Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/4290/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2024 р. Справа№ 910/4290/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Демченко М.М.;

від відповідача: Станова Ю.В., Галуза Л.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 року (повний текст рішення складено та підписано 15.08.2024)

у справі № 910/4290/24 (суддя - Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва»

про стягнення 329 432, 02 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 329 432,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю отримання відповідачем коштів за банківськими гарантіями № KHAG318468732 та № KHAG318468736 від 13.09.2023, оскільки у правовідносинах із відповідачем, які склались внаслідок укладання договорів поставки № ЦЗВ-07-04723-01 від 19.09.2023 та № ЦЗВ-07-04823-01 від 21.09.2023, були форс-мажорні обставини, які призвели до несвоєчасного виконання позивачем своїх зобов`язань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/4290/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/4290/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Мотиви і доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в порушення норм процесуального права судом першої інстанції не надано повної та всебічної оцінки встановленим обставинам в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами.

Зокрема, апелянт зазначив, що місцевим господарським судом не було враховано, що форс-мажорні обставини для позивача не могли виникнути з 07.11.2023, оскільки обов`язок поставити товар за договорами у позивача виник лише після направлення відповідачем 13.11.2023 та 10.11.2023 відповідних рознарядок за договорами. Враховуючи ту обставину, що більша частина товару по договорам була поставлена відповідачу вчасно, позивач не мав підстав вважати, що комплектуючі не будуть своєчасно поставлені в Україну.

Крім того, скаржник зазначає, що за наявності в матеріалах справи доказів виконання позивачем зобов`язання щодо поставки товару, а також надані позивачем сертифікати Торгово-промислової палати та докази повідомлення відповідача про форс-мажорні обставини, з урахуванням принципу більшої вірогідності надає можливість дійти висновкау про відсутність підстав для отримання відповідачем коштів забезпечених банківською гарантією.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі №910/4290/24 залишено без руху та надано заявникові строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, 18.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» та призначено до розгляду на 06.11.2024.

26.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем частину товару було поставлено із порушенням визначеного у п. 4.2. договорів строку, а тому у останнього виник обов`язок щодо сплати грошової суми відповідно до умов гарантії.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2024 підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.11.2024 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.09.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» (постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-07-04723-01 (надалі - договір-1), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Найменування товару: електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл (обмежувачі перенапруги) (п. 1.2. договору-1).

Відповідно до п. 2.1. договору-1 постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації до цього договору.

Згідно з умовами п. 4.1. договору-1 постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до…) пункт призначення - відділ складського господарства виробничого підрозділу складського господарства філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця».

В п. 4.2. договору-1 визначено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.6. договору-1).

Згідно з п. 6.3. договору-1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.10.2023) загальна ціна договору становить 685700,10 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 137 140,02 грн, усього з ПДВ - 822 840,12 грн.

Також сторони в п. 11.1. договору-1 визначили, що постачальник до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 2%, що становить 16 673,04 грн від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 1 календарний місяць.

Усі витрати, пов`язані із наданням забезпечення виконання цього договору у формі банківської гарантії, здійснюються за рахунок коштів постачальника. Надана постачальником у якості забезпечення виконання договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок банківської установи сплатити на користь покупця суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги покупця (бенефіціара) повинен становити не більше 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги (пункти 11.2., 11.3. договору-1).

Відповідно до п. 11.8. договору-1 у разі порушення постачальником умов цього договору, а саме невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі непоставки товару у термін, встановлений п. 4.2. цього договору, покупець стягує забезпечення виконання договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово попередивши про це постачальника.

Договір-1 діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених умовами договору (п. 16.1. договору-1).

Специфікацією № 1 до договору-1 (в редакції додаткової угоди № 1 від 05.10.2023) сторони погодили найменування товару (асортимент), кількість, умови щодо його якості та вартість, яка складає 822 840,12 грн з ПДВ.

На виконання умов п. 11.1. договору-1 позивачем 13.09.2023 було отримано в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» (надалі - банк) гарантію № KHAG318468732 на суму 16 673,04 грн. За умовами вказаної гарантії банк безумовно та безвідклично зобов`язується сплатити бенефіціару (відповідачу) повну суму договірного забезпечення (гарантовану суму) за першою письмовою вимогою замовника (бенефіціара), в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань за договором протягом 5 робочих днів після дня отримання оригіналу письмової вимоги від бенефіціара про сплату суми гарантії, надісланого на зазначену в гарантії адресу до уваги Управління торгового фінансування. Ця гарантія є дійсною з дати набуття чинності до дати закінчення дії гарантії включно. Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути одержана данком-гарантом не пізніше дати закінчення дії гарантії. Зобов`язання данку-гаранта перед бенефіціаром припиняються в разі: сплати суми, на яку видано гарантію; настання дати закінчення дії гарантії; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом подання данку-гаранту письмового повідомлення про звільнення його від обов`язків за гарантією, або шляхом повернення оригіналу цієї гарантії в днк-гарант (незалежно від того яка сторона її повернула). З урахуванням змін до гарантії № KHAG318468732 від 13.09.2023, виданих 28.12.2023, датою закінчення дії гарантії визначено 01.05.2024.

Як зазначено позивачем, 27.11.2023 ним було частково поставлено товар на виконання умов договору-1 відповідачу на суму 396 140,40 грн.

При цьому, листом від 01.12.2023 № 29 позивач повідомив відповідача про затримку постачання, а саме настання форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасну поставуи товару, та надано сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-23-4573 від 29.11.2023.

19.12.2023 позивач на виконання умов договору-1 поставив, а відповідач 21.12.2023 прийняв товар на загальну суму 426 699,72 грн з ПДВ, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною № 1177.

Крім того, листом від 21.12.2023 № 31 позивач додатково направив відповідачу інший сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-23-4802 від 20.12.2023 на підтвердження настання форс-мажорних обставин.

28.02.2024 позивач отримав повідомлення від банка-гаранта № КНО-58.6.1/104 про виконання останнім платежу за гарантією № KHAG318468732 від 13.09.2023 в сумі 16 673,04 грн згідно з отриманим 22.02.2024 оригіналом письмової вимоги бенефіціара.

Крім того, 21.09.2023 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» (постачальник) укладено договір поставки № ЦЗВ-07-04823-01 (надалі - договір-2), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Найменування товару згідно з п. 1.2. договору-2: конструкційні матеріали (ізолятори).

Відповідно до п. 2.1. договору-2 постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у Специфікації до цього договору.

Згідно з умовами п. 4.1. договору-2 постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до…) пункт призначення - Київська обл, м. Фастів (або згідно рознарядки покупця) відповідно до «Інкотермс» у ред. 2020 року.

В п. 4.2. договору-2 визначено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.6. договору-2).

Згідно з п. 6.3. договору-2 загальна ціна договору становить 5 212 649,60 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 1 042 529,92 грн, усього з ПДВ - 6 255 179,52 грн.

Також сторони в п. 11.1. договору-2 визначили, що постачальник до підписання договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5%, що становить 312 758,98 грн від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 1 календарний місяць.

Усі витрати, пов`язані із наданням забезпечення виконання цього договору у формі банківської гарантії, здійснюються за рахунок коштів постачальника. Надана постачальником у якості забезпечення виконання договору банківська гарантія повинна свідчити про безумовний та безвідкличний обов`язок банківської установи сплатити на користь покупця суму забезпечення у разі невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, при цьому в гарантії строк розгляду вимоги покупця (бенефіціара) повинен становити не більше 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги (пункти 11.2., 11.3. договору-2).

Відповідно до п. 11.8. договору-2 у разі порушення постачальником умов цього договору, а саме невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі непоставки товару у термін, встановлений п. 4.2. цього договору, покупець стягує забезпечення виконання договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово попередивши про це постачальника.

Договір-2 діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених умовами договору (п. 16.1. договору-2).

Специфікацією № 1 до договору-2 сторони погодили найменування товару (асортимент), кількість, умови щодо його якості та вартість, яка складає 6 255 179,52 грн з ПДВ.

На виконання умов п. 11.1. договору-2 позивачем 13.09.2023 було отримано в Акціонерному товаристві «Перший український міжнародний банк» (надалі - банк) гарантію № KHAG318468736 на суму 312 758,98 грн. За умовами вказаної гарантії Банк безумовно та безвідклично зобов`язується сплатити бенефіціару (відповідачу) повну суму договірного забезпечення (гарантовану суму) за першою письмовою вимогою замовника (бенефіціара), в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань за договором протягом 5 робочих днів після дня отримання оригіналу письмової вимоги від бенефіціара про сплату суми гарантії, надісланого на зазначену в гарантії адресу до уваги Управління торгового фінансування. Ця гарантія є дійсною з дати набуття чинності до дати закінчення дії гарантії включно. Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути одержана банком-гарантом не пізніше дати закінчення дії гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром припиняються в разі: сплати суми, на яку видано гарантію; настання дати закінчення дії гарантії; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією шляхом подання Банку-гаранту письмового повідомлення про звільнення його від обов`язків за гарантією, або шляхом повернення оригіналу цієї гарантії в банк-гарант (незалежно від того яка сторона її повернула). З урахуванням змін до гарантії № KHAG318468736 від 13.09.2023, виданих 28.12.2023, датою закінчення дії гарантії визначено 01.05.2024.

Як зазначено позивачем, 23.11.2023 ним на виконання умов договору-2 поставлено товар частково на суму 2 113 820,46 грн.

При цьому, листом від 01.12.2023 № 30 позивач повідомив відповідача про затримку постачання, а саме настання форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасну поставку товару та надано сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-23-4573 від 29.11.2023.

18.12.2023 та 19.12.2023 позивач на виконання договору-2 поставив, а відповідач 20.12.2023 та 21.12.2023, відповідно, прийняв товар на загальну суму 617 595,12 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 1169 та № 1175.

Крім того, листом від 21.12.2023 № 32 позивач додатково направив відповідачу інший сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-23-4803 від 20.12.2023 на підтвердження настання форс-мажорних обставин.

28.02.2024 позивач отримав повідомлення від банку-гаранта № КНО-58.6.1/103 та № КНО-58.6.1/104 про виконання останнім платежу за гарантією № KHAG318468736 від 13.09.2023 у сумі 312 758, 98 грн та за гарантією № KHAG318468732 від 13.09.2023 у сумі 16 673, 04 грн згідно з отриманим 22.02.2024 оригіналом письмової вимоги бенефіціара.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що отримання відповідачем сум банківських гарантій було безпідставним, оскільки для позивача діяли форс-мажорні обставини, які унеможливили своєчасну поставку всього обсягу товару за договорами 1, 2, про які відповідач своєчасно повідомлявся. Відтак, позивач вважає, що у даному випадку відсутні підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати банком гарантії відповідачу з рахунка позивача, у зв`язку з чим кошти за гарантіями у загальному розмірі 329 432,02 грн підлягають стягненню з відповідача як безпідставно отримані.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що укладені між сторонами договори 1, 2 за своєю правовою природою є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

За приписами частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, 13.11.2023 відповідачем на електронну адресу ТОВ «Укрізолторг» направлено рознарядку від 13.11.2023 № ЦЗВ-20/20/4315 стосовно готовності прийняти товар на загальну суму 822 840, 12 грн за договором 1.

Таким чином, згідно умов договору 1 позивач повинен був поставити товар у строк до 13.12.2023.

Крім того, 10.11.2023 відповідачем на електронну адресу ТОВ «Укрізолторг» надіслано рознарядку № ЦЗВ-20/4308 стосовно готовності приняти товар на загальну суму 2 731 415, 58 грн за договором 2.

Отже, враховуючи умови договору 2, позивач повинен був поставити товар у строк 10.12.2023.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору 1 позивачем вчасно поставлено товар на загальну суму 396 140, 40 грн згідно із актом підтвердження прийому товару по кількості від 27.11.2023 № О23-216.

Водночас, товар на суму 426 699, 72 грн поставлено із порушенням строків, встановлених умовами договору 1, а саме 19.12.2023, що підтверджується видатковою накладною № 1177 від 19.12.2023 наявною в матеріалах справи.

Також, на виконання умов договору 2 позивач вчасно поставив товар на загальну суму 2 113 820, 46 грн, що підтверджується актами прийому товару по кількості від 23.11.2023 № О23-2078, № О23-208 та № О23-209.

Товар на суму 617 595, 12 грн поставлено з порушенням строків, встановлених умовами договору 2, що підтверджується видатковими накладними № 1169 від 18.12.2023 та № 1175 від 19.12.2023, наявними в матеріалах справи.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 ГК України).

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 117.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначила, що норми ГК України та ЦК України, якими врегульовано забезпечення виконання зобов`язання гарантією та її правову природу, слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що факт порушення позивачем своїх зобов`язань за договорами 1, 2 в частині здійснення своєчасної поставки товару сторонами не оспорюється.

Водночас апелянт зазначає, що відповідач в даному випадку неправомірно звернувся із письмовою вимогою до банка-гаранта, за результатами розгляду якої останнім було сплачено кошти за гарантіями № KHAG318468736 та № KHAG318468732 від 13.09.2023 в загальному розмірі 329 432,02 грн з рахунка позивача, оскільки позивач повідомляв відповідача, що несвоєчасне виконання зобов`язань із поставки товару було зумовлене настанням форс-мажорних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, ворожі атаки, блокади, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Колегією встановлено, що сторони в п. 10.1. договорів 1, 2 визначили випадки, за яких вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цими договорами, серед яких визначено страйк.

Відповідно до п. 10.2. договорів 1, 2 сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2. цього договору про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цими договорами (п. 10.5. договорів 1, 2).

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.12.2023 на електронну пошту відповідача, обумовлену у договорах 1, 2, листом від 01.12.2023 № 29 позивач повідомив Філію «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укразлізниця» про форс-мажорні обставини, які спричинили затримку в поставці товарів за договором-1 - страйки польських перевізників, на підтвердження чого надано сертифікат Київської торгово-промислової палати від 29.11.2023 № 3000-23-4573. Цей же сертифікат позивачем було направлено відповідачу на електронну пошту листом від 01.12.2023 № 30 на підтвердження настання форс-мажорних обставин, які спричинили затримку в поставці товарів за договором-2.

Надалі позивач 21.12.2023 направив на електронну пошту відповідачу лист від 21.12.2023 № 31, до якого на підтвердження настання форс-мажорних обставин за договором-1 додатково надав сертифікат Київської торгово-промислової палати від 20.12.2023 № 3000-23-4802. Цього ж дня відповідачу надіслано лист від 21.12.2023 № 32 із долученням сертифікату Київської торгово-промислової палати від 20.12.2023 № 3000-23-4803 на підтвердження існування форс-мажорних обставин за договором-2.

Так, вищевказаними сертифікатами Київської торгово-промислової палати від 20.12.2023 № 3000-23-4802 та № 3000-23-4803 засвідчено настання для Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» форс-мажорних обставин щодо обов`язку із поставки та передачі у власність АТ «Укрзалізниця» в особі філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця» товару відповідно до договорів № ЦЗВ-07-04723-01 від 21.09.2023 та № ЦЗВ-07-04823-01 від 21.09.2023, а саме: неможливість виконання поставки через блокаду руху вантажівок (страйк) польських перевізників що є форс-мажорними обставинами для постачальника - ТОВ «Славенергопром». Датою настання таких обставин визначено: 07.11.2023; датою закінчення - тривають станом на 20.12.2023.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не прийняв надані позивачем сертифікати Київської торгово-промислової палати та 22.01.2024 направив позивачу претензії про сплату штрафних санкцій за договорами 1, 2 за порушення строків поставки товарів.

Водночас, відповідач вказував на порушення позивачем строків повідомлення про форс-мажорні обставини.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що виходячи із визначеної в сертифікатах Київської торгово-промислової палати від 20.12.2023 № 3000-23-4802 та № 3000-23-4803 дати настання для позивача форс-мажорних обставин (07.11.2023) та визначеного в п. 10.2. договорів строку повідомлення іншої сторони договору про такі обставини, з огляду на наявні в матеріалах справи докази направлення 21.12.2023 відповідачу листів про форс-мажорні обставини із вказаними сертифікатами, очевидним є те, що позивачем було порушено погоджений п`ятиденний строк (із розрахунку в робочих днях) повідомлення відповідача про форс-мажор. Крім того, передбачений п. 10.2. договору строк для надання підтверджуючих документів про форс-мажорні обставини, який становить 30 робочих днів з моменту виникнення таких обставин, також було порушено позивачем, оскільки з урахуванням дати настання форс-мажорних обставин такий строк тривав до 19.12.2023 включно.

Також не приймаються як належні докази настання форс-мажорних обставин листи позивача від 07.12.2023 та від 04.12.2023, якими направлено відповідачу сертифікат Київської торгово-промислової палати від 29.11.2023 № 3000-23-4573, оскільки, по-перше, позивачем також порушено визначений п. 10.2. договорів 1, 2 строк для повідомлення відповідача про форс-мажорні обставини, а по-друге, вказаний сертифікат не стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» та укладених між сторонами договорів, а виданий контрагенту позивача.

Заперечуючи проти порушення строку повідомлення про настання форс-мажорних обставин, апелянт зазначає, що форс-мажорні обставини для позивача не могли виникнути з 07.11.2023, оскільки обов`язок поставити товар за договорами у нього виник лише після направлення відповідачем 13.11.2023 та 10.11.2023 відповідних рознарядок за договорами.

Однак, колеія суддів вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки як зазначалося вище, позивач, згідно умов п. 10.2 договорів повинен був повідомити відповідача про неможливість виконання зобов`язань за договорами внаслідок дії обставин непереборної сили протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення, тобто в даному випадку до 14.11.2023. Натомість, отримавши 10.11.2023 та 13.11.2023 від відповідача рознарядки стосовно готовності отримати товар, позивач не повідомив останнього про наявність форс-мажорних обставин та навіть частково поставив товар у строк встановлений договорами, повідомивши відповідача про виникнення форс-мажорних обставин лише 04.12.2023 та 07.12.2023 відповідно.

Відтак, у даному випадку позивач, повинен був оцінити визначений строк виконання своїх зобов`язань, об`єктивно оцінити можливість виконання належним чином своїх зобов`язань у вказаний договорами строк, а також передбачити імовірні негативні наслідки, в тому, числі пов`язані із воєнним станом в Україні та наявність на дату отримання рознарядок стрйку польських перевізників, ризик.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами реальної неможливості виконання взятих на себе зобов`язань із поставки товару в обумовлені договорами 1, 2 строки та, як наслідок, звільнення від відповідальності за порушення цих зобов`язань.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції примйшов до обґрунтованих висновків, що відповідач правомірно звернувся до банка-гаранта з вимогою про виплату коштів за гарантіями № KHAG318468732 та № KHAG318468736 від 13.09.2023 за неналежне виконання позивачем зобов`язання за договорами 1, 2, яка була задоволена гарантом.

З огляду на викладене, виплата грошових коштів гарантом відповідачу відбулася у зв`язку із настанням гарантійного випадку, а отже за наявності правових підстав - договорів та гарантій.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно

і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, набуті останнім за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 вказаного Кодексу.

Беручи до уваги викладене, висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для повернення 329 432, 02 грн сплачених позивачем за банківськими гарантіями № KHAG318468736 та № KHAG318468732 від 13.09.203 є обґрунтованими, а тому суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрізолторг» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 року у справі № 910/4290/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 року у справі № 910/4290/24 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/4290/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун

Дата складення повного тексту 11.11.2024