Постанова

від 13.08.2024 по справі 681/626/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 681/626/21

Провадження № 22-ц/4820/1295/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Талалай О.І., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області, третя особа Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області, про скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання відновити стан земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області (далі Рада), третя особа Відділ Держгеокадастру у Полонському районі Хмельницької області, про скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання відновити стан земельної ділянки.

ОСОБА_1 зазначила, що вона є власницею житлового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер 6823655400:01:001:0730) по АДРЕСА_1 . Під`їзд до цього житлового будинку із земельною ділянкою здійснюється повз домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , через земельну ділянку загального користування.

Рішенням Ради від 24 вересня 2019 року №11-1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0343 га (кадастровий номер 6823655400:01:001:1089), призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього рішення 10 жовтня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 33662618). Після встановлення 4 червня 2021 року меж приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 побудував на ній огорожу та демонтував належну позивачці хвіртку.

Внаслідок незаконного рішення Ради та протиправних дій ОСОБА_2 у власність останнього передано частину земельної ділянки загального користування, а позивачка позбавлена можливості вільного проїзду та проходу до своєї ділянки. Під час приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки не враховані вимоги державних будівельних норм щодо планування і забудови території та приписи генерального плану селища. Спірну земельну ділянку передано у власність відповідача на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не на підставі проекту відведення земельної ділянки. При цьому ОСОБА_2 вже використав своє право на приватизацію земельної ділянки за даним видом землекористування, а затверджена Радою технічна документація із землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивачки.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:

скасувати рішення Ради від 24 вересня 2019 року №11-1 «Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 площею 0,0343га в смт. Понінка, Шепетівського району, Хмельницької області;

скасувати державну реєстрацію права за номером 33662618 на земельну ділянку (кадастровий номер 6823655400:01:001:1089) ОСОБА_2 в державному реєстрі прав Радою, розташовану по АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6823655400:01:001:1089 Відділом Держгеокадастру у Полонському районі Хмельницької області або внести зміни у технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, кадастровий номер 6823655400:01:001:1089, що розташована по АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_2 , в частині координат поворотних точок, які знаходяться на землі загального користування відповідно до будівельних норм і генерального плану селища Понінка з врахуванням її інтересів як власника сусідньої ділянки, чиї права були порушені;

зобов`язати ОСОБА_2 відновити стан, який існував до порушення прав звільнити земельну ділянку загального користування (проїзд) шляхом демонтажу паркану на проїзді, як це було до 4 червня 2021 року.

Процесуальні дії суду першої інстанції

Суд ухвалою від 2 вересня 2021 року в порядку заміни неналежної третьої особи залучив до участі у справі Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області (далі Держгеокадастр).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2024 року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_2 і передана в його власність у порядку приватизації. ОСОБА_2 набув право власності на цю ділянку відповідно до закону, а права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не порушені, внаслідок чого її позов є безпідставним і необґрунтованим.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Рада передала у власність ОСОБА_2 частину земельної ділянки загального користування, після чого той встановив паркан і демонтував хвіртку. У зв`язку з цим ОСОБА_1 позбавлена можливості вільного проїзду та проходу до своєї ділянки. Приватизація ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не відповідає нормам чинного законодавства, а докази у справі достовірно вказують на порушення прав позивачки як суміжного землекористувача. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини, справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про безпідставність і необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У своїх відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_2 і Держгеокадастр просять апеляційну скаргузалишити беззадоволення,а рішеннясуду першоїінстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

Рада не висловила своєї позиції щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

За договором купівлі-продажу житлового будинку від 21 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Полонського районного нотаріального округу Хмельницької області Бондар С.М. (реєстраційний номер 2029) ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,15 га (кадастровий номер 6823655400:01:001:0730), розташованої за цією ж адресою та призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 лютого 2015 року індексний номер 33799964).

У свою чергу ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок з господарськими спорудами та присадибна земельна ділянка площею 0,15га (кадастровий номер 6823655400:01:001:0729) по АДРЕСА_1 . Водночас за цим домоволодінням рахувалася земельна ділянка комунальної власності площею 0,04 га, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка перебувала в користуванні ОСОБА_2 .

Рішенням Ради від 29 листопада 2017 року №4 (пункт 2) надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,04 га по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства.

3липня 2019року земельнаділянка площею0,0345га (кадастровийномер 6823655400:01:001:1089)по АДРЕСА_1 , зареєстрована як об`єкт цивільних прав у Державному земельному кадастрі (категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, код цільового призначення 01.03). Тоді ж у відкритій Поземельній книзі був складений кадастровий план земельної ділянки із зазначенням суміжних землекористувачів.

Рішенням Радивід 24вересня 2019року №11-1затверджено технічнудокументацію ізземлеустрою тапередано увласність ОСОБА_2 земельну ділянку площею0,0345га (кадастровийномер 6823655400:01:001:1089)по АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього рішення Рада зареєструвала право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний запис від 10 жовтня 2019 року №33662618).

Після виконання 4 червня 2021 року робіт по закріпленню межовими знаками поворотних точок спірної земельної ділянки ОСОБА_2 побудував на ній огорожу.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

В силу статті 116 ЗК України громадяни таюридичні особинабувають прававласності таправа користуванняземельними ділянкамиіз земельдержавної абокомунальної власностіза рішенняморганів виконавчоївлади абоорганів місцевогосамоврядування вмежах їхповноважень,визначених цимКодексом абоза результатамиаукціону. Безоплатнапередача земельнихділянок увласність громадянпровадиться,зокрема,у разіприватизації земельнихділянок,які перебуваютьу користуваннігромадян. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Із положень частини першої статті 122 ЗК України слідує, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як передбачено статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5 Закону №1952-ІV слідує, що державній реєстрації прав підлягає право власності на земельні ділянки та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки, зокрема в порядку приватизації земель державної або комунальної власності, що перебувають у їх користуванні.

Приватизація земельної ділянки здійснюється за відповідним рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх компетенції. Так, земельні ділянки будь-якого призначення комунальної власності передаються у власність громадян за рішенням сільської, селищної, міської ради за місцем розташування ділянки.

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Статтею 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 193 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За змістом статті 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

В силу частини десятої статті 24 Закону України від 7 липня 2011 року №3613-VI «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, серед іншого, й у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки як об`єкти цивільних прав мають бути сформовані та зареєстровані у Державному земельному кадастрі в установленому законом порядку.

Державна реєстрація земельної ділянки скасовується на підставі судового рішення внаслідок визнання судом такої реєстрації незаконною.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), згідно яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

В силу частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено статтею 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, припинення дії, яка порушує право (пункти 3, 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Із положень частини першої статті 21 ЦК України слідує, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом указаних правових норм право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону та на власний розсуд. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень свого права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Негаторний позов це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування і розпоряджання майном.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести порушення своїх прав, свобод та інтересів у спірних правовідносинах. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Предметом спору у справі є правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6823655400:01:001:1089 і правомірність формування цієї ділянки як об`єкта цивільних прав, а також наявність у ОСОБА_1 перешкод у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою з кадастровим номером 6823655400:01:001:0730.

Зібрані докази достатньо та об`єктивно вказують на те, що земельна ділянка комунальної власності орієнтовною площею 0,04 га, розташована по АДРЕСА_1 , та призначена для ведення особистого селянського господарства, перебувала в користуванні ОСОБА_2

3 липня 2019 року після встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) земельна ділянка площею 0,0345 га (кадастровий номер 6823655400:01:001:1089) за вказаною адресою була зареєстрована як об`єкт цивільних прав у Державному земельному кадастрі. У подальшому на підставі рішення Ради від 24 вересня 2019 року №11-1 цю ділянку передано у власність ОСОБА_2 у порядку приватизації для ведення особистого селянського господарства. 10 жовтня 2019 року право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6823655400:01:001:1089 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав і передана у власність ОСОБА_2 відповідно до закону.

Із схеми Генерального плану селища Понінка (т. 1 а.с. 16), схеми розташування земельної ділянки (т. 1 а.с. 72), збірного кадастрового плану (т. 2 а.с.15-16), світлин (т. 1 а.с. 84-86) слідує, що проїзд і прохід до належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 6823655400:01:001:0730 існує. Водночас у справі відсутні достатні докази про невідповідність цього проїзду та проходу будівельно-технічним нормам.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 28 березня 2024 року №2223/22-26 (т. 2 а.с. 120-146):

між земельнимиділянками з кадастровим номером 6823655400:01:001:1089, площею 0,0345 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, та кадастровим номером 6823655400:01:001:0729,площею 0,15га,цільове призначення:для індивідуальногожитлового,гаражного ідачного будівництва,для будівництваі обслуговуванняжилого будинку,господарських будівельі споруд,за адресою: АДРЕСА_1 ,власником якихє ОСОБА_2 ;з кадастровим номером 6823655400:01:001:0730,площею 0,15га,цільове призначення:для індивідуальногожитлового,гаражного ідачного будівництва,для будівництваі обслуговуванняжилого будинку,господарських будівельі споруд,за адресою: АДРЕСА_1 ,власником якоїє ОСОБА_1 ;з кадастровим номером 6823655400:01:001:0927, площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_4 , - наявна територія землі загального користування, орієнтовною площею 0,0218 га. Дана територія землі загального користування обмежена точками 1-10 та має наступні проміри: від точки 1 до точки 2 6,31 м, від точки 2 до точки 3 2,69 м, від точки 3 до точки 4 40,48 м, від точки 4 до точки 5 8,33 м, від точки 5 до точки 6 3,73 м, від точки 6 до точки 7 12,54 м, від точки 7 до точки 8 14,35 м, від точки 8 до точки 9 8,85 м, від точки 9 до точки 10 10,54 м, від точки 10 до точки 1 5,27 м;

порушення меж(абонакладення)частини земельноїділянки з кадастровим номером 6823655400:01:001:1089, площею 0,0345 га, для ведення особистого селянського господарства, яка була передана ОСОБА_2 . Понінківською селищною радою згідно рішення від 24 вересня 2019 року №11-1 «Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність» на межі землі загального користування відповідно до правовстановлювальної документації та технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 та з урахуванням фактичного землекористування (огородженої земельної ділянки) відсутнє;

порушення меж(абонакладення)частини земельноїділянки з кадастровим номером 6823655400:01:001:0729, площею 0,15 га, для індивідуальногожитлового,гаражного ідачного будівництва,для будівництваі обслуговуванняжилого будинку,господарських будівельі споруд,переданої увласність ОСОБА_2 згідно рішення Понінківської селищної ради від 27 травня 2013 року №4-5 на межі землі загального користування відповідно до правовстановлювальної документації та технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 та з урахуванням фактичного землекористування (огородженої земельної ділянки) відсутнє;

порушення меж(абонакладення)частини земельноїділянки з кадастровим номером 6823655400:01:001:0730, площею 0,15 га, для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 лютого 2015 року індексний номер 33799964, на межі землі загального користування відповідно до правовстановлювальної документації та технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 та з урахуванням фактичного землекористування (огородженої земельної ділянки) відсутнє;

безперешкодний доступ прохід,проїзд (доїзд)через територію землізагального користування,яка єкомунальною власністюі знаходитьсяу розпорядженніПонінківської селищноїради,до домоволодіннята земельноїділянки ОСОБА_1 ,що розташованіза адресою: АДРЕСА_1 , існує;

ширина території землі загального користування для проїзду, проходу, доїзду ОСОБА_1 власним автомобілем та/або спецтранспортом (пожежною машиною, швидкою) до домоволодіння та земельної ділянки, що розташованіза адресою: АДРЕСА_1 , в існуючих умовах (нормативно допустимою та технічно можливою, враховуючи примітку 1 до таблиці 5 ДБН В.2.3-5:2018) згідно вимог чинного законодавства України є достатньою.

За такихобставин судпершої інстанціїправомірно керувавсятим,що ОСОБА_1 не довеланалежними тадопустимими доказамипорушення свогоправа успірних правовідносинах,у зв`язкуз чим її позов не підлягає задоволенню.

Посилання ОСОБА_1 на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм чинного законодавства є безпідставними.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 серпня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

О.І. Талалай

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Горгулько Н.А.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 47