Рішення

від 06.08.2024 по справі 918/323/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/323/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"

до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення заборгованості в розмірі 3 933 360, 51 грн

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

в засіданні приймали участь:

від позивача: Гаврилюк Д.Ю. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Татарин В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 11 479 629, 42 грн на підставі договору №41АР200-101193-22 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Ухвалою суду від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.04.2024.

Ухвалою суду від 30.04.2024 закрито провадження у справі №918/323/24 в частині стягнення заборгованості в розмірі 3 820 000, 00 грн. Підготовче засідання відкладено на 21.05.2024.

Ухвалою суду від 21.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 03.07.2024 включно. Закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 895 625, 27 грн. Підготовче засідання відкладено на 18.06.2024.

Ухвалою суду від 18.06.2024 закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 810 000, 000 грн. Підготовче засідання відкладено на 02.07.2024.

02.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру санкцій до рівня не більше 10% від заявлених вимог позивача.

Ухвалою суду від 02.07.2024 провадження у справі №918/232/24 в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1 620 643, 64 грн закрито. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.2024.

06.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Зокрема представником зазначено, що Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" є сільськогосподарським підприємством та здійснює обробіток понад 37 700 га землі у Рівненській, Волинській та Тернопільській областях та сплачує орендну плату понад чотирнадцяти тисячам людей. Основними видами діяльності підприємства є вирощування зернових культур та виробництво цукру. У власності підприємства є цукровий завод, який знаходиться у Волинській області та здійснює переробку самостійно вирощених цукрових буряків, а реалізацію готової продукції цукру здійснює як в межах України, так і закордон. Кількість працівників становить від 838 до 882 працівників. Після початку військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в країні, всі постачальники, від яких залежить робота підприємства, перестали працювати з відстроченням оплати, як було в попередні роки, а це поставка товарів для посівної кампанії (насіння, засоби захисту рослин, добрива) та вирощування с/г культур. У зв`язку з цим, підприємство втратило можливості стабільного поповнення обігових коштів, залучення додаткового кредитування. На даний момент, відповідач в добровільному порядку, самостійно здійснив погашення всієї суми позовних вимог в частині розміру основного боргу. Протягом строку розгляду справи ПП "Агро-Експрес-Сервіс" неодноразово здійснювало спроби мирного врегулювання спору шляхом укладення між сторонами мирової угоди. Проекти мирової угоди надсилалися як представнику позивача так і самому позивачу. Проте, жодного мирного врегулювання, шляхом взаємних уступків, зі сторони позивача не було забезпечено.

В судовому засіданні 06.08.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.08.2024 просив зменшити розмір штрафних санкцій до рівня не більше 10 % від заявлених вимог позивача.

У судовому засіданні 06.08.2024, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені в позові, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

12.10.2022 року між Приватним підприємством "Агро-Експрес-Сервіс" (далі-Відповідач, Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (далі-Позивач, Постачальник) було укладено Договір №41АР200-101193-22 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу (Відповідач) у 2022 році природний газ (далі-газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно п. 3.2 Договору, ціна одного кубічного метру природного газу без урахування податку на додану вартість становить 33,75000000 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 33,88657600 грн. Податок на додану вартість становить 6,77731520 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 40,66389120 грн.

Сторонами в подальшому укладено ряд додаткових угод: №ДУ-1/41АР200-101193-22 від 26.10.2022; № ДУ-2/41АР200-101193-22 від 28.10.2022; № ДУ-3/41АР200-101193-22 від 15.11.2022; № ДУ-4/41AP200-101193-22 від 15.11.2022; №ДУ-5/41АР200-101193-22 від 27.12.2022; № ДУ-6/41АР200-101193-22 від 27.12.2022; № ДУ-7/41АР200-101193-22 від 31.01.2023; № ДУ-8/41АР200-101193-22 від 07.09.2023; № ДУ-9/41АР200-101193-22 від 07.09.2023; № b23-1/41АР200-101193-22 від 23.11.2023; № b23-3/41AP200-101193-22 від 23.11.2023; № b623-4/41АР200-101193-22 від 22.12.2023.

Відповідно до п. 4.2. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 2.5.1.2.5.4. Договору, за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника або 3 використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до ЗУ "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання - передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника. У випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або неподання письмової обгрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № ТГ382093783 від 31.10.2022 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 № 41AP200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у жовтні 2022 року 1 230 303,25 м? природного газу на суму 50 028 917, 50 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № T1 382105737 від 30.11.2022 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 № 41АР200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у листопаді 2022 р. 3499558,93 93 м природного газу на суму 100 338 109,44 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № ТГ382129350 від 31.12.2022 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 № 41AP200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у грудні 2022 p. 3091324,48 м природного газу на суму 109 012 130,12 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № ТГ383003770 від 31.01.2023 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 № 41AP200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у січні 2023 р. 2116421,07 м' природного газу на суму 58 548 442,22 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № Т1383025914 від 28.02.2023 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 № 41AP200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у лютому 2023 р. 734172,08 м? природного газу на суму 17 373 368,22 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № ТГ383175486 від 30.09.2023 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 № 41AP200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у вересні 2023 p. 3041131,79 м? природного газу на суму 60 408 711,12 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № ТГ383185412 від 31.10.2023 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 року № 41AP200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у жовтні 2023 2371590,15 м? природного газу на суму 47 109 008,72 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № ТГ383199365 від 30.11.2023 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 № 41АР200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у листопаді 2023 2054635,22 м? природного газу на суму 39317507,55 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № ТГ383199365 від 30.11.2023 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 № 41AP200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у листопаді 2023 2054635,22 м? природного газу на суму 39317507, 55 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № ТГ383217749 від 31.12.2023 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 № 41АР200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у грудні 2023 року 1707891,47 м? природного газу. Проте у зв`язку з тим, що Споживачем було порушено графік оплати, визначений п. 4.2. цього Договору, більше ніж на 3 (три) банківські дні, Постачальник в односторонньому порядку встановив ціну кубічного метру газу без урахування податку на додану вартість на рівні 14,33333333 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600, ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 14,46990933 грн. Податок на додану вартість становить 2,89398187, всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 17,36389120 грн. Таким чином Споживач (Відповідач) прийняв у грудні 2023 року 1707891, 47 м? природного газу на суму 29 655 641,66 грн.

Згідно Акту приймання-передачі природного газу № ТГ384018825 від 31.01.2024 до договору на постачання природного газу від 12.10.2022 № 41АР200-101193-22 Постачальник (Позивач) передав, а Споживач (Відповідач) прийняв у січні 2024 року 41623,86 м? природного газу. Проте у зв`язку з тим, що Споживачем було порушено графік оплати, визначений п. 4.2. цього Договору, більше ніж на 3 (три) банківські дні, Постачальник в односторонньому порядку встановив ціну кубічного метру газу без урахування податку на додану вартість на рівні 14,33333333 грн., крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600, ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 14,46990933 грн. Податок на додану вартість становить 2,89398187, всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 17,36389120 грн. Таким чином Споживач (Відповідач) прийняв у січні 2024 р. 41623,86 м? природного газу на суму 722 752,18 грн.

При цьому акт приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року та січень 2024 року не містять підписів Споживача (Відповідача). Разом з тим, Споживач (Відповідач) обгрунтованої відмови від підписання вказаних актів Постачальнику (Позивачу) не надав, відтак з урахуванням умов п. 2.5.4. Договору вказані акти вважаються підписаними Споживачем.

Крім того, відповідно до п.5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Відповідно до п.2 глави 4 розділу IV Кодексу газотранспортної системи інформація про споживачів в інформаційній платформі має містити, зокрема, дані закріплених за споживачем діючих постачальників та визначені ними періоди постачання, інформацію про фактичне добове споживання. Відповідно до п.5 глави 3 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.

На підтвердження факту споживання відповідачем в грудні 2023 року 1707 891, 47 м? природного газу та в січні 2024 року 41 623,86 м? природного газу позивач долучає до позовної заяви копію з інформаційної платформи Оператора ГТС по спожитих відповідачем обсягах за грудень 2023 року та за січень 2024 року.

Окрім того, на підтвердження факту споживання відповідачем в грудні 2023 року 1 707 891,47 м? природного газу та в січні 2024 року 41 623,86 м? природного газу додано довідку видану Волинською філією ТОВ "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ" № ВлФ/104/1-192 від 21.03.2024 року.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, за переданий природний газ у грудні 2023 року та січні 2024 року згідно Договору від 12.10.2022 року № 41АР200-101193-22 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів розрахувався лише частково, сума заборгованості станом на 27.03.2023 становила 7 546 268,91 грн.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом до суду та є предметом спору у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

За приписами ч. 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на 06.08.2024 відповідачем погашено суму основної заборгованості в сумі 7 546 268, 91 грн, що підтверджується згідно платіжних інструкцій: №69537 від 03.04.2024 на суму 1 000 000, 00 грн; №69531 від 08.04.2024 на суму 1 000 000, 00 грн; №69640 від 18.04.2024 на суму 920 000, 00 грн; №69669 від 24.04.2024 на суму 900 000, 00 грн, №69861 від 02.05.2024 на суму 895 625, 27 грн; №3303 від 14.06.2024 на суму 722 752, 18 грн та №3304 від 14.06.2024 на суму 87 247, 82 грн; №3599 від 01.07.2024 на суму 1 620 643, 64 грн.

