Постанова

від 15.04.2025 по справі 761/21491/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/21491/22

провадження № 22-ц/824/2723/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Підприємства «Основа» Громадської організації товариства книголюбів «Основа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про витребування майна з чужого незаконного володіння та про припинення права іпотеки за іпотечним договором, за апеляційною скаргою представника Підприємства «Основа» Громадської організації товариства книголюбів «Основа» - адвоката Грабовської Юлії Сергіївни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року в складі судді Пономаренко Н. В.,

встановив:

11 жовтня 2022 року Підприємство "Основа" Громадської організації товариства книголюбів «Основа» (далі - підприємство "Основа") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент комунальної власності КМР (КМДА)) про витребування майна з чужого незаконного володіння та про припинення права іпотеки за іпотечним договором.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що було законним власником нерухомого майна (нежилі приміщення групи приміщень № 6 (в літ. А) загальною площею 66,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2010 року, ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2010 року про виправлення помилок та роз`яснення постанови в адміністративній справі. Державну реєстрацію права власності позивача було здійснено 03 вересня 2012 року.

Однак, підприємство "Основа" стало жертвою "незаконної схеми позбавлення права власності на нерухоме майно", що активно застосовувалося у 2013 -2014 роках, а саме шляхом укладення нікчемних правочинів на підставі підроблених документів щодо реалізації майна з прилюдних торгів та подальшого неодноразового відчуження такого майна до так званого добросовісного набувача - ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 листопада 2021 року у справі №910/8330/21 застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину в частині скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна (нежитлових приміщень групи приміщень №6 (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 ) з прилюдних торгів, серія та номер 1102, виданого 30.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міхніч Т. І.

У вересні 2021 року підприємству "Основа" стало випадково відомо про ухвалення рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/25245/19 від 07 грудня 2020 року, яким позов ОСОБА_2 задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31 травня 2019 року , укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: на нерухоме майно - нежитлові приміщення №6 в літ. А по АДРЕСА_1 , загальною площею 66,7 кв.м., у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики від 21 березня 2019 року у розмірі 6 200 000 грн шляхом продажу вказаного нерухомого майна на прилюдних торгах, у тому числі, у формі електронних торгів, відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження".

Вказане судове рішення було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року та в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В подальшому позивачу стало відомо, що 29 липня 2013 року право власності на нежитлове приміщення групи приміщень №6 ( в літ. А) загальною площею 66,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_3

17 січня 2014 року, на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень №290 від 17.01.2014, право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстровано за ОСОБА_1

31 травня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. було здійснено державну реєстрацію іпотеки на спірне нерухоме майно позивача за іпотечним договором від 31 травня 2019 року, іпотекодержателем визначено ОСОБА_2 , іпотекодавцем - ОСОБА_1 .

Оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача поза його волею, на підставі фіктивних документів щодо проведення прилюдних торгів, з 2013 по 2022 рік підприємство "Основа" є його сумлінним користувачем та споживачем комунальних та експлуатаційних послуг для його обслуговування, позивач просив суд:

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нерухоме майно: нежилі приміщення групи приміщень №6 (в літ. А) загальною площею 66,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на користь підприємства "Основа";

визнати припиненим право іпотеки ОСОБА_2 за іпотечним договором від 31 травня 2019 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1405, 1406, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В., іпотекодержателем за яким є ОСОБА_2 , іпотекодавцем ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

13.09.2024 представник підприємства «Основа» - адвокат Грабовська Ю. С. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Вважає висновок суду першої інстанції про пред`явлення позову до неналежного відповідача таким, що не відповідає обставинам справи та чинному законодавству, оскільки власником нерухомого майна в Україні може бути виключно фізична особа.

Щодо вказівки у договорі купівлі-продажу спірних нежилих приміщень від 17 січня 2014 року між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 в преамбулі на фізичну особу-підприємця, звертає увагу, що вказаний договір підписано представником покупця - ОСОБА_4 на підставі довіреності від 05 липня 2013 року, посвідченої приватним нотаріусом Каплуном Ю. В. Особою, яка видала довіреність, є ОСОБА_1 , тобто фізична особа, а не ФОП.

Спірне нерухоме майно передано в іпотеку ОСОБА_1 як фізичною особою, а не ФОП. Останній не міг здійснювати підприємницьку діяльність з використанням спірного нерухомого майна, оскільки не мав до нього доступу та не використовував його з 2014 року. При цьому наявність виписки про державну реєстрацію власника нерухомості як ФОП з відповідним видом діяльності КВЕД не може розцінюватись як необхідність визначення відповідачем у справі власника майна як ФОП, а не як фізичної особи.

11.04.2025 представник ОСОБА_2 - адвокат Донська К.Б. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник підприємства "Основа" - Грабовська Ю.С. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_1 - адвокати Угленко О.Ю., Зорін О. В., а також представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Донська К.Б. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2009 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради ( орендодавець) та підприємством "Основа" ( орендар) укладено договір №375/2 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Відповідно до п.1. 2. вказаного договору орендодавець на підставі Розпорядження голови Шевченківської районної у м. Києві ради №188 від 17.11.2009 зобов`язується передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення загальною площею 66,7 кв.м., а саме: цоколь з орендованою площею 66,7 кв.м., згідно поверхового плану приміщення розміщене за адресою: АДРЕСА_2 . Мета оренди - під книгарню (а.с.182 т.2).

14.07.2011 між Комунальним підприємством "Керуюча дирекція" Шевченківської районної у м. Києві ради (орендодавець) та підприємством "Основа" в особі директора Трофимової Л. В. (орендар) укладено додаткову угоду до договору №375/2 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва. Сторони домовились, що договір діє до 31 березня 2012 року включно (а.с.188 т.2).

Судом встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2010 у справі за позовом Трофимової Л. В., яка діяла в інтересах підприємства «Основа», до Шевченківської районної у м. Києві ради в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва про зобов`язання вчинити дії - зобов`язано Шевченківську районну у м. Києві раду вчинити дії з включення нежитлового приміщення, орендоване позивачем відповідно до договору оренди №375/2 від 14.12.2009, яке знаходиться у м. Києві, вул. Пушкінська, 8А, до переліку об`єктів приватизації, та передати на приватизацію шляхом викупу орендарем - підприємством громадської організації книголюбів «Основа»; зобов`язано Шевченківську районну у м. Києві раду вчинити дії з укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу, яке знаходиться у м. Києві, вул. Пушкінська, 8А, з підприємством громадської організації книголюбів «Основа»; встановлено факт дійсності оцінки орендованого позивачем відповідно до умов договору оренди об`єкта оренди на момент укладання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , на основі договору №375/2 з підприємством громадської організації книголюбів «Основа»; встановлено факт вартості відповідно до договору оренди об`єкта оренди в розмірі 477 874 грн за якою здійснювати позивачем викуп об`єкта оренди; затверджено договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна (приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу від 09.06.2010, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва в особі начальника Управління Шевчука Є.Є., який діє на підставі Положення про Управління з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, затвердженого рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 25.11.2003, та «Основа» Підприємство громадської організації товариства книголюбів «Основа».

Відповідно до копії ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2010 задоволено заяву ОСОБА_5 про виправлення помилок та роз`яснення постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2010 у вказаній справі.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №40204792 від 07.07.2015 спірне нерухоме майно зареєстроване на праві власності 03.09.2012 за підприємством «Основа» на підставі постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2010.

09 липня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень групи приміщень №6 (в літ А), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,70 кв.м.

Відповідно до свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Міхніч Т. І. за реєстровим номером 1102, на підставі акта про реалізацію майна, затвердженого відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у мсті Києві 25 квітня 2013 року, ОСОБА_6 належало на праві власності майно, що складається із нежилих приміщень групи приміщень № 6 (в літ. «А»), загальною площею 66,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке придбано ОСОБА_6

за 287 000,00 грн, що раніше належали підприємству «Основа» на підставі постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2010 року, ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 12 червня 2010 року (справа № 2а-225/2010), зареєстрованих Київським міським бюро технічної інвентаризації 03 вересня 2012 року під реєстровим номером 3238-П у книзі 23п-258, реєстраційний номер майна: 37522290.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15 листопада 2021 року у справі №910/8330/21, яке набрало законної сили, позовні вимоги підприємства «Основа» до відділу ДВС, третя особа - ОСОБА_6 , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено частково. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину в частині скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна (нежитлових приміщень групи приміщень № 6 (в літ. «А») за адресою: АДРЕСА_1 ) з прилюдних торгів, серія та номер 1102, виданого 30 травня 2013 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником вказаного об`єкту нерухомості на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного 17 січня 2014 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в особі представника

за довіреністю - ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. за реєстровим номером 290 (а. с. 111-114, т. 1).

01 березня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 у безпроцентну позику грошові кошти у розмірі 6 200 000,00 грн зі строком повернення до 06 червня 2019 року включно.

На забезпечення виконання зобов`язань за договором позики 31 травня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. за реєстровим номером 1405, 1406, відповідно до якого в іпотеку передано об`єкт нерухомого майна - нежилі приміщення групи приміщень № 6 (в літ. «А»), нежитлове приміщення, загальною площею 66,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 70976480391.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року (справа №761/25245/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року, скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову підприємства "Основа" про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 17 січня 2014 року був укладений не з фізичною особою ОСОБА_1 , якого позивач визначив відповідачем за вказаною вимогою, а з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Тобто, за цим договором ОСОБА_1 несе усі права та обов`язки не як фізична особа, а виключно як фізична особа-підприємець.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Серія АБ №581927, з 21.06.2013 ОСОБА_1 взятий на облік як фізична особа-підприємець з основним видом економічної діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т.2, а.с. 37).

Суд вважав, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, а саме до ОСОБА_1 , як до фізичної особи, а не як до ФОП ОСОБА_1 , а тому з цих підстав позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нерухомого майна на користь підприємства «Основа» задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про припинення права іпотеки ОСОБА_2 за іпотечним договором від 31.05.2019 року, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_1 є недоведеними.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статей 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно з частиною першою статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин (частина п`ята статті 26 ЦК України).

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці (далі - ФОП), фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №916/1261/18 викладено такі правові висновки.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору, зокрема є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Як пояснив представник відповідача Бена Хажа С.М. в судовому засіданні, спірне нерухоме майно придбавалось ним з метою ведення підприємницької діяльності.

Відповідно до інформації, яка міститься у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, з 20.06.2013 ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП, видами діяльності є: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 37, 38 т.2).

Відомості про припинення позивачем підприємницької діяльності в матеріалах справи відсутні.

Встановлено, що підприємство "Основа" просить витребувати спірне нерухоме майне у ОСОБА_1 , який є власником вказаного об`єкту нерухомості на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень, укладеного 17 січня 2014 року між ОСОБА_3 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в особі представника

за довіреністю - ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. за реєстровим номером 290.

Згідно з технічним паспортом спірного нерухомого майна, нежилі приміщення групи приміщень №6 ( в літ. "А") площею 66,7 кв.м., що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , віднесено до приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок (а.с. 31-34 т.2).

У заяві про закриття провадження у справі представник ОСОБА_1 указував на порушення правил юрисдикції, зокрема з тих підстав, що належний останньому об`єкт нерухомого майна має комерційне призначення, тобто його правомірне використання пов`язано зі здійсненням господарської діяльності.

З урахуванням встановлених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що спір в цій справі, який виник за участю суб`єктів господарювання з метою здійснення підприємницької діяльності у спірних нежитлових приміщеннях, належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки суд першої інстанції не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушив норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянув у порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалене ним судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України апеляційний суд роз`яснює позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови він може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Підприємства «Основа» Громадської організації товариства книголюбів «Основа» - адвоката Грабовської Юлії Сергіївни задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 квітня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Підприємства «Основа» Громадської організації товариства книголюбів «Основа» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про витребування майна з чужого незаконного володіння та про припинення права іпотеки за іпотечним договором закрити.

Повідомити Підприємство «Основа» Громадської організації товариства книголюбів «Основа», що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити Підприємству «Основа» Громадської організації товариства книголюбів «Основа» про його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.05.2025.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук