Ухвала

від 15.08.2024 по справі 910/2581/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

15.08.2024Справа № 910/2581/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" від 18 червня 2024 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/2581/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метакон." до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про стягнення 435 406,88 грн,

за участю представників:

позивача: Гапоненка Р.І.;

відповідача: Сімонової Є.О.;

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Асоціація "Гапоненко Роман і Партнери" (далі - Асоціація) подала в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Метакон." (далі - ТОВ "Метакон.") до Господарського суду міста Києва позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - ТОВ "ОТП Лізинг") на користь ТОВ "Метакон." 435 406,88 грн, сплачених за договором фінансового лізингу від 13 липня 2020 року № 7006-AR-FL.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 березня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

19 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" Асоціація на виконання вимог вказаної ухвали подала заяву від 18 березня 2024 року з документами для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній заяві остання вказала, що позивачем у даній справі є ТОВ "Метакон.", а Асоціація є управителем майна позивача.

У період з 18 березня 2024 року по 26 березня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 березня 2024 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року позов ТОВ "Метакон." до ТОВ "ОТП Лізинг" про стягнення 435 406,88 грн залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

19 червня 2024 року через систему "Електронний суд" від ТОВ "ОТП Лізинг" надійшла заява від 18 червня 2024 року, в якій відповідач просив суд ухвалити додаткове рішення у даній справі та стягнути з позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 69 972,50 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 червня 2024 року вказану заяву ТОВ "ОТП Лізинг" призначено до розгляду в судовому засіданні на 17 липня 2024 року.

Однак, призначене судове засідання не відбулося, у зв`язку з направленням матеріалів справи за супровідним листом від 5 липня 2024 року № 910/2581/24/3769/24 до Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали останнього від 1 липня 2024 року.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 липня 2024 року апеляційну скаргу Асоціації на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року залишено без задоволення, а вказану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

5 серпня 2024 року матеріали справи № 910/2581/24 повернулися до Господарського суду міста Києва.

Зважаючи на повернення матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 серпня 2024 року заяву ТОВ "ОТП Лізинг" від 18 червня 2024 року призначено до розгляду в судовому засіданні на 15 серпня 2024 року.

У судовому засіданні 15 серпня 2024 року представник відповідача підтримав вимоги, викладені в його заяві від 18 червня 2024 року, просив її задовольнити.

Представник Асоціації заперечив проти задоволення вказаної заяви в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із цим, частиною 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частин 3, 4 статті 80 ГПК України відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 221 ГПК України чітко визначено, якщо сторона саме з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судом встановлено, що копія договору про надання правової допомоги адвокатом № б/н від 3 серпня 2023 року з доданою до нього копією протоколу "Розмір та порядок оплати праці Адвоката" від 28 березня 2024 року (додаток № 2 до вказаного договору), якими безпосередньо визначений розмір і порядок сплати відповідачем наданих йому послуг, у порушення приписів частини 2 статті 80 ГПК України не були подані разом із відзивом на позовну заяву від 11 квітня 2024 року, хоча ці докази існували на момент подачі відзиву до суду. При цьому, відповідач при поданні відзиву на позовну заяву письмово не повідомив суд про причини, з яких вказані документи на підтвердження понесених ним судових витрат не могли бути подані у визначений Кодексом строк, а також не просив суд встановити додатковий строк на їх подачу.

Оскільки вказані документи не подані в установлений законом строк і заявник не зазначив причин неможливості їх своєчасної подачі, ці докази згідно з приписами частини 8 статті 80 ГПК України не приймаються судом до розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки значна частина доказів на підтвердження понесених ТОВ "ОТП Лізинг" судових витрат, зокрема: договір про надання правової допомоги адвокатом № б/н від 3 серпня 2023 року з доданим до нього протоколом "Розмір та порядок оплати праці Адвоката" від 28 березня 2024 року, - не прийняті судом до розгляду в зв`язку з пропуском строку на їх подачу, і відповідач не навів жодних поважних причин пропуску строку для подачі цих доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого до стягнення з позивача розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 23 липня 2024 року в справі № 910/19197/23.

Разом із цим, судом враховано, що у своїй заяві відповідач просив саме про ухвалення додаткового рішення на підставі статі 244 ГПК України. За змістом даної статті суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 232 чітко визначено види судових рішень. Так, у господарському судочинстві судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Частинами 2 та 3 зазначеної статті Кодексу передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У свою чергу, вказана норма ГПК України доповнює норму пункту частини 5 статті 238 ГПК України, відповідно до якої одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, є питання про те, як розподілити між сторонами судові витрати. На виконання вимоги щодо змісту судового рішення, розподіливши судові витрати між сторонами, суд відображає цей розподіл у резолютивній частині свого рішення.

З системного тлумачення вказаних приписів процесуального законодавства вбачається, що норми статтей 238, 244 ГПК України регулюють виключно порядок ухвалення рішення суду - процесуального документа, яким розгляд справи закінчується по суті.

Однак, жодною нормою чинного ГПК України не передбачено ухвалення додаткового рішення суду у випадку залишення позову без розгляду.

У даній справі спір по суті не розглядався, оскільки на стадії підготовчого провадження ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 червня 2024 року позов ТОВ "Метакон." до ТОВ "ОТП Лізинг" про стягнення 435 406,88 грн залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

У зв`язку з цим, враховуючи закінчення розгляду даної справи ухвалою суду без вирішення спору по суті, у суду відсутні правові підстави для прийняття додаткового рішення у даній справі на підставі приписів статті 244 ГПК України.

Суд також зазначає, що загальні правила щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, які передбачені приписами частини 4 статті 129 ГПК України, не передбачають ухвалення додаткового рішення і розподілу судових витрат за надану професійну правову допомогу у випадках, коли справа по суті не вирішувалась і розгляд справи не закінчився постановленням рішення. У такому разі розподіл судових витрат відбувається у випадках, прямо встановлених процесуальним законом.

Зокрема, частиною 5 статті 130 ГПК України, на яку також посилався відповідач у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення, передбачений порядок розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі або залишення без розгляду, відповідно до якої відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, виключно внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Поряд із цим, у заяві ТОВ "ОТП Лізинг" від 18 червня 2024 року не навело жодних обґрунтувань того, які саме необґрунтовані дії вчинив позивач - ТОВ "Метакон." під час розгляду даної справи та в чому полягала, на думку відповідача, необґрунтованість таких дій. Про наявність таких необґрунтованих дій як підстави для стягнення понесених витрат також не було вказано представником відповідача в судових засіданнях.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення у даній справі та стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.

Керуючись статтями 80, 123, 124, 126, 129, 130, 165, 221, 233, 234, 244 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" від 18 червня 2024 року про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/2581/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 16 серпня 2024 року.

СуддяЄ.В. Павленко