В частині сплаченої заборгованості згідно платіжної інструкції №1915 від 29.03.2024 в сумі 400 000, 00 грн суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у справі, оскільки остання сплачена відповідачем 29.03.2024 до відкриття провадження у справі 03.04.2024.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості природного газу, позивач заявив до стягнення 3 309 994, 71 грн - пені, 226 756, 22 грн - 3 % річних та 396 609, 58 грн - інфляційних втрат.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, Споживач сплачує Постачальнику, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 10.12. Договору, Сторони домовились, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, компенсації встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, дійшов висновку про правильне її нарахування.

Однак, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 10% від заявлених вимог. Зокрема зазначено, що відповідач в добровільному порядку, самостійно здійснив погашення всієї суми позовних вимог в частині розміру основного боргу. Сума нарахованої пені становить 44% від загальної суми заборгованості, яка вже вказана з врахуванням компенсаційного платежу в сумі 1 749 515, 32 грн. Для недопущення порушення основного призначення штрафних санкцій, недопущення протиправного збагачення позивача, за рахунок надмірних штрафних санкцій, відповідач просить зменшити пеню до 330 999, 47 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц, тощо).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України.

Однією із функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц).

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та послідовно у низці постанов Верховного Суду.

Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства(в) мають значення для вирішення питання про зменшення пені та штрафу.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд зазначає, що цивільне законодавство поряд із засадою свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Суд наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 тощо.

Усі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

Суд враховує, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. Окрім того, відповідач виконував свої зобов`язання за Договором, основну суму боргу в розмірі 7 546 268, 91 грн сплатив.

При цьому судом враховується, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач зазнав збитків у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання.

Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), а також необхідність забезпечення балансу інтересів сторін і недопущення безпідставного звуження прав учасників правовідносин, та беручи до уваги дискреційний характер визначення судом розміру, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 10%, що становить 330 999, 47 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 226 756, 22 грн - 3 % річних та 396 609,58 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 роз`яснила механізм розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. Так, при зменшенні суми боргу у конкретному місяці «А» на певну суму (до прикладу 100 грн), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду «Х», помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу «і-1»), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:«Х» * «і-1» - 100 грн = "ЗБ", де «Х» - залишок боргу на початок розрахункового періоду, «і-1» - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а «ЗБ» - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць («ЗБ» відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду («ЗБ») перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено порядок розрахунку інфляційних втрат відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Так, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є вірними.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах, тобто у розмірах 226 756, 22 грн - 3 % річних та 396 609,58 грн - інфляційних втрат.

Будь яких заперечень від відповідача щодо правильності нарахованих періодів та сум щодо інфляційних витрат та 3 % річних не надходило.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а тому, позов слід задоволити частково та стягнути з відповідача 330 999 грн 47 коп. - пені, 226 756 грн 22 коп. - 3 % річних, 396 609 грн 58 коп. - інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 172 194, 44 грн.

Зважаючи, що у частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 7 146 268, 91 грн провадження у справі №918/323/24 закрито, позивач вправі звернутись до суду з клопотанням про повернення з державного бюджету судового збору у сумі, пропорційній до розміру основного боргу, що існував на момент звернення до суду, на підставі ч. 1 п. 5 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Як роз`яснено в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином судовий збір покладається на відповідача в розмірі 59 000, 40 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро - Експрес - Сервіс" (35112, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Ярославичі, вул. Шкільна, 50, код ЄДРПОУ 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Острозьких Князів, буд. 32/2, код ЄДРПОУ 43965848) 330 999 (триста тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 47 коп. - пені, 226 756 (двісті двадцять шість тисяч сімсот п`ятдесят шість) грн 22 коп. - 3 % річних, 396 609 (триста дев`яносто шість тисяч шістсот дев`ять) грн 58 коп. - інфляційних втрат, та 59 000 (п`ятдесят дев`ять тисяч) грн 40 - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 серпня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк