Ухвала

від 16.08.2024 по справі 205/10564/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

16.08.2024

Єдиний унікальний номер справи 205/10564/24

Номер провадження 2/205/3892/24

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

16 серпня 2024 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Остапенко Н.Г., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2024року доЛенінського районногосуду м.Дніпропетровська надійшовпозов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди.

Разом з позовом від позивача надійшла заява щодо підстав звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви. У заяві ОСОБА_1 , посилаючись на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а також постанови Верховного Суду по справам № 761/24881/16-ц від 21.03.2018 року та 490/2254/20 від 20.01.2021 року, зазначила, що звільнена від сплати судового збору, оскільки звернулася з підстав порушення її прав як споживача.

Щодо вказаної заяви суддя зазначає таке.

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, встановив, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (частина третя стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №761/24672/15-ц від 19.06.2018 року.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

У позові ОСОБА_1 заявила вимоги про визнання договору недійсним, а також вимогу про стягнення коштів на відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 20000 грн.

Отже, позовна заява містить вимогу немайнового характеру та вимогу майнового характеру.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

При цьому позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу немайнового характеру відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з тим, вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова КЦС ВС від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц; ухвала КЦС ВС від 08 липня 2020 року у справі № 213/4130/19).

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду по справі № 791/24881/16-ц від 21.03.2018 року суддя не бере до уваги, оскільки у вказаній постанові зроблено висновки щодо звільнення споживача від сплати судового збору при зверненні з апеляційною скаргою, що не спростовує вищенаведені висновки суду. Також суддя не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду по справі № 490/2254/20 від 20.01.2021 року, оскільки в ній не йдеться про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення відшкодування моральної шкоди в грошовому виразі, то така вимога є майновою та відповідно до сталої практики Верховного Суду за неї позивачем підлягає сплаті судовий збір у встановленому законом розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить один відсоток від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за вимогу про стягнення коштів на відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 20000 грн. розмір судового збору складає 1211,20 грн.

У відповідності дост. 185 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, викладеним у статті175,177цьогоКодексу, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі.

Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя доходить висновку, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Оскільки позивачем не надано доказів оплати судового збору за вимогу про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, не надано доказів щодо наявності пільг щодо сплати судового збору, ОСОБА_1 належить сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та надати суду докази оплати.

Додатково роз`яснюю, що при зверненні з позовом до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська судовий збір сплачується за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Дніпропетровській області/Новокодацький район/22030101; код отримувача: 37988155; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; р/о: UA898999980313111206000004633; код класифікації доходів бюджету: 22030101; призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації, підприємства), Ленінський районний суд м. Дніпропетровська код ЄДРПОУ 02891351.

Також відповіднодо п.п.9-10ч.3ст.175ЦПК Українипозовна заяваповинна міститипопередній (орієнтовний)розрахунок сумисудових витрат,які позивачпоніс іякі очікуєпонести узв`язку ізрозглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Оскільки позов ОСОБА_1 не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, позивачу необхідно виконати вказані вимоги процесуального закону (п. п. 9-10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) та надати до суду.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Згідно із ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з метою надання позивачу строку, що не перевищує п`яти днів з дня отримання ним копії ухвали, усунути зазначені недоліки.

Суддя роз`яснює позивачеві, що відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач усуне недоліки відповідно до ухвали суду у встановлений строк, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Остапенко

.