Рішення

від 16.08.2024 по справі 922/2407/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2024 р. Справа № 922/2407/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (адреса: 63401, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Харківська, буд. 86-А; код ЄДРПОУ 40136385) до Державного підприємства "Світанок" (адреса: 64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Заміська, буд. 7; код ЄДРПОУ 08183514) про стягнення 215553,20 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Світанок" (далі відповідач) 215553,20 грн, з яких:

106846,40 грн - заборгованості;

10213,05 грн - курсової різниці;

16109,19 грн - пені;

59891,38 грн - 30% штрафу;

16924,47 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами;

3465,37 грн - інфляційних;

2103,34 грн - 3% річних.

Позов обгрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання № Х38/25/2023/4 від 21.04.2023 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами електронного зв`язку направлено копію вказаної ухвали.

Зокрема, копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача в підсистемі Електронний суд, про що свідчать залучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету від 12.07.2024 (а. с. 33-34).

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

В процесі розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у порядка та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2024.

Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 21.04.2023 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір постачання № Х38/25/2023/24 (далі за текстом договір; а. с. 17-20), за умовами якого постачальник зобов`язується в строки, визначені договором, передати у власність покупця (поставити) насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, або інше (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість (п. 1.1 договору).

Згідно з п. п. 4.1-4.2 договору вартість (ціна) і термін оплати товару визначається у додатках до цього договору специфікаціях. Загальна вартість товару з ПДВ визнається шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до цього договору.

Відповідно п. 4.5 договору у випадку зміни середньозваженого курсу продажу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за даними сайту http://minfin.com.ua/currency/mb/ відносно курсу, обрахованого у відповідній специфікації, постачальник має право без підписання додаткових угод до договору змінити ціну та загальну вартість товару (в гривневому еквіваленті), повідомивши про це покупця. Повідомлення про зміни загальної вартості товару здійснюється шляхом направлення на поштову та/або електронну адресу покупця, зазначену у реквізитах даного договору, протоколу зміни ціни товару, рахункуфактури та/або документу щодо коригування ціни із зазначенням нової ціни та загальної вартості товару.

Згідно з п. п. 5.1-5.2 договору, оплата товару здійснюється в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу постачальника. Покупець зобов`язаний неухильно дотримуватись строків оплати, що передбачені у специфікаціях.

Відповідно до п. 8.3 договору, за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

За змістом п. 8.4 договору у разі недотримання покупцем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення.

Згідно з п. 8.5 договору у разі порушення строку оплати за поставлений товар, що узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях, покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за вимогою постачальника сплачує постачальнику 24% (двадцять чотири відсотки) річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений товар.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору між сторонами складено та підсипано специфікацію № 1-НАС(К) від 21.04.2023 (а. с. 20), за умовами якої до поставки сторони узгодили наступний товар насіння соняшника ЛГ 5492 ХО КЛ круїзер в кількості 35 міш на загальну суму 180268,20 грн та насіння кукурудзи РАМ 1333 у кількості 13 міш на загальну суму 19369,74 грн.

Пунктами 1-2 специфікації передбачено, що загальна сума вартості товару по цій специфікації становить: 199637,94 грн. (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот тридцять сім гривень 94 копійки, в т.ч. ПДВ: двадцять чотири тисячі п`ятсот шістнадцять гривень 94 копійки.)

Відповідно до статті 524 ЦК України сторонами визначено, що зобов`язання по даній специфікації має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, але сторони також домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання по даній специфікації в іноземній валюті. Курс гривні за міжбанківським валютним курсом на дату підписання даної специфікації становить 36,93 грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 5405,85 доларів США.

Пунктом 4 специфікації також передбачено, шр вартість товару оплачується покупцем в наступному порядку:

сума 39927,59 до (включно) 01.05.2023;

сума 159710,35 до (включно) 01.11.2023.

Згідно з видатковою накладною № ТДАГ4003 від 24.04.2023 (а. с. 21) позивач поставив, а відповідач отримав обумовлений у договорі товар на загальну суму 199637,94 грн разом з ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково оплатив на користь позивача отриманий товар.

Зокрема 30.05.2023 відповідачем частково сплачено на користь Позивача 40 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 30.05.2023 р.

Також платіжною інструкцією №929 від 02.02.2024 р. відповідач перерахував на користь позивача суму 400 000,00 грн. Даним платежем, Відповідач погасив заборгованість по попередніх замовленнях і договорах, та частково, заборгованість в сумі 52 791,54 грн. по Договору поставки від 21.04.2023 р. Зазначене підтверджується в тому числі Актом звірки, листом позивача № 765 від 28.06.2024 (що засвідчує наявність між сторонами правовідносин за чотирьома окремими договорами).

Таким чином, отримавши товар відповідач, всупереч умовам договору, не провів кінцевого розрахунку, і його борг перед позивачем складає 106846,40 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в загальній сумі 106846,40 грн стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законродавства України нарахував до стягнення з відповідача 10213,05 грн курсової різниці, 16109,19 грн пені, 59891,38 грн 30% штрафу, 16924,47 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3465,37 грн інфляційних та 2103,34 грн 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої зобов`язання за договором постачання № Х38/25/2023/24 від 21.04.2023 поставивши обумовлений цим договором товар на суму 199637,94 грн..

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати цього товару в повному обсязі не виконав, його борг перед позивачем складає 106846,40 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в процесі розгляду даної справи не спростував зазначені обставини та не надав суду доказів оплати цього боргу, суд за наслдіками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором постачання № Х38/25/2023/24 від 21.04.2023 в сумі 106846,40 грн.

Щодо позову в частині стягнення курсової різниці.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1-2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20 зазначено що Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості…),перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В позовній заяві позивач вказує, що на підставі умов договору відповідач має сплатити на його користь курсову різницю, що складає 10213,05 грн. в зв`язку зі зміною курсу гривні по відношенню до доллара США.

Як зазначалось, за змістом п. 2 специфікації відповідно до ст. 524 ЦК України сторонами визначено, що зобов`язання по даній специфікації має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, але сторони також домовились визначити грошовий еквівалент зобов`язання по даній специфікації в іноземній валюті. Курс гривні за міжбанківським валютним курсом на дату підписання даної специфікації становить 36,93 грн за один долар США, а сума товару по ній дорівнює 5405,85 доларів США.

Станом на 10.07.2024 (дата подання позову у даній справі, з якої позивач виодить здійснюючи власний розрахунок) офіційний курс гривні по відношенню до доллара США становив 40,7662.

Зазначене свідчить про право позивача здійснювати нарахування відповідачу курсової різниці в порядку, визначеного сторонами умовами договору.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми курсової різниці, та з урахуванням вимог ст. 14 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення заявленого позову в даній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача курсової різниці у розмірі 10213,05 грн.

Щодо позову в частині стягнення пені та штрафу суд зазначає.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось, п. 8.3 договору за порушення строків виконання зобов`язань за цим договором сторона, яка допустила прострочку, сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму простроченого зобов`язання за кожен день прострочки.

На підставі п. 8.4 договору у разі недотримання покупцем термінів оплати вже відпущеного йому товару, що узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, постачальник має право виставити покупцю рахунок на сплату неустойки у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації, по якій допущено прострочення.

У даному випадку, факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань щодо сплати отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується. Зазначене також надає позивачу право на нарахування пені та штрафу за таке прострочення в порядку, визначеному вказаними положеннями чинного законодавства та умовами договору.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, за допущені порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 16109,19 грн пені за загальний період прострочення з 02.11.2023 по 02.05.2024 (з урахування встановленого специфікацією № 1-НАС(К) порядку розрахунків) та 59891,38 грн штрафу.

Перевіривши складений позивачем розрахунок пені та штрафу суд констатує його арифметичну вірність.

За таких обставин, позов в зазначеній частині також підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 16109,19 грн пені за вказаний період прострочення та 59891,38 грн. штрафу

Щодо вимог про стягнення інфляційних, та 24% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У даному випадку, в п. 8.5 договору сторони, користуючись правом передбаченим статтею 625 ЦК України збільшили розмір процентів річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у разі прострочення оплати поставленого товару.

Зокрема, згідно з п. 8.5 договору, у разі порушення строку оплати за поставлений товар, що узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях, покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за вимогою постачальника сплачує постачальнику 24% (двадцять чотири відсотки) річних. Зазначені річні нараховуються на суму простроченого зобов`язання з оплати товару з моменту виникнення такого прострочення до дати повного розрахунку за поставлений товар.

Як свідчить здійснений позивачем розрахунок, за допущені порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 16924,47 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами (товарний кредит), які за своєю правовою природою є 24% річних, 3465,37 грн інфляційних за загальний період прострочення оплати з 02.11.20023 по 28.06.2024 (з урахування встановленого специфікацією № 1-НАС(К) порядку розрахунків).

Перевіривши складений позивачем розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами (в розмірі 24% річних), та інфляційних суд констатує його часткову арифметичну невірність. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту Юридичний калькулятор (https://calc.sitebuy.pro/).

Суд також враховує, що відповідно до вимог ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в зазначеній частині вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 16826,69 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами (24% річних), та 3465,37 грн інфляційних за період прострочення оплати з 02.11.2023 по 28.06.2024.

В решті позову про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами (24% річних) слід відмовити у зв`язку з безпідставністю їх нарахування до стягнення.

Щодо вимог про стягнення 2103,34 грн 3% річних суд зазначає.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що 24% річних нібито є товарним кредитом та може застосовуватися разом з санкціями у вигляді сплати 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є позбавленими будь-якого нормативного та правового обгрунтування.

Згідно з ст. 14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит це товари (роботи, послуги), які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних або фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на певний термін і під відсоток.

Таким чином, товарний кредит це вид договору купівлі-продажу, за якого покупцю передається у власність товар, за який він може розплатитися через певний проміжок часу. Цей вид господарських відносин регламентований статтею 694 ЦК України.

Однак, в даному випадку умовами укладеного між сторонами договору взагалі не передбачено, що товар продається на умовах товарного кредиту, за користування яким встановлюються певні відсотки.

Як вже зазначалось, в п. 8.5 договору сторони, користуючись правом передбаченим статтею 625 ЦК України збільшили розмір процентів річних від простроченої суми, які покупець має сплатити у разі прострочення оплати поставленого товару.

За таких обставин, суд при прийнятті рішення враховує наявне у позивача право на нарахування 24% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України, що в свою чергу виключає право на додаткове нарахування 3% річних на підставі цієї ж статті ЦК України.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині стягнення 2103,34 грн 3% річних слід відмовити.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої у зв`язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач уклав з адвокатом відповідний договір на представництво його інтересів.

Зокрема, 01.06.2024 між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Риндіним Дмитром Іллічем, як адвокатом, укладено договір про надання правової допомоги (послуг адвоката) б/н (далі за текстом договір б/н; а. с. 23), за умовами якого клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта не обмежуючись в Господарському суді Харківської області з приводу стягнення з контрагентів клієнта ДП «Світанок», код ЄДРПОУ 08183514, адреса: 64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Заміська, буд. 7, заборгованості за договорами постачання № Х38/25/2023/3 від 20.04.2023, № Х38/25/2023/4 від 21.04.2023, № Х38/25/2023/5 від 24.04.2023, № Х38/25/2023/6 від 25.04.2023, № Х38/25/2023/7 від 26.04.2023, № Х38/25/2023/8 від 27.04.2023, № Х38/25/2023/9 від 21.04.2023, а також у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи в усіх судових установах України з усіма правами, наданими правами заявнику, кредитору, позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, потерпілому, обвинуваченому, стягувану КПК, ЦПК, ГПК, КАС України. В тому числі захищати інтереси клієнта у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення (п. 1.1).

На підставі п. 5.1 договору б/н за послуги, що надаються адвокатом, пов`язані зі стягненням з контрагента клієнта ДП «Світанок», код ЄДРПОУ 08183514, адреса: 64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Заміська, буд. 7, заборгованості за договорами постачання за 2023, у відповідності з умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

Згідно з п. 5.2 договору оплата гонорару, передбаченого п. 5.1 та 5.2 цього договору, підлягає перерахуванню клієнтом на банківський рахунок адвоката не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту винесення рішення Господарським судом Харківської області.

У позовній заяві позивачем вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема, складається з суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.

Як свідчать матеріали справи, сторонами договору складено акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 10.07.2024, в якому констатували факт надання адвокатом наступних послуг клієнту:

1) первинна та повторна усна консультація з дослідженням наявних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" документів, а також визначення та надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" правової позиції щодо можливості судового вирішення спірного питання. Перевірка та аналіз наявних письмових доказів, а також можливості їх використання. Перевірка контрагента кількість год. 2, сума, грн 4000,00;

2) аналіз чинного законодавства України, положення якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин та судової практики, вирішення аналогічних спорів, висновків Верховного Суду, що виникли між клієнтом та ДП «Світанок» та підлягають застосуванню при підготовці позовної заяви та розгляді справи кількість год. 2, сума, грн 20000 грн.;

3) підготовка позовної заяви про стягнення з ДП «Світанок» за договором постачання № Х38/25/2023/4 від 21.04.2023, сум боргу, штрафу, пені, інфляційних та 3% річних, плати за користування товарним кредитом, доручення до неї письмових доказів. Формування та надіслання ДП «Світанок» позовної заяви з додатками. Подача позовної заяви з долученим до неї додатками до Господарського суду Харківської області. Участь у розгляді позовної заяви в суді кількість год. 8, сума, грн 16000,00.

Всього 12 годин та 20000,00 грн.

З урахуванням викладеного, позивачем заявлено до стягнення 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не надав суду доказів неспіврозмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та не заявляв клопотань про їх зменшення.

Разом з тим, судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 06.11.2022 по справі 922/1964/21 та об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформували правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, який судом враховується при розподілі судових витрат в межах даної справи.

Зокрема, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

У даному випадку, суд констатує, що розмір гонорару адвоката за договором про надання правничої (правової) допомоги становить 20000,00 грн за стягнення заборгованості за договором постачання № Х38/25/2023/4 від 21.04.2023.

Враховуючи викладене, а також те, що розмір гонорару, а водночас і розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, визначеним ст. 126 ГПК України, і при цьому відповідачем не надано жодного доказу неспіврозмірності таких витрат та з цих підстав не заявлялося клопотання про їх зменшення, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про необхідність розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу виходячи з заявленої суми в розмірі 20000 грн.

Враховуючи викладене, а також те, що позов в межах даної справи підлягає задоволенню частково, за наслдіками розгляду з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 19804,84 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Здійснюючи розподіл судових витрат, пов`язаний зі сплатою судового збору, суд також керується положеннями ст. ст. 129, 130 ГПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов у даній справі задоволено частвоко, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України при розподілі судових витрат покладає на відповідача 3201,73 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Світанок" (адреса: 64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Заміська, буд. 7; код ЄДРПОУ 08183514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохім" (адреса: 63401, Харківська обл., м. Зміїв, вул. Харківська, буд. 86-А; код ЄДРПОУ 40136385):

106846,40 грн заборгованості за договором постачання № Х38/25/2023/4 від 21.04.2023;

10213,05 грн - курсової різниці;

16109,19 грн - пені;

59891,38 грн - 30% штрафу;

16924,47 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами;

3465,37 грн - інфляційних;

19804,84 грн - витрат на професійну правничу допомогу;

3201,73 грн - витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяО.І. Байбак