Рішення

від 15.08.2024 по справі 903/529/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

15 серпня 2024 року Справа № 903/529/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"

про ухвалення додаткового рішення

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство"

про стягнення 1529703грн. 04коп.

за відсутності учасників справи

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 01.08.2024 у справі №903/529/24 позов задоволено повністю; ухвалено стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 1529703грн. 04коп. основного боргу, а також 18356грн. 44коп. витрат по сплаті судового збору.

09.08.2024 від позивача - ТОВ "Західземлепроект" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №903/529/24, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на користь позивача - ТОВ "Західземлепроект" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000грн.

У заяві про ухвалення додаткового судового рішення позивач просив розглянути питання щодо винесення додаткового судового рішення без участі позивача.

Ухвалою суду від 09.08.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, судове засідання призначено 15 серпня 2024 року.

Ухвала суду надіслана та доставлена сторонам до їх електронного кабінету 10.08.2024, що підтверджується відповідними довідками.

14.08.2024 представник відповідача подав суду пояснення-заперечення щодо ухвалення додаткового рішення, в яких просить суд прийняти дані пояснення як позицію Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 15000грн витрат на професійну правничу допомогу та відмовити у прийнятті додаткового рішення по даній справі щодо стягнення з відповідача таких витрат.

Також, 15.08.2024 представник відповідача подав заяву про проведення судового засідання 15.08.2024 без участі представника відповідача та просив врахувати подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши подану заяву та наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

Позивач - ТОВ "Західземлепроект" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" 1529703грн. 04коп. заборгованості за надані послуги. Також, просив стягнути з відповідача 18356грн. 45коп. витрат по сплаті судового збору та судові витрати на правничу допомогу адвоката, докази яких будуть подані в порядку ГПК України після прийняття рішення суду. Повідомив, що орієнтовні витрати на правничу допомогу адвоката складають 15000грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору № 156/21 на виконання робіт (послуг) із землеустрою від 19.07.2021р. в частині оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою суду від 04.06.2024 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

01.08.2024 Господарським судом Волинської області ухвалено рішення у справі №903/529/24, яким позов задоволено повністю; ухвалено стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 1529703грн. 04коп. основного боргу, а також 18356грн. 44коп. витрат по сплаті судового збору. Повне рішення складено та підписано 08.08.2024..

09.08.2024 від позивача - ТОВ "Західземлепроект" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №903/529/24, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у даній справі, яким стягнути з відповідача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на користь позивача - ТОВ "Західземлепроект" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000грн.

До заяви представник позивача додав докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-3 ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 та 5 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наявна в матеріалах справи № 903/529/24 довідка про доставку електронного листа свідчить, що рішення Господарського суду Волинської області від 01.08.2024 у даній справі в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету ТОВ Західземлепроект 08.08.2024, отже заява ТОВ Західземлепроект про ухвалення додаткового рішення подана в межах строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 даного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В частині 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивач повідомив, що орієнтовні витрати на правничу допомогу адвоката складають 15000грн. Повідомив, що докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката будуть надані в порядку ГПК України після прийняття рішення суду.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну (правничу) допомогу у справі позивачем надано суду докази, а саме: договір про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024; акт від 08.08.2024 про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024 на суму 15000 грн.

Судом встановлено, що 03.03.2024 між ТОВ Західземлепроект (Клієнт) та адвокатом Кулик Р.П. (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги №0303.

Відповідно до п. п.1.1. договору предметом цього договору є надання Адвокатом правової допомоги Клієнту у господарських справах. Для цього Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання: підготувати позовну заяву щодо стягнення дебіторської заборгованості по договору про надання послуг з метою подання останніх в Господарський суд Волинської області та/або Господарський суд Львівської області; здійснювати консультаційний супровід даних справ в господарських судах усіх інстанцій; за необхідності, готувати інші процесуально-судові документи по даних справах в господарських судах усіх інстанцій.

Згідно із п. 4.1. договору за результатами надання Адвокатом правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін. В акті вказується обсяг наданих Адвокатом послуг та їх вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатом поштою або електронною поштою.

Згідно п.4.3 договору оплата правничої допомоги здійснюється Клієнтом не пізніше одного місяця, починаючи з наступног дня, що йде за днем підписання акту.

Договір підписаний директором ТОВ «Західземлепроект» та адвокатом Кулик Р.П., завірений печатками сторін.

08.08.2024 між сторонами було підписано акт про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024.

Згідно вказано акту ТОВ «Західземлепроект» та Адвокат склали акт про те, що відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024 Адвокат надав Клієнту наступні юридичні послуги у справі №903/529/24: з`ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, підготовка клопотання про розгляд справи без участі представника позивача; здійснення консультаційного супроводу даної справи у період перебування останньої на розгляді у Господарському суді Волинської області. Послуги надані у повному обсязі. Претензії Клієнта до Адвоката щодо якості наданих послуг відсутні. Вартість наданих послуг становить 15000 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Крім того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі N 640/18402/19 у постанові від 28.12.2020 року, зазначив, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витрачено представником позивача, а отже є визначеним.

Отже, матеріалами справи та наданими доказами в сукупності підтверджується надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи №903/529/24 у заявленому обсязі на загальну суму 15000 грн.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Представник відповідача у справі - Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Ратнівське лісомисливське господарство клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подавав, проте просить суд відмовити у прийнятті додаткового рішення з викладених у поясненнях-запереченнях підстав, яке розцінюється як заперечення по суті заяви, оскільки зменшити можна до певної суми, а відповідач просить відмовити у прийнятті повністю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо доводів представника відповідача, що всі документи сторони позивача у даній справі підписані безпосередньо його керівником та жодних ознак участі у їх підготовці безпосередньо адвокатом відсутні, спростовуються наступним.

Підписання заяв по суті керівником установи, а не адвокатом, не спростовує обставин надання адвокатом правової допомоги щодо підготовки відповідних документів (подібний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №924/122/19).

Водночас до заяви долучено договір про надання правової допомоги №0303 від 03.03.2024, укладений між ТзОВ Західземлепроект і адвокатом Кулик Р.П., відповідно до якого адвокат надає клієнту правову допомогу, за результатами чого складається акт. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін, в акті вказується обсяг наданих бор послуг і їх вартість.

Предмет договору окреслено як зобов`язання адвоката підготувати позовну заяву щодо стягнення дебіторської заборгованості по договорах про надання послуг з метою подання останніх в Господарський суд Волинської області, здійснення консультаційного супроводу таких справ у господарських судах всіх інстанцій, за необхідності готувати процесуально-судові документи по таких справах в господарських судах всіх інстанцій (п.1.1).

До заяви позивач долучив акт про надання послуг відповідно до договору №0303 від 03.03.2024, складений 08.08.2024 на суму 15000грн, підписаний директором позивача Іваном Ірзою та адвокатом Кулик Р.П. Відповідно до акта адвокат надала клієнту послуги у справі №903/529/24.

Суд зауважує, що відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 вказує, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність і процесуального закону. Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

Щодо доводів представника відповідача, що поданий акт про надання послуг, містить виключно перелік послуг, без зазначення їх обсягу та вартості, їз зазначенням загальної суми, яка нічим не обгрунтована, а такий вид послуг як з`ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів охоплюється послугою з підготовки позовної заяви, спростовуються таким.

На переканання суду, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У даному випадку встановлено договором фіксований розмір гонорару, тому сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, чого відповідачем зроблено не було.

Аналогічної позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто суд не має підстав втручатися в договірні відносини між адвокатом і клієнтом, регулювати чи змінювати їхні домовленості. Натомість завдання суду - визначити обґрунтованість розміру витрат на правову допомогу і обсяг наданих адвокатом послуг, відшкодування яких покладається на іншу сторону спору.

Суд зауважує, що описані в акті від 08.08.2024 послуги є реальними і такими, що відповідають обставинам справи, а їх вартість є співмірною зі складністю справи, ціною позову, процесом її розгляду та суттю виконаної роботи.

Представник відповідача у поданих поясненнях-запереченнях не вказав обґрунтованих доводів та не подав до суду належних і допустимих доказів, які б підтвердили неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач не спростував доводів позивача про співмірність витрат зі складністю справи та обсягом документів в ній, відповідність заявленого розміру витрат переліку наданих послуг і витраченому адвокатом часу для їх надання, врахування значної ціни позову та значення вирішення справи для позивача.

Аналогічна позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 у справі №712/3590/22.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, предмета та підстав позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, результат розгляду спору, враховуючи умови договору про надання правничої допомоги, господарський суд дійшов до висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу у розмірі 15000грн є обґрунтованим, а заперечення представника відповідача є безпідставними. У зв`язку із чим, заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" про ухвалення додаткового рішення у справі №903/529/24 задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м.Київ, вул.Руставелі Шота, буд. 9А, код ЄДРПОУ: 44768034) особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" (44101, Волинська обл., Ковельський район, смт.Ратне, вул. Хмельницького Богдана, буд.67, код ЄДРПОУ ВП: 45015169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" (79015, Львівська обл, м.Львів, вул. Героїв УПА, буд. 73, код ЄДРПОУ 38287170) 15000грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне додаткове рішення складено 16.08.2024.

СуддяСлободян О. Г.