Рішення

від 15.04.2024 по справі 761/21491/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21491/22

Провадження № 2/761/1698/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Ганущака А.М.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_12.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в загальному провадженні цивільну справу за позовом Підприємства «Основа» Громадської організації Товариства книголюбів «Основа» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про витребування майна з чужого незаконного володіння та про припинення права іпотеки за іпотечним договором, -

в с т а н о в и в :

в жовтні 2022 року Підприємство «Основа» Громадської організації Товариства книголюбів «Основа» (надалі - позивач, Підприємство «Основа») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно: нежилі приміщення групи приміщень №6 (в літ. А) загальною площею 66,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Підприємства «Основа»; визнати припиненим право на іпотеку ОСОБА_4 за іпотечним договором від 31.05.2019, зареєстрованим в реєстрі за №1405, 1406, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В., іпотекодержателем за яким є ОСОБА_7, іпотекодавцем ОСОБА_3 .

Позов обгрунтовано тим, що позивач був власником нерухомого майна (нежилі приміщення групи приміщень №6 (в літ. А) загальною площею 66,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2010, ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2010 про виправлення помилок та роз`яснення постанови в адміністративній справі.

Однак, в позові зазначено, що Підприємство «Основа» стало жертвою незаконної схеми позбавлення права власності на нерухоме майно, яке вибуло з його володіння на підставі фіктивних документів щодо проведення прилюдних торгів, що встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2021 у справі №910/8330/21. У подальшому нежитлові приміщення були кілька разів відчужені до останнього набувача ОСОБА_3 , який, в силу положень ЦК України, вважається добросовісним набувачем.

Крім вказаного, сторона позивача також посилається на ту обставину, що йому стало випадково відомо про наявність рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2020 яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задоволено та звернуто стягнення на предмет іпотеки - вказані нежитлові приміщення відповідно до іпотечного договору між вказаними особами від 31.05.2019 і цього ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було здійснено державну реєстрацію іпотеки на спірне нерухоме майно за вказаним іпотечним договором. Вподальшому, постановою суду апеляційної інстанції від 22.09.2022 скасовано рішення суду першої інстанції по справі № 761/25245/19.

Позивач зазначає, що нерухоме майно, законним власником якого є позивач та про витребування якого заявлено позов, не може бути предметом іпотеки для забезпечення виконання зобов`язання, стороною якого позивач не являється, а тому ним заявлена позовна вимога про визнати припиненим право на іпотеку ОСОБА_4 за іпотечним договором від 31.05.2019.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.10.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

13.01.2023 на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 (надалі - відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що він є законним власником спірного нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 17.01.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В.

Вважає, що постанова Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2010 та ухвала від 12.06.2010 у справі №2а-225/2010 мають ознаки завідомо підроблених документів, оскільки спір у цій справі вирішений із порушенням територіальної підсудності адміністративних справ, а згідно письмової відповіді Фастівського міськрайонного суду Київської області, яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження №4201701100000194 від 02.06.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, за номером справи №2а-225/2010 знаходиться справа за позовом ОСОБА_6 до УДАІ ГУМВС України про скасування постанови.

25.01.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, із змісту якої вбачається, що на підставі постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2010 та ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2010 здійснено державну реєстрацію прав власності на спірне нерухоме майно за позивачем у 2012 році. При цьому, Фастівський міськрайонний суд Київської області у відповіді від 23.11.22 за вих №05/09/404/22 надав копії вказаних рішень, повідомивши про дату набрання ними законної сили. А рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2021 у справі №910/8330/21 встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею на підставі фіктивних документів щодо проведення прилюдних торгів.

З 2014 року відповідач-1 своєю власністю - спірним нерухомим майном, не цікавиться взагалі, фактично не користується цими приміщеннями, не утримує їх, не проводить ремонтні роботи, не сплачує комунальні послуги тощо. Навпаки, позивачем надано всі докази того, що з 1998 року підприємство має зареєстроване місцезнаходження за адресою спірного майна: АДРЕСА_1 та фактично знаходиться за вказаною адресою, де розміщена книгарня позивача, є сумлінним користувачем та споживачем комунальних та експлуатаційних послуг для обслуговування приміщення.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2023 відмовлено в задоволення клопотання сторони відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2023 відмовлено в задоволенні клопотань представника відповідача про зупинення провадження та про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2023 закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

14.11.2023 у судовому засіданні судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - третя особа).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача-1 у судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_7 (надалі - відповідач-2) та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2010 у справі за позовом ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах підприємства громадської організації товариств книголюбів «Основа», до Шевченківської районної у м. Києві ради в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва про зобов`язання вчинити дії - зобов`язано Шевченківську районну у м. Києві раду вчинити дії з включення нежитлового приміщення, орендоване позивачем відповідно до договору оренди №375/2 від 14.12.2009, яке знаходиться у АДРЕСА_1 , до переліку об`єктів приватизації, та передати на приватизацію шляхом викупу орендарем - підприємством громадської організації книголюбів «Основа»; зобов`язано Шевченківську районну у м. Києві раду вчинити дії з укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, яке знаходиться у АДРЕСА_1 , з підприємством громадської організації книголюбів «Основа»; встановлено факт дійсності оцінки орендованого позивачем відповідно до умов договору оренди об`єкта оренди на момент укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , на основі договору №375/2 з підприємством громадської організації книголюбів «Основа»; встановлено факт вартості відповідно до договору оренди об`єкта оренди в розмірі 477 874 грн за якою здійснювати позивачем викуп об`єкта оренди; затверджено договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна (приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу від 09.06.2010, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва в особі начальника Управління Шевчука Є.Є., який діє на підставі Положення про Управління з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, затвердженого рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 25.11.2003, та «Основа» Підприємство громадської організації товариства книголюбів «Основа» (т.1 а.с. 10-19). Доказів її скасування матеріали справи не містять.

Відповідно до копії ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2010 задоволено заяву ОСОБА_8 про виправлення помилок та роз`яснення постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2010 у справі за позовом ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах підприємства громадської організації товариств книголюбів «Основа», до Шевченківської районної у м. Києві ради в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва про зобов`язання вчинити дії (т.1 а.с. 19-20).

Окрім того, на відповідний запит суду від 20.01.2023, Фастівський міськрайонний суд Київської області надав відповідь за вих.№05/09/478/23 від 23.01.2023 якою надіслав завірені копії вищевказаних судових рішень з відміткою про набрання ними законної сили (т.2 а.с. 12-22).

Доказів скасування або нечинності (недійсності) вказаних постанови та ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області, - матеріали справи не містять.

Згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №40204792 від 07.07.2015 спірне нерухоме майно зареєстроване на праві власності 03.09.2012 за Підприємством «Основа» на підставі постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2010 (т.1 а.с. 24-25).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2013 між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу - нежилих приміщень групи приміщень №6 (в літ А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,70 кв.м.

Відповідно до змісту договору, відчужувані нежилі приміщення належать продавцю ОСОБА_9 на підставі свідоцтва, виданого 30.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міхініч Т.І. за реєстровим №1102 та зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності 30.05.2013 (т.1 а.с.106-109).

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 17.01.2014, ОСОБА_10 відчужив спірні нежилі приміщення фізичній особі-підприємцю громадянину Тунісу ОСОБА_3 (т.1 а.с. 111-114).

Згідно наявної в матеріалах справи копії договору позики від 21.03.2019 вбачається, що він був укладений між відповідачем-2 (позикодавець) та відповідачем-1 (позичальник) на суму 6 200 000 грн. строком до 06.06.2019 (т.1 а.с.120-121).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 31.05.2019 між відповідачем-1 (іпотекодавець) та відповідачем-2 (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В.,предметом якого були спірні нежилі приміщення (т.1 а.с. 122-127).

Позивач вважає, що він є єдиним власником спірного нерухомого майна, яке вибуло з його володіння на підставі фіктивних документів щодо проведення прилюдних торгів, що встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2021 у справі №910/8330/21 та було кілька разів відчужене до останнього набувача ОСОБА_3 .

Так, Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.11.2021 у справі №910/8330/21 за позовом Підприємства «Основа» Громадської організації Товариства книголюбів «Основа» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: ОСОБА_9 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину в частині скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна (нежитлових приміщень групи приміщень №6 (в літ А) за адресою: АДРЕСА_1 ) з прилюдних торгів, серія та номер 1102, виданого 30.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міхніч Т.І. (т.1 а.с. 85-94)

Під час розгляду справи №910/8330/21 Господарський суд м. Києва встановив, що 10.04.2013 Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві було здійснено примусову реалізацію на прилюдних торгах нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень групи приміщень № 6 (в літ. А) загальною площею 66,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

За результатами реалізації вищевказаного нерухомого майна з прилюдних торгів на підставі протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна № 21728/1 від 10.04.2013, 25.04.2013 відповідачем було складено Акт про проведені публічні торги (реалізацію майна), затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Б.І Голій.

30.05.2013 на підставі акту про проведені публічні торги (реалізацію майна) відповідача від 25.04.2013, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міхніч Т.І. було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 1102.

29.12.2020 року позивачем було отримано лист № 220897 від 22.12.2020 в якому вказано, що державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Сливка А.І. не підписував та не видавав акт від 25.04.2013 про реалізацію майна, що належить Підприємству «Основа» Громадської організації Товариства книголюбів «Основа», прилюдні торги стосовно майна позивача з ініціативи відділу не проводились.

У зазначеному судовому рішенні суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено, що позивач не вчиняв жодних дій та правочинів щодо спірного нерухомого майна, не передавав та не відчужував його третім особам, не укладав жодних договорів щодо майна, не продавав та не дарував нерухоме майно, на вказане нерухоме майно не зверталось стягнення у порядку виконавчого провадження та позивач не був боржником за жодним виконавчим провадженням.

Судом також встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2020 у справі №761/25245/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про витребування майна та визнання недійсними свідоцтва про право власності і договорів іпотеки та купівлі-продажу об`єкта нерухомості - звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31.05.2019, що був укладений між ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , а саме на нерухоме майно - нежитлові приміщення №6 літ.А по АДРЕСА_1 , загальною площею 66,7 кв.м. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ОСОБА_4 за договором позики від 21.03.2019 в розмірі 6200 000 грн. шляхом продажу вказаного нерухомого майна на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» (т.1 а.с 98-105).

Позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2022 апеляційну скаргу Підприємства «Основа» задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07.12.2020 в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с. 141-158).

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за апеляційною скаргою Підприємства «Основа», як особи, яка не брала участі у справі, проте рішенням вирішувалося питання про її права та інтереси, виходив із того, що суд першої інстанції, розглядаючи спір між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та звертаючи стягнення на спірні нежилі приміщення, не залучив до участі у справі Підприємство «Основа», чим допустив порушення вимог процесуального закону, його прав та охоронюваних законом інтересів як власника цього майна на підставі постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2010 та ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2010 в адміністративній справі№2а-225/2010, про які неодноразово сам зазначав у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, вирішуючи позовні вимоги третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмету спору.

Звертаючись до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, позивач визначив відповідачем цих вимог ОСОБА_3 , як фізичну особу.

При цьому, суд звертає увагу, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 17.01.2014 був укладений не з фізичною особою ОСОБА_3 , а з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 .

Тобто, за цим договором ОСОБА_3 несе усі права та обов`язки не як фізична особа, а виключно як фізична особа-підприємець, як сторона договору спірного нерухомого майна.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч.2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Наведене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.07.2019 усправі № 916/1261/18.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Серія АБ №581927, яка знаходиться в матеріалах справи на з 21.06.2013 відповідач-1 ОСОБА_3 взятий на облік як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т.2, а.с. 37).

Як уже зазначалось, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.03.2023 відмовлено представнику відповідача-1 у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з підстав, що даний спір належить до юрисдикції господарських судів, в ухвалі вказано, що відповідачами у цій справі є фізичні особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , склад яких визначений позивачем і ніяких клопотань з приводу заміни відповідача ним не заявлялось.

Разом з цим, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, визначення суб`єктивного складу відповідачів - право позивача, який в даному випадку звернувся до відповідача-1 ОСОБА_3 , як фізичної особи, а не фізичної особи-підприємця.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Згідно зіст. 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16 роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналіз статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Оцінюючи фактичні обставини цієї справи та наведені норми права, висновки Великої Палати Верховного Суду, суд вважає, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, а саме до ОСОБА_3 , як до фізичної особи, а не як до ФОП ОСОБА_3 , а тому з цих підстав позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 нерухоме майно: нежилі приміщення групи приміщень №6 (в літ. А) загальною площею 66,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Підприємства «Основа» - задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 про визнання припиненим право іпотеки, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вказаної вимоги з наступних підстав.

За змістом ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 3 Закону).

Статтею 17 Закону передбачено підстави припинення іпотеки.

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Однак, стороною позивача не наведено жодної із вищепередбачених підстав для припинення іпотеки та не надано відповідних доказів, при цьому така позовна вимога до відповідача ОСОБА_4 , в даному випадку, не ґрунтується на зазначених вимогах Закону, а тому позовна вимога визнати припиненим право на іпотеку ОСОБА_4 за іпотечним договором від 31.05.2019, зареєстрованим в реєстрі за №1405, 1406, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В., іпотекодержателем за яким є ОСОБА_7, - задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, суб`єктний склад сторін, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

При розподілі судових витрат суд керується правилами ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 50 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 4, 12, 13, 50, 51, 76-82, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Підприємства «Основа» Громадської організації Товариства книголюбів «Основа» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про витребування майна з чужого незаконного володіння та про припинення права іпотеки за іпотечним договором, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст складений 14.08.2024.

Суддя: