Ухвала

від 09.09.2024 по справі 205/10564/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

09.09.2024 Єдиний унікальний номер 205/10564/24

Єдиний унікальний номер судової справи 205/10564/24

Провадження номер 2/205/3892/24

УХВАЛА

іменем України

09 вересня 2024 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Юдіної М.С., розглянувши в м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід судді Остапенко Наталії Георгіївни по цивільній справі № 205/10564/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» про захист прав споживачів.

09.09.2024 року на електронну адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Остапенко Н.Г. Заява обґрунтована тим, що у позивача є сумніви щодо неупередженості, об`єктивності головуючого судді при розгляді справи, оскільки після звернення з даним позовом ухвалою судді Остапенко Н.Г. позовну заяву було залишено без руху, з якою позивач не погоджується. ОСОБА_1 вимушено виконала ухвалу суду, що було нею зроблено для підтвердження факту персональної зацікавленості головуючого судді у вирішенні справи не на користь позивача. Також ОСОБА_1 вказала, що судом не отримано інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру щодо адреси реєстрації позивача щодо визначення підсудності справи Ленінському районному суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши заяву про відвід, доходить висновку про необґрунтованість заяви позивача з огляду на таке.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 2 ст. 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 36 ЦПК України до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

На підставі ч. 2 ст. 40 ЦПК України суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09.11.2006 року, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у п. 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

За загальним правилом, тягар спростування презумпції покладається на сторону, яка має намір її заперечити.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема, у п. 66 зазначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюються особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, про це вказано у рішеннях ЄСПЛ у справах «Фей проти Австрії» та «Ветштайн проти Швейцарії»).

Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, окремо від поведінки головуючого у справі судді, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44); та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 07 серпня 1996 року, п. 58).

З заяви позивача про відвід судді вбачається, що відвід судді Остапенко Н.Г. пов`язується з постановленням ухвали суду про залишення позову без руху. При цьому 26.08.2024 року за наслідками розгляду заяви позивача про виконання вказаної ухвали суддею постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження. Для визначення підсудності справи судом 16.08.2024 року було зроблено запит та отримано відповідь № 743529 від 16.08.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації позивача в Лівобережному районі м. Маріуполя Донецької області, окрім того зроблено запит до Маріупольської міської ради. Згідно з відповіддю Маріупольської міської ради від 19.08.2024 року ОСОБА_1 з 17.01.2003 року по 19.08.2024 року зареєстрована у вказаному районі м. Маріуполя Донецької області.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальним рішенням судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді, щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З наведеного вбачається, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для задоволення відводу.

Враховуючи вищенаведене, оскільки передбачені ст. ст. 36, 37 ЦПК України підстави для відводу судді відсутні, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки заява ОСОБА_1 про відвід судді надійшла до суду раніше ніж за три робочі дні до наступного засідання та визнана судом необґрунтованою, вона підлягає передачі на розгляд іншому судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36 - 40, 247, 260 - 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Остапенко Наталії Георгіївни по цивільній справі № 205/10564/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» про захист прав споживачів - визнати необґрунтованою.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Остапенко Наталії Георгіївни по цивільній справі № 205/10564/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» про захист прав споживачів передати до канцелярії Ленінського районного суду м. Дніпропетровська для визначення судді, який буде вирішувати питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою ст.33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Остапенко

.