Постанова

від 01.10.2024 по справі 910/2581/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2581/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

скаржника - Гапоненка Р. І.,

відповідача - Сімонової Є. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Асоціації "Гапоненко Роман і Партнери"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (судді: Тарасенко К. В. - головуючий, Кравчук Г. А., Коробенко Г. П.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 (суддя Павленко Є . В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метакон. "

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"

про стягнення 435 406,88 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і судових рішень

1.1. У березні 2024 року Асоціація "Гапоненко Роман і Партнери" (далі - Асоціація) подала в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Метакон." (далі - ТОВ "Метакон.") до Господарського суду міста Києва позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (далі - ТОВ "ОТП Лізинг") на користь ТОВ "Метакон." 435 406,88 грн, сплачених за договором фінансового лізингу від 13.07.2020 № 7006-AR-FL.

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 позов ТОВ "Метакон." до ТОВ "ОТП Лізинг" про стягнення 435 406,88 грн залишено без розгляду.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Асоціація жодними належними та допустимими доказами не довела, що подана нею до Господарського суду міста Києва позовна заява від імені ТОВ "Метакон." підписана особою, яка має право її підписувати, у зв`язку з чим вказаний позов суд залишив без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у цій справі залишено без змін із тих самих підстав.

2. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

2.1. Асоціація, не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у цій справі, а справу направити до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Скаржник вважає судові рішення такими, що прийняті з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм процесуального права - статей 13, 53, 56, 73, 76- 79, 236 Господарського процесуального кодексу України та неправильним застосування норм матеріального права - статей 1029- 1038 Цивільного кодексу України, частини 14 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", незастосуванням частини 2 статті 120 Господарського кодексу України, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Зокрема скаржник посилається на те, що судами залишені поза увагою положення договору управління майном від 01.02.2024 № 6, а також не враховано як додаткову угоду від 05.02.2024 до вказаного договору стосовно повноважень управителя, так і висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 стосовно самопредставництва юридичної особи. Скаржник також посилається на помилкове застосування судами нерелевантних висновків Верховного Суду.

2.2. Від ТОВ "ОТП Лізинг" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення у справі - без змін як законні та обґрунтовані.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

3.2. Попередні судові інстанції установили та це підтверджено матеріалами справи, що Асоціація звернулася до господарського суду з позовом в інтересах ТОВ "Метакон." про стягнення з ТОВ "ОТП Лізинг" на користь ТОВ "Метакон." 435 406,88 грн, сплачених за договором фінансового лізингу від 13.07.2020 № 7006-AR-FL.

ТОВ "ОТП Лізинг" подало клопотання про залишення позову ТОВ "Метакон." без розгляду через ненадання Асоціацією належних та допустимих доказів на підтвердження її повноважень здійснювати представництво ТОВ "Метакон." у суді; ненабуття Асоціацією прав управителя майном за договором управління майном від 01.02.2024 № 6, оскільки предметом цього правочину фактично є грошові кошти - дебіторська заборгованість, що суперечить положенням чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, які є предметом касаційного оскарження, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскільки її підписано особою, яка не має права її підписувати.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та при цьому виходить із такого.

Частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені положення передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так й іншими особами як представниками юридичної особи.

Процесуальне законодавство розмежовує такі юридичні категорії, як "представництво" і "самопредставництво".

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 911/933/19, від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 09.06.2020 у справі № 904/92/20, від 17.09.2020 у справі № 910/3850/19, від 08.12.2020 у справі № 905/2488/15.

Разом із тим, згідно з положеннями частин 1, 5 статі 53 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

3.3. Суди установили, що позовна заява ТОВ "Метакон." була подана через систему "Електронний суд" та підписана кваліфікованим електронним підписом керівника Асоціації Гапоненком Р. І. На підтвердження наявності в Асоціації повноважень діяти від імені та в інтересах ТОВ "Метакон." суду було надано підписаний між цими юридичними особами договір управлінням майном від 01.02.2024 № 6. При цьому Асоціація стверджувала, що діє від імені позивача у цій справі в порядку самопредставництва згідно з положеннями частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, як констатували попередні судові інстанції, Асоціація документально не довела того, що наділена повноваженнями на самопредставництво ТОВ "Метакон." та відповідних доказів у розумінні частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України не надала; вказаний договір управління майном за відсутності доказів, передбачених вказаними положеннями процесуального закону, не доводить того, що відповідна особа уповноважена діяти від імені товариства в порядку самопредставництва.

Водночас суди звернули увагу на те, що в матеріалах справи містяться відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Метакон.", за змістом яких ні Асоціація, ні її керівник Гапоненко Р. І. не вказані у реєстрі як особи, що можуть діяти від імені позивача в порядку самопредставництва.

Крім того господарські суди установили, що Асоціація не є особою, якій в силу закону надано право на звернення до суду з позовом в інтересах іншої юридичної особи (у наведеному випадку ТОВ "Метакон."). У цьому контексті суди відхилили посилання Асоціації на положення частини 14 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", якою визначено, що у випадках і на умовах, передбачених законом, повноваження виконавчого органу товариства може виконувати юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства України (особа, яка здійснює функції управління).

