Постанова

від 30.09.2024 по справі 903/529/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Справа № 903/529/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Багацький Є.Г. (в режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 01 серпня 2024 року (повний текст складено 08.08.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2024 року (повний текст складено 16.08.2024) у справі №903/529/24 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект"

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство"

про стягнення 1 529 703 грн 04 коп

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 01 серпня 2024 року у справі №903/529/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 1 529 703 грн 04 коп задоволено.

Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 1 529 703 грн 04 коп основного боргу, а також 18356 грн 44 коп витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2024 року у справі № 903/529/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" про ухвалення додаткового рішення у справі №903/529/24 задоволено.

Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" про ухвалення додаткового рішення - залишити без задоволення.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 01 серпня 2024 року у справі №903/529/24; призначено справу №903/529/24 до розгляду на 30 вересня 2024 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2024 року у справі №903/529/24. Призначено справу №903/529/24 до розгляду на 30 вересня 2024 р. об 12:30 год. Об`єднано апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на рішення Господарського суду Волинської області від 01 серпня 2024 року та на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2024 року у справі №903/529/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувані рішення місцевого господарського суду законними та обгрунтованими, а тому просить залишити їх без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

В судове засідання представник позивача не з`явився. При цьому, у відзиві на апеляційну скаргу просив суд здійснювати розгляд справи без його участі.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційних скаргах.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 липня 2021 року між ДП "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Ратнеагроліс" (замовник) та ТОВ "Західземлепроект" (виконавець/позивач) був укладений договір №156/21 на виконання робіт (послуг) із землеустрою (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого виконавець зобов`язується виконати замовникові роботи (послуги), зазначені в п.1.2 договору (виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 3576,7000 га згідно додатку №2 до цього договору), а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (послуги).

Згідно з пунктом 2.2 договору ціна договору по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок становить 1788350 грн по твердих діючих на день підписання договору, розцінках.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставленого рахунку-фактури та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що підписуються обома сторонами на умовах відтермінування платежу протягом не більше 10 календарних днів.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що строк виконання робіт (послуг): початок - з моменту підписання договору, закінчення 31.12.2021.

Згідно пунктів 5.1, 5.2, 5.3 договору приймання-передача робіт (послуг) за договором оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується сторонами. По завершенні робіт (послуг) виконавець передає замовнику результати виконаних робіт (послуг) та два примірники Акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг). Замовник зобов`язаний протягом трьох робочих днів підписати Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та передати його виконавцю або направити виконавцю письмові зауваження до роботи (послуги).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи (послуги) (п.6.1.1 договору).

Згідно п. 7.2 договору у разі затримки надання послуг або надання не в повному обсязі, заявлених замовником, виконавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиданих послуг за кожний день затримки. Дана сума виключається із платежу наступного періоду (місяця, декади, тощо).

В пункті 10.1 договору сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2021, а в частині розрахунків - до їх повного завершення.

Також, між сторонами підписано Протокол погодження договірної ціни, який є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною (п. 11.1). Сторони підтвердили, що між ними досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 1 788 350 грн.

Додатком №2 до Договору, який є також його невід`ємною частиною (п.11.1) сторони узгодили перелік документацій із землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 3576,7000 га з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства.

02 лютого 2022 року між ДП "Ратнівське лісомисливське господарство" та ТОВ "Західземлепроект" підписано додаткову угоду №1/1 до договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою №156/21 від 19.07.2021 про таке: на підставі передавального акту від 28.12.2021, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України №980 від 31.12.2021, яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" шляхом реорганізації у вигляді приєднання перейшло до ДП "Ратнівське лісомисливське господарство", переходить до Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство"; сторони дійшли згоди змінити найменування замовника по договору на Державне підприємство "Ратнівське лісомисливське господарство".

Також, 17 січня 2023 року між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" та ТОВ "Західземлепроект" укладено додаткову угоду №2 до договору на виконання робіт (послуг) із землеустрою №156/21 від 19.07.2021 про те, що на підставі п.8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №889 "Про припинення Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" та затвердження складу комісії", наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 03.01.2023 №9 "Про затвердження передавального акту Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство". Відповідно до п.3.1 Положення про філію "Ратнівське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" філія діє від імені ДСГП "Ліси України" та в його інтересах.

Таким чином, додатковою угодою №2 до Договору сторони внесли зміни в договір, а саме змінили преамбулу договору.

Також у пунктах 3, 5, 6 додаткової угоди вказано, що сторони домовилися внести зміни у п.10.1 договору та виклали його у такій редакції: цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє по 30.06.2023, а в частині розрахунків до їх повного завершення. Всі інші умови договору залишаються без змін. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами і є невідємною частиною договору. Відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України умови даної додаткової угоди застосовуються до правовідносин між замовником та виконавцем з 02.01.2023.

Договір з додатками та додаткові угоди до нього підписані сторонами та завірені печатками обох сторін.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуги з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на загальну суму 1 529 703,04 грн, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень чи (або) заперечень щодо виконаних позивачем робіт та їх вартості.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, оплату за виконані роботи (надані послуги) не здійснив.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 1 529 703,04 грн.

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1 529 703,04 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 853, 854, 882 ЦК України.

При цьому, доводи апелянта про те, що 19.01.2022 договір 156/21 від 19.07.2021 припинив свою дію, як не виконаний, а відтак будь-якого обов`язку по договору у відповідача не виникло, колегія суддів важає безпідставними з огляду на таке.

Статтею 631 ЦК та ч.7 ст.180 ГК передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №910/9072/17 від 26.06.2018, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18.11.2019 №910/16750/18 зазначив, що навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. Верховний Суд також вказав, що поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Суд звертає увагу на те, що сторони за взаємною згодою підписали додаткові угоди №1/1 від 02.02.2022 та №2 від 17.01.2023 до договору №156/21 від 19.07.2021, які спрямовані на подальшу співпрацю та врегулювання правовідносин між сторонами, а також належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договорами.

Сам факт підписання сторонами додаткових угод свідчить про намір сторін продовжувати виконання господарського зобов`язання, що нівелює юридичне значення факту закінчення строку договору за раніше досягнутими домовленостями.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

В даному випадку сторони, керуючись загальними засадами цивільного законодавства: добросовісності та розумності підписували додаткові угоди до договорів, спрямовані на подальшу співпрацю та подальше врегулювання правовідносин між сторонами, а також належного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно з договором.

Колегія суддів зазначає, що вказані додаткові угоди, як і сам договір №156/21 від 19.07.2021, сторонами в судовому порядку не оспорювались, відтак судом першої інстанції вірно застосовано презумпцію правомірності правочину до даних правовідносин.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції враховується відсутність будь - яких звернень відповідача до позивача із відмовою від договору чи його розірвання у зв`язку із закінчення строку його дії, про інше суду не доведено.

Стосовно посилань відповідача на порушення положень підпункту "г" частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій" в частині перевищення максимального строку виготовлення землевпорядної документації, який становить 6 місяців з дати укладення договору, суд враховує, що виходячи з частини 3 ст.6, ст. 626 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Доводи скаржника про те, що строк виконання грошового зобов`язання для відповідача не настав, оскільки обов`язок з оплати послуг виникає з моменту отримання рахунку-фактури, які позивачем виставлені не були, колегією суддів також до уваги не беруться, оскільки за своєю правовою природою рахунок на оплату товару (рахунок-фактури) не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 614 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

Як вбачається з умов договору, додаткових угод до нього та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), у них зазначено усі необхідні реквізити, в тому числі, й номер розрахункового рахунку для здійснення оплати отриманих відповідачем послуг, а тому сама лише відсутність виставлених рахунків-фактур не може бути підставою для відмови у позові з огляду на ненастаннячерез це строку оплати наданих послуг.

Безпідставними також є посилання скаржника на відсутність рахунку-фактури, як на доказ оплати за послуги позивачу, оскільки самі лише рахунки-фактури не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з надання послуг, вони не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального виконання робіт, а отже як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 01 серпня 2024 року у справі №903/529/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 1 529 703 грн 04 коп задоволено. Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західземлепроект" 1 529 703 грн 04 коп основного боргу, а також 18356 грн 44 коп витрат по сплаті судового збору.

09 серпня 2024 року ТОВ "Західземлепроект" звернулось до Господарського суду Волинської області з заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі, яким стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" на користьпозивача - ТОВ "Західземлепроект" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

14 серпня 2024 року від представника відповідача через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли заперечення щодо ухвалення додаткового рішення, згідно яких просить суд відмовити у прийнятті додаткового рішення у даній справі.

Місцевий господарський суд, розглянувши заяву ТОВ "Західземлепроект" про ухвалення додаткового рішення, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення.

При цьому, суд першої інстанції, розподіляючи витрати, понесені ТОВ "Західземлепроект" на професійну правничу допомогу адвоката, зазначив в оскаржуваному рішенні, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн є доведеним та документально обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зіст.15 ГПК України,суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зістаттею 123 ГПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4статті 126 ГПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5ст.126 ГПК України).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертійстатті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятійстатті 129 ГПК Українивизначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятоїстатті 129 ГПК Українипід час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4статті 126 ГПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

Як вбачається, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу до справи надано копії договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024, акту від 08.08.2024 про надання послуг відповідно до договору про надання правничої допомоги №0303 від 03.03.2024 на суму 15000 грн.

Так, 03.03.2024 між ТОВЗахідземлепроект(клієнт) таадвокатом Кулик Р.П. (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги №0303, відповідно до п.п.1.1. якогопредметом цього договору є надання адвокатом правової допомоги клієнту у господарських справах. Для цього клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання: підготувати позовну заяву щодо стягнення дебіторської заборгованості по договору про надання послуг з метою подання останніх в Господарський суд Волинської області та/або Господарський суд Львівської області; здійснювати консультаційний супровід даних справ в господарських судах усіх інстанцій; за необхідності, готувати інші процесуально-судові документи по даних справах в господарських судах усіх інстанцій.

Згідно із п.4.1.договоруза результатами надання адвокатом правової допомоги складається акт, щопідписується представниками кожної зі сторін. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін. В акті вказується обсяг наданих Адвокатом послуг та їх вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом поштою або електронною поштою.

Згідно п.4.3 договору оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом не пізніше одного місяця, починаючи з наступног дня, що йде за днем підписання акту.

Договір підписаний директором ТОВ "Західземлепроект" та адвокатом Кулик Р.П., завірений печатками сторін.

08.08.2024 між сторонами підписаний акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, згідно якого адвокат надав клієнту наступні юридичні послуги у справі №903/529/24:з`ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, підготовка клопотання про розгляд справи без участі представника позивача; здійснення консультаційного супроводу даної справи у період перебування останньої на розгляді у Господарському суді Волинської області. Послуги надані у повному обсязі. Претензії клієнта до адвоката щодо якості наданих послуг відсутні. Вартість наданих послуг становить 15000 грн.

Проаналізувавши надані позивачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені витрати на суму 15000,00 грн є підтвердженими, співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (з огляду на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), відповідають критерію розумності їх розміру. При цьому, відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України.

Щодо доводів скаржника про те, що всі документи сторони позивача у даній справі підписані безпосередньо його керівником та жодних ознак участі у їх підготовці безпосередньо адвокатом відсутні, то колегія суддів зазначає, що підписання заяв по суті керівником товариства, а не адвокатом, не спростовує обставин надання адвокатом правової допомоги щодо підготовки відповідних документів (подібний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, Верховного Суду від 28.12.2019 у справі №924/122/19).

Водночас, до заяви долучено договір про надання правової допомоги №0303 від 03.03.2024, укладений між ТзОВ"Західземлепроект"і адвокатом Кулик Р.П., відповідно до якого адвокат надає клієнту правову допомогу, за результатами чого складається акт. Розмір вартості наданих послуг визначається за взаємною згодою сторін, в акті вказується обсяг наданих послуг і їх вартість.

Предмет договору окреслено як зобов`язання адвоката підготувати позовну заяву щодо стягнення дебіторської заборгованості по договорах про надання послуг з метою подання останніх в Господарський суд Волинської області, здійснення консультаційного супроводу таких справ у господарських судах всіх інстанцій, за необхідності готувати процесуально-судові документи по таких справах в господарських судах всіх інстанцій (п.1.1).

До заяви позивачем долучено акт про надання послуг відповідно до договору №0303 від 03.03.2024, складений 08.08.2024 на суму 15 000 грн, підписаний директором позивача Іваном Ірзою та адвокатом Кулик Р.П. Відповідно до акта адвокат надала клієнту послуги у справі №903/529/24.

Суд зауважує, що відповідно до ст.26 Закону України"Про адвокатуру та адвокатську діяльність",документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 вказує, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону УкраїниПро адвокатуру та адвокатську діяльністьі процесуального закону. Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

Щодо доводів скаржника, що поданий акт про надання послуг містить виключно перелік послуг, без зазначення їх обсягу та вартості, із зазначенням загальної суми, яка нічим не обгрунтована, а такий вид послуг як з`ясування фактичних обставин справи, вивчення наданих документів охоплюється послугою з підготовки позовної заяви, то колегія суддів зазначає, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальнимзаконом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У даному випадку встановлено договором фіксований розмір гонорару, тому сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, чого відповідачем зроблено не було.

Аналогічної позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд зауважує, що описані в акті від 08.08.2024 послуги є реальними і такими, що відповідають обставинам справи, а їх вартість є співмірною зі складністю справи, ціною позову, процесом її розгляду та суттю виконаної роботи.

При цьому, посилання скаржника на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами базуються виключно на його суб`єктивній думці про складність виконаної адвокатом роботи та не підтверджені жодними доказами, а по суті є загальними фразами. Жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, відповідачем не наведено.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Ратнівське лісомисливське господарство" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 01 серпня 2024 року та додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 15 серпня 2024 року у справі №903/529/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "03" жовтня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.