Рішення

від 05.08.2024 по справі 910/4290/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024Справа № 910/4290/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Бучинській М.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 329 432,02 грн,

Представники сторін:

від позивача: Демченко М.М.,

від відповідача: Становова Ю.В.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 329 432,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю отримання відповідачем коштів за банківськими гарантіями № KHAG318468732 та № KHAG318468736 від 13.09.2023, оскільки у правовідносинах із відповідачем, які склались внаслідок укладання договорів поставки № ЦЗВ-07-04723-01 від 19.09.2023 та № ЦЗВ-07-04823-01 від 21.09.2023, були форс-мажорні обставини, які призвели до несвоєчасного виконання позивачем своїх зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

22.04.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4290/24, підготовче засідання призначено на 29.05.2024.

21.05.2024 до суду через систему Електронний Суд представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій останній просить провести підготовче засідання, призначене на 29.05.2024 у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Також 21.05.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні 29.05.2024 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

27.05.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено, зокрема, клопотання про повернення відзиву на позовну заяву відповідачу без розгляду.

29.05.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшло клопотання, в якому зазначено про відсутність заперечень щодо закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

В підготовче засідання 29.05.2024 з`явилися представник відповідача, представник позивача не з`явився.

Розглянувши клопотання позивача про повернення відповідачу відзиву на позов без розгляду, заслухавши думку представника відповідача щодо цього клопотання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив залишити дане клопотання без задоволення через необґрунтованість.

У зв`язку із заявленим усно представником відповідача клопотанням про відкладення підготовчого засідання для надання можливості подати заперечення на відповідь на відзив, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив задовольнити вказане клопотання та відкласти підготовче засідання на 19.06.2024, встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив - 7 днів з дня отримання відповіді на відзив.

03.06.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В підготовче засідання 19.06.2024 з`явилися представники сторін.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 05.08.2024.

В судове засідання 05.08.2024 з`явились представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог, відповіли на поставлені запитання.

Так, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.09.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРІЗОЛТОРГ» (постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-07-04723-01 (надалі - Договір-1), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах Договору.

Найменування товару: електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл (обмежувачі перенапруги) (п. 1.2. Договору-1).

Відповідно до п. 2.1. Договору-1 постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації до цього Договору.

Згідно з умовами п. 4.1. Договору-1 постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до…) пункт призначення - відділ складського господарства виробничого підрозділу складського господарства філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця».

В п. 4.2. Договору-1 визначено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.6. Договору-1).

Згідно з п. 6.3. Договору-1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.10.2023) загальна ціна договору становить 685 700,10 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 137 140,02 грн, усього з ПДВ - 822 840,12 грн.

Також сторони в п. 11.1. Договору-1 визначили, що постачальник до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 2%, що становить 16 673,04 грн від вартості цього Договору. Строк дії забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання Договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії Договору не менше ніж на 1 календарний місяць.

Усі витрати, пов`язані із наданням забезпечення виконання цього Договору у формі банківської гарантії, здійснюються за рахунок коштів постачальника. Надана постачальником у якості забезпечення виконання Договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок банківської установи сплатити на користь покупця суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги покупця (бенефіціара) повинен становити не більше 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги (пункти 11.2., 11.3. Договору-1).

Відповідно до п. 11.8. Договору-1 у разі порушення постачальником умов цього Договору, а саме невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі непоставки товару у термін, встановлений п. 4.2. цього договору, покупець стягує забезпечення виконання Договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово попередивши про це постачальника.

Договір-1 діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених умовами договору (п. 16.1. Договору-1).

Специфікацією № 1 до Договору-1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.10.2023) сторони погодили найменування товару (асортимент), кількість, умови щодо його якості та вартість, яка складає 822 840,12 грн з ПДВ.

На виконання умов п. 11.1. Договору-1 позивачем 13.09.2023 було отримано в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» (надалі - Банк) гарантію № KHAG318468732 на суму 16 673,04 грн. За умовами вказаної гарантії Банк безумовно та безвідклично зобов`язується сплатити бенефіціару (відповідачу) повну суму договірного забезпечення (гарантовану суму) за першою письмовою вимогою замовника (бенефіціара), в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань за Договором протягом 5 робочих днів після дня отримання оригіналу письмової вимоги від бенефіціара про сплату суми гарантії, надісланого на зазначену в гарантії адресу до уваги Управління торгового фінансування. Ця гарантія є дійсною з дати набуття чинності до дати закінчення дії гарантії включно. Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути одержана Банком-гарантом не пізніше дати закінчення дії гарантії. Зобов`язання Банку-гаранта перед бенефіціаром припиняються в разі: сплати суми, на яку видано гарантію; настання дати закінчення дії гарантії; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом подання Банку-гаранту письмового повідомлення про звільнення його від обов`язків за гарантією, або шляхом повернення оригіналу цієї гарантії в Банк-гарант (незалежно від того яка сторона її повернула). З урахуванням змін до гарантії № KHAG318468732 від 13.09.2023, виданих 28.12.2023, датою закінчення дії гарантії визначено 01.05.2024.

Як зазначено позивачем, 27.11.2023 ним було частково поставлено товар на виконання умов Договору-1 відповідачу на суму 396 140,40 грн. При цьому, листом від 01.12.2023 № 29 повідомлено відповідача про затримку постачання, а саме настання форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасну поставки товару та надано сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-23-4573 від 29.11.2023.

19.12.2023 позивач на виконання умов Договору-1 поставив, а відповідач 21.12.2023 прийняв товар на загальну суму 426 699,72 грн з ПДВ, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною № 1177.

Крім того, листом від 21.12.2023 № 31 позивач додатково направив відповідачу інший сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-23-4802 від 20.12.2023 на підтвердження настання форс-мажорних обставин.

28.02.2024 позивач отримав повідомлення від Банку-гаранта № КНО-58.6.1/104 про виконання останнім платежу за гарантією № KHAG318468732 від 13.09.2023 в сумі 16 673,04 грн згідно з отриманим 22.02.2024 оригіналом письмової вимоги бенефіціара.

Крім того, 21.09.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРІЗОЛТОРГ» (постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-07-04823-01 (надалі - Договір-2), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах Договору.

Найменування товару згідно з п. 1.2. Договору-2: конструкційні матеріали (ізолятори).

Відповідно до п. 2.1. Договору-2 постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації до цього Договору.

Згідно з умовами п. 4.1. Договору-1 постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до…) пункт призначення - Київська обл, м. Фастів (або згідно рознарядки покупця) відповідно до «Інкотермс» у ред. 2020 року.

В п. 4.2. Договору-2 визначено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.6. Договору-2).

Згідно з п. 6.3. Договору-2 загальна ціна договору становить 5 212 649,60 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 1 042 529,92 грн, усього з ПДВ - 6 255 179,52 грн.

Також сторони в п. 11.1. Договору-2 визначили, що постачальник до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5%, що становить 312 758,98 грн від вартості цього Договору. Строк дії забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання Договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії Договору не менше ніж на 1 календарний місяць.

Усі витрати, пов`язані із наданням забезпечення виконання цього Договору у формі банківської гарантії, здійснюються за рахунок коштів постачальника. Надана постачальником у якості забезпечення виконання Договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок банківської установи сплатити на користь покупця суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги покупця (бенефіціара) повинен становити не більше 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги (пункти 11.2., 11.3. Договору-2).

Відповідно до п. 11.8. Договору-2 у разі порушення постачальником умов цього Договору, а саме невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі непоставки товару у термін, встановлений п. 4.2. цього договору, покупець стягує забезпечення виконання Договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово попередивши про це постачальника.

Договір-2 діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених умовами договору (п. 16.1. Договору-2).

Специфікацією № 1 до Договору-2 сторони погодили найменування товару (асортимент), кількість, умови щодо його якості та вартість, яка складає 6 255 179,52 грн з ПДВ.

На виконання умов п. 11.1. Договору-2 позивачем 13.09.2023 було отримано в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» (надалі - Банк) гарантію № KHAG318468736 на суму 312 758,98 грн. За умовами вказаної гарантії Банк безумовно та безвідклично зобов`язується сплатити бенефіціару (відповідачу) повну суму договірного забезпечення (гарантовану суму) за першою письмовою вимогою замовника (бенефіціара), в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань за Договором протягом 5 робочих днів після дня отримання оригіналу письмової вимоги від бенефіціара про сплату суми гарантії, надісланого на зазначену в гарантії адресу до уваги Управління торгового фінансування. Ця гарантія є дійсною з дати набуття чинності до дати закінчення дії гарантії включно. Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути одержана Банком-гарантом не пізніше дати закінчення дії гарантії. Зобов`язання Банку-гаранта перед бенефіціаром припиняються в разі: сплати суми, на яку видано гарантію; настання дати закінчення дії гарантії; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом подання Банку-гаранту письмового повідомлення про звільнення його від обов`язків за гарантією, або шляхом повернення оригіналу цієї гарантії в Банк-гарант (незалежно від того яка сторона її повернула). З урахуванням змін до гарантії № KHAG318468736 від 13.09.2023, виданих 28.12.2023, датою закінчення дії гарантії визначено 01.05.2024.

Як зазначено позивачем, 23.11.2023 ним на виконання умов Договору-2 поставлено товар частково на суму 2 113 820,46 грн. При цьому, листом від 01.12.2023 № 30 повідомлено відповідача про затримку постачання, а саме настання форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасну поставки товару та надано сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-23-4573 від 29.11.2023.

18.12.2023 та 19.12.2023 позивач на виконання Договору-2 поставив, а відповідач 20.12.2023 та 21.12.2023, відповідно, прийняв товар на загальну суму 617 595,12 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 1169 та № 1175.

Крім того, листом від 21.12.2023 № 32 позивач додатково направив відповідачу інший сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-23-4803 від 20.12.2023 на підтвердження настання форс-мажорних обставин.

28.02.2024 позивач отримав повідомлення від Банку-гаранта № КНО-58.6.1/103 про виконання останнім платежу за гарантією № KHAG318468736 від 13.09.2023 в сумі 312 758,98 грн згідно з отриманим 22.02.2024 оригіналом письмової вимоги бенефіціара.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що отримання відповідачем сум банківських гарантій було безпідставним, оскільки для позивача діяли форс-мажорні обставини, які унеможливили своєчасну поставку всього обсягу товару за Договорами 1, 2, про які відповідач своєчасно повідомлявся. Відтак, позивач вважає, що у даному випадку відсутні підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати банком гарантії відповідачу з рахунка позивача, у зв`язку з чим кошти за гарантіями у загальному розмірі 329 432,02 грн підлягають стягненню з відповідача як безпідставно отримані.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки частину товару за Договорами 1, 2 позивачем було поставлено із порушенням визначеного п. 4.2. договорів строку, що останнім не заперечується. Щодо посилань позивача на настання для нього форс-мажорних обставин, то відповідач зазначає, що оскільки повідомлення позивачем про такі обставини були надані відповідачу з порушенням строків, визначених п. 10.2. Договорів, позивач в силу умов п. 10.5. Договорів позбавляється права вимагати звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань. Відтак, відповідачем правомірно було направлено вимогу до Банку-гаранта про стягнення суми банківського забезпечення, адже позивач неналежно виконав взяті на себе зобов`язання із поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладені між сторонами Договори 1, 2 за своєю правовою природою є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

За приписами частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами ст. 629 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України та ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Сторонами визнається, що кінцевою датою поставки товару за Договором-1 було 13.12.2023, а за Договором-2 - 10.12.2023, з урахуванням направлення відповідачем 13.11.2023 та 10.11.2023 відповідних рознарядок за Договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

При цьому, відповідачем підтверджуються викладені позивачем у позовній заяві обставини щодо своєчасної поставки частини товару за Договорами.

Водночас, як встановлено судом із матеріалів справи, а саме, видаткової накладної від 19.12.2023 № 1177 на виконання Договору-1, та видаткових накладних від 18.12.2023 № 1169 та від 19.12.2023 № 1175 на виконання Договору-2, позивачем решту товару поставлено із порушенням визначеного у п. 4.2. договорів строку.

Вказані обставини щодо порушення строку позивачем визнаються, а тому у суду відсутні підстави вважати їх недостовірними.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 ГК України).

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч. 1 ст. 565 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 568 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321, гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Верховний Суд у вказаній справі зазначив, що при вирішенні спору про існування обов`язку гаранта платити за гарантією, в предмет доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов`язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.

Суд зазначає, що факт порушення позивачем своїх зобов`язань за Договорами 1, 2 в частині здійснення своєчасної поставки товару сторонами не оспорюється.

Водночас, позивач не погоджується лише із тим, що відповідач звернувся із письмовою вимогою до Банка-гаранта, за результатами розгляду якої останнім було сплачено кошти за гарантіями № KHAG318468736 та № KHAG318468732 від 13.09.2023 в загальному розмірі 329 432,02 грн з рахунка позивача, зазначаючи, що несвоєчасне виконання зобов`язань із поставки товару було зумовлене настанням форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, ворожі атаки, блокади, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Суд встановив, що сторони в п. 10.1. Договорів 1, 2 визначили випадки, за яких вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цими договорами, серед яких визначено страйк.

Відповідно до п. 10.2. Договорів 1, 2 сторона, що не може виконати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2. цього Договору про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цими договорами (п. 10.5. Договорів 1, 2).

Як вказує позивач та вбачається з матеріалів справи, 07.12.2023 на електронну пошту відповідача, обумовлену у Договорах 1, 2, листом від 01.12.2023 № 29 повідомлено Філію «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укразлізниця» про форс-мажорні обставини, які спричинили затримку в поставці товарів за Договором-1 - страйки польських перевізників, на підтвердження чого надано сертифікат Київської торгово-промислової палати від 29.11.2023 № 3000-23-4573. Цей же сертифікат позивачем було направлено відповідачу на електронну пошту листом від 01.12.2023 № 30 на підтвердження настання форс-мажорних обставин, які спричинили затримку в поставці товарів за Договором-2.

Надалі позивач 21.12.2023 направив на електронну пошту відповідачу лист від 21.12.2023 № 31, до якого на підтвердження настання форс-мажорних обставин за Договором-1 додатково надав сертифікат Київської торгово-промислової палати від 20.12.2023 № 3000-23-4802. Цього ж дня відповідачу надіслано лист від 21.12.2023 № 32 із долученням сертифікату Київської торгово-промислової палати від 20.12.2023 № 3000-23-4803 на підтвердження існування форс-мажорних обставин за Договором-2.

Так, вищевказаними сертифікатами Київської торгово-промислової палати від 20.12.2023 № 3000-23-4802 та № 3000-23-4803 засвідчено настання для Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІЗОЛТОРГ» форс-мажорних обставин щодо обов`язку із поставки та передачі у власність АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» товару відповідно до договорів № ЦЗВ-07-04723-01 від 21.09.2023 та № ЦЗВ-07-04823-01 від 21.09.2023, а саме: неможливість виконання поставки через блокаду руху вантажівок (страйк) польських перевізників що є форс-мажорними обставинами для постачальника - ТОВ «СЛАВЕНЕРГОПРОМ». Датою настання таких обставин визначено: 07.11.2023; датою закінчення - тривають станом на 20.12.2023.

При здійсненні оцінки вказаних доказів (сертифікатів Київської торгово-промислової палати) суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, за якою форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

Відповідно до норм чинного законодавства України обставина непереборної сили звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не прийняв надані позивачем сертифікати Київської торгово-промислової палати та 22.01.2024 направив позивачу претензії про сплату штрафних санкцій за Договорами 1, 2 за порушення строків поставки товарів.

Водночас, відповідач вказував на порушення позивачем строків повідомлення про форс-мажорні обставини.

Так, суд зазначає, що виходячи із визначеної в сертифікатах Київської торгово-промислової палати від 20.12.2023 № 3000-23-4802 та № 3000-23-4803 дати настання для позивача форс-мажорних обставин (07.11.2023) та визначеного в п. 10.2. Договорів строку повідомлення іншої сторони договору про такі обставини, з огляду на наявні в матеріалах справи докази направлення 21.12.2023 відповідачу листів про форс-мажорні обставини із вказаними сертифікатами, очевидним є те, що позивачем було порушено погоджений п`ятиденний строк (із розрахунку в робочих днях) повідомлення відповідача про форс-мажор. Крім того, передбачений п. 10.2. Договору строк для надання підтверджуючих документів про форс-мажорні обставини, який становить 30 робочих днів з моменту виникнення таких обставин, також було порушено позивачем, оскільки з урахуванням дати настання форс-мажорних обставин такий строк тривав до 19.12.2023 включно.

При цьому, суд не приймає до уваги листи позивача від 07.12.2023 та від 04.12.2023, якими направлено відповідачу сертифікат Київської торгово-промислової палати від 29.11.2023 № 3000-23-4573, оскільки, по-перше, позивачем також порушено визначений п. 10.2. Договору строк для повідомлення відповідача про форс-мажорні обставини, а по-друге, вказаний сертифікат не стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІЗОЛТОРГ» та укладених між сторонами Договорів, а виданий контрагенту позивача. Більше того, сертифікати Київської торгово-промислової палати від 20.12.2023 № 3000-23-4802 та № 3000-23-4803, видані позивачу, по своїй суті також засвідчують настання форс-мажорних обставин не для позивача, а для його контрагента.

При цьому, як вже зазначалось, виходячи із приписів ст. 617 ЦК України, особа не звільняється від відповідальності у випадку, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, а відповідно до приписів ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Суд також зазначає, що несвоєчасна поставка контрагентом позивача товарів, які передбачалось надалі поставити відповідачу, не є об`єктивною обставиною, яка унеможливлює належне (своєчасне) виконання зобов`язання постачальником товару. Така обставина має характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, яка мала та могла бути передбачена позивачем при укладенні Договору, з огляду на обізнаність позивача про необхідність постачання товарів із-за кордону.

В свою чергу, судом також враховано, що умовами пунктів 1.5., 1.6. Договорів 1, 2 сторони передбачили, що постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України. Постачальник гарантує, що товар є новим, таким, що не перебував у використанні, терміни та умови його зберігання не порушені. Дата виробництва (виготовлення) товару за Договором-1 - не раніше 04.08.2023, за Договором-2 - не раніше 01.08.2023.

Як вбачається із п. 17.2. Договорів 1, 2, сторони підтвердили, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цих договорів, який укладається в умовах воєнного стану, введеного в установленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що при посиланні сторони на неможливість виконання зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі та не пов`язана із обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Отже, укладаючи із відповідачем Договори 1, 2 під час воєнного стану в Україні, позивач взяв на себе всі ризики, пов`язані із таким станом.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно із ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Так, суд враховує, що Договори 1, 2 між сторонами укладено вже під час дії воєнного стану в Україні й, відповідно, у цей час позивачем взято на себе зобов`язання із поставки товару у визначений у договорах строк, при цьому, визначено, що товар має бути у власності позивача, а тому останній підтверджував, що товар є в нього в наявності, що надає йому право розпоряджатися товаром. При цьому, позивач не повідомляв відповідача про те, що необхідний для поставки останньому товар у нього відсутній, і що для виконання взятого на себе зобов`язання йому потрібно ще його придбати.

Відтак, у даному випадку позивач, погоджуючись на умови Договорів 1, 2, повинен був оцінити визначений строк виконання своїх зобов`язань, об`єктивно оцінити можливість виконання належним чином своїх зобов`язань у вказаний договорами строк, а також передбачити імовірні негативні наслідки, в тому, числі пов`язані із воєнним станом в Україні, ризик настання яких позивач усвідомлював.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами реальної неможливості виконання взятих на себе зобов`язань із поставки товару в обумовлені Договорами 1, 2 строки та, як наслідок, звільнення від відповідальності за порушення цих зобов`язань, а тому суд приходить до висновку, що відповідач правомірно звернувся до Банка-гаранта з вимогою про виплату коштів за гарантіями № KHAG318468732 та № KHAG318468736 від 13.09.2023 за неналежне виконання позивачем зобов`язання за Договорами 1, 2, яка була задоволена гарантом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виплата грошових коштів гарантом відповідачу відбулася у зв`язку із настанням гарантійного випадку, а отже за наявності правових підстав - Договорів та гарантій.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Наведені вище правові положення дають підстави для висновку, що стягнення безпідставно набутих коштів у порядку, передбаченому положеннями частин 1, 2 ст. 1212 ЦК України є можливим за умови обов`язкового доведення відсутності правової підстави для набуття таких коштів особою, до якої заявлено вимогу про повернення коштів.

Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, набуті останнім за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 вказаного Кодексу.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Крім того, відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді позову обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг».

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 15.08.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко