив хибний висновок, оцінюючи показання свідків у справі як правдиві, логічні і взаємодоповнювані; неправильно оцінив показання свідка ОСОБА_12 , який тривалий час не з`являвся у судове засідання; дав неправильну оцінку Постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 р.; неправильно оцінив відеозапис прес-конференції керівника ПП Добрий самарянин ОСОБА_12 яка, на думку апелянта, проведена з метою дати розуміння про обставини провокації злочину.

Як підставу для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апелянт вказує те, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. В обґрунтування цих доводів, сторона захисту наголошує, що всі події даного кримінального провадження є результатом провокації по відношенню до засудженого ОСОБА_7 і це залишено місцевим судом поза увагою під час розгляду заяви про перегляд вироку за нововивленими обставинами.

Акцентує увагу на тому, що за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Зокрема, на думку апелянта, суд не дав відповіді чому використав як джерело доказів показання свідків ПАП Добрий Самарянин і не використав як джерело доказів показання засуджених; не навів переконливих мотивів на спростування тієї нововиявленої обставини, що свідок ОСОБА_11 не допитувалась 26.09.2017 р.; не взяв до уваги доказів сторони захисту щодо ідентичності протоколів допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 і, відповідно, не взяв до уваги можливість застосування, у контексті нововиявлених обставин, доктрини плодів отруєного дерева.

Наголошує на неправдивості показань свідка ОСОБА_13 стосовно того, що її призначення на посаду директора ПП ОСОБА_14 було плановим, так як попередній директор мав звільнятися по стану свого здоров`я. На переконання свідка, такі показання свідка є введенням суду в оману, оскільки не перебуваючи на посаді директора жодного дня, вступивши на посаду, відразу ж написала заяву в поліцію.

Вважає, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, оскільки суд першої інстанції не надав оцінки доказам стосовно того, що ОСОБА_11 26.09.2017 р. знаходилась в м. Тернополі і не могла бути присутня в той день у м. Києві, у зв`язку з чим докази зібрані органом досудового розслідування на підставі її заяви на конфіденційне співробітництво повинні тлумачитись на корись його невинуватості.

Просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2024 року та ухвалити нову, якою заяву про перегляд вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами задовольнити, визнати невинуватим та виправдати засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду; захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 , засудженого ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів, просять скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2024 р. та ухвалити нову, якою заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 р. задовольнити, скасувати вказаний вирок суду і виправдати засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення; засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 ; прокурора, який рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни та відмовити у задоволенні апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів підстав для її задоволення не вбачає, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Аналіз матеріалів кримінального провадження та безпосередньо рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2024 р. свідчить, що суд першої інстанції дотримався цих вимог закону.

Підстав для повторного дослідження доказів, про які зазначено в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх неповністю або з порушеннями, і може (але не зобов`язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Відхиляючи доводи сторони захисту про повторне дослідження доказів, апеляційний суд виходить з відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження та доказів того, що судом першої інстанції вони були досліджені неповністю або з порушеннями.

Відповідно до приписів ч.2 ст.459 КПК України, якою регламентовано підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими або виключними обставинами, нововиявленими обставинами визнаються:

- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

За змістом вказаної правової норми нововиявлені обставини це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку чи ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності.

Системне тлумачення статті 459, пунктів 4,5 статті 462, статті 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони перебувають в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом з раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Виходячи із змісту заяви засудженого ОСОБА_7 , з якою він звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, апелянт не погоджується із вироком ухваленим судом першої інстанції, оспорюючи його законність у зв`язку з тим, що судом:

- не було досліджено і враховано обставини, встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 р.;

- надано неправильну оцінку показанням свідків, які апелянт вважає завідомо неправдивими;

- не враховано відсутність результатів щодо іншого кримінального провадження стосовно існування невстановленої слідством особи, з якою ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вступили у попередню змову з метою вчинення інкримінованих засудженим злочинів;

- визнано його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення на підставі недопустимих доказів, які зібрані відповідно до заяви ОСОБА_11 на конфіденційне співробітництво і, відповідно, не враховано, що усі зібрані матеріали досудового розслідування є результатом провокації відносно нього.

Апеляційний суд констатує, що доводи засудженого ОСОБА_7 , наведені у заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, були перевірені судом першої і отримали належну правову оцінку, з якою колегія суддів погоджується.

Зокрема, суд першої інстанції правильно зазначив, що обставини, які встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 р., не можуть вважатися нововиявленими, в контексті положень ст.459 КК України, оскільки наявність податкових повідомлень-рішень № 0008291401, № 0008301401 № 0008321403, про які вказує апелянт, стосується виключно нарахування штрафних санкції та основних платежів за наслідками проведеної податкової перевірки, з якими не погоджувався платник податку (ПАП Добрий самарянин) і тому такі відомості не могли вплинути на прийняття судового рішення у даному кримінальному провадженні, в якому ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обвинувачувались в одержанні службовою особою та пособництві службовій особі в одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, вчиненому за попередньо змовою групою осіб.

Також, жодним чином не впливає на висновки суду першої інстанції, викладені у вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року, дата складання акту перевірки від 22.09.2017 р., так як ця обставина не породжувала для платника податку будь-яких негативних наслідків і, в цілому, така обставина не впливала на оцінку доказів по справі, якими було підтверджено, що сума податкових зобов`язань та нарахованих штрафних санкцій в акті перевірки внесена відповідно до домовленостей, які обговорювались ОСОБА_8 та представником ПАП Добрий самарянин.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що рішення Львівського апеляційного адміністративного суду за результатами розгляду апеляційних скарг ПАП Добрий самарянин та ГУ ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 р., постановлено 26.06.2018 р., а вирок суду, законність якого оспорюється стороною захисту, ухвалено 05.11.2021 р.

Тому, обставини, встановлені цим судовим рішенням, крім того, що вони самі по собі, як і разом із раніше встановленими обставинами не доводять неправильність вказаного вище вироку, так і не можуть вважатися такими, які не були відомі суду чи особі, яка звертається із заявою про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, що є обов`язковим критерієм визначення таких обставин нововиявленими.

Як слідує з ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2024 року, розглядаючи заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 листопада 2021 року, суд першої інстанції, за клопотанням заявника, допитав свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ..

Показання вказаних свідків місцевим судом проаналізовано в сукупності з їх показами наданими при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції та у поєднанні з іншими доказами у цьому ж провадженні, в якому ухвалено вирок 05 листопада 2024 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Показання вказаних вище свідків були також предметом перевірки Тернопільського апеляційного суду за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_20 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 .

Колегія суддів також звертає увагу, що твердження, які апелянт вважає неправдивими у показаннях свідка ОСОБА_17 про те, що він був юрисконсультом ПП Добрий самарянин, а не, як вважає апелянт, власником і бенефіціаром чи свідка ОСОБА_11 про те, що її призначення на посаду директора підприємства було плановим, жодним чином не впливають на загальну оцінку доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував доведеність вини засуджених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Тому, підстав стверджувати про неправдивість показань цих свідків, так як про це зазначає адвокат ОСОБА_9 в контексті доводів про перегляд судового рішення за нововивявленими обставинами, колегія суддів не вбачає і погоджується з правовою оцінкою, яку надав цим доказам суд першої інстанції.

Що стосується доводів апелянта про те, що судом не досліджено об`єктивну і суб`єктивну сторону злочину та не проаналізовано роль кожного обвинуваченого у вчиненні злочину, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими. Це не стосується предмету дослідження суду при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки початково суд повинен надати оцінку прийнятності доводів заявника про наявність таких обставин. Відсутність підстав визнати наведені заявником обставини нововиявленими, що мало місце в даному випадку, не породжує обов`язку суду давати оцінку складу кримінального правопорушення, за яким засуджена особа, щодо наявності в її діях об`єктивної і суб`єктивної сторони злочину, за який її засуджено.

Твердження апелянта про недопустимість доказів у даному кримінальному провадженні з тих мотивів, що свідок ОСОБА_11 не могла бути допитана у м. Києві 26.09.2017 р. і написати у цей день заяву на конфіденційне співробітництво, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Апеляційний суд звертає увагу, що свідок ОСОБА_11 під час допиту у суді першої інстанції, як при розгляді кримінального провадження по суті, так і під час розгляду заяви про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, неодноразово підтвердила факт написання нею заяви до правоохоронних органів про вчинення злочину та залучення її до конфіденційного співробітництва.

Докази, здобуті за результатами проведення негласних слідчих розшукових дій оцінені судом в сукупності та поєднанні з іншими доказами, здобутими під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Крім того, оцінка доказів, здобутих під час досудового розслідування, була предметом перевірки судів першої, апеляційної та касаційної інстанції. Підстав для визнання таких доказів недопустимими, виходячи з положень ст.ст.86, 87 КПК України не встановлено.

На переконання колегії суддів, факт виготовлення і отримання електронного ключа ОСОБА_11 , як директором підприємства, 26.09.2017 р., на що звертає увагу апелянт, з урахуванням аналізу матеріалів кримінального провадження і доказів покладених в основу вироку, не може свідчити про фальсифікацію факту її звернення до правоохоронних органів і, відповідно, не дає підстав стверджувати про неналежність доказів, здобутих після її письмово повідомлення про злочин.

Стосовно недоведеності існування невстановленої особи, розслідування щодо якої здійснюється в іншому кримінальному провадженні, на якому акцентує увагу апелянт, то колегія суддів вважає, що ці обставини жодним чином не впливають на доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильність правової оцінки його діянь, а також не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки не відповідають жодному з критеріїв, визначених ст.459 КПК України.

У заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, а також в апеляційній скарзі сторона захисту підіймає питання про провокацію злочину відносно засудженого ОСОБА_7 , з огляду на наявність обставин, які апелянт вважає нововиявленими.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наведені засудженим ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_9 доводи про наявність обставин, які б давали підстави переглянути вирок суду першої інстанції в порядку глави 34 КПК України, є безпідставними, а їх твердження щодо провокації злочину були детально проаналізовані, перевірені та відхилені як необґрунтовані судом апеляційної інстанції під час розгляду апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_20 .

Окрім того, твердження сторони захисту про провокацію злочину зі сторони правоохоронних органів зводяться до оцінки доказів у кримінальному провадженні, які були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанції та отримали відповідну правову оцінку, правильність якої підтверджена рішенням суду касаційної інстанції.

Твердження апелянта про те, що суд не обґрунтував чому заявлені ним нововиявлені обставини не відповідають критеріям, які передбачені ч.2 ст.459 КПК є безпідставними і спростовуються змістом оскаржуваної ним ухвали Тернопільського міськрайонного суду, в якій детально проаналізовано кожен з аргументів заявника та з належною мотивацією викладено висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви засудженого ОСОБА_7 .

Не вбачає колегія судді підстав для висновку про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, про що зазначається в апеляційній скарзі, оскільки судом з достатньою повнотою досліджено мотиви звернення засуджено ОСОБА_7 до суду першої інстанції, задоволено його клопотання щодо допиту свідків, відображено правовий аналіз їх показань в сукупності з іншими доками у кримінальному провадженні.

З цих же підстав апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта про наявність суперечливих доказів у справі, а також про те, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, оскільки такі докази захисник пов`язує з наявністю, на його думку, провокації злочину, висновки щодо якої наведено вище.

Колегія суддів погоджується з мотивами, наведеними в ухвалі місцевого суду щодо відхилення як доказу нововиявлених обставин відеозапису пресконференції, проведеної головою Вишнівецької селищної ОТГ (колишнім керівником ПП Добрий самарянин) ОСОБА_12 , на який посилається сторона захисту, оскільки вказаним відеозаписом зафіксовано висвітлення подій їх учасниками і такі відомості не містять жодних ознак обставин, як б давали підстави для перегляду вироку за нововиявленими обставинами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що наведені апелянтом обставини, як підстави для перегляду судового рішення, не відповідали критеріям, визначеним кримінальним процесуальним закон для визнання їх нововиявленими в контексті положень ст.459 КПК України.

Це рішення судом належним чином умотивовано і сумнівів у його законності в колегії суддів не виникає, а тому підстав до його скасування, про що захисник засудженого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_9 ставить питання в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.405, 407, 459 КПК України колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 травня 2024 року, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від від 05 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді