Ухвала

від 12.08.2024 по справі 160/21094/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 серпня 2024 року Справа 160/21094/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши позовну заяву Приватного підприємства ІНТЕГРАЛ ПЛЮС до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа Головне управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позову Приватного підприємства ІНТЕГРАЛ ПЛЮС до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2020 року, винесену у виконавчому провадженні № 54595485 з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/5272/16 від 22.06.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В позовній заяві на сторінці 4 зазначено наступне: «Оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2020 року взагалі не була отримана ПП «Інтеграл Плюс» ані засобами поштового зв`язку, ані в будь-який інший спосіб. Вперше позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови із відповіді (листа) відповідача вих.№26897 від 18.07.2024 року, яка була отримана ПП «Інтеграл Плюс» засобами поштового зв`язку 25.07.2024 року, що підтверджується інформацією за функцією відстеження поштових відправлень на офіційному сайті АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за № 0600944457884, копіями відповіді ДВС та поштового конверту, які додаються.

Враховуючи наведене, 10-денний строк на оскарження постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження № 54595485 від 18.06.2020 року обліковується з 25.07.2024 року, коли позивач дізнався про існування вказаної постанови, та спливає 04.08.2024 року (25.07.2024 року + 10 робочих днів), в зв`язку з чим дана позовна заява подається в межах строку встановленого ч.5 ст. 74 Закону №1404 та з дотриманням останнього».

Таким чином, позивач вважає, що строк звернення до суду ним не пропущено.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовані статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 2 якої передбачено, що позовну заяву до суду може бути подано у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів..

Водночас, вжиття конструкції "повинен був дізнатись" в розумінні положень частин 2 та 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України означає неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №800/30/17).

Суд зазначає, що саме за зверненням позивача було відкрито виконавче провадження, а тому останній був обізнаний про його існування. Тим більше, позивач приймав активну участь у листуванні з органом ДВС про що зазначено самим позивачем на сторінці 5 позовної заяви.

Крім того, саме позивач 29.03.2018 звертався до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення та заміну сторони виконавчого провадження, яка судом була розглянута та задоволена (ухвала суду від 26.04.2018 у справі №804/5272/16).

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач, до певного часу, активно приймав участь у ході виконавчого провадження, а тому був обізнаний про стан його виконання.

Відтак, звернення до органу ДВС лише 02.07.2024 із клопотанням про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання відповіді від відповідача 25.07.2024 не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів того, що після 2018 року позивач здійснював заходи, направлені на відновлення своїх порушених прав.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про стан виконавчого провадження.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує постанову про закінчення виконавчого провадження від 18.06.2020, в той час як до суду звернувся лише 05.08.2024, тобто з пропуском 10- денного строку, визначеного статтею 287 КАС України.

Отже, суд доходить висновку, що позивач не був позбавлений права звернутися до відповідача з метою з`ясування стану виконавчого провадження та мав можливість дізнатися про своє порушене право (прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження) відразу після її прийняття та своєчасно звернутись до суду з даним позовом.

Таким чином, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений статтею 287 КАС України.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено та матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас позивачем не подано заяви про поновлення строку, позовна заява не містить належних обґрунтувань звернення до суду в межах встановленого законом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства ІНТЕГРАЛ ПЛЮС о Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа Головне управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування постанови - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду:

- доказів звернення до суду в межах строків, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України або заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням причин його пропуску.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Маковська