Рішення

від 16.08.2024 по справі 915/7/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року Справа № 915/7/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Агро» (50065, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 41, прим. 12/3; ідентифікаційний код 42709307)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Прометей» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 114; ідентифікаційний код 41255380)

про: стягнення 93 166,04 грн,

Суть спору:

03.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал-Агро» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 26.12.2023 (вх. №39/24) (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Прометей» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Агро» основного боргу у розмірі 58 325,18 грн з ПДВ, пеню у розмірі 1 447,91 грн та 3 % річних у розмірі 5 329,65 грн, інфляцію у розмірі 28 063,30 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Прометей» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Агро» сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та 10 000,00 грн витрат на адвокатську допомогу.

4. Визнати судову справу за цим позовом малозначною та здійснити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки сільськогосподарської продукції № 45446 від 07.09.2020; специфікації № 45446 від 07.09.2020; рахунку на оплату від 08.09.2020 № 3; видаткової накладної від 23.09.2020 № 4; товарно-транспортних накладних від 08.09.2020 № б/н та від 09.09.2020 № 754761; квитанції про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.12.2022 № 9266461254; платіжних доручень від 07.10.2020 № 2188 та від 08.10.2020 № 240; претензії від 02.05.2023 № 2023-05/2; застосування норм статей 11, 509, 610, 625, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193 Господарського кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 22.01.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду (суддя ОСОБА_1.) та відкрито провадження у справі № 915/7/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Господарська справа № 915/7/24 перебувала у провадженні судді ОСОБА_1

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 № 1766/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 73 від 18.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/7/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 головуючим у справі № 915/7/24 визначено суддю Смородінову О.Г.

Ухвалою суду від 24.06.2024 позовну заяву було прийнято до провадження судді Смородінової О.Г. та повторно розпочато розгляд справи № 915/7/24 по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 25.06.2024 о 00:20, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою.

Копію ухвали було надіслано відповідачу в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 25.06.2024 о 00:20, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2024 у справі № 915/7/24 сторони отримали 25.06.2024.

04.07.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Прометей» надійшли письмові пояснення із заявою про застосування строків позовної давності (вх. № 8047/24), в яких відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач основною підставою позову вважає податкову накладну від 23.09.2020 № 4, але в додаток до позову надає лише квитанцію про реєстрацію податкової накладної, а не її саму, що, на думку відповідача свідчить про невідповідність доказів обставинам справи.

Крім того, відповідач стверджує, що строк позовної давності для звернення з позовною заявою до суду минув ще 23.09.2023, оскільки позивач зазначив строк оплати поставленого товару 25.09.2020.

Таким чином, враховуючи пропуск строків позовної давності, відповідач вважає, що нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені є безпідставним, оскільки вони є похідними від основного зобов`язання, строк позовної давності за яким пропущено.

Також 04.07.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 8048/24), за змістом якого відповідач просить відмовити ТОВ «Реал-Агро» у задоволенні витрат на адвокатську допомогу та зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 0,00 грн. Відповідач зазначає, що в додатку до позовної заяви позивачем не надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, а тому такий розмір не заявлявся; правова природа розподілу коштів за надання юридичних послуг, їх нарахування та того, скільки та за які послуги їх нараховано - невідомо; акт про надання правничої допомоги від 18.10.2023 не містить інформації щодо погодженої та прийнятої клієнтом вартості послуг з правової допомоги, а тому вказаний акт не підтверджує надання таких послуг.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

07 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Прометей», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал-Агро», як продавцем, був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції № 45446 (далі - Договір) відповідно до предмета якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю сільськогосподарську продукцію (в подальшому - Товар) (п. 1.1).

За умовами вищенаведеного Договору:

- найменування та загальна кількість Товару, що поставляється за даним Договором, визначається Сторонами у Специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація) (п. 1.2);

- Продавець гарантує, що Товар, зазначений у п.1.1 Договору, на момент укладання Договору належить Продавцю на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та/або податкової застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язання перед будь-якими фізичними або юридичними особами чи державою, не є спільною власністю, щодо Товару не видавались аграрні розписки, а також Товар не обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим чинним законодавством України, тобто, Товар, який передається за Договором, є вільним від будь-яких прав і а/або домагань третіх осіб (п. 1.3);

- Продавець гарантує, що він є виробником сільськогосподарської продукції, а Товар, який є предметом цього Договору є власно виробленим Продавцем на земельних ділянках, які перебуваю його власності або в користуванні (оренді, суборенді, тощо) (п.1.4);

- кількість та ціна Товару, що поставляється за даним Договором встановлюються Специфікацією. Ціна Товару може змінюватися відповідно до п.2.4 даного Договору(п. 3.1);

- Покупець здійснює оплату Товару в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості Товару на поточний рахунок Продавця в наступному порядку: - 80% вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів з дати поставки Товару, визначення фактичної кількості та якості поставленого Товару згідно умов цього Договору, підписання Сторонами специфікації до Договору, а також після отримання від Продавця рахунку-фактури на Товар та підписаної видаткової накладної; - 20% вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також перевірки Покупцем правильності такої реєстрації відповідної податкової накладної Продавцем, за умови відсутності порушень з боку Продавця встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних (п. 5.1);

- у разі не здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних, або здійснення такої реєстрації податкової накладної з порушеннями вимог ст.201.1 Податкового кодексу України, Покупець має право застосувати до Продавця оперативно-господарську санкцію у вигляді притримання оплати за Товар до моменту усунення відповідного порушення (п. 5.2);

- у випадку несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого Товару, за кожен день такого прострочення (6.5);

- даний Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін та діє до 31.09.2020, а в частині зобов`язань, що виникли до цієї дати - до повного їх виконання відповідними Сторонами (п.9.1).

Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, а також штрафних санкцій та інфляційних втрат внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір поставки сільськогосподарської продукції від 07.09.2020 зі специфікацією від 07.09.2020 до нього;

- рахунок на оплату № 3 від 08.09.2020;

- видаткова накладна № 4 від 23.09.2020;

- товарно-транспортна накладна від 08.09.2020 № б/н;

- товарно-транспортна накладна від 09.09.2020 № 754761;

- квитанція про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку корегування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.12.2022 № 9266461254;

- платіжне доручення від 07.10.2020 № 2188;

- платіжне доручення від 08.10.2020 № 240;

- претензії від 02.05.2023 № 2023-05/2.

Відповідач доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать про таке:

Відповідно до п. 1.2 Договору сторонами було підписано Специфікацію від 07.09.2020, якою погоджено поставку товару на загальну суму 291 626,20 грн.

На виконання умов вищенаведеного Договору 08.09.2020 постачальником було виписано покупцю рахунок на оплату № 3 від 08.09.2020 на суму 291 626,20 грн, після чого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 291 626,20 грн, що підтверджується підписаною обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видатковою накладною № 4 від 23.09.2020 та товарно-транспортними накладними б/н від 08.09.2020 та № 754761 від 09.09.2020.

Крім того, щодо вказаної господарської операції постачальником було сформовано та подано на реєстрацію податкову накладну № 4 від 23.09.2020, реєстрація якої була проведена 19.12.2022, що підтверджується відповідною квитанцією №9266461254, копія якої надана позивачем до матеріалів справи.

За даними Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Агро», не спростованими та не запереченими Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Прометей», відповідач за поставлений товар сплатив частково, на суму 233 301,02 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 240 від 06.10.2020 та № 2188 від 07.10.2020.

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду остаточний розрахунок проведено не було.

Претензія Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Агро» № 2023-05/2 від 02.05.2023, яка була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Прометей», залишена останнім без відповіді.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором товар, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Аргументи відповідача про те, що позивачем в обґрунтування позовних вимог надано лише копію квитанції про реєстрацію податкової накладної що, на думку відповідача свідчить про невідповідність доказів обставинам справи, відхиляються судом, оскільки відповідачем не спростовано належність вказаного доказу до спірних правовідносин, а відповідні обставини, які відносяться до предмету доказування у даній справі встановлені судом з наявних в матеріалах справи документів.

Судом також досліджено посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з частин 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).

У відзиві відповідач зазначає, що строк позовної давності щодо звернення позивачем до суду з вимогами про стягнення заборгованості сплинув на момент звернення до суду даним позовом.

Водночас, суд звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р., було запроваджено на усій території України карантин, який, з урахуванням неодноразових продовжень, тривав до 30.06.2023 (постанова Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023).

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який станом на даний час ще триває.

Вказане свідчить про те, що строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України (загальна та спеціальна позовна давність), у спірних правовідносинах були продовжені з 12.03.2020 та тривають станом на даний час.

Вказане свідчить про те, що позивачем при зверненні до суду строки позовної давності пропущені не були.

З матеріалів справи судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал-Агро» суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Прометей» в розмірі 58 325,18 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

- інфляційні втрати за період з жовтня 2020 року по жовтень 2023 року на суму 28 063,30 грн;

- 3% річних за період з 08.10.2020 по 24.10.2023 на суму 5 329,65 грн;

- пеню за період з 08.10.2020 по 07.03.2021 на суму 1 447,91 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України та відповідних умов Договору позивач мав право нарахувати та просити суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Разом із тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що він проведений з попущенням помилок.

Так, за умовами Договору сторони погодили, що 80% вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів з дат поставки Товару, а 20% вартості Товару сплачується Покупцем протягом 3-х робочих днів після здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 5.1).

Позивачем у даній справі визнається, що реєстрація податкової накладної № 4 від 23.09.2020 була проведена за рішенням суду лише 19.12.2022.

Отже, обов`язок сплати 20% вартості Товару виник у відповідача з 20.12.2022 по 22.12.2022 включно, а саме протягом 3-х робочих днів після здійснення Продавцем реєстрації податкової накладної на Товар в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, оскільки нарахування позивачем інфляційних втрат здійснено за період з жовтня 2020 року по жовтень 2023 року, а прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання мало місце з 23.12.2022, розмір інфляційних втрат необхідно розраховувати за період з січня по жовтень 2023 року.

Це ж стосується і розрахунку 3% річних, які слід розраховувати з 23.12.2022 по 24.10.2023.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних за допомогою програми ipLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування інфляційних втрат за період з січня по жовтень 2023 року є 2 236,28 грн, а 3% річних за період з 23.12.2022 по 24.10.2023 - 1 466,91 грн, які і підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, в стягненні з відповідача інфляційних втрат в сумі 25 827,02 грн та 3% річних в сумі 3 862,74 грн належить відмовити.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.5 Договору у випадку несвоєчасної оплати Товару, відповідно до умов цього Договору, Покупець сплачує Продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується, від загальної вартості неоплаченого Товару, за кожен день такого прострочення.

Отже, на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних умов Договорів позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок сум пені, заявлених позивачем до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено з допущенням помилок.

Так, як уже було наведено вище, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем мало місце з 20.12.2022, а тому нарахування позивачем пені за період з 08.10.2020 по 07.03.2021 є необґрунтованим.

Таким чином, в стягненні з відповідача пені за період з 08.10.2020 по 07.03.2021 в сумі 1 447,91 грн належить відмовити повністю.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 1 786,96 грн ((62 028,37 / 93 166,04) * 2 684,00 = 1 786,96) судового збору.

Щодо ж до заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Як встановлено судом у даній справі позивачем подано до суду докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

1. Договір про надання правничої допомоги від 18.10.2023 № 15, укладений між Адвокатом Ткаченко Єлізаветою Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал-Агро».

2. Додаткова угода до договору № 15 про оплату юридичних послуг від 18.10.2023.

3. Акт про надання правничої допомоги від 18.10.2023.

4. Видатковий касовий ордер від 30.10.2023 на суму 10 000,00 грн за надання правничої допомоги.

За результатами оцінки відповідних доказів суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є документально доведеними.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Крім того, суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (вх. № 8048/24 від 04.07.2024), згідно з яким просить відмовити ТОВ «Реал-Агро» у задоволенні витрат на адвокатську допомогу та зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката до 0,00 грн.

Разом із тим, зважаючи на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є доведеними та співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 6 657,83 грн ((62 028,37 / 93 166,04) * 10 000,00 = 6 657,83) витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ПРОМЕТЕЙ» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114; ідентифікаційний код 41255380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-АГРО» (50065, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 41, прим. 12/3; ідентифікаційний код 42709307) 58 325,18 грн заборгованості за Договором поставки сільськогосподарської продукції № 45446 від 07.09.2020, 2 236,28 грн інфляційних втрат, 1 466,91 грн 3% річних, а також 1 786,96 грн судового збору та 6 657,83 грн витрат на правничу допомогу.

В задоволенні інших вимог в частині стягнення з відповідача 25 827,02 грн інфляційних втрат, 3 862,74 грн 3% річних та 1447,91 грн пені відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал-Агро» (50065, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 41, прим. 12/3; ідентифікаційний код 42709307);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Прометей» (54001, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 114; ідентифікаційний код 41255380).

Повне рішення складено та підписано судом 16.08.2024.

Суддя О.Г. Смородінова