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" унормовано, що цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників. При цьому, створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається лише за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина 1 статті 99 Цивільного кодексу України, пункт 7 частини 2 статті 30 вказаного Закону ) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина 2 статті 38 названого Закону).

Як зазначили суди, у розумінні положень частини 14 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", на яку посилається Асоціація як на передбачену законом підставу наявності у неї права на звернення до суду в інтересах ТОВ "Метакон.", виконавчий орган товариства - це орган, який діє від імені юридичної особи на підставі цивільно-правового або трудового договору, між яким з товариством виникли корпоративні відносини та обрання якого відбувається виключно у передбаченому вказаним Законом порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20). Ця норма стосується виконавчого органу товариства, натомість, оскільки, як було вказано судами, Асоціація не є виконавчим органом у розмінні положень вказаного Закону, то відсутні підстави для застосування положень такої норми у наведеному випадку.

Разом із тим, попередні судові інстанції акцентували на тому, що Асоціація не набула права звернення до суду в інтересах ТОВ "Метакон." і в силу укладення між такими юридичними особами договору управління майном від 01.02.2024 № 6 та при цьому звернули увагу на те, що реалізація права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право її представництва в суді. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд (постанови Великої Палати Верхового Суду від 03.07.2019 у справах № 9901/939/18, № 9901/487/18).

Надавши оцінку вказаному договору, суди з`ясували, що його умови передбачають лише право управителя (Асоціації) на здійснення законних заходів щодо стягнення відповідної заборгованості з боржника, а не конкретне право Асоціації на звернення до суду від імені ТОВ "Метакон.".

Попередні судові інстанції відхилили за необґрунтованістю твердження Асоціації про те, що вона може бути управителем згідно із законом, що, як вона вважала, підтверджується судовими рішеннями у справі № 909/761/23, оскільки питання наявності в Асоціації права на звернення до суду з позовом в інтересах установника управління майном про стягнення дебіторської заборгованості не було предметом розгляду в справі № 909/761/23 і судом не досліджувалося.

3.4. Таким чином, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, у наведеному випадку Асоціація не довела наявності підстав діяти від імені ТОВ "Метакон." у порядку самопредставництва, передбачених законом, статутом, положенням чи трудовим договором (контрактом).

3.5. За змістом пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

3.6. Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що позовну заяву у наведеному випадку було підписано особою, яка не мала права її підписувати, суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, з чим погодився апеляційний господарський суд, не допустив порушень норм процесуального права, тому підстав для скасування оскаржених у справі судових рішень немає, а доводи, наведені у касаційній скарзі, цього не спростовують.

Так, посилання скаржника на ненадання судами оцінки положенням договору управління відхиляються, як такі, що спростовуються змістом оскаржених судових рішень.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на додаткову угоду до вказаного договору управління, оскільки місцевий господарський суд, дослідивши клопотання Асоціації про долучення до справи доказів, керуючись частиною 8 статті 80, статтею 81 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у його задоволенні через відсутність поважності причин пропуску строку на подачу відповідного доказу (протокол судового засідання від 13.06.2024), а суд касаційної інстанції в силу меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, визначених у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не наділений повноваженнями щодо оцінки доказів та встановлення обставин. Разом із тим доводи скаржника у наведеній частині ґрунтуються на власному тлумаченні ним вимог процесуального закону.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями частин 2, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Водночас кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Стосовно наведених у касаційній скарзі посилань скаржника на необхідність урахування висновків, викладених в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у цій ухвалі, не суперечать висновкам судів, наведеним ними в оскаржених судових рішеннях у справі № 910/2581/24 та здійсненому судами правозастосуванню у питанні коли особа діє в порядку самопредставництва; як уже зазначалося, суди визнали недоведеним те, що, звертаючись із позовом у цій справі, Асоціація була наділена повноваженнями діяти в порядку самопредставництва від імені позивача - ТОВ "Метакон.".

Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 903/581/18 (у Єдиному державному реєстрі судових рішень датована 10.07.2019), то колегія суддів зазначає, що цитування статті 73 Господарського процесуального кодексу України (докази) та наведене у постанові застереження щодо критеріїв оцінки доказів не впливає на висновки судів попередніх інстанцій у цій справі, що розглядається, які покладені в основу оскаржених судових рішень та їх не спростовують.

Також, зважаючи на наведені положення законодавства та встановлені судами обставини щодо недоведення наявності у Асоціації повноважень на представництво інтересів ТОВ "Метакон." у суді у наведеному випадку, колегія відхиляє посилання скаржника незастосування судами частини 2 статті 120 Господарського кодексу України.

Крім того, помилкове посилання судів на постанову Верховного Суду у справі № 908/592/19 у наведеному випадку не призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Поза тим, частиною 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повторного звернення до суду у разі усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів, а тому ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за її подання слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Асоціації "Гапоненко Роман і Партнери" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/2581/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак