Ухвала

від 29.08.2024 по справі 681/626/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

29 серпня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 681/626/21

Провадження № 22-з/4820/195/24

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення,

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Понінківської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області (далі - Рада), третя особа - Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області, про скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання відновити стан земельної ділянки.

ОСОБА_1 зазначила, що вона є власницею житлового будинку та земельної ділянки (кадастровий номер 6823655400:01:001:0730) по АДРЕСА_1 . Під`їзд до цього житлового будинку із земельною ділянкою здійснюється повз домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , через земельну ділянку загального користування.

Рішенням Ради від 24 вересня 2019 року №11-1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0343 га (кадастровий номер 6823655400:01:001:1089), призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього рішення 10 жовтня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер 33662618). Після встановлення 4 червня 2021 року меж приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 побудував на ній огорожу та демонтував належну позивачці хвіртку.

Внаслідок незаконного рішення Ради та протиправних дій ОСОБА_2 у власність останнього передано частину земельної ділянки загального користування, а позивачка позбавлена можливості вільного проїзду та проходу до своєї ділянки. Під час приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки не враховані вимоги державних будівельних норм щодо планування і забудови території та приписи генерального плану селища. Спірну земельну ділянку передано у власність відповідача на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а не на підставі проекту відведення земельної ділянки. При цьому ОСОБА_2 вже використав своє право на приватизацію земельної ділянки за даним видом землекористування, а затверджена Радою технічна документація із землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивачки.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:

скасувати рішення Ради від 24 вересня 2019 року №11-1 «Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 площею 0,0343 га в смт. Понінка, Шепетівського району, Хмельницької області;

скасувати державну реєстрацію права за номером 33662618 на земельну ділянку (кадастровий номер 6823655400:01:001:1089) ОСОБА_2 в державному реєстрі прав Радою, розташовану по АДРЕСА_1 ;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6823655400:01:001:1089 Відділом Держгеокадастру у Полонському районі Хмельницької області або внести зміни у технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, кадастровий номер 6823655400:01:001:1089, що розташована по АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_2 , в частині координат поворотних точок, які знаходяться на землі загального користування відповідно до будівельних норм і генерального плану селища Понінка з врахуванням її інтересів як власника сусідньої ділянки, чиї права були порушені;

зобов`язати ОСОБА_2 відновити стан, який існував до порушення прав - звільнити земельну ділянку загального користування (проїзд) шляхом демонтажу паркану на проїзді, як це було до 4 червня 2021 року.

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2024 року в позові відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2024 року залишено без змін.

19 серпня 2024 року ОСОБА_2 через свого представника, адвоката Терлича В.Г., звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 15 000 грн посилаючись на те, що він поніс ці витрати у зв`язку з переглядом рішення у справі.

ОСОБА_1 подала клопотання про зменшення розміру витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу.

Рада, Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області не подали відзив на заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Судом встановлено, що на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 17 липня 2024 року (далі - Договір), укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Терличем В.Г. (т. 3 а.с. 7-9), та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1073789 від 17 липня 2024 року (т. 3 а.с. 10) адвокат Терлича В.Г. надавав ОСОБА_2 професійну правничу допомогу в апеляційному суді під час перегляду рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2024 року у справі №681/626/21.

Пунктом 4.4 Договору встановлено фіксований розмір гонорару адвоката в сумі 15 000 грн.

Згідно квитанції №276192 від 17 липня 2024 року (т. 3 а.с. 11) ОСОБА_2 сплатив адвокату Терличу В.Г. гонорар у розмірі 15 000 грн.

В судовому засіданні адвокат Терлич В.Г. зробив заяву про подання доказів щодо розміру понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу впродовж п`яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами другою, восьмою статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В силу статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ?...? ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 41 постанови від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз`яснив, що якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного Бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи на підставі ?...? ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання. Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи. Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування цих витрат.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Витрати на професійну правничу допомогу повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, які подаються учасником справи до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення (за умови, що до закінчення судових дебатів учасник справи зробив про це відповідну заяву).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 зауважив, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм. З урахуванням цього принципу: у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі №346/2744/21.

На обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді ОСОБА_2 подав письмові докази: договір про надання професійної правничої допомоги від 17 липня 2024 року та квитанцію про сплату коштів №276192 від 17 липня 2024 року. Зазначені докази існували на час перегляду Хмельницьким апеляційним судом рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2024 року у справі №681/626/21.

Натомість, заява ОСОБА_2 не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.

Тому заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 81, 137, 141, 270, 367, 381, 389, 391 ЦПК України,

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 серпня 2024 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук